Рішення № 10653335, 25.05.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

25 травня 2010 р. Справа 7/49-10

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Інвестбуд", м. Київ.

до : Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с. Кусиківці, Літинський район, Вінницька область.

про стягнення 27565,73 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача: Хоцінський В.С.-директор, довідка №12179/07 з ЄДРПОУ, посвідчення водія № НОМЕР_2 видане 17.08.1993 року

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області надійшов позов про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ "Транс Інвестбуд" 27565, 73 грн. у тому рахунку 24220,80 грн. основного боргу, 1713,60 грн. пені, 1380,59 грн. інфляційних та 250,74 грн. 3% річних в зв'язку з неналежним виконанням останнім умов договору купівлі-продажу від 02.11.2009 року № 02/11/09 в частині своєчасності та повноти оплати.

За вказаним позовом ухвалою від 30.03.2010 року порушено провадження у справі № 7/49-10 та призначено до розгляду на 27.04.2010 року.

Однак у зв'язку з перебуванням судді Банасько О.О. з 26.04.2010 року по 30.04.2010 року у відрядженні судове засідання 27.04.2010 року не відбувся у зв'язку з чим відповідно до ухвали від 20.04.2010 року розгляд справи було призначено на 25.05.2010 року.

Відповідач в судове засідання не з'явився не повідомивши про причини своєї неявки.

Разом з тим суд вважає, що відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином виходячи з наступного.

Ухвалу про порушення від 30.03.2010 року (яка надсилалась за тими ж адресами, що і ухвала від 20.04.2010 року) сторони отримали, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.21-22, т.1).

Слід вказати, що в позовній заяві та доданих до неї документах зазначено поштову адресу відповідача - АДРЕСА_4 (юридична) та АДРЕСА_1 (фактична) за якими і надсилалась ухвали у справі.

В свідоцтві про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 серії В02 № НОМЕР_3 зазначено в якості місця проживання відповідача : АДРЕСА_3

При неявці відповідача в судове засідання суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал у справі, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні позивачем подано заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 1730,60 грн..

Розглянувши подану позивачем заяву про відмову від позову суд приймає її до розгляду оскільки остання не суперечить положенням ст. 22 ГПК України відповідно якої позивач, з поміж іншого, до прийняття рішення у справі має право відмовитись від позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

02.11.2009 року між ТОВ "Транс Інвестбуд" (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 02/11/09 за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю пиломатеріали: (пиловник дуб), а покупець прийняти його та оплатити на умовах даного договору (п. 1.1 договору).

В п. 2.1 договору сторонами погоджено, що об'єктом продажу є Товар (пиловник дубовий), в кількості 25,23 кубів, згідно узгодженої (их) та прийнятої (их) Покупцем видаткової накладної, котра (і) є невід'ємною частиною договору. Кількість, поставляємого за цим договором Товару може змінюватись в залежності від виробничих можливостей Постачальника.

Вартість Товару визначається в національній валюті України за один куб товару з врахуванням НДС і доставкою автомобільним транспортом складає: вісімсот гривень 00 коп. за м.куб.

В п. 5.1 договору сторони узгодили, що оплата товару покупцем здійснюється по факту поставки в розмірі 100 % вартості товару, узгодженого до поставки, в українській національній валюті згідно видаткової накладної.

На умовах укладеного договору та на підставі видаткової накладної № 0000005 від 04.11.2009 року позивач поставив відповідач поставив відповідачу дуб кругляк у кількості 25,230 куб.м. на загальну суму 24220,80 грн. (а.с.14). Одночасно позивачем виставлено рахунок-фактуру № СФ-000003 на оплату вказаної суми.

Однак відповідачем не було проведено розрахунок за отриманий товар у зв'язку з чим 26.02.2010 року на його адресу було направлено вимогу № 18 про сплату рахунку № 0000003 (а.с. 17 т. 1).

Вказана вимога за посиланням позивача залишилась без відповіді.

Відсутність відповіді на вимогу про погашення заборгованості та непроведення відповідачем розрахунку за отриманий товар спонукало позивача звернутись з позовом до суду.

В підтвердження наявності боргу в розмірі 24220,80 грн. позивачем надано довідку про рух коштів по взаєморозрахунках з відповідачем за період з 02.11.2009 року до 24.05.2010 року з якої вбачається, що станом на 24.05.2010 року за відповідачем рахується борг у розмірі 24220,80 грн..

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, в п. 5.1. договору сторони узгодили, що оплата товару покупцем здійснюється по факту поставки в розмірі 100 % вартості товару, узгодженого до поставки, в українській національній валюті згідно видаткової накладної.

Крім того 26.02.2010 року позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату боргу.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Виходячи із встановлених обставин справи та вказаних вище норм законодавства суд дійшов висновку про правомірність та обгрунтованість вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу і як наслідок задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1380,59 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2009 року до лютого 2010 року та 250,74 грн. 3 % річних за період з 04.11.2009 року по 10.03.2010 року в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вказане, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають чинному законодавству.

Перевіркою правильності нарахування індексу інфляції та 3% річних судом виявлено помилки допущені позивачем, які полягають в математичних помилках допущених позивачем при розрахунках.

При цьому при перерахунку правильності нарахування інфляційних судом отримано 1404,81 грн.. Оскільки судом в результаті перерахунку отримано більшу суму ніж вказав у своєму розрахунку позивач позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

При перерахунку 3 % річних судом отримано 250,84 грн., що є більше ніж заявлено позивачем з урахуванням чого суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 3 % річних в заявленому позивачем розмірі.

Розглянувши заяву позивача про відмову від позовної вимоги про стягнення пені суд дійшов висновку про її прийняття та необхідність припинення провадження у цій частині позову з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ч.3 ст.78, п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача про відмову від позову в частині стягнення пені приймається судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України позивачу розяснені процесуальні наслідки його дій стосовно відмови від вимоги про стягнення пені.

Приймаючи заяву про відмову від частини позовних вимог судом враховано, що остання підписана директором ТОВ "Транс Інвестбуд".

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням відмови позивача від стягнення пені та часткової відмови в стягненні 3% річних.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 та абз.7 п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається. У випадках відмови позивача від заявленого позову до прийняття рішення зі справи або задоволення відповідачем позовних вимог після подання позову внесене з цієї справи державне мито не повертається .

За письмовим клопотанням позивача 25.05.2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст.75, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_3 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Інвестбуд", вул. Столетова, 15, м. Київ, 03038 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 35234943) - 24220 грн. 80 коп. основного боргу, 250 грн. 74 коп. - 3% річних, 1380 грн. 59 коп. - інфляційних втрат, 258 грн. 52 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 221 грн. 33 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення з відповідача пені.

4. Припинити провадження в частині стягнення пені відповідно до п. 4. ч. 1 ст. 80 ГПК України.

5. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 28 травня 2010 р.

віддрук. 5 прим.:

1 - до справи.

2, 3 - позивачу - вул. Столетова, 15, м. Київ, 03028; АДРЕСА_2, 03039.

4, 5 - відповідачу - АДРЕСА_4; АДРЕСА_1.