Рішення № 106591071, 20.09.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2022 року Справа № 160/9134/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук-Борисенко Н. В. за участі секретаря судового засіданняКисилевича О.В. за участі: представника позивача представника відповідача свідка позивачаМашошиної А.О. Борисенка А.О. Назаренка В.Ю. Моргаленко Т.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

30.06.2022 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ № 577 к від 15 червня 2022 року про оголошення догани старшому інспектору з дотримання прав людини ITT № 1 Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 ;

- стягнути з Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що вона проходить службу в ГУНП в Дніпропетровській області на посаді старшого інспектора з дотримання прав людини ізолятора тимчасового тримання №1 ГУНП. 15.06.2022 року позивача притягнуто до відповідальності у вигляді догани за порушення службової дисципліни, із чим остання не погоджується. Посилається на те, що її не було ознайомлено із матеріалами службового розслідування. Зазначає, що оскаржуваний наказ є дефектним, безпідставним, а тому протиправним і підлягає скасуванню. Просить стягнути з відповідача компенсацію за спричинення їй моральних страждань, які було завдано неправомірними діями відповідача.

Ухвалою суду від 04.07.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/9134/22, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) учасників справи. Призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 19.07.2022 року об 11:15 год.

У судовому засіданні, яке відбулося 19.07.2022 року за участі представника позивача, оголошено перерву до 11.08.2022 року об 11:00 год.

04.08.2022 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній, заперечуючи проти позову, зазначає, що підставою видання наказу про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді догани стали матеріали службового розслідування, яке проводилося з метою перевірки обставин за фактом неналежної підготовки позивачем інформації щодо виплати збільшеної додаткової винагороди поліцейському відділення охорони ІТТ №1 ГУНП. Відповідач зазначає, що позивач була повідомлена про факт проведення службового розслідування та надала пояснення в рамках зазначеного розслідування. Зазначає, що відповідач діяв в межах повноважень, в спосіб та в порядку, передбаченому чинним законодавством. З приводу моральної шкоди зазначає, що позивачем не надано до суду доказів, які б підтверджували факт заподіяння позивачевів моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, з огляду на що позовні вимоги в цій частині є також необґрунтованими та безпідставними.

У судовому засіданні, яке відбулося 11.08.2022 року за участі представників сторін, оголошено перерву до 18.08.2022 року о 10:00 год. для ознайомлення представника позивача із відзивом.

15.08.2022 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що вона не була ознайомлена зі змістом службової телеграми, неналежне виконання якої стало підставою для винесення оспорюваного наказу. Зазначає, що вона не закріплена за будь-які фінансові нарахування поліцейським, про що зазначала у своїх поясненнях. Посилається на те, що начальник Управління Нацполіції в Дніпропетровській області, який застосував відносно позивача догану, не є її керівником, а тому не мав повноважень на застосування зазначеного стягнення. Позивач заперечує факт того, що вона була проінформована про проведення відносно неї службового розслідування, натомість зазначає, що надала пояснення на усну вказівку свого керівника, у той час про факт проведення службового розслідування дізналася лише під час ознайомлення із наказом. Позивач також вказує, що в посадових інструкціях старшого інспектора з дотримання прав людини ізолятора тимчасового тримання №1 ГУНП в Дніпропетровській області відсутні обов`язки, за неналежне виконання яких позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

18.08.2022 року до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких викладено доводи, зазначені у відзиві на позов.

У судовому засіданні, яке відбулося 18.08.2022 року за участі представників сторін, справу призначено до розгляду на 06.09.2022 року о 10:00 год.

13.09.2022 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

У зв`язку з перебуванням судді Захарчук-Борисенко Н.В. у відпустці, судове засідання у справі було проведено 13.09.2022 року за участі представників сторін, оголошено перерву до 20.09.2022 року о 10:00 год.

Ухвалою суду від 13.09.2022 року по справі №160/9134/22 викликано в судове засідання 20.09.2022 року для допиту у якості свідка майора поліції ОСОБА_2 .

У судовому засіданні, яке відбулося 20.09.2022 року за участі представників сторін, позивача та свідка, останній повідомив, суду що про проведення службового розслідування позивач була повідомлена через свого керівника.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 проходить службу в ГУНП на посаді старшого інспектора з дотримання прав людини ізолятора тимчасового тримання №1 ГУНП.

Наказом від 08.06.2022 року №845 призначено службове розслідування за фактом неналежної підготовки інформації щодо виплати збільшеної додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 року №168, поліцейському відділення охорони ІТТ №1 ГУНТ сержанту поліції ОСОБА_3 керівництвом зазначеного підрозділу.

Підставою для проведення службового розслідування стало неналежне виконання доручення Національної поліції України від 05.05.2022 року за №2939/01/25-2022 «Про підготовку матеріалів для виплати збільшеної додаткової винагороди поліцейським», внаслідок чого було допущено помилку при підготовці розрахунку додаткової винагороди поліцейському відділення охорони ІТТ №1 ГУНП сержанту поліції ОСОБА_3 .

Проведення службового розслідування доручено дисциплінарній комісії у складі: голови дисциплінарної комісії заступника начальника ГУНП майора поліції ОСОБА_4 , членів дисциплінарної комісії начальника ВОЗДМТТО ГУНП майора поліції ОСОБА_5 , старшого інспектора ВОЗДМТТО ГУНП майора поліції ОСОБА_2 , старшого інспектора ВОЗДМТТО ГУНП капітана поліції ОСОБА_6 .

Під час проведення службового розслідування відібрано письмові пояснення у позивача, згідно з якими остання зазначає, що виконання доручення №2939/01/25-2022 від 05.05.2022 року було покладено на неї вказівкою керівника - майора поліції ОСОБА_7 06.06.2022 року. Того ж дня позивач підготувала матеріали в електронному вигляді та проінформувала про це керівника майора поліції ОСОБА_7 , який зазначив, що здійснить перевірку та коригування матеріалів, а позивачеві наказав надіслати матеріали на електронну адресу бухгалтера, яка виявила у них неточності. Позивач пояснила, що майор поліції ОСОБА_7 був проінформований про наявність неточностей у матеріалах, але зазначив, що виправив їх власноруч та вже підписав у керівництва ГУНП. У поясненнях позивач також зазначила, що вона не закріплена за здійсненням будь-яких фінансових нарахувань поліцейським, роз`яснень щодо правильності заповнення таблиць не отримувала.

Також було відібрано письмові пояснення у майора поліції ОСОБА_7 , який з приводу виявлених порушень повідомив, що ним було доручено позивачеві підготувати матеріали для виплати збільшеної додаткової винагороди поліцейським, а також проінформовано позивача про терміновість доручення достовірність наданої інформації. Майор поліції ОСОБА_7 також зазначив, що того ж дня позивач занесла йому до кабінету підготовлені відомості та повідомила, що провела усі необхідні нарахування, після чого ОСОБА_7 перевірив надану інформацію, наявність усього особового складу та підписав наданий документ, передав списки до УОАЗОР ГУНП, при цьому старший лейтенант поліції ОСОБА_1 каналами електронного зв`язку надіслала вищевказані списки до УФЗБО ГУНП.

14.06.2022 року дисциплінарною комісією складено Висновок службового розслідування за фактом неналежної підготовки інформації щодо виплати збільшеної додаткової винагороди поліцейському відділення охорони ІТТ №1 ГУНП, відповідно до змісту якого встановлено наявність в діях старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, а саме недотримання вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», підпункту 4 пункту 1 службової телеграми ГУНП від 06.05.2022 року №1739/103/01-2022 «Про надання списків поліцейських для виплати додаткової винагороди, визначеної Постановою КМУ від 28.02.2022 року №168», що виразилося у неналежній підготовці необхідних матеріалів та призвело до недоотримання виплати додаткової винагороди поліцейським відділення охорони ізолятора тимчасового тримання №1 ГУНП сержантом поліції ОСОБА_3 . Запропоновано застосувати до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді догани.

Відповідно до Наказу від 15.06.2022 року №577 к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ІТТ №1 ГУНП» за порушення службової дисципліни, недотримання пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», підпункту 4 пункту 1 службової телеграми ГУНП від 06.05.2022 року №1739/103/01-2022 «Про надання списків поліцейських для виплати додаткової винагороди, визначеної Постановою КМУ від 28.02.2022 року №168», що виразилося у неналежній підготовці необхідних матеріалів та призвело до недоотримання виплати додаткової винагороди поліцейським відділення охорони ізолятора тимчасового тримання №1 ГУНП сержантом поліції ОСОБА_3 , застосовано до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді догани.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Частиною 1 статті 18 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейський зобов`язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Частинами 1, 2 статті 19 Закону №580-VIII передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

07.10.2018 року набрав чинності Закон України від 15.03.2018 року №2337-VIII "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" (далі Закон №2337-VIII, Дисциплінарний статут).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Частиною 1 статті 11 Дисциплінарного статуту закріплено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком у силу ст. 12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Частинами 1 та 3 статті 13 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» зазначено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється (ч. 5 ст. 13).

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення (ч. 3 ст. 14 Закону №2337-VIII).

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку (ч. 4 ст. 14 Закону №2337-VIII).

Наказом від 08.06.2022 року №845 призначено службове розслідування за фактом неналежної підготовки інформації щодо виплати збільшеної додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 року №168, поліцейському відділення охорони ІТТ №1 ГУНТ сержанту поліції ОСОБА_3 керівництвом зазначеного підрозділу.

Згідно з ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року №893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 року за №1355/32807, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі Порядок №893).

Відповідно до п.п. 1-2 розділу V Порядку № 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов`язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Відповідно до ч. 3 розділу V Порядку № 893 строк проведення службового розслідування, його продовження, порядок обчислення строку службового розслідування визначаються ст. 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, згідно з якою службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

Пунктом 7 розділу V Порядку № 893 розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.

Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом:

одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб;

одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи;

отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.

У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.

Пунктом 1 розділу IV Порядку № 893 та ч. 9 ст. 15 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» уповноважений член дисциплінарної комісії, що проводить службове розслідування, має право одержувати пояснення щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб.

