Рішення № 106567641, 30.09.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2022 року м. Київ № 640/4902/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомАкціонерного товариства «Українська залізниця»доДержавної податкової служби Українипро визнання протиправною та скасування податкової консультації, зобов`язання вчинити дії,В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі також - позивач, АТ «Укрзалізниця», Акціонерне товариство) з позовом до Державної податкової служби України (далі також - відповідач, ДПС України), в якому просило суд: 1) визнати протиправною та скасувати податкову консультацію Державної податкової служби України від 21.10.2020 №4342/ІПК/99-00-04-05-03-06; 2) зобов`язати Державну податкову службу України надати АТ «Укрзалізниця» нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що надана позивачу індивідуальна податкова консультація не відповідає вимогам та положенням норм Податкового кодексу України, зокрема: пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 названого Кодексу, є протиправною та такою, що порушує права та інтереси Акціонерного товариства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі №640/4902/21 за вказаним позовом та дану справу призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від представника ДПС України через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, де останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої заперечення проти позову відповідач мотивував тим, що оспорювана податкова консультація не суперечить нормам Податкового кодексу України та відповідно не порушує прав платника податків (позивача). На переконання відповідача, у спірних правовідносинах ДПС України виконав вимоги п. 52.2 ст. 52 цього Кодексу та надав позивачу податкову консультацію, яка містить необхідну інформацію, та водночас надав відповідь на наведені у зверненні питання.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, де зазначив про не спростування відповідачем доводів позовної заяви.

Розглянувши подані представниками сторін документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Наприкінці серпня 2020 року АТ «Укрзалізниця» звернулося до ДПС України із заявою про надання у письмовій формі індивідуальної податкової консультації з наступних питань: 1) Чи вважається, за наведених у запиті обставинах, що філіям в повному обсязі виконано податковий обов`язок, як податкового агента, щодо нарахування, утримання, подання звітності за формою 1-ДФ та сплати податку на доходи фізичних осіб?; 2) Чи вірним є розуміння товариства , що кошти на сплату податку на доходи фізичних осіб перераховані товариством за філії, за наведених вище обставинах, повинні зараховуватися до інтегрованої картки платника-філії?

При цьому, в тексті свого запиту (заяви) АТ «Укрзалізниця» виклало наступні обставини спірної ситуації, що зумовила необхідність звернення до органу ДПС за індивідуальною податковою консультацією: «Правлінням товариства прийнято рішення щодо внесення змін до положень про філії товариства з викладенням деяких пунктів у новій редакції, зокрема: «Для забезпечення ведення господарської діяльності філія може мати поточні рахунки в національній та іноземній валютах, інші рахунки в установах банків у встановленому законодавством та товариством порядку без права розпорядження ними.» Зазначені зміни внесені у зв`язку із запровадженням у товаристві концепції централізації платіжних операцій та фактично позбавляють філії права управління та користування грошовими коштами.

Грошові кошти, від надання філіями робіт/послуг зараховуються на рахунки товариства. Отримані товариством доходи від наданих філіями робіт/послуг та відповідні витрати відображаються у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності безпосередньо філіями.

Таким чином товариством, за рахунок коштів отриманих від надання філіями робіт/послуг, здійснюються розрахунки, по їх зобов`язанням, в тому числі по сплаті заробітної плати працівникам філій та їх структурних підрозділів та утриманих з заробітної плати податків, Витрати, що сформувались в результаті проведення таких взаєморозрахунків, передаються товариством за внутрішньогосподарськими розрахунками шляхом виписки повідомлень («авізо») та відображаються у складі витрат у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності філії, за яку проведені вищезазначені взаєморозрахунки,

Слід відзначити, що згідно з делегованими товариством повноваженнями, філії самостійно здійснюють прийом працівників на роботу, укладають з ними трудові договори, надсилають до ДПС повідомлення про прийняття працівника на роботу та оформлення трудової книжки. Філіями під час нарахування заробітної плати своїм працівникам здійснюються нараховування та утримання податку на доходи фізичних осіб, ведення податкового обліку, подання податкової звітності контролюючим органам, в т.ч. податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. №1ДФ) та несуть відповідальність за порушення норм Кодексу в порядку, передбаченому податковим законодавством України.

