Ухвала суду № 106556515, 28.09.2022, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 420/873/12

Провадження № 4-с/177/9/22

У Х В А Л А

28.09.2022 Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи Куценко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривому Розі скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Криворізький відділ державної виконавчої служби в Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Довгинцівський відділ державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про визнання бездіяльності протиправною, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, зобов`язання зняти арешт, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 29.07.2022 звернувся до суду з указаною скаргою та просить визнати протиправною бездіяльність Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо не завершення виконавчого провадження у зв`язку зі скасуванням рішення суду, на підставі якого видано документ; скасувати постанову від 13.09.2012 про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа від 25.02.2012 № 420/873, у межах виконавчого провадження № 34320206 про накладення арешту на майно ОСОБА_1 , зобов`язати Криворізький відділ державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зняти арешт та заборону відчуження з майна ОСОБА_1 .

В обґрунтування поданої скарги заявник вказує, що в провадженні Криворізького ВДВС перебувало виконавче провадження № 34320206, за виконавчим листом № 420/873, виданим Криворізьким районним судом Дніпропетровської області на виконання рішення суду від 29.05.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь КБ «ПриватБанк» заборгованості. Зазначене рішення суду скасовано апеляційним судом Дніпропетровської області 22.50.2014 та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 13.09.2022 накладено арешт на все майно, що належить боржнику.

Державним виконавцем Криворізького ВДВС 25.04.2013 закінчено виконавче провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» та направлено за належністю до Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), де виконавче провадження завершено 24.02.2014 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу, однак арешт з майна не знято.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 пояснював, що у кінці 2012 дізнався про відкрите відносно нього виконавче провадження та почав вживати заходи щодо скасування рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29.05.2012, оскільки з ним не погоджувався. Після скасування рішення апеляційним судом вважав, що виконавче провадження буде закрито та арешт скасовано. Не знав, що необхідно самостійно звертатися до виконавчої служби.

У 2020-2021 роках заявник вирішив продати належне йому майно, однак дізнався, що арешт з майна не знято. Звернувшись у січні-лютому до Криворізького ВДВС та Довгинцівського ВДВС, повідомив про скасування рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29.05.2012 на підставі якого відкрито виконавче провадження. Однак, державним виконавцем було відмовлено в зняті арешту з майна та роз`яснено право звернутися до суду. Вважає, що збереження арешту на майно є безпідставним та порушує його права.

Представник заінтересованої особи Криворізького відділу державної виконавчої служби в Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Куценко К.С. у судовому засіданні пояснювала, що виконавче провадження за рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29.05.2012 відкрито правомірно, оскільки зазначене рішення набрало законної сили, видано виконавчий лист, з яким до служби і звернувся стягувач. У послідуючому було з`ясовано, що боржник проживає на території Довгинцівського району м. Кривого Рогу та на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження направлено за належністю до Довгинцівського ВДВС. Правових підстав для зняття арешту на той час не було. Окрім того, боржником не надано жодних заяв про зупинення чи закриття виконавчого провадження у зв`язку зі скасуванням рішення суду. Оскільки, виконавче провадження закінчено ще до скасування рішення суду, тобто у провадження виконавця не перебувало, тому останній і не мав змоги зняти арешт. З огляду на вище вказані обставини, державний виконавець Криворізького ВДВС Куценко К.С. вважала, що ОСОБА_1 обрав неналежний спосіб захисту, звернувшись до суду зі скаргою, замість позовної заяви.

Представник заінтересованої особи - Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) О. Стицькова надавши до суду відзив на скаргу просила в її задоволенні відмовити та проводити судовий розгляд у відсутності представника. Пояснювала, що у виконавчому провадженні державним виконавцем Довгинцівського ВДВС арешт на майно ОСОБА_1 не накладався. Виконавче провадження закінчено на підставі ч. 2 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», підтверджень сплати боргу не надходило, виконавчий документ повернуто стягувачу. Тому, державний виконавець вважала, що діяла в межах наданих повноважень та відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с.60-61).

