Рішення № 10654229, 16.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/21316.06.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автек - Київ"

до 1)Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"

2)Приватного підприємства фірма "Регент"

третя особа Лисак Віктор Васильович

про стягнення 27 145, 92 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача Остапенко В.М. –дов. б/н від 18.05.2010 р.

від відповідача-1          Лигін В.В. –дов. № 38 від 11.01.2010 р.

від відповідача-2          Жорова Н.В. –дов. № б/н від 10.08.2009 р.

від третьої особи не з'явився

У судовому засіданні за згодою присутніх оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автек - Київ" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (надалі –відповідач-1) та Приватного підприємства фірма "Регент"(надалі –відповідач-2) про стягнення відшкодування в розмірі 27145,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм, транспортного засобу, що належить відповідачу-2, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність у відповідача-1.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.04.2010 порушено провадження у справі за № 13/213, призначено розгляд справи на 18.05.2010, сторони зобов’язано вчинити дії, надати документи.

У судове засідання призначене на 18.05.10 з'явився представник позивача. Представники відповідача-1 та відповідача-2 у судове засідання не з’явилися, вимог ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі не виконали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.10 розгляд справи відкладено на 01.06.10 та залучено до участі у справі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Лисака Віктора Васильовича.

Через неявку 01.06.2010 в судове засідання представників відповідача-2 та третьої особи та не виконання вимог ухвали суду розгляд справи був відкладений на 16.06.10.

В ході розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги, відповідач -1 вказав, що зобов’язання за полісом виконане, страхове відшкодування виплачене, відповідач-2 позов визнав.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача та відповідача-1 ознайомлено з їх правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

13.08.2008 року між Приватним підприємством «Фірма Регент»(надалі –відповідач-1) та Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Нова»(надалі –відповідач-2) було укладено договір страхування від 13.08.2008 року автомобіля МАЗ 533603, державний номерний знак АА 9423 НО, що підтверджується страховим полісом ВС № 0118520, відповідно до умов якого відповідач-1 зобов’язується відшкодувати збитки за заподіяння шкоди третім особам в наслідок дорожньо-транспортної пригоди.

15.04.2009 року за адресою м. Київ, вул. Пшенична, 9, за участю автомобіля МАЗ 533603, державний номерний знак АА 9423 НО, який належав відповідачу-2 і яким керував працівник відповідача-2, Лисак В.В., було скоєно дорожньо-транспортний випадок, в наслідок якого було пошкоджено автоматичні ворота позивача.

29.04.2009 року позивач звернувся до відповідача-1 з заявою про страховий випадок, зареєстрований відповідачем-1 під вхідним номером 20846 (належним чином засвідчена копія знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до положень Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»станом на 20.05.2010 року позивачем подано всі необхідні документи та відкрито страхову справу.

12.06.2010 після проведення експертної оцінки та складення Акту експерта, відповідачем-1 було прийнято Заяву позивача про виплату страхового відшкодування.

Згідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком передбачених Законом документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Виходячи з вищевикладеного, відповідач-1 зобов’язаний сплатити позивачу страхове відшкодування в строк до 12.07.2010. Не зважаючи на неодноразові письмові звернення позивача з вимогою провести оплату по відшкодуванню заподіяної шкоди внаслідок ДТП майну позивача, відповідач-1 свої зобов’язання повністю не виконав, лише 09.03.2010 ним було перераховано на рахунок позивача страхове відшкодування в сумі 5700,00 грн. (оригінал платіжного доручення долучений до матеріалів справи).

02.03.2010 року позивач за власний рахунок відремонтував пошкоджені в наслідок ДТП ворота, сплативши 27648,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 22 Цивільного Кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст.. 1 та ст.. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи. Потерпілим, які є юридичні особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну.

Згідно ст.. 1 вищезазначеного Закону потерпілим є треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров’ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу.

На підтвердження правомірного володіння та користування пошкодженими воротами, позивачем надано:

- Договір № 36 від 18.02.2008 року та банківські виписки про сплату, які підтверджують законне придбання воріт власником приміщень ЗАТ «Автобаза 1» у ТОВ «Дана Трейд».

- Договір оренди № 12 від 01.04.2009 та акт прийому –передачі до нього, який свідчить про передачу власником майна ЗАТ «Автобаза 1»в оренду ЗАТ «Автек -Інвест»приміщення разом майном, в яке включені і пошкоджені ворота.

- Договір суборенди № 21 від 01.04.2009 року та акт прийому –передачі до нього, який свідчить про передачу орендатором ЗАТ «Автек -Інвест»в суборенду позивачу приміщення разом майном, в яке включені і пошкоджені ворота. Факт прийняття в суборендне користування воріт від власника до позивача підтверджується Додатками № 5 до вищевказаних договорів оренди та суборенди.

Пунктом 2.3 Договору суборенди № 21 від 01.04.2009 року передбачено, що позивач зобов’язаний за власний рахунок усунути всі пошкодження заподіяні третіми особами об’єкту суборенди.

Керуючись ст. 398 Цивільного кодексу України та пунктами 8 та 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом відшкодування шкоди»право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом. Підприємство чи організація, яка не є власником майна, але володіє ним на праве повного господарського відання, оперативного управління чи з інших підстав, має такі ж права на захист свого права, як і сам власник. Якщо в разі порушення третьою особою права володіння, користування і розпорядження майном власник і володілець цього майна набувають однорідного права на подання позову, то у вирішенні питання про те, хто з них може подати позов про захист права, слід виходити з обсягу правомочностей обох названих осіб. Якщо право володіння належить не власникові, то позов вправі подавати володілець майна.

Отже, керуючись викладеним, суд приходить до висновку, що позивач має законні підстави на відшкодування збитків, завданих в наслідок пошкодження майна, яким він володіє та користується.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно пунктів 22.1 та 22.2 ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик (в даному випадку відповідач-1) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи. Потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується шкода заподіяному майну.

Як передбачено ст.. 9.2 вищезазначеним Законом та розділом 2 Полісу № ВС/0118520, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 обов’язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих становить 25500 гривень на одного потерпілого. Зважаючи на положення п. 2 ст. 12.1 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, а саме (згідно розділ 2 Полісу) на 510 грн. Таким чином ліміт страхового відшкодування, який відповідач-1 повинен сплатити позивача становить 24990,00 грн.

09.03.2010 відповідачем-1 було перераховано на рахунок позивача страхове відшкодування в сумі 5700,00 грн. (оригінал платіжного доручення № 2083 від 05.03.2010 наявний в матеріалах справи).

З наданих трьох інших платіжних доручень №3444 та № 3445 від 13.04.10, № 3373від 09.04.10 вбачається, що перераховані за ними 5600грн.,5622,32, грн. та 5600 грн. повернуті платникові 16.04.10 та 14.04.10 відповідно.

Таким чином, станом на день подачі позову заборгованість відповідача-1 перед позивачем становить 19290,00 грн.

Враховуючи, що сума фактичного збитку, який було завдано майну позивача в наслідок ДТП транспортним засобом, який належить відповідачу-2, становить 27648,00 грн., а сума ліміту страхового відшкодування, яку зобов’язаний сплатити відповідач-1 –24990 грн., то розмір, який не відшкодовується відповідачем-1становить 2658,00 грн.

Керуючись п. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Зважаючи на вищевикладене, відповідач-2 зобов’язаний відшкодувати позивачу залишок суми завданого позивачу збитку, який не підлягає відшкодуванню відповідачем-1, а саме 2658,00 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та сплата неустойки.

Згідно п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується порушення умов договору та прострочення відповідачем сплати послуг, з нього, на підставі вказаних норм законодавства, підлягає стягненню пеня в сумі 2627,37грн. за весь час прострочення платежу, розмір якої визначений за перерахунком суду за період з 13.07.09 по 13.01.10.

Крім того позивач просив стягнути інфляційні збитки в розмірі 1799,30 та 3 % річних в розмірі 374,85 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Однак, не всі суспільні відносини, які підпадають під поняття страхування у власному розумінні цього слова, мають форму цивільних правовідносин та підпадають під дію Цивільного кодексу України.

Відносини по обов'язковому страхуванню цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, які по своїй суті є організаційно-правовою формою гарантованого державою забезпечення права потерпілих осіб внаслідок дії (взаємодії) джерел підвищеної небезпеки на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пригоди.

Дані правовідносини, як зазначалось, врегульовані положеннями Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Відповідно до преамбули Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” його положення регулюють відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Положеннями ст. 22 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що страховик відшкодовує шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 29 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Норма ст. 1192 Цивільного кодексу України встановлює два основні способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: - відшкодування шкоди в натурі (передача речі такого ж роду і такої ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо). Даний спосіб може бути застосований, якщо відшкодування шкоди в натурі взагалі є можливим; - відшкодування завданих збитків в повному обсязі.

Визначення збитків надається статтею 22 ЦК України, відповідно до якої збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі (реальні збитки).

Право вибору способу відшкодування шкоди належить потерпілому. Саме за його заявою суд виносить рішення про покладення на відповідальну особу обов’язку відшкодувати шкоду в натурі або відшкодувати завдані збитки в грошовій формі.

Основний обов'язок відповідача - відшкодувати витрати, пов'язані з відшкодуванням шкоди завданої майну пошкодженому внаслідок ДТП.

Відповідно до приписів ст.ст. 993, 1191 ЦК та ст.27 Закону України "Про страхування” позивач має право зворотньої вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування і в межах фактичних витрат.

Як встановлено, у позивача виникло право вимоги у відповідача, як страховика цивільної відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки.

Така правова позиція підтверджена постановою Вищого господарського суду України №13/51 від 25.05.10.

За таких обставин, господарський суд, дійшов висновку про відсутність грошового зобов'язання відповідача перед страхувальником позивача, а отже і позивачем, що виключає покладення відповідальності за його порушення.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню 219,17 грн. - витрат по сплаті державного мита та 212,87 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з відповідача-2 на користь позивача підлягає стягненню 26,58 грн. витрат по сплаті державного мита та 23,13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (02002, м. Київ, вул.. М. Раскової, 11, код ЄДРПОУ 31241449) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем при виконанні рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автек - Київ" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 11, код ЄДРПОУ 35058782) 19290,00 грн. –страхового відшкодування, 2627,37 грн. –пені, 219,17 грн. - витрат по сплаті державного мита та 190,14 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові до Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (02002, м. Київ, вул.. М. Раскової, 11, код ЄДРПОУ 31241449) відмовити.

3. Стягнути з Приватного підприємства фірма "Регент" (04053, м. Київ, вул.. Артема, 21, код ЄДРПОУ 24370345)з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем при виконанні рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автек - Київ" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 11, код ЄДРПОУ 35058782) 2658,00 грн. –у відшкодування шкоди, 26,58 грн. витрат по сплаті державного мита та 23,13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата підписання 30.07.10