За своєю суттю філії товариства є податковими агентами своїх працівників в розумінні статті 14 Податковою кодексу України.

Проте враховуючи, що філії позбавлені права на розпорядження грошовими коштами, перерахування заробітної плати на платіжні картки працівників філій здійснюється товариством з власних рахунків та з одночасною сплатою до бюджету податку на доходи фізичних осіб у відповідності до підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України. При цьому, в полі «Призначення платежу» зазначається код за ЄДРПОУ філії, за яку здійснюється вищезазначене перерахування, а в полі «Платник» - код за ЄДРПОУ товариства.

Тобто, у попередніх періодах товариством перераховувалися грошові кошти для сплати ПДФО на рахунок філій, а потім останніми на відповідний рахунок, відкритий у Державній казначейській службі України (далі - ДКСУ). На сьогодні ж сплата здійснюється на рахунок ДКСУ безпосередньо товариством.

Слід наголосити, що в результаті реалізації товариством концепції централізації платіжних операцій, по суті не відбулося передачі, товариству обов`язку філій, як податкового агента,

Вважаємо, що сама лише обставина, що відповідні перерахування коштів філіями як платниками ПДФО відбулися не з їх власних рахунків в умовах неможливості використання власних рахунків, не свідчить про порушення філіями податкового законодавства в частинах сплати податку на доходи фізичних осіб.».

Відповідачем було надано індивідуальну податкову консультацію від 21.10.2020 №4342/ІПК/99-00-04-05-03-06, згідно якої ДПС України з посиланням на зміст норм ст. 168 Податкового кодексу України сформувало висновок про те, що у разі якщо філії здійснюють нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб, ведуть податковий облік, подають податкову звітність контролюючим органам, в т.ч. податковий розрахунок сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку (ф. 1 ДФ), то перерахування коштів до бюджету повинно здійснюватися саме філіями до відповідного бюджету за їх місцезнаходженням. Тобто, нормами зазначеного Кодексу не передбачено делегування права сплати податків і зборів уповноваженого підрозділу головному офісу.

Вважаючи цю індивідуальну податкову консультацію такою, що суперечить нормам податкового законодавства, АТ «Укрзалізниця» звернулось до суду з метою захисту свого порушеного права.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що податкова консультація це індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій (пп. 14.1.172-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п. 52.1 ст. 52 ПК України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 ПК України).

Як передбачено п.53.1 ст. 53 ПК України, у разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації. Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов`язку сплати податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом.

Платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду. Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію (п. 53.2 ст. 53 ПК України).

Зміст наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання й повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.

Отже, податкова консультація (індивідуальна), як методична й практична допомога платнику податків при виконанні ним податкового обов`язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо): 1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності; 2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана; 3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування; 4) має мету - викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

При цьому, платнику податків надано право оскаржити до суду, як правовий акт індивідуальної дії, податкову консультацію контролюючого органу у випадку, якщо вона, на його думку, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, й визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Обов`язковими ж складовими письмової податкової консультації є: опис питань, що порушуються платником податків; обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків; висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Наявність чи відсутність цих складових у своїй сукупності надають підстави для висновку про належність письмового документа до податкової консультації.

Дослідивши зміст наявних у справі матеріалів суд встановив, що предметом спору в даній справі є правомірність наданих відповідачем роз`яснення щодо порядку сплати податку з доходів фізичних осіб та відображення такої сплати в інтегрованій картці платника названого податку: у випадку коли, перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за філію, яка у межах делегованих їй товариством (головним офісом) повноважень здійснює лише нарахування та утримання із заробітної плати працівників філії податку на доходи фізичних осіб, а також податковий облік і подання до органу ДПС податкових звітів форми №1 ДФ, та водночас позбавлена права на сплату податку самостійно, здійснюється саме товариством (головним офісом) на відповідний казначейський рахунок.