Представник заінтересованої особи АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про розгляд справи повідомлявся, не з`явився, жодних заяв від представника банку не надходило (а.с.45,48,55,70).

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Як слідує з матеріалів справи, рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29.05.2012 позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 борг за кредитним договором. Рішення набрало законної сили та видано виконавчий лист стягувачу (а.с.16-17).

Постановою від 13.09.2012 старшим державним виконавцем Соболь І.М. відділу ДВС Криворізького районного управління юстиції відкрито виконавче провадження № 34320206 та накладено арешт на все майно, яке належить боржнику, заява про примусове виконання подана 13.09.2012 (а.с.15).

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.05.2014 заочне рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29.05.2012 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 12-13).

Як слідує з листа Криворізького відділу державної виконавчої служби в Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 15.02.2022, виконавче провадження № 34320206 за рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29.05.2012 перебувало на виконанні у відділі з 13.09.2012 по 25.04.2013. У рамках зазначеного виконавчого провадження накладено арешт на все нерухоме майно боржника. Державним виконавцем 25.04.2013 закінчено виконавче провадження та направлено за належністю на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» до Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Арешт з майна боржника державним виконавцем не знімався, що відповідає вимогам ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції 1999 року (а.с.8).

Згідно з листа Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 22.02.2022, на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 38930458 про стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», однак 24.02.2014 вказане виконавче провадження завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчий лист повернуто стягувачу (а.с.9).

Спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення врегульовано Розділом VII ЦПК України та Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і надалі у редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій, тобто від 21.04.1999 № 606-XIV зі змінами та доповненнями, далі за текстом Закон № 606-XIV), виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються судами.

Статтею 30 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно зі ст. 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно зі ст. 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно зі ст. 48 цього Закону.

Для забезпечення реального виконання рішення, за правилами ст. 57 Закону № 606-XIV, застосовується арешт майна боржника. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

За приписами ч. 5 ст. 47 Закону № 606-XIV, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 22 цього Закону.

Аналогічні підстави повернення виконавчого листа стягувачу визначено і в п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у діючій редакції.

Статтею 49 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчогодокумента заналежністю доіншого відділудержавної виконавчоїслужби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначеністаттею 51 цього Закону; 14) списання згідно ізЗаконом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Як визначено ч. ч. 1, 2 ст. ст. 50 Закону № 606-XIV, у разі закінчення виконавчого провадження (окрім направлення виконавчогодокумента заналежністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаний з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, окрім випадків, передбачених цим Законом.

У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

З аналізуположень ЗаконуУкраїни «Провиконавче провадження»слідує,що уразі направленнявиконавчого документаза належністюдо іншоговідділу державноївиконавчої службина підставіп.10ч.1ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (від 21.04.1999 № 606-XIV зі змінами та доповненнями) арешт не знімається, а у разі повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (від 21.04.1999 № 606-XIV зі змінами та доповненнями), виконавче провадження не є закінченим. При цьому, державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника.

Суд враховує,що державнимвиконавцем Криворізького відділу державної виконавчої служби в Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 25.04.2013 закінчено виконавче провадження № 34320206 саме на підставі п. 10 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (від 21.04.1999 № 606-XIV зі змінами та доповненнями), тому арешт не знято (а.с.8).

У тойчас якдержавним виконавцем Довгинцівського відділудержавної виконавчоїслужби ум.Кривому РозіКриворізького районуДніпропетровської областіПівденно-Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Дніпро)25.02.2014виконавчий документповернуто стягувачуна підставіп.2ст.47ЗУ «Провиконавче провадження», тому також арешт не знято (а.с.9).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (від 21.04.1999 № 606-XIV зі змінами та доповненнями) та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (від 02.06.2016 № 1404-VIII із змінами і доповненнями), виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У свою чергу, згідно з ч. 6 та ч. 7 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (від 21.04.1999 № 606-XIV зі змінами та доповненнями) та ч. 8 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» (від 02.06.2016 № 1404-VIII із змінами і доповненнями), боржник зобов`язаний, зокрема, утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Згідно зі ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З урахуванням обставин, встановлених у судовому засіданні, суд вважає доведеним, що державні виконавці Криворізького відділу державної виконавчої служби в Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), у провадженні яких перебувало виконавче провадження № 34320206, діяли в межах закону та правомірно, оскільки виконували рішення суду, яке набрало законної сили, та на підставі якого видано виконавчий лист.

