Рішення № 10653152, 29.04.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

29 квітня 2010 р.           Справа 8/38-10

за позовом:Закритого акціонерного товариства "Київстар Дж. Ес. Ем." в особі Київської філії ЗАТ "Київстар Дж. Ес. Ем." пр - т Червонозоряний, 51, м. Київ, 03110

до: Дочірнього підприємства "Вінрос - Конті" вул. Айвазовського, 2, м. Вінниця, 21100

про стягнення 1794,79 грн. заборгованості

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Ральченко Ю.Г. - за довіреністю;

          відповідача : не з"явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з Дочірнього підприємства "Вінрос - Конті" на користь Закритого акціонерного товариства "Київстар Дж. Ес. Ем." в особі Київської філії ЗАТ "Київстар Дж. Ес. Ем." 1794,79 грн. заборгованості, в тому рахунку 1474,43 грн. - основного боргу, 263,81 грн. - інфляційних втрат, 56,55 грн. - 3% річних, за невиконання умов угод про надання послуг стільникового мобільного зв'язку стандартів GSM-900, GSM-1800 №1980555 від 01.06.2006 року та №2603506 від 04.10.2007 року.

19.02.2010 р. господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 8/38-10 та призначено її до розгляду на 23.03.2010р.

Ухвалою суду від 23.03.2010 року за клопотанням позивача та у зв'язку із неявкою відповідача в судове засідання розгляд справи відкладено на 29.04.2010 року.

Враховуючи, що Постановою Верховної ради України за № 2137-VI від 15.04.2010 року відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України, ст. ст. 15, 43 Закону України «Про статус суддів» суддя господарського суду Вінницької області Мельник І.Ю. звільнений з посади судді у зв’язку з поданням заяви про відставку, згідно розпорядження голови суду від 21.04.10 р. справу № 8/38-10 передано на розгляд судді Мельнику П.А.

Ухвалою суду від 22.04.2010 року справу № 8/38-10 прийнято до провадження судді Мельника П.А. та призначено її до розгляду на 29.04.2010 р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 29.04.2010 року не з'явився, витребуваних ухвалою суду від 22.04.2010 року документів не надав. При цьому, ухвалу від 22 квітня 2010 року було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою, вказаною у позовній заяві.

Крім того, суд звертає увагу на п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”, п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”, в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01 червня 2006 року між Закритим акціонерним товариством "Київстар Дж. Ес. Ем." в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Евант" (оператор) та Дочірнім підприємством "Вінрос - Конті" (абонент) укладено угоду про надання послуг стільникового мобільного зв'язку стандартів GSM-900, GSM-1800 №1980555.

Поряд з цим, 04 жовтня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Київстар Дж. Ес. Ем." (оператор) та Дочірнім підприємством "Вінрос - Конті" (абонент) було укладено ще одну угоду про надання послуг стільникового мобільного зв"язку стандартів GSM-900, GSM-1800 №2603506.

Відповідно до умов укладених угод оператор надає абоненту послуги стільникового мобільного зв"язку стандартів GSM-900 та GSM-1800, а абонент користується вищенаведеними послугами та своєчасно оплачує оператору їх вартість на умовах, викладених в даних угодах.

Для отримання визначених сторонами послуг стільникового зв"язку на підставі замовлення до угоди №1980555 від 01.06.2006 року абоненту була надана персональна SIM-картка та виділений телефонний номер в мережі стільникового зв"язку № +380674321678, що відповідає умові п. 3.4.1 угоди.

Також для отримання визначених сторонами послуг стільникового зв"язку на підставі замовлення до угоди №2603506 від 04.10.2007 року абоненту були надані 27 персональних SIM-карток та виділено 27 телефонних номерів в мережі стільникового зв"язку №+380674321678, що відповідає умові п. 3.4.1 угоди.

Так, позивачем за період серпень-вересень 2008 року згідно угоди №1980555 від 01.06.2006 року було надано послуги зв'язку на загальну суму 2265,18 грн. Підтвердженням цього є виставлені відповідачу рахунки-фактури № 27-6256163 від 01.09.2008 року та № 28-7939547 від 01.10.2008 року.

А згідно угоди №2603506 від 04.10.2007 року у липні 2008 року позивачем було надано відповідачу послуги зв'язку на загальну суму 666,87 грн. Підтвердженням цього є виставлений відповідачу рахунок-фактура № 12-6026844 від 01.08.2008 року

Відповідно до п. 3.2.1. угод абонент зобов"язується своєчасно оплачувати послуги стільникового мобільного зв"язку оператора згідно із діючими тарифами, підтримувати авансовий платіж на рівні не нижче мінімального та сплачувати щомісячну абонентську плату. Абонентська плата сплачується абонентом і в тому випадку, коли надання йому послуг призупинено за несплату наданих оператором послуг стільникового мобільного зв"язку.

Однак, відповідач в порушення вказаних умов укладених угод за отримані послуги зв'язку здійснив лише часткову оплату на загальну суму 675,00 грн. за надані послуги зв"язку згідно угоди №1980555 від 01.06.2006 року, в результаті чого заборгованість відповідача по двом угодам становить 1474,43 грн.

У зв'язку з тим, що в добровільному порядку відповідач відмовляється сплачувати борг, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладені між сторонами у справі угоди №1980555 від 01.06.2006 року та №2603506 від 04.10.2007 року є договорами про надання послуг.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню відповідачу послуг зв'язку згідно умов угод №1980555 від 01.06.2006 року та №2603506 від 04.10.2007 року належним чином.

Однак, відповідач не виконав свого обов"язку щодо повної оплати за надані послуги згідно умов укладених угод, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 1474,43 грн., про що свідчить відсутність доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на зазначену суму.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 1474,43 грн. заборгованості за надані послуги зв"язку підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 263,81 грн. - інфляційних втрат та 56,55 грн. - 3% річних, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вказане, вимоги позивача про стягнення 263,81 грн. - інфляційних втрат та 56,55 грн. - 3% річних підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та нараховані згідно вимог чинного законодавства.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків із позивачем (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на заявлену до стягнення суму боргу.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 625, 629, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Вінрос - Конті", вул. Айвазовського, 2, м. Вінниця, 21100 (ідентифікаційний код - 34094835, р/р № 26000000114085 у ВАТ "Укрексімбанк", МФО - 302429) на користь Закритого акціонерного товариства "Київстар Дж. Ес. Ем." в особі Київської філії ЗАТ "Київстар Дж. Ес. Ем.", пр - т Червонозоряний, 51, м. Київ, 03110 (ідентифікаційний код - 36854338, п/р № 260266100 в АБ "УкрСиббанк" м. Київ, МФО - 351005) 1474,43 грн. - основного боргу, 263,81 грн. - інфляційних втрат, 56,55 грн. - 3% річних, 102,00 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 29 квітня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу пр - т Червонозоряний, 51, м. Київ, 03110

3 - відповідачу вул. Айвазовського, 2, м. Вінниця, 21100