Стаття 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень (вказана норма продубльована пунктом 3 розділу IV Порядку № 893). Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.

Отримання пояснень від поліцейського, який перебуває на чергуванні або патрулюванні, здійснюється лише після закінчення ним чергування, патрулювання або заміни його іншим поліцейським.

У разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для надання пояснень. Виклик для надання пояснень надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі.

Виклик про надання пояснень надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії.

Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику про надання пояснень, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Поліцейський, який з поважних причин не може прибути для надання пояснень, зобов`язаний не менше ніж за добу до визначеного часу повідомити про це дисциплінарну комісію з наданням підтвердних документів.

Якщо поліцейський, викликаний для надання пояснень у визначеному цією статтею порядку, не з`явився та не повідомив про причини свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень.

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що про факт проведення службового розслідування позивача було повідомлено членом дисциплінарної комісії майором поліції ОСОБА_2 .

Разом з тим, у судовому засіданні майор поліції ОСОБА_2 не підтвердив, що ним було повідомлено позивача про проведення службового розслідування, натомість зазначив, що він довів інформацію про проведення дисциплінарного розслідування до керівника позивача.

В матеріалах справи містяться пояснення позивача щодо подій, які стали підставою для проведення службового розслідування, разом з тим із зазначених пояснень неможливо встановити, чи були вони надані члену дисциплінарної комісії в рамках проведення службового розслідування або на усну вказівку керівника позивача, як зазначає остання.

Зважаючи на вищевикладене, суд доходить висновку, що позивача належним чином не повідомлено про проведення щодо неї службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни, позивачу не було запропоновано надати пояснення щодо обставин, які стали підставою для проведення службового розслідування саме в рамках проведення службового розслідування, внаслідок чого право позивача на належний захист було протиправно обмежено.

Вищевикладене свідчить про порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування, внаслідок чого наказ від 15.06.2022 року №577 к, в основу якого покладено висновок зазначеного розслідування, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про стягнення компенсації моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 року у справі №464/3789/17.

Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

У відповідності до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

Необхідною умовою виникнення відповідальності у вигляді обов`язку відшкодувати заподіяну майнову і немайнову шкоду є неправомірність дій або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою, вини особи у заподіянні шкоди.

Позивач стверджує, що моральна шкода спричинена їй у зв`язку з протиправним застосуванням відносно неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани, внаслідок чого було порушено звичайний уклад життя позивача. До того ж внаслідок застосування догани позивач не отримувала премії та інші заохочення, що вплинуло на моральний стан позивача.

Суд наголошує, що матеріалами справи не підтверджено моральні страждання позивача, зокрема консультативними висновками лікарів тощо.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги щодо відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Адвокатським бюро «Майстерня права Альони Машошиної» укладено договір про надання правової допомоги №09-06/22 від 22.06.2022 року, відповідно до п.1.1. якого Адвокатське бюро зобов`язується надати правову допомогу у відповідності до умов цього договору клієнту, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що за надання правової допомоги клієнт оплачує Адвокатському бюро гонорар та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Зміст правової допомоги за цим договором та розмір гонорару Адвокатського бюро визначається сторонами окремо за кожним завданням. Адвокатське бюро направляє клієнту рахунок, в якому визначається розмір гонорару за завданням клієнта. В такому випадку направлення рахунку адвокатом клієнту підтверджує прийняття завдання клієнта, а оплата гонорару узгодження клієнтом повного розміру гонорару адвокатського бюро за завданням. Узгодження клієнтом вартості гонорару може проводитись і іншими шляхами, в тому числі і проставленням власного підпису на рахунку (п. 4.1. договору).

Додатковою угодою № 1 від 22.06.2022 року до договору погоджено обсяг та вартість надання послуг з представництва інтересів позивача у суді першої інстанції.

Актом приймання-передачі № 1 від 13.09.20222 року сторонами підтверджено надання Адвокатським бюро у повному обсязі послуг, передбачених договором та додатковою угодою до нього.

Меморіальними ордерами, долученими до матеріалів справи, підтверджено факт оплати позивачем гонорару Адвокатського бюро за надання професійної правничої допомоги, а саме консультації та аналізу судової практики (1000,00 грн), підготовки позовної заяви (4000,00 грн), підготовки відповіді на відзив (3000,00 грн.) та участі у судових засіданнях (8000,00 грн.) у загальному розмірі 16000,00 грн.

Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на викладене, суд вважає суму витрат на правову допомогу у розмірі 16000,00 грн. такою, що є співмірною та відповідає принципу розумності, саме така сума витрат, з урахуванням об`єму виконаної роботи та умов договору про правову допомогу, домовленостей сторін, була фактичною, а їхній розмір обґрунтованим, з огляду на що зазначені витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Частиною 3 статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Так, позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1984,80 грн. за вимогу майнового та немайнового характеру.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витратити зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 241-246, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 20А, код ЄДРПОУ 40108866) про визнання протиправним та скасування наказу,- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ № 577к від 15.06.2022 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ІТТ №1 ГУНП» в частині застосування до старшого інспектора з дотримання прав людини ізолятора тимчасового тримання № 1 ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 29 вересня 2022 року.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко