Рішення № 106584546, 03.10.2022, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/35/20

Провадження по справі 2/305/46/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2022 Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ємчука В.Е.

за участі: секретаря судового засідання Шемоти М.І.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Раховів порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , Рахівської міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Рахівська державна нотаріальна контора Закарпатської області, Державного реєстратора Рахівської РДА, ОСОБА_5 про скасування державної реєстрації права власності на спадкове майно та визнання права власності на спадкове майно та визнання права власності на 1/2 за заповітом та 1/6 за законом,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом в інтересах ОСОБА_1 (далі Позивач) до ОСОБА_4 , Рахівської міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Рахівська державна нотаріальна контора Закарпатської області, Державного реєстратора Рахівської РДА, ОСОБА_5 про скасування державної реєстрації права власності на спадкове майно та визнання права власності на спадкове майно та визнання права власності на Ѕ за заповітом та 1/6 за законом. В обґрунтуванняпозову зазначає,що мати позивача - ОСОБА_6 , за свого життя склала заповіт, який був посвідчений 19 лютого 2010 року секретарем виконкому Костилівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області Веклюк О.О. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №25, яким на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: належний їй на праві приватної власності житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 заповіла перший поверх будинку, що складає 1/2 частку, та надвірні споруди сину ОСОБА_7 , а другий поверх, тобто іншу 1/2 частку, - сину ОСОБА_1 . ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на все спадкове майно, що належало померлій на праві приватної власності. Таким являється в тому числі житловий будинок АДРЕСА_1 . Являючись спадкоємцем за заповітом від 19.02.2010 року, ОСОБА_1 ще за життя спадкодавця ОСОБА_6 проживав та проживає у спадковому будинку зі своєю сім`єю, а отже відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України є таким, що прийняв спадщину. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер спадкоємець іншої 1/2 частини спадкового будинку - ОСОБА_7 . Після смерті ОСОБА_7 , позивач, відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України подав нотаріусу за місцем розташування спадкового майна - Рахівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за законом та проконсультувався щодо порядку отримання ним свідоцтва про право на спадщину за заповітом по закінченню строку, визначеного ст. 1270 ЦК України. 15.11.2019 ОСОБА_1 звернувся із заявою для проведення державної реєстрації права власності на 1/2 частку спадкового майна, належного йому за заповітом від 19.02.2010 року, але 20.11.2019 отримав рішення про відмову у державній реєстрації прав власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та довідався, що 15.04.2019 державний реєстратор Рахівської РДА Закарпатської області Делятинчук А.І. зареєстрував житловий будинок АДРЕСА_1 за власником ОСОБА_7 в розмірі 1/1 частки. Підставою виникнення права власності стала довідка про склад спадкоємців від 05.04.2019, видана державним нотаріусом Рахівської ДНК Кицка М.М., технічний паспорт на житловий будинок від 02.04.2019, виданий КП "Бюро технічної інвентаризації" Рахівської РДА, виписка із погосподарської книги №8, видана 11.03.2019 Костилівською сільською радою Рахівського району Закарпатської області. Вважає, що відповідач ОСОБА_4 ввів в оману державного реєстратора Рахівської РДА Делятинчука А.І., зареєструвавши спірний спадковий будинок за померлим ОСОБА_7 в 1/1 частині, при цьому не заявив про наявність заповіту на ім`я позивача ОСОБА_1 , хоча про його існування йому було відомо. заповіт складений його матір`ю ОСОБА_6 19.02.2010 на даний час є чинним, спадщина після смерті матері ним була прийнята, а звернення до суду із вимогою про визнання права на спадщину на 1/2 частину спадкового майна за заповітом та 1/6 частину за законом зумовлене порушенням права ОСОБА_1 на оформлення власності в порядку спадкування за заповітом та за законом, зокрема у видачі свідоцтва про право на спадщину йому відмовлено, що підтверджує постановою №14 Рахівської ДНК від 26.11.2019. Згідно з погосподарською книгою №1 Костилівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області станом на 01.01.2019 (книга №1 сторінка 15-15 на 2016-2023 роки) за ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 значився житловий будинок, збудований в 1977 році, загальною площею 110 кв.м, житловою площею 48 кв.м, а також закріплена земельна ділянка площею 0,09 га, цільове призначення якої - обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. З огляду на викладене просить скасувати рішення державного реєстратора Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області Делятинчука Андрія Івановича від 15.04.2019 року про реєстрацію житлового будинку АДРЕСА_1 в 1/1 частці за ОСОБА_7 . Також просить визнати за громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканцем АДРЕСА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2 з надвірними будівлями та господарськими спорудами за заповітом від 19.02.2010 року на 1/6 частину цього ж житлового будинку за законом.

