Рішення № 10653679, 01.07.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "01" липня 2010 р. Справа № 18/614

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Гурова Г.В., довіреність №231/12 від 15.12.2009р.;

від відповідача: Волинець С.М. - власник підприємства (був присутній в судовому

засіданні 10.06.2010р.);

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дольче Віта" (м.Київ)

до Приватного підприємства "Лідерайс" (м.Житомир)

про стягнення 108447,08грн.,

з перервою в судовому засіданні з 10.06.2010р. по 01.07.2010р. згідно ст. 77 ГПК України,

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 108447,08грн. заборгованості, з яких: 71165,64грн. основного боргу, 6241,50грн. пені, 12098,13грн. штрафу, 4701,32грн. інфляційних, 2473,02грн. 8% річних та 11767,47грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, в судове засідання надав уточнений розрахунок штрафних санкцій.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, його представник в судове засідання 01.07.2010р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника відповідача у повідомленні про оголошення перерви в судовому засіданні (а.с.38).

Раніше, представник відповідача, який був присутній в судовому засіданні 10.06.2010р. суму основного боргу визнав та повідомив, що сплатив позивачу 1800,00грн. заборгованості після порушення провадження у справі. Також представник відповідача заявив усне клопотання про зменшення суми штрафних санкцій, посилаючись на скрутне матеріальне становище підприємства.

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 20 жовтня 2008 року між ТОВ "Торговий дім "Дольче Віта" (Підприємство, позивач) та ПП "ЛідерАйс" (Дистриб'ютор, відповідач) укладено Договір дистрибуції №176-Д (а.с.8-13), за умовами якого підприємство зобов'язалось передати, а дистриб'ютор прийняти, оплатити та здійснити реалізацію продукції на умовах та в строки, передбачені даним договором (п.1.1).

На виконання умов договору №176-Д позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 72131,76,00грн., що підтверджується видатковими накладними №ТД-0019029 від 04.08.2009р., №ТД-0020438 від 18.08.2009р., №ТД-0021787 від 01.09.2009р., №ТД-0022394 від 08.09.2009р., №ТД-0023059 від 15.09.2009р., №ТД-0023603 від 22.09.2009р., №ТД-0035775 від 10.03.2010р., №ТД-0037192 від 26.03.2010р. (а.с.14-20).

Пунктом 4.5 договору сторони встановили, що розрахунок за продукцію дистриб'ютор зобов'язаний провести не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання продукції. Датою отримання продукції вважається дата зазначена в накладних.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 71165,64грн.

Під час розгляду справи в суді відповідач частково сплатив на користь позивача борг у сумі 1800,00грн., тому провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 1800,00грн. необхідно припинити за відсутністю предмету спору відповідно до ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України.

Матеріалами справи підтверджується, що несплаченою залишилась сума в розмірі 69365,64грн.

Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 69365,64грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 2473,02грн. 8% річних та 4701,32грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 9.2.1 договору дистрибуції сторони визначили, що у випадку прострочення розрахунків за продукцію дистриб'ютор сплачує підприємству інфляційні та 8% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Розмір 8% річних згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, складає 2800,92грн., проте позивач просить суд стягнути 2473,02грн. 8% річних (а.с.7), що є його правом.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача 4701,32грн. інфляційних, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідно суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

У відповідності з Рекомендацією Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р. щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується н е н а к о ж н у д а т у м і с я ц я, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, розмір інфляційних, що підлягають до стягнення, складає 4539,50грн. Господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення 161,82грн. інфляційних.

Крім того, позивач нарахував відповідачу 11767,47грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 9.4 договору №176-Д сторони передбачили, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти відповідно до ч.1 ст.536 ЦК України у розмірі 50% річних.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Приписами ст.ст.6, 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст.628 ЦК України передбачено, що зміст Договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором дистрибуції сторони погодили усі істотні умови, зокрема визначили порядок проведення відповідачем розрахунків та відповідальність за несвоєчасну оплату товару.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, складає 17505,80грн., проте позивач просить суд стягнути 11767,47грн. (а.с.7), що є його правом.

Також, позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання грошових зобов'язань 6241,50грн. пені та 12098,13грн. штрафу.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до 9.2.1 договору №176-Д у випадку прострочення розрахунків за продукцію дистриб'ютор сплачує підприємству пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а у випадку затримки оплати більш ніж 30 джнів з моменту закінчення терміну, зазначеного в п.4.5, дистриб'ютор сплачує шртаф у розмірі 17% від несплаченої за договором суми.

Проте, визначаючи порядок нарахування пені за невиконання зобов'язання за договором №176-Д, позивач не врахував зміну облікової ставки НБУ, яка з 12.08.2009р. становить 10,25%.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, розмір пені, що підлягає до стягнення, складає 6176,92грн.

З врахуванням вищевикладеного, господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення 64,58грн. пені.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с.6), перевіреного господарським судом, штраф у сумі 12098,13грн. нарахований позивачем правомірно.

Враховуючи вищевикладене, здійснивши правову оцінку застосованих позивачем заходів відповідальності за порушення грошового зобов'язання, господарський суд вважає за необхідне застосувати приписи статті 233 Господарського кодексу України про випадки зменшення розміру штрафних санкцій.

Так, згідно частини першої цієї статті, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня згідно ст.230 ГК України) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У частині 2 ст.233 ГК України зазначено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оскільки позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів за отриманий товар, враховуючи фінансовий стан ПП "ЛідерАйс" та той факт, що за прострочку у виконанні зобов'язання відповідачу нараховані 8% річних, інфляційні, проценти за користування грошовими коштами, господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України вважає за необхідне зменшити розмір застосованого позивачем штрафу до 500,00грн. та пені до 500,00грн.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що обґрунтовано заявлені на суму 106420,68грн., з яких: 69365,64грн. - основний борг, 12098,13грн. - штраф, 6176,92грн. - пеня, 2473,02грн. - 8% річні, 11767,47грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами та 4539,50грн. - інфляційні. В частині стягнення 1800,00грн. основного боргу провадження у справі слід припинити за відсутністю предмету спору згідно п.1-1 ст. 80 ГПК України; в позові відмовити в частині стягнення 161,82грн. інфляційних та 64,58грн. пені.

Разом з тим, як зазначалось вище, суд зменшує розмір штрафу до 500,00грн. та розмір пені до 500,00грн.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст.175, 193, 229, 230, 231, 233 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 549, 611, 612, 610, 627, 628, 625, 692, 536 ЦК України, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір штрафу до 500,00грн. та пені до 500,00грн.

3. Стягнути з Приватного підприємства "ЛідерАйс" (10003, Житомир, вул.Домбровського, 26, кв.12, код ЄДРПОУ 36169493)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дольче Віта" (02099, м.Київ, Бориспільське шосе, 7-Б, код ЄДРПОУ 33631780):

- 69365,64грн. - основний борг;

- 500,00грн. - штраф;

- 500,00грн. - пеня;

- 2473,02грн. - 8% річні;

- 11767,47грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами;

- 4539,50грн. - інфляційні;

- 1082,21грн. - витрати по сплаті державного мита;

- 231,59грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення 1800,00грн. основного боргу за відсутністю предмету спору згідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

5. В позові відмовити в частині стягнення 161,82грн. інфляційних та 64,58грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу

2,3 - сторонам