Рішення № 106574444, 08.08.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/65577/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2022 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Ільєвої Т.Г.

при секретарі Ємець Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу у спрощеному порядку без повідомлення сторін у цивільній справі 757/65577/21-ц за позовом Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу та витрат, пов`язаних із виплатою страхового відшкодування, -,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року позивач звернувся із позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу та витрат, пов`язаних із виплатою страхового відшкодування.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що 08.11.2019 року приблизно о 19 год. 30 хв. у Київській обл., Києво-Святошинського р- н., с. Личанка, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mersedes-Benz», державний номерний знак « НОМЕР_1 » під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «SUBARU», державний номерний знак « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_2 .

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу «SUBARU», державний номерний знак « НОМЕР_2 », було завдано механічних пошкоджень, а власнику вказаного автомобіля - матеріального збитку.

Відповідно до постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.02.2020 року вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача.

На дату скоєння вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди відповідач не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відтак, водій пошкодженого автомобіля «SUBARU», державний номерний знак « НОМЕР_2 », ОСОБА_2 - 08.11.2019 року повідомив Моторне (транспортне) страхове бюро України про дорожньо-транспортну пригоду та в подальшому звернувся до МТСБУ з заявою про отримання відшкодування шкоди.

Згідно Звіту автотоварознавчого дослідження від 20.12.2019 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «SUBARU», державний номерний знак « НОМЕР_2 », склала: 41 957 грн. 89 коп.

На підставі Наказу про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілому в розмірі: 41 957 грн. 89 коп., що підтверджується платіжним дорученням №557474 від 21.01.2020 року.

Крім того, позивачем були понесені додаткові витрати на збір документів та визначення розміру шкоди в розмірі 1 550 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №1476887 від 26.03.2020 року.

Враховуючи вищенаведене, загальний розмір фактично понесених витрат МТСБУ склав: 43 507 грн. 89 коп.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача - Моторного (транспортного) страхового бюро України завданні збитки в порядку регресу у розмірі: 43 507,00 грн. 89 коп. та витрати по сплаченому судовому зборі в розмірі: 2 270 грн. 00 коп.

10.01.2022 ухвалою суду було відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомленням сторін.

21.07.2022 відповідачем було подано відзив, в якому останній зазначив, що в матеріалах справи міститься повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 08 листопада 2019 року, за підписом ОСОБА_2 , яке, на думку відповідача, є неналежним та недопустимим доказом у справі, оскільки його було створено штучно.

Так, 08.11.2019 року за даними протоколу про адміністративне правопорушення та показів свідків, дорожньо-транспортна пригода сталася 08.11.2019 о 19 год. 30 хв., а сам протокол було складено о 20 год. 50 хв.

Відповідно вбачається, неможливість самого факту звернення ОСОБА_2 з письмовим повідомленням про ДТП 08.11.2019 року, оскільки він фактично перебував на місці ДТП у с. Личаківка, Києво-Святошинського району, Київської області фактично до 24 год. 00 хв., а можливо і довше, більше того не міг приїхати або прибути до МТСБУ фізично, так як його автомобіль в результаті ДТП отримав ушкодження та не був придатний для руху на ньому, а відповідно це підтверджує факт неможливості подання письмового повідомлення про ДТП, за особистим підписом ОСОБА_2 08.11.2019 року, що вказує на штучність створення такого доказу, відповідно - неналежність такого доказу.

Також, в матеріалах справи наявні суперечності, розбіжності, стосовно розміру та чисельних порушень чинного законодавства, щодо проведення Звіту про оцінку на замовлення МТСБУ є такими, що не можуть бути сприйняті судом як істина та є нагальна потреба з метою встановлення істини у справі у призначенні та проведенні авто-товарознавчої експертизи, виходячи з наступного:

- при проведенні та виконанні даного Звіту було допущено з боку посадових осіб поверхневе, формальне ставлення до його виконання, а також грубо та системно порушено чисельну кількість норм чинного законодавства, що регулюють процедуру та порядок проведення та складання такого Звіту про оцінку, а саме: доручення на виконання робіт по справі № 64327 надано не керівником - уповноваженою особою - генеральним директором Шевченко В.І., а начальником невідомого департаменту Бабич С. у функціональні обов`язки не відомо з доданих до позову документів, що входить та чи має він взагалі право видавати такі доручення, більше того саме доручення взагалі не містить підпису посадової особи, що вже наявно свідчить про факт неможливості сприймати таке доручення у якості документу у розумінні наявності цивільних взаємовідносин.

Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за N 1074/8395, яким визначено, що виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження телеграмою з повідомленням про її вручення адресату: під час виконання Звіту чітко видно, що брались розрахунки на ціни та послуги, щодо автомобілів - Субару - Форестер 2014-2018 року, що вже відповідно є і буде явно завищеними та не об`єктивними показниками, оскільки транспортний засіб, належний ОСОБА_2 , згідно документів наявних у справі - свідоцтво про реєстрацію ТЗ є 2013 року випуску; довідка, долучена, щодо підтвердження курсу долара, станом на дату оцінки є такою, що неможливо встановити, оскільки не видно з якого джерела - сайту, газети, видання отримано інформацію, щодо курсу валюти - долар США, станом на 29.11.2019 року.

Відповідно до наданого доручення на виконання робіт по справі № 64327 прямо та чітко вказано та зазначено, що огляд ТЗ необхідно провести у період до - 26.11.2019 року, однак, відповідно до протоколів технічних оглядів № 1 від 29.11.2019 року та № 2 від 19.12.2019 року, жоден з них відповідно не був проведений у час до 26.11.2019 року, що є прямим порушенням поставленого завдання, відповідно до вище вказаного доручення № 64327, більше того незрозуміло чим було викликано необхідність проведення двох технічних оглядів.

Оскільки, особа ОСОБА_1 не був присутній при огляді та виконанні Звіту про оцінку, а скоріше за все навіть не був повідомлений належним чином, щодо таких дій у передбачений Законом спосіб, то з метою проведення об`єктивного, незалежного, всебічного оцінювання ТЗ на предмет вартості відновлювальних робіт в результаті Д ГП з боку ОСОБА_1 було вжито усіх заходів, щодо проведення та виконання Звіту про оцінку незалежним експертом - оцінювачем ОСОБА_3 , при цьому з ОСОБА_2 особисто було погоджено дату та час огляду його ТЗ - Субару-Форестер, а також відповідності до Закону особою - замовником дослідження було направлено відповідне повідомлення - виклик, щодо огляду ТЗ, однак ОСОБА_2 категорично відмовився надати належний йому транспортний засіб для огляду та проведення незалежного Звіту про оцінку, що ставить під сумнів фактичні та понесені ним насправді витрати, щодо відновлення його ТЗ і такі як зазначені у Звіті про оцінку на замовлення МТСБУ показники - сума, щодо відновлювального ремонту.

Проведення Звіту про оцінку № 69/12/19 за зверненням МТСБУ проводилась спеціалістом без попередження про кримінальну відповідальність, що не забезпечує повне та об`єктивне дослідження.

Відповідно до матеріалів документів, долучених стороною позивача, наявний рахунок № СРфс-0010257 від 05,12.2019 року, щодо ремонтних-відновлювальних робіт транспортного засобу ОСОБА_2 в результаті ДТП на загальну суму 181 719, 28 грн. Так, відповідно до Звіту про № 69/12/19 в,д 20.12.2019 року про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників пошкодженого колісного транспортного засобу - величина вартості відновлювального ремонту з врахуванням коєфіцієнту фізичного зносу складників КТЗ та допусків в межах яких відбулась оцінка без врахування ПДВ, склала 41 957,89 грн. 89 копійок.

З вищевикладеного, враховуючи вказані розбіжності та характер їх штучного створення вказує на те, що вище перелічені документи - докази, на думку відповідача, є неналежними, не допустимими, не достовірними та недостатніми в розумінні ЦПК України

25.07.2022 представником позивача було направлено відповідь на відзив, в якому зазначено, що відповідач посилається на той факт, що повідомлення про дорожньо- транспортну пригоду від 08.11.2019 року, за підписом ОСОБА_2 , є неналежним та недопустимим доказом у справі, оскільки його було створено штучно, тому що потерпіла особа не мала можливості приїхати в той самий день коли трапилась дорожньо-транспортна пригоди і подати повідомлення про ДТП 08.11.2019 року. Однак, представник вказує, що 12.11.2019 року, разом з повідомленням про дорожньо- транспорту пригоду потерпілим ОСОБА_2 було подано заяву про виплату страхового відшкодування, про що свідчить відмітка МТСБУ відділу комунікативних зв`язків, документи на 10 аркушів, прийнято ОСОБА_4 - 12.11.2019 року, справа №64327. Тобто, після дорожньо- транспортної пригоди, яка мала місце 08.11.2019 року.

Також звертається увага, що свого часу Верховним Судом України у Листі «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» від 19.07.2011 року роз`яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

З огляду на вищезазначене, позивач вважає, що наданий Звіт №69/12/19 від 20.12.2019 року до позовної заяви, є належними доказом вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «SUBARU FORESTER» з номерним знаком НОМЕР_2 , та розміру фактичних збитків останнього.

В обґрунтуванні позовних вимог, позивачем до позовної заяви було надано документи, які в повному обсязі підтверджують виплату страхового відшкодування та є належними фактичними доказами розміру збитків, а саме: Звіт автотоварознавчого дослідження від 20.12.2019 року, рахунок на оплату послуг експерта та акт виконаних робіт, Наказ про виплату відшкодування та Довідка про розмір відшкодування та платіжне доручення про виплату страхового відшкодування та про оплату послуг експерта робіт.

Так, потерпіла особа звернулася до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування 12.11.2019 року.

18.02.2020 року, згідно штампу МТСБУ відділу комунікативних зв`язків, потерпілою особою ОСОБА_2 було долучено до справи постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області, якою визнано винним відповідача та притягнуто до адміністративної відповідальності, яка набрала законної сили 14.02.2020 року.

