Рішення № 106548135, 30.09.2022, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/502/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2022 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Каліуш О. В., за участі секретаря судового засідання Хомеріки Ю. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивачки адвокат Коваленко Віктор Вікторович, до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визначення місця проживання дитини,

У С Т А Н О В И В:

07.02.2022 ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із нею за її місцем проживання.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка послалася на те, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05.10.2020 № 233/3981/20 розірвано.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася дочка ОСОБА_3 .

19.11.2021 вона повторно уклала шлюб з ОСОБА_4 , в якому змінила прізвище на ОСОБА_5 .

Малолітня ОСОБА_3 проживає разом із нею, що відповідає інтересам дитини, яка залишається проживати у звичних для неї гарних побутових умовах, оскільки вона (позивачка) у необхідній мірі доглядає за дитиною, займається її фізичним та духовним розвитком, повністю утримує її.

На теперішній час між нею та відповідачем виник спір щодо місця проживання дитини.

З моменту народження дитини вона та відповідач проживали разом з дитиною у квартирі, яка належить їй. Спільно з відповідачем вони проживали до серпня 2019 року, після чого фактично припинили шлюбні відносини, проте офіційно шлюб розірвали лише в жовтні 2020 року. Вона разом з дитиною залишилася проживати у належній їй квартирі, а відповідач переїхав проживати до своїх родичів. Вона залишилася мешкати з дитиною за адресою: АДРЕСА_1 . За цією адресою вона разом із дитиною проживає і зараз. Відповідач у теперішній час мешкає у квартирі, що належить його новій жінці.

У квітні 2021 року відповідач припинив спілкуватися з дитиною. З грудня 2021 року відповідач став виявляти зацікавленість дитиною, почав забирати її зі школи та проводити із нею час. Але він робив це не за графіком, а спонтанно, повідомляючи її про свої дії лише після того, як забирав дитину, після чого намагався залишити її у себе, не спитавши про це її та пояснюючи це тим, що дитина може жити із ним також. Їй доводилося приїздити та забирати дитину додому, що завдавало їй незручності. До того ж її хвилює той факт, що, якщо відповідач забере дитину та не поверне її наступного разу, то вона не зможе довести, що дитину необхідно повернути додому за місцем мешкання, навіть якщо вона звернеться до поліції без відповідного рішення суду про встановлення місця проживання дитини.

Взагалі відповідач ставиться до виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини не дуже серйозно, в утриманні дочки практично ніякої участі не приймає, у нього відсутній постійний дохід, аліменти не сплачує або сплачує епізодично, не спілкується з дочкою та не цікавиться її станом, розвитком та утриманням в достатній мірі, як це повинен робити. Відповідно до наданих відповідачем пояснень з приводу визначення розміру аліментів, останній зазначив, що є безробітним, у 2021 році він не мав можливості влаштуватися на роботу, має випадкові заробітки, заощаджень та нерухомості не має.

Сама дитина не має ніякої прихильності до відповідача. Тому, якщо дитина буде мешкати разом з батьком, це, на її думку, може негативно вплинути на розвиток та виховання дочки.

З огляду на вищевикладені обставини, а також положення ст.ст.160 ч.2, 161, 141, 157 ч.ч.2-4 СК України, роз`яснення п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 16 від 12.06.1998 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України (із змінами, внесеними згідно із постановою ВСУ № 3 від 15.05.2006), ст.ст.11 ч.2, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою ВР № 789-ХП від 27 лютого 1991 року, - вважає, що визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 із нею буде відповідати інтересам дитини.

Відповідач відзив на позов не подав, позовні вимоги визнав, на підтвердження чого подав суду заяву від 13.07.2022, в якій зауважив на такому:

Позов визнав у повному обсязі, висновок органу опіки та піклування підтримав. Вимоги за позовною заявою щодо розподілу судових витрат не визнав, пославшись на те, що спору щодо місця проживання дитини ніколи не було, оскільки, вважає, дитина має проживати зі своєю матір`ю. З квітня 2021 року він вже не забирав дочку зі школи і ніколи не привозив її до себе додому, тож позивачка не може свідчити про те, що їй було незручно приїздити та забирати дочку до нього додому. Він надавав дозволи на виїзд дочки за кордон, витрати за оформлення яких взяв на себе. Цей позов та правова для цього позову допомога це ініціатива позивачки (а.с.58).

11.08.2022 представник позивачки ОСОБА_6 подав заяву, в якій зазначив, що позивачка наполягає на задоволенні позовних вимог та відмовляється від вимог щодо стягнення з відповідача судових витрат (а.с.67).

Ухвалою судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22.02.2022 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивачки ОСОБА_6 , до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Костянтинівської міської ради про визначення місця проживання дитини та відкрите провадження у справі, призначено підготовче засідання, відповідачу встановлений строк на подання відзиву на позовну заяву, зобов`язано третю особу відповідно до ч.5 ст.19 СК України надати висновок щодо попереднього розв`язання спору між сторонами (а.с.34-35).

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11.08.2022 до участі у справі залучений Орган опіки та піклування Костянтинівської міської військової адміністрації Донецької області (85114, Донецька область, Краматорський район, м. Костянтинівка, вул. Олекси Тихого,260; ЄДРПОУ 44887499) як правонаступник Органу опіки та піклування Костянтинівської міської ради (а.с.69-70).

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11.08.2022 закрите підготовчепровадження уцивільній справіза позовом ОСОБА_1 , представник позивачки ОСОБА_6 , до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Костянтинівської міської військової адміністрації Донецької області про визначення місця проживання дитини, справу призначено до судового розгляду по суті дистанційно (а.с.71).

У судове засідання позивачка, її представник, належним чином повідомлені про розгляд справи, не з`явилися, матеріали справи містять заяву представника позивачки ОСОБА_6 про розгляд справи у його відсутність з посиланням на підтримання позову (а.с.38,80).

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи (а.с. 82), у судове засідання не з`явився, що, з огляду на положення ч.1 ст.223 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи по суті, просив про розгляд справи у його відсутність, на чому зауважив у тексті заяві від 13.07.2022 (а.с.58).

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області Карпушин В. С., належним чином повідомлений про розгляд справи, у судове засідання не з`явився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутність (а.с.84).

У зв`язку із тим, що відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З`ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд приходить до такого:

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі ст.9 вказаної Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. При цьому, поняття розлучення слід тлумачити з огляду на право одного з батьків на спілкування з дитиною та обов`язок другого батька надати можливість для такого спілкування.

Статтею 19 Сімейного кодексу Українивизначено, що при розгляді судом спорів, зокрема щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

За приписами частини восьмої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Згідно з ч.1ст.160 СК Українимісце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до ч.1ст.161 СК України,якщо матита батько,які проживаютьокремо,не дійшлизгоди щодотого,з киміз нихбуде проживатималолітня дитина,спір міжними можевирішуватися органомопіки тапіклування абосудом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Судом установлено, що сторони у справі - ОСОБА_7 та ОСОБА_2 з 09.09.2011 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05.10.2020 у цивільній справі №233/3981/20 (копія судового рішення на а.с.28-29), яке набрало законної сили 05.11.2020.

В період шлюбу у сторін народилася дитина дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (копія свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 на а.с.21).

19.11.2021 позивачка уклала шлюб із ОСОБА_4 , в якому набула прізвище ОСОБА_5 (копія свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_2 на а.с.22).

Після припинення шлюбних відносин між сторонами їх дочка фактично залишилася проживати та на теперішній час проживає разом із матір`ю позивачкою у справі, що не є спірним у справі та підтверджено відповідачем, який у ході розгляду справи не заперечував щодо визначення місця проживання дитини із позивачкою, вказуючи на фактичне проживання дитини разом із матір`ю.

Мати малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - позивачка у справі ОСОБА_1 за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 у квартирі, що належить їй на праві власності (Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 276689380, датою формування 25.09.2021, - на а.с.10-11) характеризується таким чином:

Матеріально-житлові умови проживання задовільні, сім`ю можна вважати у цьому плані стабільною, з високим рівнем достатку. Функцію грошового забезпечення на даний момент виконує мати. ОСОБА_8 спокійна, впевнена у собі, активно займається вихованням дочки, стежить за її успіхами у школі, за побутовими умовами, харчуванням, одягом. Тактовна, терпляча, вміє знаходити компромісні рішення, завжди охайно виглядає, неконфліктна, спокійна (а.с.13).

Позивачка ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою підприємцем, має самостійний дохід (а.с.15-18, 19-20).

Відповідно до висновку від 08.07.2022 № 176/26 Орган опіки та піклування Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дочки сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із матір`ю ОСОБА_1 (а.с.63).

З огляду на наведене, суд дістає висновку, що місцем проживання дитини сторін малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доцільно визначити місце проживання матері позивачки у справі.

За таких обставин, позов належить задовольнити в повному обсязі.

Питання щодо розподілу судових витрат суд, з огляду на вище згадувану заяву представника позивачки від 11.08.2022, не вирішує.

Керуючись ст.ст. 206, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ), представник позивачки ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) до

ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ,адреса: АДРЕСА_2 ),третя особа-Орган опікита піклування Костянтинівськоїміської військовоїадміністрації Краматорськогорайону Донецькоїобласті (ЄДРПОУ 04052790, адреса: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ол. Тихого, буд. 260) про визначення місця проживання дитини задовольнити.

Визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за місцем проживання матері.

Повний текст рішення складено 30 вересня 2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О. В. Каліуш