Рішення № 106543646, 29.09.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2022 року м. Київ № 640/15735/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Київського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративного-господарського штрафу № 205091 від 23 червня 2020 року в сумі 34000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що оскаржувана постанова про застосування адміністративного-господарського штрафу є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки автомобіль, який став підставою для перевірки та прийняття оскаржуваної постанови, переданий у користування іншому ФОП, який у свою чергу, передав юридичній особі, яка й здійснювала перевезення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.09.2020 задоволено частково заяву про забезпечення позову, зупинено дію постанови Київського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки № 205091 від 23.06.2020 про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 34000 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

13.10.2020 до суду від Київського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача вказав на те, що під час перевірки був виявлений факт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, тому дії посадових осіб при проведенні рейдової перевірки здійснені з додержанням вимог чинного законодавства та відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт», постанов Кабінету Міністрів України №1567 від 08 листопада 2006 року, № 879 від 27 червня 2009 року, а відтак, спірна постанова прийнята правомірно та скасуванню не підлягає.

26.10.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому наголошено на тому, що сторона відповідача у відзиві не спростувала доводів позивача, покладених в основу позовної заяви.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.05.2020 інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області; відповідно до направлення на перевірку № 010948 від 08.05.2020, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області, був зупинений транспортний засіб марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 .

Відповідно до наданої інформації під час перевірки транспортного засобу, автомобіль марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 ТЗ належить позивачу.

За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 було встановлено, що навантаження на одиночну вісь склало 14,34т при нормативно допустимому - 11т. Про дані результатів габаритно-вагового контролю свідчить талон зважування від 14.05.2020, час зважування 09:15 год.

Тож, контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області було складено довідку про здійснення габаритно-вагового контролю № 043587 від 14.05.2020.

У зв`язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області, було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 035888 від 14.05.2020.

Повідомленням від 17.06.2020 № 4230 позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 23.06.2020.

Згідно із інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на Офіційному сайті «Укрпошта» повідомлення направлено на адресу позивача 17.06.2020, 20.06.2020 повідомлення було отримано.

Постановою Київського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки до позивача застосовано адміністративного-господарські санкції у вигляді штрафу за постановою № 205091 від 23 червня 2020 року у сумі 34000,00 грн. за допущення перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%.

Вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач окрему увагу звертає увагу на те, що автомобіль та причіп дійсно належать йому, але згідно договору оренди вантажного автомобіля № 3-2020 від 13 квітня 2020 року, позивач вказаний вище автомобіль DAF НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 віддав в оренду ФОП ОСОБА_2 , який в свою чергу, згідно договору оренди вантажного автомобіля № 03-14 від 14 квітня 2020 року, передав вказані авто і причіп Товариству з обмеженою відповідальністю «ФЕМ ТРАНС» в оренду терміном на один рік до 13 квітня 2021 року. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕМ ТРАНС» надіслав документи про здійснення господарської операції стосовно перевезення автомобілем автомобілем DAF НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , 14.05.2020 року о 9 год 15 хв., а саме: договір № FA-2510 на транспортно-експедиційне обслуговування від 10 жовтня 2019, укладеного між SIA ADEL FRADLE LOGISTIK COMPANY та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЕМ ТРАНС», товаро-транспортну накладну № 1 від 13.05.2020, інвойси, розхідний ордер від 14.05.2020.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ), який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (стаття 3 Закону № 2344-ІІІ).

Відповідно до норм частини четвертої статті 6 Закону № 2344-ІІІ, реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Так, на виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10 вересня 2014 року «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Постанова №103).

Відповідно до пункту 1 постанови № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з підпунктом 1 пункту 4 постанови № 103, основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Відповідно до змісту пункту 8 постанови № 103, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26 червня 2015 року «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті», утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком зокрема Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.

У силу вимог підпунктів 15, 27 пункту 5 постанови № 103, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Водночас, процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до приписів пункту 2 Порядку № 1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За змістом пункту 4 Порядку № 1567, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Тож, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з пунктом 14 Порядку № 1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до абзацу 2 пункту 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Так, статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

За змістом статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 8 вересня 2005 року № 2862-ІV, рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 22.5 ПДР, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879, затверджений Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879, встановлено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Також, положеннями пункту 3 Порядку № 879, передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з пунктами 16-18 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. У разі коли за допомогою автоматичних зважувальних пунктів виявлено факт перевищення встановлених габаритно-вагових параметрів, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснюється на найближчому стаціонарному та/або пересувному пункті габаритно-вагового контролю. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Відповідно до змісту пункту 28 Порядку № 879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Судом встановлено, що співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області, був зупинений транспортний засіб марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 . Відповідно до наданої інформації під час перевірки транспортного засобу, автомобіль марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 ТЗ належить позивачу. За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , було встановлено, що навантаження на одиночну вісь склало 14,34 т при нормативно допустимому - 11 т. Про вказані вище дані результатів габаритно-вагового контролю свідчить талон зважування від 14.05.2020р., час зважування 09:15 год. Відповідно до частини 4 пункту 4 Порядку № 1007/1207, контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області було складено довідку про здійснення габаритно-вагового контролю № 043587 від 14.05.2020.

На підставі пункту 6 Порядку № 422, у зв`язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області, було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 035888 від 14.05.2020.

Згідно із пунктом 25, 26, 27 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 до Порядку № 1567.

Так, повідомленням від 17.06.2020 № 4230, позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 23.06.2020. Згідно із інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на офіційному сайті «Укрпошта», повідомлення направлено на адресу позивача 17.06.2020, 20.06.2020 повідомлення було отримано.

Пунктом 27 Порядку № 1567, передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформлюється згідно з додатком 5.

Оскільки позивач був належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідач мав підстави розглянути справу без участі позивача, хоча позивач мав змогу з`явитись на її розгляд та надати заперечення, пояснення та докази до моменту винесення оскаржуваної постанови.

У силу приписів частини першої статті 60 Закону № 2344, за відсутність в автомобільного перевізника вищевказаних документів, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В той же час, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. А також, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відтак, суд доходить висновку, що відповідач правомірно та з дотриманням вимог чинного законодавства виніс оскаржувану постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.

Позивач посилається на те, що автомобіль та причіп дійсно належать йому, але згідно договору оренди вантажного автомобіля № 3-2020 від 13 квітня 2020 року, він автомобіль DAF НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 віддав в оренду ФОП ОСОБА_2 , який в свою чергу, згідно договору оренди вантажного автомобіля № 03-14 від 14 квітня 2020 року передав вказані авто і причіп Товариству з обмеженою відповідальністю «ФЕМ ТРАНС» в оренду терміном на один рік до 13 квітня 2021 року. На переконання позивача, оскаржувану постанову було складено без встановлення належного суб`єкта відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, що не може бути належною підставою у розгляді справи щодо притягнення його, як суб`єкта до адміністративно-господарської відповідальності.

Втім, суд критично оцінює наведені доводи позивача, адже статтями 798, 799 Цивільного кодексу України, передбачено, що предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.

Договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Частиною третьою статті 640 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Частиною першою статті 220 зазначеного Кодексу, передбачено, що у разі недодержання сторонами вимог законодавства про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Цивільний кодекс України є основним актом цивільного законодавства, що регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Водночас, згідно з частиною другою статті 9 цього Кодексу, законом може бути передбачено особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. При цьому, норми таких законів мають не суперечити нормам Цивільного кодексу і прийматися з дотриманням вимог абзацу 3 частини другої статті 4 цього Кодексу.

Господарський кодекс України визначає основні засади господарювання в Україні та регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (стаття 1 Господарського кодексу України).

Так, положеннями статті 2 Господарського кодексу України, передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно з частиною другою статі 55 Господарського кодексу України, суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб`єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Стаття 4 зазначеного Кодексу, розмежовує відносини у сфері господарювання з іншими видами відносин, зазначаючи, що не є предметом регулювання цього Кодексу майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом. Особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначає саме Господарський кодексу України.

Відповідно до статей 24, 25 Цивільного кодексу України, фізичною особою як учасником цивільних відносин визнається людина, яка набуває цивільної правоздатності у момент її народження. Статтею 30 цього Кодексу, встановлено, що цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Водночас, частинами першою, другою статті 50 Цивільного кодексу України, передбачено право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб- підприємців є відкритою.

Згідно з частиною першою статті 128 Господарського кодексу України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. У господарських відносинах фізичні особи-підприємці беруть участь насамперед як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх державної реєстрації та внесення відомостей про них до єдиного державного реєстру.

Закони, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання, застосовуються в частині, в якій вони не суперечать положенням Цивільного кодексу України.

Враховуючи положення частини другої статті 4 Цивільного кодексу України, основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України, а тому в разі, якщо норми Господарського кодексу України не містять певних особливостей регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання, а визначають лише загальні правила, які не узгоджуються з більш деталізованими відповідними правилами Цивільного кодексу України, слід застосовувати положення, встановлені саме Цивільним кодексом України.

Оскільки Господарським кодексом України не передбачено особливостей нотаріального посвідчення договору оренди транспортного засобу, укладеного за участю фізичної особи-підприємця, то у вирішенні цього питання слід застосовувати правила, встановлені Цивільним кодексом України, зокрема приписи частини першої статті 209, частини першої статті 220, частини третьої статті 640 та частини другої статті 799, що означає, що договір оренди транспортного засобу, укладений за участю фізичної особи-підприємця в простій письмовій формі без нотаріального посвідчення є нікчемним у силу закону.

Відповідно до абз. 4 п. 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388, за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або у документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Водночас, додані до позовної заяви договори оренди вантажного автомобіля № 3-2020 від 13.04.2020 між позивачем та ФОП ОСОБА_2 , та № 03-14 від 14.04.2020 між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Фем Транс», не посвідчені нотаріально. Крім того, вказані договори не були надані інспекторам ні під час габаритно-вагового контролю, ні під час розгляду справи про порушення законодавства.

Під час розгляду цієї справи судом не встановлено порушень процедури прийняття оскаржуваної постанови, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, за наслідком розгляду даного спору, суд вважає, що оскаржувана постанова є законною та не підлягає скасуванню, що свідчить про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Підстави для розподілу судових витрат, у даному випадку, відсутні.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 );

Відповідач: Київське міжрегіональне Управління Укртрансбезпеки (ЄДРПОУ Державної служби України з безпеки на транспорті: 39816845, проспект Науки, 57, м. Київ, 03083).

Суддя В.І. Келеберда