Приписами підпункту 16.1.3. п. 16.1 ст. 16 ПК України визначено, що платник податків, зокрема, зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 162.1 ст. 162 ПК України, платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

За пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 тарозділом IVцього Кодексу.

Як визначено п. 36.5 ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно із пп. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктом 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України передбачено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

У силу приписів норм п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку;

в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу;

ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Із системного аналізу зазначених вище норм вбачається, що «податковий агент» - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам, а також нести відповідальність за порушення норм Податкового кодексу. Податкове законодавство України передбачає сплату податку не тільки самостійно платником податків, але й шляхом утримання податку з джерела виплати, яким виступає особа, що нараховує (виплачує, надає) платникові податків дохід або кошти. Податковим агентом визнається особа, на яку Податковим кодексом України покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Тобто, безпосередньо

Законом обов`язки з утримання податку на доходи фізичних осіб (заробітної плати) покладено на податкового агента. При цьому, в силу норм п. 162.1 ст. 162 ПК України податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені Податковим кодексом для платників податків.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету визначений у ст. 168 ПК України. Так, відповідно до пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податок на доходи фізичних осіб сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Положеннями пп. 168.4.1, 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 ПК України передбачено, що податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України.

Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів за місцезнаходженням відокремлених підрозділів, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за місцезнаходженням земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості).

Органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів в установленому Бюджетним кодексом України порядку розподіляють зазначені кошти згідно з нормативами, визначеними Бюджетним кодексом України, та спрямовують такі розподілені суми до відповідних бюджетів.

Частиною 2 ст. 64 Бюджетного кодексу України визначено, що податок на доходи фізичних осіб (крім податку, визначеного абзацами п`ятим і шостим цієї частини статті), який сплачується (перераховується): податковим агентом - юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента - юридичної особи, зараховується до відповідного бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичній особі.

Крім того, чинним на момент надання позивачу оспорюваної податкової консультації Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (що був затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422) передбачалося, що інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами. З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Таким чином, виходячи з обставин змодельованої АТ «Укрзалізниця» у тексті свого запиту (заяви) від 18.08.2020 ситуації, коли: філії Акціонерного товариства виконують лише частину функцій податкового агента (а саме: нараховують та утримують із заробітної плати працівників філії податок на доходи фізичних осіб, ведуть податковий облік та подають податкову звітність форми №1 ДФ), та водночас не уповноважені на здійснення безпосередньо сплати податку, та натомість за філії сплату названого податку здійснює Акціонерне товариство (як юридична особа - головне підприємство), то у наведеному випадку АТ «Укрзалізниця» в розумінні норм ст.ст. 14, 168, 176 ПК України, ст. 64 Бюджетного кодексу України виступає як податковий агент та, відповідно як окремий платник податку на доходи фізичних осіб.

При цьому, філії (відокремлені підрозділи) Акціонерного товариства отримали б статус повноцінних (одноосібних) податкових агентів працівників таких філій з податку на доходи фізичних осіб у випадку лише у випадку, якщо головне підприємство уповноважить їх на здійснення всіх наступних правомочностей у сукупності: нараховувати, утримувати та сплачувати ПДФО до бюджету від імені і за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі; вести податковий облік; подавати податкову звітність до контролюючих органів. Якби останнє мало місце, то відповідно до положень Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, облікові операції з нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб повинні відображатися в ІКП відповідних філій АТ «Укрзалізниця» за місцем сплати податку.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що хоча оскаржувана індивідуальна податкова консультація є неповною (оскільки не містить відповідей на всі поставлені Акціонерним товариством запитання) та водночас така податкова консультація в цілому не суперечить наведеним положенням податкового законодавства, а тому підстави для визнання її недійсною та скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування податкової консультації, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок