Рішення № 106555694, 12.09.2022, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 466/11537/21

пр.№ 2/464/674/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.09.2022 року

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючої-судді Бойко О.М.

секретар судових засідань Герасимович А.І.

розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства ''Кредобанк'' до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

позивач звернувся досуду зпозовом вякому проситьстягнути солідарноз відповідачівзаборгованість закредитним договором № CL-161601 від 10 січня 2019 року, в розмірі 62843 грн. 47 коп. та судові витрати. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 10.01.2019 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір № CL-16160, відповідно до якого банк надав останньому кредит в сумі 50 000 грн., на строк до 09 липня 2021 року. Відповідно до умов договору позивач зобов`язався надати у власність відповідачу грошові кошти на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а відповідач зобов`язується використати кредит на цілі, вказані в цьому договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених договором. Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість станом на 07.09.2021 у розмірі 62 843,47 грн, яка складається з неповернутої суми кредиту в розмірі 35 488,01 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 27 355,46 грн. Також зазначив, що під час укладення договору № CL-161601 від 10.01.2019 та підписанні анкети-заяви на отримання кредиту ОСОБА_1 було зазначено про факт спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 . Факт шлюбних відносин підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , відомості про розірвання шлюбу не зафіксовані, тому на момент укладення кредитного договору відповідачі перебували у шлюбі. З огляду на це ОСОБА_2 є солідарним відповідачем навіть за відсутності окремого договору поруки. Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 205/5882/18. В анкеті-заяві ОСОБА_1 підтверджено, що отриманий кредит є дрібним побутовим правочином та не потребує згоди другого з подружжя. Посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № CL-161601 від 10 січня 2019 року в загальному розмірі 62 843,47 грн, яка складається з неповернутої суми кредиту в розмірі 35 488,01 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 27 355,46 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву про розгляд справи у відсутності представника, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання повторно не з`явилися, відзив на позов не подали, хоча згідно ст.130 ЦПК України належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ст.280 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу заочно у їхній відсутності на підставі наявних у справі доказів.

З`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10 січня 2019 року ОСОБА_1 підписано анкету-заяву № CL-161601 на отримання готівкового кредиту, якою зазначив бажану суму кредиту для рефінансування, надав відомості про себе, зокрема, про перебування у шлюбі з ОСОБА_2 та зазначив, що суму отриманого кредиту просить вважати дрібним побутовим правочином, що не потребує згоди другого з подружжя.

Факт зареєстрованого шлюбу підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , з якого вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 15 липня 2017 року зареєстрували шлюб. Після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_4 ».

10 січня 2019 року року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CL-161601.

Відповідно до п. 1 договору № CL-161601 від 10.01.2019 банк зобов`язався надати надати у власність позивальника грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов`язався використати кредит на цілі, вказані в кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених договором. Кредит надано виключно на цілі визначені в кредитному договорі.

Відповідно до п. 2 договору № CL-161601 від 10.01.2019 ОСОБА_1 отримав 10.01.2019 кредит в сумі 50 000 грн. на строк 30 місяців терміном до 09.07.2021 на наступні цілі: - на поточні потреби 23 249,55 грн.; - на погашення (рефінансування) кредитної заборгованості перед ПАТ «ОТП Банк» 2 483,35 грн.; - на погашення (рефінансування) кредитної заборгованості перед ПАТ «А -Банк» 9 689,14 грн.; на погашення (рефінансування) кредитної заборгованості перед ПАТ «ОТП Банк» 6 430,39 грн.; - на погашення (рефінансування) кредитної заборгованості перед АТ «УкрСиббанк» 8 147,57 грн.

Погашення заборгованості здійснюється на підставі графіку платежів та розрахунку сукупної вартості кредиту, згідно додатку №1, який є невід`ємною частиною договору.

Згідно меморіальних ордерів від 10.01.2019 на виконання умов укладеного договору № CL-161601 від 10.01.2019 АТ Кредобанк» було перераховано 2 483,35 грн., 9 689,14 грн., 6 430,39 грн., 8147,57 грн. та 23 249,55 грн.

Згідно відомостей про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 , отримавши кредит, частково його повертав, однак, не у повному обсязі.

14 червня 2021 року відповідачу ОСОБА_1 було направлено досудову вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості.

Згідно розрахунку заборгованості за договором кредиту № CL-161601 від 10.01.2019 заборгованість відповідача ОСОБА_1 станом на 07.09.2021 за вказаним договором становить 62 843,47 грн, яка складається з неповернутої суми кредиту в розмірі 35 488,01 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 27 355,46 грн.

Суд приймає до уваги надані позивачем розрахунки заборгованості як належний доказ по справі, оскільки будь-яких доказів на спростування таких відповідачем не надано.

З огляду на те, що відповідач ОСОБА_1 взятих насебе кредитнихзобов`язаньв строкипередбачені договоромкредиту належнимчином невиконав,суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 в користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором кредиту № CL-161601 від 10.01.2019 у розмірі 62 843,47 грн, яка складається з неповернутої суми кредиту в розмірі 35 488,01 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 27 355,46 грн..

Вирішуючи питання про солідарне стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_2 , суд приходить до наступного висновку.

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно з частиною третьою якої, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно частини четвертої статті 65 СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

За нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї.

Отже, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Касаційного цивільного Суду у складі Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 205/5882/18.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 отримав кредит на поточні потреби, що не потребували згоди другого з подружжя, про що зазначено у заяві-анкеті, будь-які докази, які б свідчили про використання отриманих кредитних коштів в інтересах сім`ї суду не надано.

Підставою для стягнення заборгованості солідарно з дружини ОСОБА_2 є факт перебування ОСОБА_1 з нею в шлюбі з 2017 року та відсутність відомостей про розірвання шлюбу.

Одна, як встановлено судом, отриманий кредит є дрібним побутовим правочином, отриманий на поточні потреби, без конкретизації його цільового використання, доказів використання кредитних коштів саме в інтересах сім`ї суду не надано, тому правові підстави для солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача ОСОБА_2 відсутні, у зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 слід відмовити.

Позивачем також заявлено вимоги про розподіл судових витрат, зокрема стягнення з відповідачів 2270 грн. судового збору та 6 284,34 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В матеріалах справи наявні договір про надання правової допомоги, укладений 11.02.2019 між АТ «Кредобанк» і Адвокатським об`єднанням «Бізнес і Право», довіреність №11821 від 30.12.2020 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧН №000531 від 30.11.2018.

Разом з тим, доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу надано не було, умовами договору сума оплати правової допомоги не передбачена, жодних розрахунків такої до позову не долучено, тому в стягненні 6 284,34 грн. витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи, що в задоволенні вимог до ОСОБА_2 відмовлено, з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір 2 270 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 280 - 282 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ,зареєстрованого заадресою : АДРЕСА_1 ) на користь АТ «Кредобанк» (ЄДРПОУ : 09807862, юридична адреса : м. Львів, вул. Сахарова, 78) заборгованість за кредитним договором № CL-161601 від 10.01.2019 у розмірі 62 843 (шістдесят дві тисячі вісімсот сорок три) грн. 47 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішенняможе бутипереглянуте судом,що йогоухвалив,за письмовоюзаявою відповідачапро йогоперегляд,поданою протягомтридцяти днівз дняйого проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 19 вересня 2022 року.

Головуюча: