Ухвала суду № 106618958, 30.09.2022, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:463/6247/22

Провадження №: 2/755/5991/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2022 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Слободянюк А.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксана Анатоліївна про стягнення безпідставно утриманих коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Личаківського районного суду м. Львова із зазначеною позовною заявою.

Разом з тим, ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 29 серпня 2022 року дану справу було направлено за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва, на підставі ч. 12 ст. 28 ЦПК України, за місцем виконання виконавчого напису, а саме за місцезнаходженням приватного виконавця, на виконання якого перебував виконавчий напис.

В той же час, вбачається, що у своєму позові позивач просить: стягнути з відповідача на свою користь безпідставно утримані кошти, стягнутих на підставі виконавчого напису нотаріусу, який відповідно до рішення Личаківського районного суду м. Львова від 18 листопада 2021 року, було визнано таким, що не підлягає виконанню.

Так, суд, вивчивши матеріали даної позовної заяви дійшов висновку, що зазначений позов підлягає передачі на розгляд іншому суду, на підставі наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ЦПК України існує загальна підсудність за місцезнаходженням відповідача (ст. 27 ЦПК України) та альтернативна підсудність за вибором позивача (ст. 28 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є повернення коштів, стягнутих на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Згідно із ч. 12 ст. 28 ЦПК України, позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання.

Як вбачається, в даному випадку, пред`являючи вказаний позов до суду, позивач скористався наданим правом стосовно підсудності справи за вибором позивача, обравши альтернативну підсудність, у відповідності до положень ч. 12 ст. 28 ЦПК України - за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса.

Однак відповідно до ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 29 серпня 2022 року, даний позов був переданий до Дніпровського районного суду м. Києва, оскільки місцем виконання виконавчого напису, на думку суду, є саме місцезнаходження офісу приватного виконавця, на виконанні якого перебувало виконавче провадження про стягнення коштів за виконавчим написом нотаріуса.

Так, слід зауважити, що згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону, серед іншого, примусовому виконанню підлягають рішення, на підставі виконавчих написів нотаріусів.

За змістом ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження», яка має назву «Місце виконання рішення», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Отже, враховуючи зазначену норму статті, законодавець пов`язує місце виконання рішення не з місцем знаходження кабінету/офісу приватного виконавця, а з місцем вчинення виконавчих дій.

В той же час, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Верховний Суд у постанові від 29 жовтня 2020 року у справі № 263/14171/19 зауважив, що виходячи зі змісту статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходження його майна. Отже, місце виконання рішення та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями.

У вказаній постанові Верховного Суду, зазначено про те, що місце проведення виконавчих дій та місце виконання рішення не є тотожними поняттями, а тому суд не погодився з наведеними обставинами сторони про те, що належною підсудністю позову особи є суд за місцем виконання виконавчого напису у відповідному виконавчому окрузі, у якому відкрито виконавче провадження, у зв`язку з чим визнав помилковим тлумаченням вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та частини дванадцятої статті 28 ЦПК України.

Таким чином, з врахуванням наведених норм закону та позиції Верховного суду, викладеній у постанові від 29 жовтня 2020 року у справі № 263/14171/19, вбачається, що ототожнення місця виконання виконавчого напису нотаріуса із місцезнаходженням приватного виконавця, на виконанні якого перебував такий виконавчий напис - є помилковим.

А отже, з урахуванням зазначеного, дана позовна заява не може бути підсудна Дніпровському районному суду м. Києва, у відповідності до правил ч. 12 ст. 28 ЦПК України.

Разом з тим, слід зазначати, що за приписами ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Як встановлено судом, місцезнаходження відповідача у даній справі, як юридичної особи - АТ «Перший український міжнародний банк» є: вул. Андріївська, 4, м. Київ, що належить до території Подільського району м. Києва.

Тобто з огляду на вищевикладене, вбачається, що дана справа не підсудна Дніпровському районному суду м. Києва, також і за правилами ч. 2 ст. 27 ЦПК України.

В той же час, слід зазначити, відповідно до ст. 378 ЦПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Тобто, в розумінні зазначеної статті, ухвалення судового рішення, з порушенням правил підсудності є безумовною підставою для його скасування.

Таким чином, з метою недопущення розгляду даної позовної заяви з порушенням правил підсудності, вбачається, що даний позов необхідно передати на розгляд до суду за місцезнаходженням відповідача, як юридичної особи, згідно ч. 2 ст. 27 ЦПК України.

Так, ч. 9 статті 187 ЦПК України встановлено, що якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, оскільки судом встановлено, що в даному випадку відсутні законом передбачені підстави для слухання наведеної справи Дніпровським районним судом м. Києва, суд приходить до висновку про направлення матеріалів позовної заяви за підсудністю до Подільського районного суду м. Києва, відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 27, 28, 31, 187 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксана Анатоліївна про стягнення безпідставно утриманих коштів - передати на розгляд до Подільського районного суду м. Києва (вулиця Хорива, 21, м. Київ, 04071), за підсудністю.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Суддя А.В. Слободянюк