26.03.2020 року позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування потерпілому.

Представник відповідача до поданого відзиву додає постанову Київського апеляційного суду від 24.05.2021 року по справі №33/824/345/2021 за апеляційною скаргою захисника Гарбуза М.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.02.2020 року, якою апеляційну скаргу задоволено частково.

Відповідно до постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.02.2020 року ОСОБА_1 було визнано винним за ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно постанови вказано наступне: «Водій ОСОБА_1 порушив п 11.3, 11.4 Правил дорожнього руху України за що передбачена адміністративна відповідальність ....»

Далі «В судове засідання з`явився ОСОБА_1 , вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. визнав в повному обсязі, проте вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130КУпАП не визнав»

Відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 24.05.2021 року зазначено наступне « висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок порушенням ним п. 11.3 ПДР України ґрунтується на даних, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серїї ДПР №°310281, схемі дорожньо-транспортної пригоди від 08.11.2019 року та пояснення потерпілого....»

Далі «Водночас суд апеляційної інстанції погоджується із доводами апеляційної скарги захисника у тій частині, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, безпідставно вказав на порушення ОСОБА_1 п 11.4 ПДР України».

За результатами розгляду даної справи, суд апеляційної інстанції постановив:

- «Апеляційну скаргу захисника Гарбуза М.В. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.02.2020 року щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, змінити: виключити із мотивувальної частини судового рішення посилання на порушення ОСОБА_1 п.11.4 ПДР України та визнання ним вини за ст. 124 КУпАП. В іншій частині постанову залишити без зміни».

З цього можна зробити висновок, що апеляційний суд не скасував постанову першої інстанції, не змінив її резолютивну частину, де викладається висновок суду про притягнення до адміністративної відповідальності або закриття провадження за відсутністю складу адміністративного правопорушення, а тільки змінив її мотивувальну частину шляхом виключення посилання на порушення ОСОБА_1 п.11.4 ПДР України та визнання ним вини за ст. 124 КУпАП, в іншій частині постанова залишена без змін.

Отже, вина ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення повністю підтверджується постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.02.2020 року.

Також, у разі відсутності постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності, у завданні шкоди не позбавляє суд можливості самостійно встановити обставини у ході розгляду цивільної справи на підставі поданих доказів (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2018 року по справі №910/20412/16).

Окрім цього, представник вказав, що заявлені витрати відповідачем на правову допомогу є не підтвердженими належними доказами.

04.08.2022 ухвалою суду було відмовлено в переході зі спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у загальний порядок розгляду справи.

04.08.2022 ухвалами суду було відмовлено у задоволенні клопотань про витребування доказів, залишення без розгляду та призначення експертизи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Згідно ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ст.29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованому у порядку встановленому законодавством.

Відповідно до пункту 38.2.1 ст.38 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 ст.13 цього Закону.

Відповідно до підпункту «а» пункту 41.1 ст.41 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, ст. 1191 ЦК України), а також ст.38 Закону №1961-IV.

Регрес - це право, що виникає в особи внаслідок платежу. Право регресу - це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов`язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу.

Таким чином, регрес - це нове право, що виникає в особи внаслідок здійснення платежу. Право регресу - це право зворотної вимоги страховика до регресату через те, що страховик виконав обов`язок за страховим зобов`язанням.

До даних правовідносин підлягають застосуванню норми матеріального права про право на звернення до відповідача з регресним позовом.

У відповідності до вимог ст.27 Закону України "Про страхування" та ст.993 ЦК України до позивача, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тобто право вимоги до відповідача.

Згідно із ст.38 цього ж Закону, МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність у розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Приймаючи до уваги ст.1191 ЦК України, п.38.2.1 ст.38 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до яких особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, у МТСБУ виникло право зворотної вимоги до відповідача.

Згідно з приписами частини 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до частини 6 статті 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). За положеннями статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). У відповідності до частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що обставини, на які посилається позивач знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, оскільки вимоги законодавста щодо відшкодування шкоди потерпілій особі МТСБУ виконало, у зв`язку з тим, що відповідач не був застрахований, а тому доводи відповідача є необґрунтованими та такими, які свідчать про не бажання відшкодувати шкоду, яка була завдана дорожньо-транспортної пригодою.

Відтак, позов підлягає задоволенню.

Згідно ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн.

Керуючись ст.29, 38, 41 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.27 Закону України «Про страхування», ст.993, 1166, 1191 ЦК України, ст.ст.5-13, 34, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272-279, 280-284 ЦПК України, суддя -

ВИРІШИВ:

Позов Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу та витрат, пов`язаних із виплатою страхового відшкодування, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_3 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (р/р IBAN: НОМЕР_4 в АТ «Укрексімбанк», м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8, код ЄДРПОУ: 21647131) завданні збитки в порядку регресу у розмірі 43 507 (сорок три тисячі п`ятсот сім) грн. 89 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму понесених судових витрат, які складається зі сплати судового збору 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 08.08.2022.

Суддя Т.Г. Ільєва