У той же час, ОСОБА_1 , вживаючи заходи щодо скасування рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29.05.2012 про стягнення боргу, до виконавчої служби з відповідними заявами про зупинення виконавчого провадження не звертався, та, у послідуючому, про скасування рішення, яке слугувало підставою для стягнення боргу, не повідомляв, про що вказував у судовому засіданні.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні скарги в частині визнання протиправною бездіяльності щодо не завершення виконавчого провадження у зв`язку зі скасуванням рішення суду, на підставі якого видано документ, оскільки заявником не доведено, що державний виконавець діяв протиправно і всупереч закону.

Щодо вимог про скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 13.09.2012 суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Закону № 606-XIV, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 Закону, зокрема за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згнідно зі ст. 25 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч.5 ст. 25 Закону № 606-XIV, копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Статтею 26 Закону № 606-XIV визначався вичерпний перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, а саме: пропуск встановленого строку пред`явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Як слідує з досліджених матеріалів справи, виконавчий документ, який наданий до виконання державного виконавця відповідав вимогам закону, був поданий до державної виконавчої служби разом з заявою представника стягувача про примусове виконання, яка містила всі необхідні реквізити, виконавчий документ поданий до виконання в межах строку для примусового виконання та з дотримання правил підвідомчості, а отже у державного виконавця були відсутні підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, а його дії по прийняттю постанови про відкриття виконавчого провадження були вчинені відповідно до закону, у межах повноважень та спрямовані на виконання рішення суду, що набрало законної сили, відповідно скарга ОСОБА_1 у частині скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, задоволенню не підлягає.

Вирішуючи скаргу в частині вимог про зобов`язання зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 , слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ч. 5 ст. 60 наведеного Закону, змайна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

У судовому засіданні встановлено, що рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29.05.2012 у справі № 420/873/12 (провадження № 2/420/363/12) скасовано Апеляційним судом Дніпропетровської області 22.05.2014, отже підстав для подальшого арешту майна ОСОБА_1 , накладеного в рамках виконавчого провадження № 34320206 за виконавчим листом № 420/873, суд не вбачає.

За ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У силу ч. 2 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу, якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Верховний Суд у постанові від 13.07.2022 (справа № 2/0301/806/11, провадження № 61-3814св22) зауважував, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (у тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У даній правовій ситуації відмова в задоволенні скарги щодо зобов`язання зняти арешт, накладений на все майно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні, унеможливила б у подальшому здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з його майна.

Наявність протягом тривалого часу (майже 10 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, враховуючи, що рішення суду скасовано, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що вимоги про зобов`язання зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 447-451 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1 ,заінтересовані особи:Криворізький відділдержавної виконавчоїслужби вКриворізькому районіДніпропетровської областіПівденно-Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Дніпро),Довгинцівський відділдержавної виконавчоїслужби ум.Кривому РозіКриворізького районуДніпропетровської областіПівденно-Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Дніпро),акціонерне товариствокомерційний банк«ПРИВАТБАНК» провизнання бездіяльностіпротиправною,скасування постановипро відкриттявиконавчого провадження,зобов`язання знятиарешт, - задовольнити частково.

Зобов`язати Криворізький відділ державної виконавчої служби в Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зняти арешт з усього нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , обтяження № 13004557 від 17.09.2012, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13.09.2022, у виконавчому провадженні № 34320206.

У задоволенні інших вимог за скаргою, - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня складення її повного тексту.

Учасник справи, якому повне судове рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст ухвали складено 03.10.2022

Суддя: