Рішення № 10653615, 28.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.07.10 р.                     Справа № 23/128                               

позовом: Приватного підприємства „Донагросвіт” м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ”Баренс Шоколад ЛТД” м. Донецьк

про стягнення 33499,47 грн.

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: Чевикалова І.І. – за довіреністю

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:           

В засіданні, яке відбулось 22.07.2010р., суд згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України закінчив розгляд справи і оголосив перерву для підготовки тексту рішення у справі до 28.07.2010р. (вказане зафіксовано у протоколі судового засідання).

Позивач, приватне підприємство „Донагросвіт” м. Донецьк, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю ”Баренс Шоколад ЛТД” м. Донецьк, 21 000 грн. боргу, 11 245 грн. неустойки та 1254,47 грн. пені.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

-          неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 10-0225-2 від 25.02.2010р. щодо оплати вартості товару за видатковою накладною № РН-1004087 від 08.04.2010р. (див. протокол судового засідання від 22.07.2010р.);

-          ст.ст. 193, 199, 216-218, 224-226, 229 Господарського кодексу України (далі – ГК).

Позивач 13.07.2010р. подав суду заву про зменшення ціни позову у якій з посиланням на ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК) просить суд стягнути з відповідача на свою користь неустойку відповідно до п. 6.4 договору в сумі 12490 грн. та пеню згідно п. 6.3 договору в сумі 1384,08 грн.

Відповідач визнав вимоги позивача лише в частині стягнення пені в сумі 1254,47 грн. (див. протокол судового засідання від 22.07.2010р.).

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Сторони уклали договір купівлі-продажу № 10-0225-2 від 25.02.2010р. (далі - договір № 10-0225-2), згідно якого продавець (позивач) зобов’язався передати у власність покупця (відповідача) цукор-пісок..., а покупець – прийняти та оплатити товар (п. 1.1 договору). Умовами цього договору було також встановлено, що:

- ціна і кількість передаваємого товару ... відображається ... в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1);

- оплата за товар проводиться ... протягом одного банківського дня з моменту виставлення рахунку (п. 2.2);

- в разі невиконання сторонами грошових зобов'язань винна сторона сплачує пеню в розмірі 2-ї облікової ставки НБУ ... від суми порушення за кожний день прострочки зобов’язання (6.3);

- в разі оплати за товар після його відвантаження, покупець оплачує товар в день його відвантаження; за порушення строків оплати за товар покупець виплачує продавцю штрафну неустойку в розмірі 0,5% від суми невиконаного зобов’язання за кожний день прострочки, включаючи день фактичного відвантаження товару (п. 6.4);

- договір вступає в силу з моменту підписання і укладається на невизначений строк (п. 9.2).

Позивач відвантажив відповідачу товар на суму 37000 грн. за видатковою накладною № РН-1004087 від 08.04.2010р., про що свідчить підпис в графі „отримав” цієї накладної, засвідченої печаткою відповідача. Представник відповідача фактично підтвердив факт отримання цього товару, погодившись з певною сумою пені.

Позивач зазначає, що для оплати товару переданого відповідачу за видатковою накладною № РН-1004087 від 08.04.2010р. був пред’явлений рахунок-фактура № СФ-1004088 від 08.04.2010р. на суму 37000 грн.

Відповідач платіжними дорученнями № 257 від 14.04.2010р. та № 274 від 15.04.2010р. перерахував позивачу 37500 грн. з посиланням на рахунок-фактуру № СФ-1004088 від 08.04.2010р. Таким чином, відповідач повністю оплатив вартість товару за видатковою накладною № РН-1004087 від 08.04.2010р. 15 квітня 2010р.

Частиною 2 ст. 549 ЦК встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Частиною 3 цієї статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Суд дійшов висновку, що неустойка визначена у п. 6.4 договору № 10-0225-2, теж є пенею (див. ст.ст. 235, 549 ЦК).

Статтею 1 Закону України „Про відповідальністю за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що платники грошових коштів, сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 цього Закону встановлене обмеження нарахування пені 2-ю обліковою ставкою НБУ. Тому сторони при укладенні договору повинні були враховувати положення 2-го абзацу ч. 3 ст. 6 ЦК. Таким чином, суд дійшов висновку, що 2-е речення п. 6.4 договору № 10-0225-2 не відповідає нормам ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, оскільки п. 6.3 цього ж договору вже була встановлена пеня в розмірі 2-ї облікової ставки НБУ. Зважаючи на викладене, на підставі ст.ст. 215, 217, 235 ЦК, ст.. 207 ГК та керуючись п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК) суд визнає недійсним 2-е речення п. 6.4 договору № 10-0225-2.

Подавши заяву про зменшення ціни позову, позивач зменшив ціну позову на 21000 грн. і фактично збільшив ціну позову щодо стягнення з відповідача неустойки та пені. Тому суд, згідно до норм ст. 46 ГПК, стягує з позивача у доход Державного бюджету України в сумі держмита 13 грн. 75 коп.

Згідно п. 6.3 договору та ст.ст. 230-232 ГК суд стягує з відповідача на користь позивача пеню на суму 134,23 грн. зважаючи на оплату відповідачем позивачу всієї вартості товару за видатковою накладною № РН-1004087 від 08.04.2010р. платіжними дорученнями № 257 від 14.04.2010р. та № 274 від 15.04.2010р. В решті вимог позивача щодо стягнення пені за п. 6.3 договору суд позивачу у позові відмовляє у зв’язку з необґрунтованістю.

Відмовляє суд позивачу у позові і щодо стягнення з відповідача неустойки за п. 6.4 договору, оскільки цей пункт був визнаний судом частково недійсним.

На підставі ст.ст. 20, 173, 174, 193, 207, 230-232, 264-267 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 215, 217, 235, 530, 549, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1 та 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та керуючись ст.ст. 33, 43, 46, 49, 82, п. 1 ст. 83, ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Визнати недійсним з дня укладення друге речення п. 6.4 договору купівлі-продажу № 10-0225-2 від 25.02.2010р. укладеного приватним підприємством „ Донагросвіт” м. Донецьк та товариством з обмеженою відповідальністю „Баренс Шоколад ЛТД” м. Донецьк.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Баренс Шоколад ЛТД” (м. Донецьк, вул. Горлівська, 2/Д, р/р 26008266040300 в АКІБ „УкрСиббанк” м. Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 36935631) на користь приватного підприємства „Донагросвіт” (м. Донецьк, вул. Жмури, 1/ офіс 604, р/р 26001010100071 в ПАТ „Банк КАМБІО” м. Донецьк, МФО 394523, ЄДРПОУ 36935584) – 134 грн. 23 коп. пені, 1 грн. 34 коп. витрат на сплату держмита та 95 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог позивачу у позові відмовити.

Стягнути з приватного підприємства „Донагросвіт” (м. Донецьк, вул. Жмури, 1/ офіс 604, р/р 26001010100071 в ПАТ „Банк КАМБІО” м. Донецьк, МФО 394523, ЄДРПОУ 36935584) – у доход Державного бюджету України 13 грн. 75 коп. держмита.

Суддя