Рішення № 106593477, 04.10.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2022 р. № 400/634/22 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, про:визнання протиправною та скасування постанови від 11.11.2021 № 306713,ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 11.11.2021 № 306713 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не є ані власником, ані перевізником на транспортному засобі, перевірку якого провели посадові особи відповідача, тому не може нести відповідальність за статтею 60 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III). Позивач також вказує на порушення відповідачем процедури притягнення позивача до відповідальності.

Ухвалою від 27.01.2022 суд відкрив провадження в адміністративній справі та постановив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 27.01.2022 суд з власної ініціативи вжив заходів забезпечення позову - зупинив стягнення на підставі постанови відповідача від 11.11.2021 № 306713 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн, що здійснюється Березанським відділом державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 66506577.

24.06.2022 відповідач подав до суду клопотання, в якому просив зупинити провадження в адміністративній справі та продовжити процесуальний строк для поданн відзиву на позовну заяву. В обгрунтування клопотання відповідач посилався на пропущення ним строку подання відзиву через початок військової агресії РФ проти України та введення воєнного стану. Відповідач зазначив, що представник відповідача є внутрішньо переміщеною особою (підтверджено довідкою від 20.04.2022), а всі докази у справі збергаються в територіальному управлінні Укртрансбезпеки в м. Миколаєві.

13.07.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Початок 24.02.2022 війни і введення воєнного стану є поважною причиною пропуску строку подання відзиву на позовну заяву. На підставі зазначеного суд продовжив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву по 13.07.2022 та прийняв його до розгляду.

Одночасно суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки відсутні підстави для такого зупинення, передбачені статтею 236 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, зазначаючи, що запрошення на розгляд справи було направлене позивачу завчасно. На розгляд справи не було надано ані договорів оренди, ані тимчасових реєстраційних талонів, ані цифрової картки водія, а також не наведено доводів, що спростовували б той факт, що саме позивач був автомобільним перевізником у день проведення перевірки.

У зв`язку з відсутністю заяв сторін про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач зареєстрований як фізична особа підприємець, видами діяльності якого є роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами, що підтверджується витягом з реєстру платників єдиного податку від 17.10.2016 № 1906/7.

Власником транспортного засобу DAF НОМЕР_1 є ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

Копія такого свідоцтва надана позивачем серед додатків до позовної заяви та відповідачем серед додатків до відзиву.

13.10.2021 посадові особи Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Тернопільська область) провели перевірку транспортного засобу DAF НОМЕР_1 , за результатами якого склали акт № 313083 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

В акті зазначено, що власником транспортного засобу є позивач, водієм зазначений ОСОБА_3 .

В акті зазначено: «Під час перевірки виявлено порушення згідно ТТН № 14967 від 12.10.21р. здійснювали перевезення вантажу. У водія на момент перевірки відсутня особиста картка водія у слоті цифрового тахографа. Це унеможливлює облік та перевірку режиму праці та відпочинку водія …».

Зазначене діяння кваліфіковане як перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

У товарно-транспортній накладній від 12.10.2021 № 14967 перевізником зазначене ТОВ «Олві Груп».

Відповідач направляв позивачу запрошення у розгляді справи за актом № 313083 про скоєння порушення законодавства про автомобільний транспорт в Тернопільській області, яке повернуте без вручення за закінченням терміну зберігання.

Постановою від 11.11.2021 № 306713 відповідач застосував до позивача адміністративно-господарський штраф в сумі 17 000 грн відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону, а саме: особистої картки водія до цифрового тахографа транспортного засобу Даф держ.номер НОМЕР_1 (акт № 313083).

Ухвалюючи рішення по суті спору між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 60 Закону № 2344-III, адміністративно-господарські санкції накладаються на перевізника.

Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 та «Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879, не визначають поняття перевізника.

Таке визначення міститься у статті 1 Закону № 2344-III, зокрема, автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

У справі відсутні будь-які докази того, що позивач був перевізником на транспортному засобі DAF НОМЕР_1 .

Зазначення в акті від 13.10.2021 № 313083 позивача як власника транспортного засобу DAF НОМЕР_1 є безпідставним, оскільки його власником є інша особа, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію цього транспортного засобу, яке також було у розпорядженні відповідача.

Позивач також не був водієм на цьому транспортному засобі, так само як і перевізником відповідно до товарно-транспортної накладної від 12.10.2021 № 14967.

Єдиний документ, який підтверджує правовий зв`язок позивача з транспортним засобом DAF НОМЕР_1 , є поліс № АР /1859648 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхувальником за яким є позивач.

Разом з тим, поліс обов`язкового страхування не є належним доказом на підтвердження статусу позивача як перевізника на транспортному засобі DAF НОМЕР_1 13.10.2021. Перевезення вантажу не може підтверджуватися полісом обов`язкового страхування.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Жодний із документів, що були в розпорядженні відповідача, не підтверджує того, що 13.10.2021 позивач був перевізником на транспортному засобі DAF НОМЕР_1 , а, отже, що він вчинив порушення, передбачене абзацем 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

У відзиві не наведено пояснень того, на підставі яких документів відповідач вважав, що позивач є власником або користувачем транспортного засобу DAF НОМЕР_1 .

Отже, відповідач прийняв оскаржувану постанову необгрунтовано та нерозсудливо, у зв`язку з чим її належить визнати протиправною та скасувати.

Судові витрати у справі становить судовий збір у сумі 992,40 грн, сплачений позивачем за звернення до адміністративного суду з позовною заявою.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір у сумі 992,40 грн належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Згідно з пунктом 10 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення, є одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Отже, задля забезпечення реального виконання рішення суду в частині стягнення судових витрат відшкодувати сплачений позивачем судовий збір належить за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті, яка, на відміну від відповідача, має статус юридичної особи, шляхом його стягнення за рахунок бюджетних асигнувань цього суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 19, 139, 241- 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Південного міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (вул.Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056 ) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 11.11.2021 № 306713 про накладення на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу на суму 17 000 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 39816845) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_3 ) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 992,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безспосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Птичкіна