Ухвалою Рахівського районного суду від 23.01.2020 було відкрито провадження у даній справі та запропоновано Відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, подати суду відзив на позовну заяву і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, а третім особам пояснення на позов у цей же строк.

Відповідачі відзиву на позов та треті особи - пояснень з приводу позову ОСОБА_1 до суду не подавали.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 Цивільного процесуального кодексу України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та наполягали на задоволенні позову. Пояснили, що відповідач ОСОБА_4 після смерті їхнього брата ОСОБА_7 звернувся до державного реєстратора Делятинчука А.І. із заявою про реєстрацію всього будинку, який є предметом даного спору, за їхнім померлим братом ОСОБА_7 , при цьому приховавши інформацію про наявність заповіту від імені матері сторін - ОСОБА_6 , яким вона заповіла будинок по 1/2 частці позивачу та його брату ОСОБА_7 . Після незаконної реєстрації всього будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 , ОСОБА_4 як спадкоємець після смерті брата звернувся до Рахівської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті їхнього брата ОСОБА_7 . Отже, відповідач, який є спадкоємцем за законом, наразі має намір оформити спадщину після смерті брата на весь будинок АДРЕСА_1 , при тому, що половина будинку має належати позивачеві, як спадкоємцю за заповітом після смерті матері, який прийняв спадщину, але через незаконну реєстрацію майна за ОСОБА_7 не зміг оформити своїх спадкових прав. Крім спадкування після смерті матері, позивач також є спадкоємцем за законом після смерті його брата ОСОБА_7 і він подав заяву до Рахівської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини - на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , але йому було нотаріусом відмовлено, оскільки є ще інші спадкоємці, які також мають право на прийняття спадщини за законом після смерті брата ОСОБА_7 .

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що дійсно ОСОБА_4 звернувся до Рахівської державної контори із заявою про прийняття спадщини, що залишилася після смерті його брата ОСОБА_7 . Вона вважає, що ОСОБА_4 взагалі не має жодного відношення до даного позову, оскільки спірне майно зареєстроване за ОСОБА_7 , отже він не порушував жодних прав позивача.

Представник відповідача - Рахівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, міський голова Віктор Медвідь 29.10.2021 надав суду заяву про розгляд справи без участі представника ради, позовні вимоги залишає на розсуд суду.

Представник третьої особи - Рахівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, завідувачка Рахівської державної нотаріальної контори Пріц О.І. надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги залишає на розсуд суду.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до такого висновку.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно зі ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин.

Звернення позивача до суду з даним позовом зумовлене порушенням його права на отримання власності в порядку спадкування після смерті матері, у зв`язку з реєстрацією спірного майна за його братом ОСОБА_7 , спадкоємцем якого на день звернення до суду був ОСОБА_4 .

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 29.07.2015 року громадянка ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що виконавчим комітетом Костилівської сільської ради зроблено відповідний актовий запис про смерть №19 від 29.07.2015 року.

За життя ОСОБА_6 , зробила заповітне розпорядження на випадок своєї смерті, який належний їй будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , заповіла: перший поверх будинку та надвірні споруди сину ОСОБА_7 , а другий поверх будинку - сину ОСОБА_1 . Цей заповіт був посвідчений секретарем виконкому Костилівської сільської ради Веклюк Оленою Олексіївною 19.02.2010., скасований чи змінений він не був, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №58302351 від 13.11.2019.

В ході розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_6 мала чотирьох синів - ОСОБА_7 , 1977 року народження, ОСОБА_5 , 1972 року, який є особою з інвалідністю ІІ групи дитинства, ОСОБА_1 , 1959 року народження, та ОСОБА_4 , 1975 року народження.

