Постанова № 10653027, 16.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 червня 2010 року 10:29 № 2а-14559/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Снайт"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі у м.Києві

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від28.08.2009р. №12502305

За участю представників:

від позивача : Крупельницький В.Л. (довіреність №20-11/09 від 20.11.2009р.)

від відповідача : не прибув

від третьої особи: Літвінов О.А. (довіреність від 02.04.2010р. №791/9/10-021)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 16.06.2010р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Снайт»(далі ТОВ «Снайт») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, третя особа Державна податкова адміністрація в Київській області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №12502305 від 28.08.2009р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що працівниками ДПА в Київській області було незаконно та неправомірно проведено планову перевірку ТОВ «Снайт», зокрема, з порушення меж, повноважень та у іншій спосіб, ніж передбачено Законом України «Про державну податкову службу в Україні». А тому рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №12502305 від 28.08.2009р. винесене ДПІ у Печерському районі м. Києва підлягає скасуванню, оскільки прийняте на підставі акту перевірки, що проведена з порушення порядку її проведення, що вказує на її протиправність. При цьому позивач вказує на те, що ТОВ «Снайт»не здійснює реалізацію товарів на підставі розрахунків за готівкові кошти або у безготівковій формі із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо, безпосередньо із своїми контрагентами, а тому застосування штрафних санкцій за порушення вимог Закону України . Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідач - Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва в своїх письмових запереченнях та в судовому засіданні заперечує проти позову та в обґрунтування зазначає, що перевірка проведена працівниками ДПА в Київській області правомірно, на підставі акту перевірки №002616/265513942305 від 12.08.2009р. винесене рішення №12502305 від 28.08.2009р., яке вважає правомірним та винесеним у відповідності до чинного законодавства.

Третя особа Державна податкова адміністрація в Київській області проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволені адміністративного позову, оскільки перевірка ТОВ «Снайт»була проведена на підставі затвердженого плату проведення перевірок на серпень 2009 року і направлень №5617, 5618 від 11.08.2009р. Перевіркою встановлено порушення п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та застосовані штрафні (фінансові) санкції відповідно до п. 1 ст. 17 Закону №265/95-ВР від 06.07.1995р., а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою від 16.06.2010р. Окружного адміністративного суду м. Києва відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи підпису та рукописного тексту (рукописних записів) на документі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Снайт»зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 19.12.2001р., адреса реєстрації: 01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, 28/2.

Працівниками Державної податкової адміністрації в Київської області на проведена перевірка господарської одиниці ТОВ «Снайт»- магазину за адресою: м. Бровари, вул. Київська, 316, щодо дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

За наслідками перевірки складено акт № 002616/265513942305 від 12.08.2009р.

В акті перевірки зазначено, що під час проведення перевірки в магазині здійснювалась роздрібна торгівля меблями за готівковий розрахунок. При цьому, перевіряючими встановлено здійснення діяльності без застосування реєстратора розрахункових операцій та видачі відповідного розрахункового документа. Реєстратор розрахункових операцій в магазині відсутній. При реалізації крісла дитячого «Кот»(виробництва Китай, за ціною 580 грн.) розрахунковий документ не видавався, а видано лише рахунок-фактуру №600 (датований 24.07.09р.), чим порушено п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі Закон №265).

Перевірка проводилась в присутності менеджера дизайнера ОСОБА_3, яка ознайомлена з матеріалами перевірки. При цьому вона відмовилася від підписання акту перевірки, про що перевіряючи ми був складений відповідний акт від 12.08.2009р.

Позивач вважає, що перевірка проведена неправомірно, зокрема, з порушенням Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». При цьому позивач вказує на те, що ТОВ «Снайт»не здійснює реалізацію товарів на підставі розрахунків за готівкові кошти або у безготівковій формі із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо, безпосередньо із своїми контрагентами. З метою оплати контрагентами позивача вартості товарів, які постачаються, позивачем укладений договір на приймання платежів від населення за №111-В від 05.03.2009р., за яким, установа банку зобовязується своїми засобами через мережу своїх підрозділів, приймати платежі від контрагентів позивача за товари, послуги або роботи у вигляді готівкових коштів у національній валюті та переказувати ці кошти на поточний рахунок позивача.

На оплату товару було видано відповідні документи (рахунок фактуру №600 від 24.07.09р.), після чого було здійснено оплату вартості товару в установі банку, що підтверджується квитанцією за №921230008 від 12.08.2009р., на підставі чого позивачем було реалізовано товар, що підтверджується видатковою накладною №РН-00587 від 25.08.2009р.

Відтак, позивач вважає, що не порушував вимог Закону №265, оскільки не здійснював операції з розрахунків в готівковій та /або в безготівковій формі із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд не погоджується з доводами позивача та бере до уваги наступне.

Указом Президента України, який видано у відповідності до пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" (N 817/98 від 23.07.98 р.) врегульовано питання, у відповідності до якого органи виконавчої влади, уповноважені від імені держави здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, проводять планові та позапланові виїзні перевірки.

Крім того, зазначеним указом визначено критерії та умови за наявності і у відповідності до яких проводяться перевірки суб'єктів господарювання. У відповідності до положень статті 5 цього Указу Президента України, дія Указу поширюється на органи державної податкової служби - стосовно сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, неподаткових платежів.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканність, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист)" N 2322-IV від 12.01.2005 р. статтею 111 доповнено положення норм Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (N 509-XII від 04.12.90 р.), якою врегульовано як повноваження так і порядок проведення органами державної податкової служби України планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання - платників податків з наступними змінами та доповненнями.

Таким чином враховуючи вищезазначене, а також те, що питання підстав, порядку та повноважень щодо проведення перевірок врегульовано законом, суд вважає необхідним в питаннях підстав та порядку проведення планових та позапланових перевірок органами держаної податкової служби керуватися саме нормами Закону України "Про державну податкову службу в Україні" з внесеними змінами та доповненнями від 2005 року та до часу проведення відповідної перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка проводилась стосовно дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

У відповідності до статті 15 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі Закон №265) контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Згідно із ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах своєї компетенції та у порядку встановлених законами України мають право здійснювати контроль за додержанням субєктами підприємницької діяльності порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Питання проведення органами державної податкової служби України планових, позапланових перевірок врегульовано нормами Закону України "Про державну податкову службу в Україні", 04.12.1990 року за № 509-ХІІ, зокрема статтею 111.

Відповідно до ч. 1 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Статтею 16 Закону №265 визначено, що контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій,здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Згідно підпункту 3.1 пункту 3 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 27.05.2008р. №355, працівниками органів ДПС відповідно до щомісячних планів органу ДПС здійснюються планові перевірки щодо контролю за здійсненням субєктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти (далі розрахункові операції) та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій та позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством.

Статтею 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачені умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових перевірок серед яких направлення на перевірку та копія наказу про проведення перевірки. Ненадання цих документів платнику податку або їх надання з порушенням вимог є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової перевірки.

Як свідчать матеріали справи, ДПА в Київській області проведено планову перевірку на підставі затвердженого Плану перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу субєктами підприємницької діяльності на серпень 2009 року та направлень на проведення перевірки №5617, №5618 від 11.08.09р., копії яких наявні в матеріалах справи.

До того ж, суд вважає за необхідне зазначити, що акт перевірки є носієм доказової інформації.

Так, відповідно до вказаних направлень, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», з метою здійснення контролю за додержанням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, торгових патентів та ліцензій доручено Головним державним податковим ревізорам інспекторам ДПА в Київській області Пархомчуку Олександру Андрійовичу та Потапенко Роману Миколайовичу з 11.08.2009р. по 15.08.2009р. провести планову перевірку ТОВ «Снайт»(код ЄДРПОУ 31812335).

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Зазначеною правовою нормою встановлено перелік засобів доказування, які можуть застосовуватися у адміністративному процесі, за допомогою яких суд може встановити наявність чи відсутність певних обставин.

Так, в судовому засіданні 13.05.2010р. ГДПРІ ОСОБА_4, ГДПРІ ОСОБА_5, менеджер дизайнер ОСОБА_3, кожен окремо, були допитані в якості свідків з попередженням про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань.

Менеджер-дизайнер ОСОБА_3 пояснила, що зазначені обставини сталися достатньо давно, а отже вона не памятає чи-то її підпис стоїть на документі «підтвердження фактичної наявності коштів», чи ні. Також ОСОБА_3 зазначила, що за для комфоту клієнтів (банківська установа знаходиться на значній відстані від товариства), дійсно взяла грошові кошти з тим, щоб здати їх до банківської установи, а ті грошові кошти, що були виявлені перевіряючими під час здійснення перевірки, є її особистими коштами.

ГДПРІ ОСОБА_5 пояснив, що особисто передав готівкові кошти ОСОБА_3, до банківської установи для оплати рахунку-фактури №600 від 24.07.2009 не ходив, будь-яких банківських документів не підписував.

Пояснення ОСОБА_5 були підтверджені поясненнями ГДПРІ ОСОБА_4 під час опиту останнього в якості свідка.

В матеріалах справи наявна банківська квитанція від 12.08.2009 року №921230008 про сплату ОСОБА_5 позивачу 580 грн. в оплату товару (крісла) згідно рахунку-фактури №600 від 24.07.2009 року. При чому, суд звертає увагу на те, що вказана квитанція не має підпису платника ОСОБА_5, що, на думку суду, також підтверджує пояснення свідків.

Отже, судом встановлено, що позивач дійсно отримав готівкові кошти від покупця товару не маючи на це законних підстав.

Таким чином, Окружний адміністративний суд м. Києва приходить до висновку, що позивачем проводився розрахунок за готівкові кошти на місці проведення покупки без застосування зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій з роздрукуванням відповідного розрахункового документу, що є порушенням п. 1 ст. 3 Закону №265.

Пунктом 1 ст. 17 Закону №265 передбачена відповідальність у пятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданні послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 КАС України).

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ «Снайт» задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В позові відмовити повністю.

Постанова відповідно до вимог ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя П.О. Григорович