Ухвала суду № 106618965, 28.09.2022, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/9422/22

Провадження №: 2-а/755/304/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2022 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Слободянюк А.В., розглянувши адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Бориспільського районного управління поліції Головного управління національної поліції у Київській області про скасування постанови, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2022 року до суду надійшла вказана позовна заява.

Вивчивши надані матеріали, вважаю за необхідне подану позову заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків, відповідно до ст. 169 КАС України, з наступних підстав.

Так, статті 160, 161 КАС України визначають вимоги до позовної заяви.

Згідно ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В той же час, як вбачається з матеріалів позовної заяви, в даному випадку, позивачем не сплачено судовий збір за подання даного позову до суду, з посиланням на ст. 288 КУпАП.

Так, нормами зазначеної статті встановлено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Однак варто зауважити, що аналіз установленого статтею 288 КУпАП права на оскарження постанови державного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення показує, що коло осіб, які мають право оскаржити таке рішення, порядок їх оскарження визначені і діють у редакції Закону України від 24 вересня 2008 року № 586-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху».

З 11 листопада 2011 року набрав чинності Закон № 3674-VI. Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, що є предметом цього перегляду, за подання заяв, скарг до суду, в тому числі у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління, сплачується інший платіж - судовий збір, самостійні правові засади справляння якого, платники, об`єкти та розміри його ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення визначено Законом № 3674-VI .

Прийняття Закону № 3674-VI не обмежує можливість дії чи прийняття у майбутньому законодавчих актів, які визначають пільги щодо сплати судового збору, отже, питання справляння судового збору, крім Закону № 3674-VІ, може регулюватися іншим законодавством (наприклад, частиною другою статті 239-1 КАС України в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIІI «Про забезпечення права на справедливий суд», згідно з якою за подання і розгляд заяви з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів, судовий збір не сплачується, тоді як у Законі № 3674-VI такої підстави для звільнення від сплати судового збору немає).

Визначальним у такому випадку є наявність норми, припису про те, що у разі звернення до суду особа не обтяжується обов`язком сплачувати платіж, який належить сплачувати на загальних підставах при поданні до суду заяви чи скарги.

Відповідно до положень статей 3, 5 Закону № 3674-VI серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.

Отже, особи, стосовно яких ухвалено судове рішення про накладення адміністративного стягнення, є платниками судового збору.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №543/775/17.

Таким чином, враховуючи вищенаведену позицію Великої Палати Верховного Суду, а також положення закону, вбачається, що в даному випадку, позивач не звільняється від сплати судового збору за подання даної адміністративної позовної заяви, а тому має сплатити судовий збір за пред`явлення вказаного позову.

В той же час, слід зауважити, що статтею 40-1 КУпАП України визначено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір та порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно з приписами ч. 7 ст. 283 КпАП України постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Разом з тим, згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 543/775/17, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КпАП України, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

При цьому, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, враховуючи наведені норми закону, а також те, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2022 року становить 2481 грн., за заявлену у адміністративній позовній заяві вимогу немайнового характеру, позивачу необхідно сплатити судовий збір у сумі 496,20 грн.

Зазначений судовий збір необхідно сплатити за наступними реквізитами Дніпровського районного суду м. Києва:

Отримувач коштів ГУК у м.Києві/Дніпров.р-н/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783

Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача UA478999980313141206000026005

Код класифікації доходів бюджету 22030101

Крім того, слід звернути увагу позивача, що відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 94 КАС України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Відповідно до вимог ч. 2,4 ст. 94 КАС України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Зазначаючи про належність засвідчення копії суд вказує, що копія має бути належної якості, щоб на ній можна було прочитати весь текст документа, чітко було видно всі реквізити, поля документа не було порушено, з відміткою про засвідчення копії документа, особою, яка його посвідчує, яка складається: зі слів "Згідно з оригіналом", назви та особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису, та печатки (для нотаріального завірених копій, копій, що подаються адвокатом як представником (за наявності такої печаті), чи які подаються юридичними особами публічного та приватного права).

Згідно абз. 2 ч. 5 ст. 94 КАС України, учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

В той же час, відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Так, вбачається, що в даному випаду, позивач звернувся до суду з вимогами про скасування постанови про накладення на нього адміністративного стягнення та на підтвердження заявлених вимог надав копію оскаржуваної постанови.

Однак як встановлено судом, надані копії постанови (для суду та відповідача) - є нечитабельними, що позбавляє суд можливості в подальшому дослідити вказаний документ, в якості доказу на підтвердження заявлених вимог позивача, у разі відкриття провадження у справі.

Таким чином, позивачу необхідно надати до суду належним чином завірену копію оскаржуваної постанови належної якості, відповідно до кількості учасників справи, як це встановлено положеннями ч. 1 ст. 161 КАС України.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Отже, оскільки позивачем не дотримані вищенаведені положення ст. 160, 161 КАС України, позовна заява має бути залишена без руху відповідно з наданням заявникові строку для усунення недоліків.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 25, 160, 161, 169 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Бориспільського районного управління поліції Головного управління національної поліції у Київській області про скасування постанови- залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали та попередити що у разі невиконання ухвали у визначений термін, позовна заява буде вважатися неподаною.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: А.В. Слободянюк