Згідно з даними погосподарської книги №1 на 2011-2015 роки Костилівської сільської ради Рахівського району, Закарпатської області за ОСОБА_6 значиться зареєстрованим будинок АДРЕСА_1 , рік побудови 1977, площа 110 кв.м, житлова площа 48 кв.м, за яким закріплена земельна ділянка площею 0,09 га - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Позивач ОСОБА_1 постійно проживав та проживає в будинку АДРЕСА_1 , що підтверджено довідкою Костилівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області №1240 від 05.06.2019. також у цьому будинку проживали та були зареєстровані ОСОБА_7 та ОСОБА_5 .

Відповідно до статей 1216-1218 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

У цьому випадку у зв`язку з наявністю чинного заповіту, складеного ОСОБА_6 , спадкування її майна повинно було здійснюватися за заповітом.

Стаття 1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1273 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування.

Спадкоємець має право на одержання свідоцтва про право на спадщину, зокрема стаття 1296 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

ОСОБА_1 , будучи спадкоємцем за заповітом ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до державного реєстратора Рахівської міської ради та державного нотаріуса Рахівської державної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину та державну реєстрацію спадкового майна, до складу якого входить житловий будинок АДРЕСА_1 , але виявилося, що цей будинок в цілій частині зареєстрований за ОСОБА_7 .

Так, відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №163479965 від 15.04.2019 державний реєстратор Делятинчук Андрій Іванович, 10.04.2019 року прийняв рішення про державну реєстрацію прав на житловий будинок АДРЕСА_1 в 1/1 частці за ОСОБА_7 .

Водночас суд встановив, що ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 помер, про що зроблено виконавчим комітетом Костилівської сільської ради відповідний актовий запис №24 від 17.11.2017 року, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Згідно з повідомленням Рахівської державної нотаріальної контори №01-16/26 від 28.01.2022 свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_7 не видавалися, але зі спадкової справи, наданої суду Рахівською державною нотаріальною конторою, вбачається, що ОСОБА_4 у встановлений законом строк подав до органу місцевого самоврядування - Костилівської сільської ради заяву про прийняття спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_7 . Отже, він наразі є спадкоємцем ОСОБА_7 , який прийняв спадщину.

Крім того, заяву про прийняття за законом спадщини після смерті ОСОБА_7 , що складається з 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , 16.11.2019 року подав до Рахівської державної нотаріальної контори Сокирлей Іван Іванович.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення таких відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр прав на нерухоме майно містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно у процесі проведення таких реєстраційних (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Разом з тим державній реєстрації підлягає заявлене право, державна реєстрація якого здійснюється суб`єктом державної реєстрації прав не за власною ініціативою, а на підставах, установлених законом, зокрема за заявою про державну реєстрацію прав, поданою особою, за якою здійснюється реєстрація права. Тобто відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають саме між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

При цьому навіть якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав дотримався законодавства при внесенні запису про проведену державну реєстрацію права за іншою особою, це не є перешкодою для задоволення позову щодо скасування цього запису, якщо наявність такого запису порушує права чи охоронювані законом інтереси позивача.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд 11 лютого 2020 року у справі № 915/572/17.

Враховуючи, що на момент державної реєстрації житлового будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 вже помер, а із заявою до державного реєстратора про реєстрацію за ОСОБА_7 права власності на житловий будинок звертався ОСОБА_4 , який є спадкоємцем за законом ОСОБА_7 та який звернувся 12.01.2018 до Костилівської сільської ради із заявою про прийняття спадщини, що залишилася після смерті брата, та зважаючи на наявність заповіту на користь позивача, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6 , до складу якої входить другий поверх будинку АДРЕСА_1 , отже реєстрація за будинку АДРЕСА_1 в цілій частині за ОСОБА_7 порушує права позивача на 1/2 частину цього будинку, адже він прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_6 , якій належав в цілій частині цей будинок, тому позов в частині скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на це нерухоме майно є підставним та підлягає до задоволення.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями та господарськими спорудами за заповітом від 19.02.2010 року та 1/6 частину цього ж будинку за законом, то суд відмовляє у задоволенні таких, оскільки як встановлено в ході розгляду даної справи, крім спадкоємців за заповітом після смерті ОСОБА_6 , якими є ОСОБА_1 та нині померлий ОСОБА_7 , заповідачка мала ще сина ОСОБА_5 , що є особою з інвалідністю з дитинства ІІ групи, який відповідно до рішення Рахівського районного суду від 12.07.2022 визнаний недієздатним. Інтереси та права цієї особи у спадщині, що належала його матері ОСОБА_6 , також мали б бути захищеними відповідно до закону.

