Рішення № 106618820, 05.10.2022, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/30774/21

Провадження № 2/752/4853/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2022 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Ольшевської І.О.,

за участю секретаря Гладибороди Л.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Подольський Антон Юрійович, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» про стягнення суми страхового відшкодування,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва з указаним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь суму страхового відшкодування (регламентної виплати) в розмірі 145 607,83 грн., суму пені в розмірі 13 531,49 грн., а також судові витрати в розмірі 1 591,39 грн.

В обгрунтування позову зазначає, що 18.12.2020р. по проспекту Ак. Паладіна в напрямку Великої Кільцевої в м. Києві сталася ДТП за участю автомобіля 2 «AUDI», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля «Богдан А-069.21», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , через що транспортний засіб «AUDI», д.н.з. НОМЕР_1 , отримав значні механічні пошкодження. Згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку вартість понесених збитків у результаті ДТП склала 145 607,83 грн. Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 16.03.2021р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності. Оскільки відповідальність власника транспортного засобу «Богдан А-069.21», д.н.з. НОМЕР_2 , застрахована в ПрАТ СК «Інтер-Поліс», позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування. Однак станом на момент подання позовної заяви жодної обгрунтованої відповіді зі сторони відповідача не надходило. Оскільки страховик, яким є відповідач, не виплатив страхове відшкодування, позивач за захистом своїх прав звернувся до суду з відповідним позовом, за яким також нарахував до сплати з відповідача пеню в розмірі 13 532,49 грн. на підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Від відповідача надійшов відзив, за яким він не погоджується з позовними вимогами, вважає їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач вказує про те, що в порушення Закону позивачем до заяви про виплату страхового відшкодування та до позовної заяви не надано доказів того, що позивач має право на отримати страхове відшкодування замість власника пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_3 , також не надано свідоцтво про реєстрацію права власності на транспортний засіб, а отже не надано доказів того, що даний транспортний засіб «AUDI», д.н.з. НОМЕР_1 , належить позивачу. Як зазначає відповідач, на сьогоднішній день у нього відсутній обов`язок з виплати страхового відшкодування, оскільки ОСОБА_3 , яка є власником пошкодженого транспортного засобу, не передавала право на отримання страхового відшкодування ОСОБА_1 , а також не доведено право власності на автомобіль.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та прийшов до наступного висновку.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

До способів захисту цивільних прав та інтересів згідно п. п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України відноситься, зокрема, відшкодування збитків, відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Судом за матеріалами справи встановлено що 18.12.2020р. близько 18 години 10 хвилин ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Богдан А-069-21, д.н.з. НОМЕР_2 , у м. Києві, заїзд з проспекту Перемоги в сторону Академмістечка, в порушення п. 10.3. ПДР України при перестроюванні не переконався, що це буде безпечно, не дав дорогу транспортному засобу «AUDI», д.н.з. НОМЕР_1 , що рухався в тій смузі, на яку він мав намір перестроїтись, та спричинив з ним зіткнення. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Зазначені обставини встановлені постановою Святошинського районного суду міста Києва від 16.03.2021р. у справі №759/954/21, за якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вбачається, за заявою ОСОБА_1 проведено автотоварознавче дослідження колісного транспортного засобу «AUDI», д.н.з. НОМЕР_1 , з метою встановлення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ.

Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку за результатами автотоварознавчого дослідження, дата оцінки 23.03.2021р., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику «AUDI», д.н.з. НОМЕР_1 , станом на 23.03.2021р. складає 145 607,83 грн.

Оскільки на момент ДТП відповідальність власника транспортного засобу «Богдан А-069.21», д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована в ПрАТ СК «Інтер-Поліс» згідно полісу №АР4383549 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Листом від 23.11.2021р. №2324 відповідач повідомив, що на даний момент відсутні правові підстави для виплати страхового відшкодування позивачу, у зв`язку з невиконанням заявником положень п. 35.2. статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зокрема в листі зазначено, що власником пошкодженого транспортного засобу є ОСОБА_3 . При цьому заявником до поданої заяви не додано жодного документа, який посвідчує право ОСОБА_1 на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину).

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 116 ЦК України визначено, що майнова та моральна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаних норм зобов`язання з відшкодування шкоди - це такі цивільно-правові зобов`язання, в яких потерпіла сторона має право вимагати від заподіювача шкоди повного відшкодування протиправно завданої шкоди шляхом надання відповідного майна в натурі або відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Разом з тим, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38

вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

Відносини у цій сфері регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону ).

За змістом пунктів 9.1 і 9.2 статті 9 Закону страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Пунктом 35.1. ст. 35 Закону передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

Пункт 35.2. Закону містить перелік документів, які додаються до заяви, серед яких документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником.

Судом встановлено, що позивачем була подана до відповідача заява про виплату страхового відшкодування.

У листі відповідач повідомив про відсутність правових підстав для виплати позивачу суми страхового відшкодування, оскільки пошкоджений внаслідок ДТП транспортний засіб належить не позивачу, а ОСОБА_3 , а позивачем не надано жодного документа на підтвердження права на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину).

Суд відмічає, що за матеріалами справи неможливо встановити власника автомобіля «AUDI», д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки відсутні відповідні належні докази. Також у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують право позивача вимагати виплати страхового відшкодування у зв`язку з пошкодженням внаслідок ДТП транспортного засобу «AUDI», д.н.з. НОМЕР_1 .

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене та керуючись 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Подольський Антон Юрійович, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» про стягнення суми страхового відшкодування залишити без задоволення.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття

апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Інтер-Поліс» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 69, код ЄДРПОУ 19350062).

Повний текст рішення суду складено та підписано 05.10.2022р.

Суддя І.О. Ольшевська