Рішення № 10654088, 26.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/23026.07.10 За позовом                    Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

До відповідача           Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобудконтракт»

Про                               стягнення 33563,41 грн.

                                                                                 Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача           Півень Д.О. (за дов.)

Від відповідача           не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 33563,41 грн. за договором № 1110655 від 14.01.2004 р., в тому числі 29933,24 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію у гарячій воді, 1302,98 грн. інфляційних нарахувань, 297,09 грн. трьох процентів річних та 2030,10 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2010р. порушено провадження у справі № 17/230 та призначено її до розгляду на 16.06.2010 р..

Відповідач до суду 16.06.2010 р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розгляд справи було відкладено на 07.07.2010 р..

07.07.2010 р. відповідач вдруге повноважного представника не направив, належним чином не повідомив про причини неявки на виклик суду, витребуваних ухвалою суду документів не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2010 р. розгляд справи відкладався на 19.07.2010 р., у зв’язку з неявкою відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

Позивачем надано суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, відповідно до якого місцезнаходженням відповідача є: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 25-Л, літ. «Л».

Крім того, позивач зазначив, що відповідачем сплачено суму основного боргу у липні 2010 р..

          Ухвалою Господарського суду від 19.07.2010 р. розгляд справи було відкладено на 26.07.2010 р..

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позов, письмових заперечень по суті спору та клопотань про відкладення розгляду справи не подав. Про день та час проведення судових засідань сторона була повідомлена належним чином.

          За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

14.01.2004 р. між акціонерною енергопостачальною організацією в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(постачальником) та товариством з обмеженою (споживачем) було укладено договір № 111-0655 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1) постачальник зобов’язується виробити та поставити теплову енергію «споживачу»для потреб опалення та гарячого водопостачання, а «споживач»зобов’язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі.

Згідно з п. 2.2.1 Договору постачальник зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до Договору.

Відповідно до п. 2.3.1 Договору відповідач зобов’язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до Договору.

Згідно з п. 1 Додатку № 3 до Договору розрахунки за відпущену теплову енергію здійснюється на підставі тарифів, встановлених та затвердженими Київською міською державною адміністрацією.

Пунктом 5 Додатку № 4 до Договору передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду.

Відповідно до умов вказаного Договору позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплову енергію за період з листопада 2009 року по травень 2010 року на загальну суму 209899,89 грн., що підтверджується табуляграмами споживання теплової енергії та довідкою про розрахунок основного боргу.

З урахування переплати, яка існувала станом на 01.11.2009 р. та враховуючи часткове перерахування відповідачем коштів в сумі 173180,64 грн., заборгованість відповідача становила 29933, 24 грн.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як встановлено судом, 02.07.2010 р. (під час розгляду справи) відповідачем було сплачено суму основного боргу у розмірі 29933,24 грн., що підтверджується розрахунком основного боргу, наданого позивачем.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням того, що відповідач самостійно перерахував кошти в сумі 29933,24 грн. в рахунок сплати боргу за надані послуги, предмет спору в цій частині позовних вимог відсутній, а тому провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 29933,24 грн. за надані послуги підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), отже, є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача трьох проценті річних ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення трьох процентів річних у сумі 297,09 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Вимоги позивача про стягнення збитків від інфляції в сумі 1302,98 грн. ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення збитків від інфляції підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7 Додатку 4 Договору за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується на суму боргу на початок місяця, у розмірі 0,5% за кожен день прострочення до моменту його повного погашення.

Беручи до уваги те, що відповідач прострочив оплату наданих послуг, з нього на підставі п. 7 Додатку 4 до Договору підлягає стягненню пеня в сумі 2030,10 грн. за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Докази подані позивачем, відповідачем не спростовані.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних та трьох процентів річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Зокрема, з останнього підлягає стягненню 335,63 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автобудконтракт»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 25а, рахунок 26008304000801 у Софіївській філії АКБ «ТАС-Комерцбанк», МФО 300982, код 32073635) на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, рахунок 26000306201 у ВАТ «Ощадбанк»у м. Києві та Київський області, МФО 322669, код 00131305) 1302,98 грн. інфляційних збитків, 2030,10 грн. пені, 297,09 грн. трьох процентів річних, 335,63 грн. витрат по оплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 29933,24 грн. припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Суддя О.Г. Удалова

          Рішення підписано 04.08.2010 р.