Рішення № 10654260, 02.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/8902.08.10           

Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., розглянувши матеріали

За позовом Приватного підприємства "Сорго"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Росукрметальянс"

простягнення 1566,38 грн.

Представники сторін: від позивача Мінько С.К. –представник за довіреністю; від відповідачане з‘явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства "Сорго" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росукрметальянс " пеню у розмірі 858,47 грн., 582,28 – інфляційних витрат, 125,63 грн. –3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання за Договором поставки, оскільки не здійснив поставку у строки передбачені договором, а тому відповідач повинен сплатити пеню, інфляційні витрати та 3% річних.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

20.08.2009 між Приватним підприємством "Сорго", як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю " Росукрметальянс", як продавцем укладено договір № 20/08/09-1 за умовами якого продавець (відповідач у справі) зобов‘язується відпустити, а покупець (позивач у справі) прийняти та оплатити на умовах договору, товар, асортимент та ціна якого вказана в рахунку –фактурі. (далі - Договір).

Відповідно до п. 4.1 Договору продавець відпускає покупцю товар на умовах само вивозу зі складу продавця протягом 2 банківських днів з моменту 100% попередньої оплати.

На виконання умов договору відповідачем надіслано позивачу рахунок –фактура від 06.08.2009 № СФ-000087 на загальну суму 72786,01 грн., який позивач оплатив у повному обсязі, що підтверджується випискою з банківського рахунку від 01.09.2009 року.

Товар у строки передбачені договором, відповідачем не був поставлений позивачу, у зв‘язку з чим позивач листом від 25.09.2009 звернувся до відповідача з вимогою повернути кошти у розмірі 72786,01 грн.

25.09.2009 відповідач повернув позивачу кошти у розмірі 72786,01 грн., що підтверджується банківською випискою.

За таких обставин, судом встановлено, що відповідно до умов договору відповідач повинен був поставити товар до 03.09.2009, поставка товару не відбулась у зв‘язку з чим кошти перераховані позивачем в якості попередньої оплати були повернуті на рахунок позивача 25.09.2009.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на викладені обставини, судом встановлено порушення відповідачем умов договору щодо поставки на користь позивача товару.

Позивач вважає, що у зв‘язку з невиконанням відповідачем умов договору, останній зобов‘язаний сплатити пеню у розмірі 858,47 грн., що передбачена п. 8.1 договору.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.1 Договору у випадку не поставки товару або порушення строків поставки товару, продавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Позивач листом від 13.10.2009 звернувся до відповідача з вимогою сплатити пеню, у відповідь на яку відповідач зазначив, що між сторонами договору у формі єдиного документу не укладалось, а тому відсутні підстави для перерахування пені. Судом враховані пояснення відповідача, які відображені у відповіді на претензію, проте такі посилання відповідача спростовуються матеріалами справи.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його правильним та обґрунтованим, а тому позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 858,47 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 125,63 грн. та інфляційні витрати у розмірі 582,28 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідно до умов договору, відповідач прострочив виконання зобов‘язання щодо поставки товару, а не грошового зобов‘язання, а претензія позивача щодо повернення коштів була задоволена у той же день, то вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 582,28 грн. та 3% річних у розмірі 125,63 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються пропорційно задоволеним вимогам на сторін.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росукрметальянс" (04107, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код 36413231 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Приватного підприємства "Сорго" (18000, м. Черкаси, вул. Руднєва, 112/1, код ЄДРПОУ 30284895 ) пеню у розмірі 858 (вісімсот п‘ятдесят вісім) грн. 47 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 55 (п‘ятдесят п‘ять) грн. 90 коп. та 129 ( сто двадцять дев‘ять) грн. 34 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяВ.В. Джарти