Рішення № 106552838, 30.09.2022, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2022 р. Справа № 924/423/22

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Мартинюк А.О., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут", м. Хмельницький

про стягнення 191 414 479,98 грн. штрафу на підставі договору купівлі-продажу природного газу №ХМЗ-Н-02-2019-270/14 від 19.03.2019 року,

за участю представників сторін:

позивача: Ткаченко Р.Ю. - згідно довіреності №149/22 від 15.12.2021 року (в режимі ВКЗ);

відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 191 414 479,98 грн штрафу на підставі договору купівлі-продажу природного газу №ХМЗ-Н-02-2019-270/14 від 19.03.2019 року у розмірі 10% вартості невідібраного мінімального договірного обсягу. Вимоги мотивує неприйняттям відповідачем договірних обсягів природного газу.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 05.07.2022 року відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут", м. Хмельницький про стягнення 191 414 479,98 грн штрафу на підставі договору купівлі-продажу природного газу №ХМЗ-Н-02-2019-270/14 від 19.03.2019 року, призначено підготовче засідання

Ухвалою суду від 25.08.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Повноважний представник позивача під час судового розгляду спору позов підтримав, наполягає на його задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, надіслала клопотання від 29.09.2022 року з проханням проводити розгляд справи без участі представника відповідача; проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов.

У відзиві на позовну заяву вважає позовні вимоги необґрунтованими. Заперечення мотивує тим, що договірні відносини припинилися шляхом розірвання договору з 01.11.2021 року, тому сторони звільнились від зобов`язань, передбачених договором. Окрім того, у відповідача була відсутня об`єктивна можливість прийняти замовлений газ, адже по причині прийняття Постанови КМУ від 18.01.2021 року та постачання природного газу побутовим споживачам по ціні, що не відповідала ринковій та яка не забезпечувала покриття витрат навіть на закупівлю газу, відповідач поніс значні збитки. Також, у зв`язку з дією протягом 2021 року карантину та обмежувальних заходів, встановленою забороною здійснювати нарахування та стягнення неустойки за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги та забороною припиняти/зупиняти надання послуг з постачання природного газу, серед побутових споживачів спостерігалось погіршення платіжної дисципліни, що зумовлювало низький рівень оплат послуг відповідача. Додатково повідомляє про зростання цін на природний газ з середини 2021 року, яке негативно впливало на господарську діяльність та фінансовий стан відповідача як постачальника природного газу, оскільки останній був змушений закуповувати природний газ за ціною, що значно перевищувала ціну постачання природного газу побутовим споживачам. З викладеного відповідач робить висновок, що враховуючи ситуацію на ринку газу, а також складний фінансовий стан відповідача, останній не мав можливості з об`єктивних причин сплатити суму штрафу. Водночас, його оплата могла б призвести до значних ускладнень в роботі відповідача. Зазначає на порушенні умов договору позивачем в частині не здійснення досудового врегулювання спору.

Позивач у відповіді на відзив не погоджується із запереченнями відповідача. Зауважує на п. 7.7. договору, згідно якого припинення дії договору не є підставою для звільнення сторін від відповідальності, а укладення відповідачем договору з іншим постачальником природного газ свідчить про наявність коштів для закупівлі газу у іншого суб`єкта господарювання. Звертає увагу на відсутності доказів закупівлі газу за цінами, вищими ціни постачання, та відсутності умов в договорі про можливість не сплачувати штраф у зв`язку з переліченими відповідачем обставинами. В частині дотримання досудової процедури врегулювання спору стверджує про надіслання відповідачу претензії, та її не виконання зі сторони ТОВ «Хмельницькгаз збут».

Відповідач у запереченнях зазначає про ненадання доказів позивачем на підтвердження своїх аргументів та не проведення останнім переговорів та консультацій, як це передбачено п. 9.1. договору.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

19 березня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «РГК Трейдінг» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Хмельницькгаз збут» (покупець) укладено договір №ХМ3-Н-02-2019-270/14 (далі - договір), за умовами якого продавець зобов`язався передати покупцеві у 2019 році природний газ, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам (п. 1.2. договору).

Продавець передає покупцеві з 01.04.2019 року по 30.04.2019 року (включно) природний газ обсягом до 973,610 тис. куб. м (п. 2.1. договору).

За положеннями п. 11.1 договору він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.04.2019 року і діє в частині продажу природного газу до 30.04.2019 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписано сторонами та скріплено їхніми печатками.

У додатковій угоді №1 від 19.04.2019 року сторонами погоджено обсяг постачання газу з 01.05.2019 року по 30.06.2019 року та продовжено дію договору в частині продажу природного газу до 30.06.2019 року; у додатковій угоді №2 від 12.06.2019 року - змінено ціну газу, поставленого у червні 2019 року; у додатковій угоді №3 від 21.06.2019 року погоджено обсяг постачання газу по 31.07.2019 року та продовжено дію договору в частині продажу природного газу до 31.08.2019 року; у додатковій угоді №4 від 12.07.2019 року передбачено обсяг поставленого у серпні 2019 року газу та ціну газу, поставленого у липні 2019 року; у додатковій угоді №5 від 15.08.2019 року погоджено продаж газу у серпні 2019 року по ціні 5584,253 грн. за 1000 куб. м.; у додатковій угоді № 6 від 18.09.2019 року передбачено обсяг постачання газу у жовтні 2019 року, визначено ціну за газ, поставлений у вересні 2019 року та продовжено дію договору в частині продажу природного газу до 31.10.2019 року; у додатковій угоді № 7 від 15.10.2019 року погоджено обсяг постачання газу у листопаді 2019 року, визначено ціну за газ, поставлений у жовтні 2019 року та продовжено дію договору в частині продажу природного газу до 30.11.2019 року; у додатковій угоді № 8 від 18.11.2019 року передбачено обсяг постачання газу у грудні 2019 року, визначено ціну за газ, поставлений у листопаді 2019 року та продовжено дію договору в частині продажу природного газу до 31.12.2019 року; у додатковій угоді №9 від 29.11.2019 року викладено п. 2.1. розділу 2 «Кількість та фізичко-хімічні показники природного газу» та п. 5.1. розділу 5 «Ціна природного газу» в нових редакціях; у додатковій угоді № 10 від 11.12.2019 року передбачено обсяг постачання газу у січні 2020 року, визначено ціну за газ, поставлений у грудні 2019 року та січні 2020 року, а також продовжено дію договору в частині продажу природного газу до 31.01.2020 року; у додатковій угоді № 11 від 07.02.2020 року передбачено обсяг постачання газу у лютому 2019 року, доповнено п. 5.1. розділу 5 «Ціна природного газу» підпунктом 5.1.10 у викладеній в додатковій угоді №11 редакції та продовжено дію договору в частині продажу природного газу до 29.02.2020 року; у додатковій угоді №13 від 25.02.2020 року погоджено обсяг поставленого у березні 2020 року природного газу, визначено ціну за газ за лютий 2020 року та продовжено дію договору в частині продажу природного газу до 31.03.2020 року; додатковою угодою №14 від 03.03.2020 року внесено зміни в договір частині назви та місцезнаходження продавця - з ТОВ «РГК Трейдінг» на ТОВ «ЄГАЗ»; у додатковій угоді №16 від 24.03.2020 року погоджено обсяг переданого у квітні 2020 року природного газу, визначено ціну за газ за березень 2020 року та продовжено дію договору в частині продажу природного газу до 30.04.2020 року; у додатковій угоді №17 від 01.04.2020 року продовжено дію договору в частині продажу природного газу до 31.12.2021 року.

В подальшому, у додаткових угодах №18 від 22.04.2020 року визначено обсяг поставленого газу у травні 2020 року; №19 від 22.05.2020 року - у червні 2020 року; №20 від 03.07.2020 року - у липні 2020 року; №21 від 24.07.2020 року - у серпні 2020 року; №23 від 26.08.2020 року - у вересні 2020 року; №24 від 25.09.2020 року - у жовтні 2020 року; №26 від 26.10.2020 року - у листопаді 2020 року; №27 від 25.11.2020 року - у грудні 2020 року; №29 від 28.12.2020 року - у січні 2021 року; №30 від 29.01.2021 року - у лютому 2021 року; №31 від 23.02.2021 року - у березні 2021 року; №32 від 26.03.2021 року - у квітні 2021 року.

Додатковою угодою №25 від 02.10.2020 року змінено назву продавця - з ТОВ «ЄГАЗ» на ТОВ «ЙЕ Енергія».

23.04.2021 року сторонами укладено додаткову угоду №33, якою доповнено п. 2.1. договору наступним: сторони дійшли згоди, що в період з 01.05.2021 року по 30.04.2022 року включно продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити природний газ в обсязі не менше 289000000 куб. м (Мінімальний договірний обсяг). Сторони визначили наступні планові обсяги, які в сукупності становлять не менше мінімального договірного обсягу, в наступних періодах: у травні 2021 року - 9000 куб. м, червень-серпень 2021 року - по 6000 куб. м, вересень 2021 року - 7000 куб. м, жовтень 2021 року - 23000 куб. м, листопад 2021 року - 32000 куб. м, грудень 2021 року - 52000 куб. м, січень 2022 року - 54000 куб. м, лютий 2022 року - 44000 куб. м, березень 2022 року - 35000 куб. м, квітень 2022 року - 15000 куб. м.

Також доповнено розділ 7 п. 7.7. наступного змісту: у випадку, якщо покупець у період з 01.05.2021 року по 30.04.2022 року включно або до дати припинення дії договору замовив та/або прийняв обсяг природного газу менше Мінімального договірного обсягу природного газу, визначеного абз. 23 п. 2.1. договору, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця штраф у розмірі 10% від договірної вартості неприйнятої частини Мінімального договірного обсягу природного газу за вказаний період поставки. У такому випадку договірна вартість неприйнятої частини мінімального договірного обсягу природного газу за вказаний період поставки розраховується як добуток такої неприйнятої частини мінімального договірного обсягу природного газу за період з 01.05.2021 року по 30.04.2022 року включно та ціни газу за цей період, визначеної відповідно до р. 5 договору. У разі неприйняття покупцем договірних обсягів природного газу за окремі періоди поставки (місяці), що призводить до неможливості відбору мінімального договірного обсягу природного газу до 30.04.2022 року або до дати припинення дії договору, продавець має право в будь-який момент вимагати сплати штрафу в розмірі, визначеному в цьому пункті договору.

Окрім того, додатковою угодою №33 продовжено дію договору до 30.04.2022 року.

У додаткових угодах №№34-37 сторонами передбачено обсяги поставленого газу з червня 2021 року до вересня 2021 року.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ у травні 2021 року обсягом 9781645,00 куб. м, у червні 2021 року обсягом 6448975,70 куб. м, у липні 2021 року обсягом 3235915,84 куб. м, 3235915,84 куб. м та 131517,27 куб. м, у серпні 2021 року обсягом 6702469,27 куб. м, у вересні 2021 року обсягом 7689728,98 куб. м. На загальну кількість 37226167,9 куб. м.

Відповідач звернувся із листом від 30.09.2021 року до позивача, у якому повідомляє про намір розірвати договір від 19.03.2019 року по причині укладення договору на постачання газу із іншим постачальником.

01.11.2021 року між ТОВ «Йе Енергія» та ТОВ «Хмельницькгаз збут» підписано додаткову угоду №38, у якій сторони дійшли згоди з 01.11.2021 року достроково припинити дію договору від 19.03.2019 року.

Позивач надіслав відповідачу претензію від 17.11.2021 року щодо сплати 191414479,98 грн штрафу відповідно до п. 7.6. договору від 19.03.2019 року.

Проте, у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог позивача в добровільному порядку, останній звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно з положеннями статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається із матеріалів справи, 19 березня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «РГК Трейдінг» (після перейменування - ТОВ "ЙЕ Енергія", позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Хмельницькгаз збут» укладено договір №ХМ3-Н-02-2019-270/14, за умовами якого продавець зобов`язався передати покупцеві у 2019 році природний газ, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно зі статтею 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За положеннями статті 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з положеннями статті 689 ЦК України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Додатковою угодою №33 від 23 квітня 2021 року сторони погодили продаж в період з 01 травня 2021 року по 30 квітня 2022 року природний газ в обсязі не менше 289 000 000 куб. метрів, що є мінімальним договірним обсягом.

01.11.2021р. між сторонами по справі укладено додаткову угоду №38, за умовами якої ТОВ "ЙЕ Енергія" та ТОВ "Хмельницькгаз збут" дійшли згоди розірвати договір купівлі-продажу природного газу від 19.03.2019р. з 01.11.2021р. В той же час сторони дійшли згоди, що припинення дії або розірвання цього договору до 30 квітня 2022 року не є підставою для звільнення сторін від відповідальності встановленої розділом 7 цього договору (п. 7.7. договору в редакції додаткової угоди від 23.04.2021 року).

В свою чергу, згідно з умовами пункту 7.6. договору, у випадку, якщо покупець в період з 01 травня 2021 року по 30 квітня 2022 включно або до дати припинення дії договору замовив та/або прийняв обсяг природного газу менше мінімального договірного обсягу природного газу, визначеного в абз. 23 п. 2.1. договору, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця штраф у розмірі 10% від договірної вартості неприйнятої частини мінімального договірного обсягу природного газу за вказаний період поставки.

У такому випадку договірна вартість неприйнятої частини мінімального договірного обсягу природного газу за вказаний період поставки розраховується як добуток такої неприйнятої частини мінімального договірного обсягу природного газу за період з 01 травня 2021 року по 30 квітня 2022 року включно та ціни газу за цей період, визначеної відповідно до розділу 5 договору.

В разі неприйняття покупцем договірних обсягів природного газу за окремі періоди поставки (місяці), що призводить до неможливості відбору мінімального договірного обсягу природною газу до 30 квітня 2022 року або до дати припинення дії договору, продавець має право в будь-який момент вимагати сплати штрафу в розмірі, зазначеному в цьому пункті договору.

Визначена сторонами вартість газу склала 7,6026360 грн. за 1 куб.м (пп. 5.1.27 договору в редакції додаткової угоди від 23.04.2021 року).

Із підписаних сторонами актів приймання-передачі природного газу до договору купівлі-продажу природного газу №ХМЗ-Н-02-2019-270/14 від 19.03.2019 року вбачається, що відповідачем прийнято по договору природний газ обсягом 37226167,9 куб. м. Таким чином, різниця між мінімальним договірним обсягом та фактично прийнятим складає 251773832,1 куб.м загальною вартістю 1 914 144 799,78 грн.

Главою 50 ЦК України визначено підстави для припинення зобов`язань.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

За загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України, стаття 202 ГК України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599 - 601, 604- 609 ЦК України.

Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору. Таких правових висновків дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 19 травня 2020 року по справі №910/9167/19.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 653 ЦК України встановлено, що у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Господарський суд зазначає, що розірвання з 01.11.2021р. договору купівлі-продажу природного газу від 19.03.2019р. припиняє його дію на майбутнє. Водночас, припинення зобов`язань сторін за договором не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії договору. Таким чином, в результаті розірвання договору сторона не звільняється від відповідальності, якщо інше не було передбачено сторонами під час укладення додаткової угоди про розірвання договору.

Враховуючи викладене, судом не приймаються доводи відповідача щодо відсутності у позивача права нараховувати штраф у зв`язку з розірванням сторонами договору купівлі-продажу природного газу.

В силу вимог ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 ГК України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення при укладанні договору санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня та штраф застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.09.2019 року у справі №904/5770/18.

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником.

Судом встановлено, що відповідач не виконав зобов`язання з прийняття мінімального обсягу газу, виконання якого забезпечувалося передбаченою умовами договору неустойкою. У зв`язку з цим позивач відповідно до умов договору нарахував штраф у розмірі 191 414 479,98 грн., що становить 10% від вартості не отриманого газу та узгоджується з положеннями п. 7.6. договору.

Суд, здійснивши перерахунок штрафу, дійшов висновку про його правомірність.

При наданні оцінки доводам ТОВ „Хмельницькгаз збут" про відсутність у нього фінансової можливості сплатити штраф з посиланням на складний фінансовий стан, господарський суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З приводу доводів відповідача, зокрема, щодо порушення умов договору в частині розв`язання спорів, судом враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії або позову.

Згідно зі ст. 124 Конституції України делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Частина 8 Конституції України гарантує звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції, яка має найвищу юридичну силу та норми якої мають пряму дію.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. у справі № 1-2/2002 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) вказано, що обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Право на судовий захист не позбавляє суб`єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб`єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

З урахуванням викладеного, Конституційний Суд України дійшов висновку, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Відповідно до ст. 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Враховуючи викладене, посилання відповідача на недотримання позивачем порядку досудового врегулювання спору, передбаченого договором, судом не приймаються.

У ч.3 ст. 2 ГПК однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

З всього вищевикладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, що має наслідком задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут", м. Хмельницький про стягнення 191 414 479,98 грн. штрафу на підставі договору купівлі-продажу природного газу №ХМЗ-Н-02-2019-270/14 від 19.03.2019 року в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут", м. Хмельницький про стягнення 191 414 479,98 грн. штрафу на підставі договору купівлі-продажу природного газу №ХМЗ-Н-02-2019-270/14 від 19.03.2019 року, задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькгаз збут» (29000, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, буд. 32, 2-й поверх, код 39585960) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» (01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2, код 38863790) 191414479,98 грн. (сто дев`яносто один мільйон чотириста чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят дев`ять грн. 98 коп.) штрафу, 868 350,00 грн. (вісімсот шістдесят вісім тисяч триста п`ятдесят грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 03.10.2022 року

Суддя М.В. Музика

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/

Віддрук. у 3 прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу (ІНФОРМАЦІЯ_2); 3 - відповідачу (ІНФОРМАЦІЯ_1)