Постанова № 10661661, 22.06.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2010 р. м. ВінницяСправа № 2-а-2073/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

при секретарі судового засідання Балан Марині Анатоліївні,

за участю представника позивача Півторак Тетяни Миколаївни,

у відсутність відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Шаргородського районного центру зайнятості Вінницької області робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю,

ВСТАНОВИВ :

20 травня 2010 року Шаргородський районний центр зайнятості Вінницької області (Шаргородський РЦЗ), як робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (Фонд) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 (ОСОБА_2.) про стягнення з нього, отриманої на їх думку обманним шляхом, допомоги по безробіттю в сумі 3757 грн 38 коп.

Зазначили, що відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02 березня 2000 року №1533-ІІІ (Закон №1533) застраховані особи мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття.

Для надання статусу безробітного та виплати матеріального забезпечення, особи повинні подавати до центру зайнятості по місцю реєстрації документи з достовірними даними. Крім того, відповідно до частини другої статті 36 цього ж Закону, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати і відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм такого забезпечення.

Як стало відомо за результатами проведеного розслідування обґрунтованості виплат матеріального забезпечення шляхом звірки баз даних з державної податкової адміністрації, відповідач ОСОБА_2, будучи відповідно до статті 1 Закону України «Про зайнятість населення»від 01 березня 1991 року №803-ХІІ зайнятою особою, обманним шляхом, тобто не повідомивши, що перебуває у трудових відносинах із Закритим акціонерним товариством «Фірма «Спецвисотмонтаж»(ЗАТ «Фірма «Спецвисотмонтаж»), 10 червня 2008 року набув статусу безробітного та до 31 травня 2009 року отримував допомогу по безробіттю.

Таким чином, посилаючись на те, що дії ОСОБА_2 потягли переплату коштів з Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в сумі 3757 грн 38 коп., тобто відповідно до частини третьої статті 36 Закону №1533 внаслідок умисного невиконання відповідачем своїх обовязків та зловживання ними вказана сума сплачена безпідставно, а також враховуючи, що у разі відмови застрахованої особи добровільно повернути кошти чи просто у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється через органи судової влади, - Шаргородський РЦЗ просив стягнути з ОСОБА_2 3757 грн 38 коп. в судовому порядку.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 травня 20109 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання, призначені на 09 червня 2010 року, 22 червня 2010 року жодного разу не зявлявся, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення від 03 червня 2010 року №20024959 та від 11 червня 2010 року №20036396 (а.с. 39). При цьому, слід зазначити, що поштові відправлення направлялись на адресу, вказану Шаргородським РЦЗ у позовній заяві та зазначену у документах, доданих до заяви. Розгляд справи по суті у звязку з неявкою відповідача переносився.

За таких обставин, суд вважає, що вжив всіх заходів для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду справи для його участі чи участі повноважного представника та надав можливість для реалізації права на судовий захист, але відповідач ним не скористався.

Більше того, письмових заперечень на позовну заяву відповідно до ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2010 року, інших доказів по справі, будь-яких заяв чи клопотань зі сторони ОСОБА_2 не надходило, що свідчить про відсутність у нього інтересу до розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим кодексом.

Таким чином, виходячи зі змісту статті 128 КАС України неявка відповідача чи уповноваженого представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи протягом розумного строку, у звязку з чим судом ухвалено розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні представник позивача головний спеціаліст юрисконсульт Шаргородського РЦЗ Т.М.Півторак (доручення на а.с. 37) позовні вимоги підтримала в повному обсязі й просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Суд заслухав пояснення представника позивача, повно, всебічно, обєктивно дослідив матеріали справи та надав їм юридичну оцінку.

Так, судом встановлено, що з 03 березня 2008 року по 12 травня 2008 року ОСОБА_2 працював підсобним робітником у Фермерському господарстві «Агро-Калина».

Після звільнення по пункту 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (за згодою сторін), він звернувся до Шаргородського РЦЗ, де 03 червня 2008 року, відповідно до персональної картки №022600208060300001 був зареєстрований таким, що шукає роботу (а.с. 6).

До вирішення питання свого працевлаштування ОСОБА_2 10 червня 2008 року звернувся до відповідача із заявою про надання йому статусу безробітного та виплату відповідної допомоги. При цьому зазначив, що як субєкт підприємницької діяльності не зареєстрований, трудовою діяльністю не займається та пенсію не отримує (а.с. 7).

Погодження центру зайнятості отримано ОСОБА_2 відповідно до наказу від 10 червня 2008 року.

З обліку в Шаргородському РЦЗ відповідач знятий 01 червня 2009 року згідно з абзацом 9 підпункту 1 пункту 20 Порядку (а.с. 6 на звороті).

В подальшому, на підставі інформації, отриманої з Державної податкової адміністрації України за перший квартал 2009 року на підтвердження якої на адресу ЗАТ «Фірма «Спецвисотмонтаж»направлений запит від 09 березня 2010 року №01-17/57 та отримана відповідь від 24 березня 2010 року №12 щодо дійсно перебування ОСОБА_2 з 26 червня 2007 року по 30 вересня 2008 року у трудових відносинах з цим товариством (а.с. 9), Шаргородським РЦЗ відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 Закону №1533 проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення.

За результатами розслідування головним спеціалістом юрисконсультом Шаргородського РЦЗ Т.М.Півторак складено акт від 29 березня 2010 року №119 із висновком про те, що ОСОБА_2 обманним шляхом набув статус безробітного та незаконно отримав допомогу по безробіттю з 20 червня 2008 року по 31 травня 2009 року в сумі 3757 грн 38 коп., яка підлягає поверненню в повному обсязі (а.с. 13-14).

Листом від 30 березня 2010 року №01-17/620 копію акта Шаргородський РЦЗ направив відповідачу та запропонував йому зявитися до центру зайнятості до 09 квітня 2010 року (с. 11).

Оскільки відповідач до визначеної дати не зявився, то заступником директора Шаргородського РЦЗ Л.П.Яворською 12 квітня 2010 року винесено наказ «Про повернення коштів виплачених на підставі подання особою недостовірних відомостей про перебування в трудових відносинах»№19, тобто вжито заходів по поверненню коштів (а.с. 14).

Копія даного наказу та повідомлення від 12 квітня 2010 року №01-17/707 про необхідність сплати коштів протягом пятнадцяти днів отримані ОСОБА_2 14 квітня 2010 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 16), однак кошти відповідачем не повернуті, що й стало підставою звернення центру зайнятості до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що з 01 січня 2001 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», який визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Відповідно до частини першої статті 3 цього Закону, законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Закону України «Про зайнятість населення»та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення», безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Для одержання статусу безробітного, громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку пошуку роботи, до центру зайнятості відповідну заяву та письмову інформацію про те, що він не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів та не зареєстрований як фізична особа підприємець.

У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання.

У випадку безробіття, згідно із частиною першою статті 6 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги.

Зокрема, відповідно до статті 7, видами забезпечення за цим Законом є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога по частковому безробіттю; матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Що стосується безпосередньо допомоги по безробіттю, то слід зазначити, що відповідно до статті 22 Закону №1533, застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Допомога по безробіттю також призначається та виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Відповідно до пунктів 6.2, 6.3 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за №915/5136, (Порядок надання допомоги), допомога по безробіттю призначається на підставі особистої заяви безробітного, довідки (довідок) про середню заробітну плату (дохід) за останнім місцем (декількома місцями) роботи чи служби, трудової книжки, військового квитка, копії цивільно-правового договору, за пред'явленням, у разі наявності, свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та паспорта або іншого документа, що посвідчує особу.

Рішення про призначення допомоги по безробіттю, її розмір і строки виплати, відкладення, скорочення та припинення виплати оформлюється наказом центру зайнятості, номер і дата якого заноситься до картки персонального обліку безробітного. З цим наказом безробітний повинен бути ознайомлений під особистий підпис у картці обліку прийнятих рішень керівництва центру зайнятості.

Що стосується безпосередньо визначення розміру та тривалості виплати допомоги по безробіттю, то слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 23 Закону №1533, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу: до 2 років 50 відсотків; від 2 до 6 років 55 відсотків; від 6 до 10 років 60 відсотків; понад 10 років 70 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується два рази на місяць, а за згодою безробітного - один раз на місяць через банківські установи в установленому порядку, крім того, нараховується до дня останнього відвідування центру зайнятості включно.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів 80 відсотків; у подальшому 70 відсотків.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.

Згідно із підпунктом 1 пункту 5.4 Порядку надання допомоги, тривалість виплати допомоги по безробіттю скорочується на строк до 90 календарних днів, зокрема, у разі приховування відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу (у тому числі за межами України) або здійснення іншої діяльності за винагороду в період одержання допомоги по безробіттю - на строк не менше кількості календарних днів тимчасової роботи, порушення умов і строку реєстрації, перереєстрації як безробітного на строк не менше 30 календарних днів.

Відповідно до підпункту 1 пункту 5.5 цього ж Порядку, виплата допомоги припиняється, зокрема, у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами), призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості (з дня встановлення порушення), закінчення строку її виплати (з наступного дня після закінчення строку виплати).

Згідно із пунктом 6.14 Порядку надання допомоги, якщо під час її одержання безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Наведене положення кореспондує і статті 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яка передбачає, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Тобто, як вбачається із наведених правових положень, районними центрами зайнятості з метою запобігання незаконному отриманню матеріального забезпечення та соціальних послуг може проводитись розслідування обґрунтованості таких виплат.

Механізм розслідування на даний час визначений Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації від 13 лютого 2009 року №60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року №7-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року №232/1648 (Порядок розслідування).

Так, відповідно до пунктів 2, 3 вказаного Порядку, розслідування здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття у разі, зокрема, коли під час перебування особи на обліку як безробітної до центру зайнятості надійшла інформація від державних органів, підприємств, установ, організацій чи громадян про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей, або така інформація розміщена в засобах масової інформації.

Відповідно до пункту 4 Порядку розслідування, для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Обмін інформацією здійснюється між Державним центром зайнятості, Державною податковою адміністрацією України (ДПА України) та Пенсійним фондом України (ПФ України) як центральними органами виконавчої влади.

Процедуру обміну інформацією регулює Порядок обміну інформацією між Державною податковою адміністрацією України, Пенсійним фондом України та Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України, ДПА України від 12 липня 2006 року №259/407, постановою правління ПФ України від 12 липня 2006 року №9-3, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 липня 2006 року за №876/12750.

Зокрема, Державний центр зайнятості щоквартально протягом 10 календарних днів після закінчення кварталу, наступного за звітним, направляє запит зазначеним у цьому Порядку органам, які можуть мати відомості про осіб, визначених у пункті 2.1 (п. 2.2).

На запит Державного центру зайнятості відповідний орган протягом десяти робочих днів надає відповідь (п. 2.5).

Відомості, що надаються у відповіді ДПА України на запит щодо доходів осіб, мають містити певну інформацію, яка надається на відповідний період поквартально (п. 2.7).

Усі суб'єкти інформаційного обміну є відповідальними за своєчасне та в повному обсязі надання достовірних даних щодо доходів осіб, які мають відповідати періоду, зазначеному в запиті (п. 3.1).

Відповідно до пункту 5 Порядку розслідування, а результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.

У разі встановлення недостовірності даних, на підставі яких особі надано статус безробітної та право на виплату матеріального забезпечення, особа ознайомлюється з актом, про що засвідчує власним підписом. У разі відмови особи підписати акт про це робиться відповідна відмітка спеціалістом центру зайнятості.

Згідно із пунктами 7-9 цього Порядку, рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом.

Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

У разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року №1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.

Таким чином, аналіз наведеного законодавства дає можливість дійти висновку про те, що держава в особі Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття виступає гарантом забезпечення реалізації застрахованими особами своїх прав.

Тобто, застрахованій особі, державою забезпечується у випадку відсутності заробітку або інших передбачених законодавством доходів через відсутність роботи отримання матеріальної підтримки у вигляді виплати допомоги.

В свою чергу, особа вільна у бажанні застосувати своє право на соціальне забезпечення або не скористатися ним. У всіх випадках конкретний вид соціального забезпечення надається особі лише після її звернення із заявою і прийняття рішення компетентного органу про призначення пенсії, соціальної допомоги, послуги.

При цьому, слід враховувати, що зазначені правовідносини реалізуються за умови, що обидві сторони, як держава в особі Фонду, так і особа, несуть як права так і обов'язки, а у разі зловживання правом або неналежного виконання обов'язків притягуються до юридичної відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, зареєстрований у Шаргородському РЦЗ 10 червня 2008 року як безробітній ОСОБА_2 до 31 травня 2009 року отримував допомогу по безробіттю.

Однак, внаслідок проведення головним спеціалістом юрисконсультом 29 березня 2010 року на підставі інформації, отриманої з ДПА України за перший квартал 2009 року, розслідування страхових випадків, встановлено, що відповідач з 26 червня 2007 року (наказ від 26.06.2007 №133-к) по 30 червня 2008 року (наказ від 01.10.2008 №320-к) перебував у трудових відносинах з ЗАТ «Фірма «Спецвисотмонтаж», а також перебував на обліку в Шаргородському РЦЗ як безробітний з 10 червня 2008 року по 01 червня 2009 року. Отже, на день набуття статусу безробітного (10.06.2008) ОСОБА_2 згідно із статтею 1 Закону України «Про зайнятість населення»був зайнятою особою.

За вказаних обставин, позивачем встановлено порушення ОСОБА_2 порядку отримання статусу безробітного та допомоги по безробіттю, тобто констатовано недотримання обовязку своєчасно подати відомості про обставини, що впливають на умови виплати йому забезпечення, що потягло за собою виникнення переплати коштів з Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Фактично, Шаргородським РЦЗ зроблено висновок про те, що серед іншого, обовязковою умовою реєстрації безробітним та отримання особою допомоги по безробіттю є відсутність будь-яких доходів. Працевлаштування навіть тимчасове забороняється, оскільки суперечитиме самій природі даної допомоги. Більше того, взагалі не допускається звернення з такими питаннями до центру зайнятості особи, яка перебуває у трудових відносинах.

Таким чином, на підставі довідки про отриману відповідачем за період з 10 червня 2008 року по 01 червня 2009 року допомогу в сумі 3757 грн 38 коп., заступником директора Шаргородського РЦЗ прийнято наказ про повернення коштів.

При цьому, слід зазначити, що за даного предмету спору суд не оцінює правомірність прийнятого наказу про повернення коштів, оскільки це свідчило б про вихід за межі позовних вимог. У даній справі, суд обмежується лише вимогою про стягнення, яка спрямована на здійснення державного контролю за виплатою матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Як свідчать матеріали справи, акт розслідування ОСОБА_2 отриманий, жодних заперечень з цього приводу ним не подано, на виклик до центру зайнятості бажання зявитися не виявлено, наказ про повернення коштів, відповідно до пункту 9 Порядку розслідування, не оскаржено. Взагалі, будь-яких заперечень по суті й даного позову відповідачем не надано, що практично свідчить про його погодження з висновками центру зайнятості.

Тобто, за таких обставин, в таких адміністративних справах за зверненням субєкта владних повноважень з позовом до фізичної чи юридичної особи про стягнення коштів, тобто у випадках, визначених законом, адміністративний суд надає упереджувальний захист правам, свободам та інтересам особи.

При цьому, щоб не допустити зловживань субєкта владних повноважень та можливих порушень прав, свобод чи інтересів, Конституцією та законами України встановлено судовий контроль за вжиттям таких заходів.

Адміністративний суд у зазначених справах, згідно з частиною першою статті 2 КАС України, перевіряє, зокрема, чи не буде порушено (у тому числі безпідставно обмежено) права, свободи та інтереси осіб у разі задоволення адміністративного позову субєкта владних повноважень.

В цьому аспекті, вирішуючи питання і щодо компетенції адміністративного суду варто зазначити таке.

Державним органом, який створений для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, а також здійснення інших функцій згідно вказаного Закону, є Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Фонд є цільовим нецентралізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, а кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України.

Відповідно до статей 10, 12 Закону №1533, управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців.

Управління Фондом здійснюють правління Фонду та виконавча дирекція Фонду. До складу правління Фонду входять по 15 представників від держави, застрахованих осіб та роботодавців, які виконують свої обов'язки на громадських засадах.

Виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості. Директор Державного центру зайнятості центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики та його заступники є відповідно керівником та заступниками виконавчої дирекції Фонду.

Виконавча дирекція Фонду організовує виконання рішень правління Фонду та забезпечує дотримання законодавства України про страхування на випадок безробіття, діє від імені Фонду та підзвітна йому в межах та порядку, передбачених статутом Фонду.

Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи, зокрема, контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Як вбачається із положення про Шаргородський районний центр зайнятості, затвердженого директором Вінницького обласного центру зайнятості В.А.Басюк 20 жовтня 1997 року, позивач є місцевим органом державної виконавчої влади, є юридичною особою зі своїм штампом, печаткою із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням, і у своїй діяльності керується, зокрема, указами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами і розпорядженнями Міністерства праці та соціальної політики України, наказами і розпорядженнями Державного центру зайнятості.

Центр, відповідно до покладених на нього завдань надає соціальну підтримку громадянам, які визнані в установленому порядку безробітними, в тому числі, призначає і виплачує допомогу по безробіттю, а також має право на припинення її виплати згідно чинного законодавством порядку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Такі випадки, стосовно позивача, встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», відповідно до якого, робочі органи виконавчої дирекції Фонду мають повноваження проводити збір страхових внесків, застосовувати фінансові санкції, передбачені законом, у разі порушення порядку сплати страхувальниками страхових внесків, стягувати із страхувальника передбачені законом штрафи та застосовувати інші фінансові санкції за недотримання закону, а також представляти інтереси Фонду в судових та інших органах.

Згідно із статтею 39 Закону №1533, спори, що виникають із правовідносин загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до пункту 8 Порядку розслідування, у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 №1155, відмови юридичної особи чи фізичної особи - підприємця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 6.14 Порядку надання допомоги, якщо безробітний відмовився добровільно повернути кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Тобто, в наведених положеннях концентрована чітко визначена законом правова підстава можливості звернення з позовом, що відповідає частині четвертій статті 50 КАС України, відповідно до якої громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень, у випадку, встановленому законом.

У даних правовідносинах однією із сторін виступає субєкт владних повноважень, а саме Шаргородський районний центр зайнятості робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового держаного соціального страхування України на випадок безробіття, між сторонами виникли спірні відносини, які за своєю природою є публічно-правовими, законодавством передбачено, що повернення відповідних коштів може здійснюватись в судовому порядку.

Отже, відповідно до статей 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, враховуючи те, що вимоги Шаргородського РЦЗ є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, оскільки заявлена сума до стягнення складається із виплаченої ОСОБА_2 допомоги по безробіттю на підставі рішення позивача, яке ні до вищестоящого центру зайнятості, ні до суду не оскаржено, більше того, фактично позивачем виконано, тобто кошти відповідачу за період його перебування на обліку сплачені, рішення про їх повернення у звязку із обманним шляхом набуття статусу безробітного, а відтак, і незаконного отримання допомоги ОСОБА_2 також не оскаржено, на даний час є чинним та таким, що підлягає виконанню, а у випадку відмови у добровільному виконанні підлягає забезпечено примусом в судовому порядку, а також враховуючи те, що докази сплати відповідачем заявленої суми допомоги по безробіттю на час розгляду та вирішення справи - відсутні, та те, що Шаргородський РЦЗ має право звернутися до суду про стягнення такої заборгованості, а суд наділений відповфдіними повноваженнями, то суд вважає за доцільне позов задовольнити.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (вул. Ворошилова, 12, с. Плебанівка, Шаргородський район, Вінницька область, 23510) на користь Шаргородського районного центру зайнятості Вінницької області (вул. Леніна, 217 б, м. Шаргород, Вінницька область, 23500, код ЄДРПОУ 34701104, р/р 37176304900687 в УДК у Вінницькій області, МФО 802015) допомогу по безробіттю в розмірі 3757 грн 38 коп. (три тисячі сімсот пятдесят сім гривень тридцять вісім копійок).

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 23.06.2010.

Суддя/підпис/ Чудак Олеся Миколаївна