Рішення № 10654351, 29.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.10                                                                                           Справа№ 6/92

За позовом: Прокурора Шевченківського району м.Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго”, м.Львів

до відповідача: ЖК №140, м.Львів

про: стягнення 121645грн. 68коп.

Суддя Гоменюк З.П.

                                                             Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від прокуратури: Клак Ю.Г.

від позивача: Іващук О.В.

від відповідача: Процак І.А.

Представникам сторін, які з”явилися в судове засідання, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, права заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області прокурором Шевченківського району м.Львова подано позов в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго” до ЖК №140 про стягнення 114153грн. 21коп. основного боргу, 2243грн. 65коп. пені, 1059грн. 64коп. 3 % річних та 4189грн. 18коп. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 31.05.2010р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 13.07.2010р. З метою надання можливості сторонам провести звірку взаєморозрахунків, ухвалою суду від 13.07.2010р. розгляд справи відкладено на 27.07.2010р. В судовому засіданні 27.07.2010р. судом оголошувалась перерва до 29.07.2010р.

В судовому засіданні 29.07.2010р. представник позивача подав суду клопотання б/н та дати, яким просить суд в зв”язку з частковою сплатою заборгованості в сумі 84154грн. 00коп. стягнути з відповідача залишок боргу в сумі 29999грн. 21коп. основного боргу, 2243грн. 65коп. пені, 1059грн.64коп. 3 % річних та 4189грн. 18коп. інфляційних нарахувань.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у запереченні на позовні вимоги. Також представником відповідача подано суду клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки на розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа №10/313А за позовом ЖК №140 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, предметом розгляду якої є визнання недійсним рішення №1189 від 20.10.2006р. Виконкому Львівської міської ради “Про двоставковий тариф та теплову енергію, тариф на підігрів води та послуги централізованого опалення і підігріву води”.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

23.09.2005р. між ЛМКП „Львівтеплоенерго” та ЖК №140 укладено договір № 3987/А про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до п.1, п.6.1-6.3 якого позивач зобов”язувався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач (відповідач) зобов’язувався отримувати та оплачувати до 15 числа місяця, наступного за звітним сплачувати вартість фактично спожитої (отриманої) теплової енергії, розрахунковим періодом є календарний місяць.

На виконання умов вказаного договору позивачем здійснювалось постачання теплової енергії. Однак, відповідачем своїх зобов”язань по її оплаті належним чином не виконано, за період з 01.09.2009р. по 20.04.2010р., його заборгованість за спожиту теплову енергію становить 114153грн. 21коп.

          Відповідно до п.7.2.3. договору та ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, розмір якої відповідно до представленого суду розрахунку за період з 25.01.2010р. по 01.04.2010р. становить 2243грн. 65коп.

          Також позивач відповідно до ст.625 ЦК України просить стягнути 3 % річних за період з 26.10.2009р. по 01.04.2010р. в розмірі 1059грн. 64коп. та 4189грн. 18коп. інфляційних втрат за період з 11.09.2009р. по 01.04.2010р.

При прийнятті рішення у даній справі, суд керувався наступним:

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України – зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Зобов”язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов”язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.           Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Частиною 2 ст. 625 ЦК України, передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розглянувши вимоги позивача стосовно стягнення пені, суд зважаючи на те, що заборгованість відповідача виникла в зв”язку з низькою платоспроможністю мешканців ЖК №140, відсутності регресного відшкодування завданих збитків, вважає за можливе, відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належної до сплати пені до 747грн. 87коп.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та не бере до уваги заперечення на позовні вимоги з огляду на наступне: за змістом клопотання відповідача, підставою зупинення провадження у справі №6/92 є неможливість її розгляду, оскільки на розгляді господарського суду Львівської області перебуває пов”язана справа № 10/313А за позовом Житлового кооперативу №140 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, за участю третіх осіб, предметом спору якої є визнання недійсним рішення №1189 від 20.10.2006р. Виконавчого комітету Львівської міської ради “Про двоставковий тариф на теплову енергію, тариф на підігрів води та послуги з централізованого опалення і підігріву води”.

Однак, судом встановлено, що нарахування плати за теплову енергію позивачем здійснювалось за договором № 3987/А від 23.09.2005р. за період з 01.09.2009р. по 20.04.2010р. яка розраховувалась відповідно до рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 930 від 02.09.2008р. “Про затвердження тарифів на теплову енергію для опалення та гарячого водопостачання, враховуючи економічно обгрунтовані витрати на їх виробництво, транспортування та постачання” та рішень Львівської міської ради № 1433 “ Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 02.09.2008р. № 930” та № 107 “ Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 29.12.2008р. № 1433”. Інформації, що вказані рішення на час розгляду справи є оскарженими чи скасованими сторонами суду не надано.

Крім цього, рішення № 1189 від 20.10.2006р. “Про двоставковий тариф на теплову енергію, тариф на підігрів води та послуги з централізованого опалення і підігріву води”, яке є предметом розгляду справи № 10/313А, втратило чинність згідно з рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.09.2008р. №930.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позов ні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення 29999грн. 21коп. основного боргу, 747грн. 87коп. пені, 1059грн.64коп. 3 % річних та 4189грн. 18коп. інфляційних втрат. В частині стягнення решти суми пені в розмірі 1495грн. 78коп. слід відмовити, в частині стягнення решти суми боргу в розмірі 84154грн. 00коп. –провадження у справі підлягає припиненню.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 509,525,526,625 ЦК України, ст.ст. 229,230,231,343 ГК України, ст.ст.33,43,49, п.1.1 ст. 80, ст.ст. 82,84 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Житлового кооперативу №140, м.Львів, вул.Зубрівська, 17 (ідентифікаційний код 25250784) на користь Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго”, м.Львів, вул.Д.Апостола, 1 (ідентифікаційний код 05506460) 29999грн. 21коп. основного боргу, 747грн. 87коп. пені, 1059грн.64коп. 3 % річних та 4189грн. 18коп. інфляційних втрат.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

3. Стягнути з Житлового кооперативу №140, м.Львів, вул.Зубрівська, 17 (ідентифікаційний код 25250784) в доход державного бюджету 359грн. 95коп. державного мита та 236грн. 00коп. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

4. В частині стягнення решти суми пені в розмірі 1495грн. 78коп. – відмовити.

5. В частині стягнення решти суми боргу в розмірі 84154грн. 00коп. –провадження у справі припинити.

Суддя