Згідно зі статтею 1241 Цивільного кодексу України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов`язкову частку.

Конституційний Суд 11 лютого 2014 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_8 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 1241 Цивільного кодексу України (справа про право на обов`язкову частку у спадщині повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця) № 1-рп/2014 Справа № 1-1/2014 роз`яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 1241 Цивільного кодексу України щодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов`язкову частку у спадщині необхідно розуміти так, що таке право мають, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, визнані інвалідами в установленому законом порядку, незалежно від групи інвалідності.

З огляду на те, що у даній справі достатніх доказів щодо непрацездатності ОСОБА_5 немає, зокрема суд не володіє документом, який би належним чином підтверджував інвалідність останнього, крім того, позивач не довів, що після смерті його брата ОСОБА_7 немає спадкоємців першої черги спадкування за законом, а отже у разі визнання за позивачем права власності в межах заявлених вимог - 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , як за спадкоємцем за заповітом після смерті матері, та на 1/6 часину цього ж будинку, після смерті брата ОСОБА_7 , можуть бути порушені права цих осіб, тому позов у цій частині є передчасним.

Визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Перешкодою для реалізації його спадкових прав позивача була незаконна реєстрація житлового будинку АДРЕСА_1 за його братом ОСОБА_7 . Враховуючи, що суд скасовує цю реєстрацію, отже ОСОБА_1 матиме змогу прийняття спадщини у належній йому частці звернувшись за місцем відкриття спадкової справи до Рахівської нотаріальної контори.

Щодо заперечень адвоката Поштак Ю.С. з приводу пред`явлення позову до ОСОБА_4 слід зазначити таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано».

Враховуючи, що у даному випадку громадянин ОСОБА_7 помер, а його спадкоємцем є ОСОБА_4 , отже між цими сторонами виник спір з приводу спадкування майна, реєстрація якого була проведена за ОСОБА_7 з порушенням прав позивача, тому суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_4 є належним відповідачем в цій частині вимог.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18) вказано, що: "у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Суд в ході розгляду цієї справи встановив, що ОСОБА_4 є спадкоємцем за законом майна, що належало ОСОБА_7 , оскільки він у визначений законом строк подав заяву про прийняття спадщини. Неотримання ним свідоцтва про право на спадщину не позбавляє його статуса спадкоємця ОСОБА_7 , оскільки цивільний кодекс не встановлює обмеження строку для отримання свідоцтва про право на спадщину та відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, тому позивач правильно визначився й пред`явив позов до ОСОБА_4 .

Водночас Рахівська міська рада не є належним відповідачем у даній справі із зазначених вище підстав, тому позов в частині пред`явлення вимог до Рахівської міської ради до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача ОСОБА_4 судові витрати, понесені позивачем при пред`явленні даного позову до суду в сумі 768,40 гривні в частині немайнової вимоги про скасування рішення державного реєстратора. З урахуванням відмови у задоволенні майнових вимог про визнання за позивачем права власності на частку житлового будинку, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1500 гривень, що були сплачені при подачі цього позову до суду позову, до задоволення не підлягає.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 83, 89, 141, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Скасувати рішення державного реєстратора Рахівської РДА Закарпатської області Делятинчука Андрія Івановича від 15.04.2019 року про реєстрацію житлового будинку АДРЕСА_1 в 1/1 частці за ОСОБА_7 .

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_4 , мешканця АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768,40 гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено 04.10.2022.

Суддя: В.Е. Ємчук