Рішення № 10653717, 30.07.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.07.2010 Справа № 17/48

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом приватного підприємства „Вітус”, м. Львів (далі ПП „Вітус ”) до приватного підприємця ОСОБА_1, с. Бороняво Закарпатської області (далі ПП Молчанюк )

за участю представників:

позивача Носенко Г. В., представник за довіреністю;

відповідача ОСОБА_1, приватний підприємець, ОСОБА_3, представник за довіреністю

СУТЬ СПОРУ: про стягнення заборгованості на суму 2530,43 грн.

Позивач звернувся до суду з вказаними вимогами, оскільки відповідач всупереч умов договору не сплатив вартість товарів поставлених йому позивачем за накладною № Д-90000376 від 16.02.09 (далі спірна накладна ), у результаті чого виникла заборгованість на суму, що становить предмет позовних вимог. Представник позивача у ході судового розгляду наполягає на задоволенні позову, посилаючись на його обґрунтування долученими до матеріалів справи документами.

Відповідач письмово (клопотання від 16.05.10, заперечення проти позову від 26.07.10) та власними усними поясненнями, а також поясненнями його представника у судовому засіданні заперечують проти заявленого позову. Не заперечуючи факту поставки за спірною накладною, стверджують про відсутність заборгованості, посилаючись на здійснення з позивачем готівкових розрахунків за всі поставлені партії товарів, в тому числі , і за спірною накладною. Стверджують, що сторони діяли на підставі усного договору, долучений позивачем до матеріалів справи договір, оскільки він не містить печатки відповідача.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у ході судового розгляду, керуючись законом, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

При цьому суд виходив з наступного.

У ході судового розгляду справи встановлено, що сторони здійснювали господарську діяльність на підставі договірних відносин, за умовами яких позивач поставляв за накладними товари ПП Молчанюк, остання сплачувала їх вартість. Наведене не заперечується ніким із учасників судового процесу, хоча сторони не дійшли згоди щодо форми договору, на підставі якого вони діяли, - позивач стверджує про наявність укладеного сторонами письмового договору від 29.07.08 про поставку товарів, копію якого подав суду, відповідач заперечує факт укладення письмового договору, наполягаючи на тому, що сторони діяли відповідно до усного договору поставки.

Матеріалами справи, зокрема, накладною № Д-90000376 від 16.02.09, претензією від 2.09.09, встановлено, що позивач поставив відповідачеві товари на суму 2530 грн., вартість яких останнім не оплачена, у зв”язку з чим виникла заборгованість ПП Молчанюк перед позивачем на зазначену суму.

Наведені обставини відповідачем у ході судового розгляду належними та допустимими доказами не спростовані, тому є підставою для задоволення позовних вимог та стягнення з ПП Молчанюк боргу на суму 2530,43 грн., оскільки зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Заперечення відповідача проти позову з посиланням на готівковий розрахунок з позивачем за поставлений товар судом не приймається, оскільки наведене не підтверджено жодними доказами. Про відсутність доказів оплати поставленого товару ПП Молчанюк зазначає у письмових запереченнях проти позову.

Суд, вирішуючи даний спір, керується приписами чинного цивільного та господарського законодавства щодо зобовязань субєктів господарських відносин, якими є сторони у справі, підстав виникнення зобовязань та їх виконання.

Так, відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГКУ).

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦКУ) з урахуванням особливостей, передбачених ГКУ.

Зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку (ст. 509 ЦКУ). За приписами ст. 599 ЦКУ зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, зобовязання відповідача перед позивачем по оплаті поставлених товарів виникло на підставі взаємних домовленостей (договору, форма укладення якого усна чи письмова в даному випадку не має значення), спірної накладної та претензії. Матеріали справи не містять відомостей про оплату відповідачем вартості отриманих товарів.

Доказами у справі, відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (ГПКУ) є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПКУ).

Відповідач не надав суду документів, які б свідчили про виконання ним зобовязань за спірними відносинами, не спростував доведену позивачем належними та допустимими доказами заборгованість на суму 2530,43 грн., яку за таких обставин та відповідно до вищенаведеного законодавства належить стягнути з відповідача на користь позивача.

За змістом ст.ст. 44-49 ГПКУ судові витрати сплачені позивачем при поданні позову належить відшкодувати за рахунок відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 626, Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-3, 32, 33, 43, 44-49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,

суд вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1) на користь приватного підприємства „Вітус” (м. Львів, вул. Коперника, 5/7, код ЄДРПОУ 20811098) заборгованість на суму 2530,43 грн . (дві тисячі пятсот тридцять грн. 43 коп.) та у відшкодування судових витрат 338 грн. (триста тридцять вісім гривень ).

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

3.08.10

Суддя Ушак І.Г.