Постанова № 10653026, 29.07.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 липня 2010 року 14:11 № 2а-2390/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Заінгата"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування рішень

За участю представників:

позивача : Поліщук Я.В. (довіреність від 07.07.2009р. №215)

відповідача: Чайка М.О. (довіреність №4111/9/10-009 від 19.07.2010р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 29.07.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Заінгата»(далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень відповідача про невизнання декларацій з податку на додану вартість позивача за звітні періоди жовтень 2008р., листопад 2008 р., грудень 2008 р., січень 2009 р., лютий 2009р., березень 2009 р., квітень 2009р., травень 2009р.. червень 2009р. та липень 2009р. податковими, що містяться в листах №17940/10/28-312 від 20.11.2008р.. №19946/10/28-312 від 22.12.2008р., №1005/10/28-312 від 27.01.2009р., №3399/10/28-410 від 24.02.2009р., №4712/10/28-410 від 23.03.2009р., №6599/10/28-410 від 22.04.2009р., №8189/10/28-410 від 26.05.2009р., №10192/10/28-410 від 25.06.2009р., №11589/10/28-312 від 22.07.2009р., №13779/10/28-312 від 21.08.2009р. з моменту їх прийняття; зобовязання визнати вказані декларації податковими з моменту їх подання та зобовязання відповідача не чинити перешкод для реалізації позивачем наданого чинним законодавством права на визнання його декларацій податковими у разі, якщо вони містять всі обовязкові реквізити, підписані відповідними посадовими особами та скріплені печаткою платника податків.

В судовому засіданні 16.06.2010р. представником позивача подано заяву про зміну позовних вимог та просить суд визнати протиправними дії відповідача стосовно невизнання декларацій з податку на додану вартість позивача за періоди жовтень 2008р., листопад 2008 р., грудень 2008 р., січень 2009 р., лютий 2009р., березень 2009 р., квітень 2009р., травень 2009р.. червень 2009р. та липень 2009р., серпень 2009р., вересень 2009р., жовтень 2009р., листопад 2009р., грудень 2009р., січень 2010р., лютий 2010р., березень 2010р. податковими; зобовязати визнати декларації з податку на додану вартість за завітні періоди жовтень 2008р., листопад 2008 р., грудень 2008 р., січень 2009 р., лютий 2009р., березень 2009 р., квітень 2009р., травень 2009р.. червень 2009р. та липень 2009р., серпень 2009р., вересень 2009р., жовтень 2009р., листопад 2009р., грудень 2009р., січень 2010р., лютий 2010р., березень 2010р. податковими з моменту їх подання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та зазначила, що невизнання відповідачем поданих позивачем декларацій з податку на додану вартість за вказані періоди з підстави неподання Додатку 5 до декларацій суперечить вимогам абз. 2 пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому дії податкового органу щодо невизнання податкових декларацій ТОВ “Заінгата” як податкової звітності, на думку позивача, є неправомірними.

Представник відповідача у судових засіданнях та в запереченнях, поданих до суду, проти позову заперечував, та зазначив, що подані позивачем податкові декларацій з ПДВ за період жовтень - грудень 2008 р., січень - грудень 2009р., січень - березень 2010р. подані з порушенням вимог п. 4.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. №166, зареєстрованого в Мінюсті України 09.07.99р. за № 250/2054, а саме до податкових декларацій за вказаний період позивачем не додано додатку №5 “Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів”, у звязку з чим позивачу були надіслані листи про невизнання податкової декларації з пропозицією надати нову податкову звітність з ПДВ за відповідний звітний період, у відповідності до вимог чинного законодавства.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Заінгата»(код ЄДРПОУ 32822627) адреса реєстрації: м. Київ, вул.. Васильківська, 8-А, кв. 51, як платник податків та зборів взяте на облік у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва иа згідно п.п. 2.2 ст. 2, п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»було зареєстроване як платник податку на додану.

Позивачем подано до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкові декларації з податку на додану вартість за звітні періоди за жовтень 2008р., листопад 2008 р., грудень 2008 р., січень 2009 р., лютий 2009р., березень 2009 р., квітень 2009р., травень 2009р.. червень 2009р. та липень 2009р., серпень 2009р., вересень 2009р., жовтень 2009р., листопад 2009р., грудень 2009р., січень 2010р., лютий 2010р., березень 2010р.

При розгляді відповідачем податкової звітності встановлено, ТОВ «Заінгата»в порушення вимог пункту 4.2 розділу 4 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. №166, зареєстрованого в Мінюсті України 09.07.99р. за № 250/2054 (із змінами та доповненнями), а саме: до податкових декларацій з податку на додану вартість за вказані періоди не додано додаток 5 «Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

Вказані декларації, відповідно до абз. 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перл бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, не визнані ДПІ як податкова звітність (вважаються не поданими), в звязку з чим позивачу запропоновано подати звітні податкові декларації у відповідності до вимог чинного законодавства, про що позивачу направлені листи №17940/10/28-312 від 20.11.2008р.. №19946/10/28-312 від 22.12.2008р., №1005/10/28-312 від 27.01.2009р., №3399/10/28-410 від 24.02.2009р., №4712/10/28-410 від 23.03.2009р., №6599/10/28-410 від 22.04.2009р., №8189/10/28-410 від 26.05.2009р., №10192/10/28-410 від 25.06.2009р., №11589/10/28-312 від 22.07.2009р., №13779/10/28-312 від 21.08.2009р., №15938/10/28-312 від 21.09.2009р., №17949/10/28-410 від 26.10.2009р., №20310/10/28-312 від 23.11.2009р., №22787/10/28-410 від 28.12.2009р., №1653/10/28-410 від 01.02.2010р., №4125/10/28-312 від 27.02.2010р., №5944/10/28-312 від 22.03.2010, №8630/10/28-312 від 19.04.2010р.

Позивач не погоджується з діями та рішеннями податкового органу з огляду на те, що основним законом з питань оподаткування податком на додану вартість є закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР, який жодних розшифровок не передбачає, а вимагає подачі декларацій тільки з узагальненою інформацією. Таким чином. Вважає, що вимога про подачу Додатку 5 «Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»є незаконною, а тому не може бути підставою невизнання декларацій податковими.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III (далі - Закон N 2181-III), платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно з п 4.1.2. вказаної норми Закону N 2181-III, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення , може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

За наведеної норми Закону, податковий орган зобовязаний прийняти податкову декларацію без попередньої перевірки зазначених у ній показників та може не визнати податкову звітність як податкову декларацію виключно з підстав заповнення її всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення.

Форма податкової декларації, Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затверджена Наказом ДПА України від 30.05.1997 року N 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 р. за N 250/2054 (далі - Порядок).

Так, відповідно до п.п. 1.3 п. 1 вказаного Порядку, декларація складається із вступної частини, службових полів, чотирьох розділів та обов'язкових додатків, з них платником заповнюються вступна частина, службові поля, перші три розділи та додатки , четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації).

У складі декларації повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації , подання яких передбачено цим Порядком, у тому числі розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)/(переробного підприємства); розшифровки подаються: на паперових носіях з копією, за бажанням платника, на магнітних носіях; або в електронному вигляді у форматі, затвердженому ДПА України, за допомогою телекомунікаційних мереж загального користування з використанням надійних засобів електронного цифрового підпису, що повинно бути підтверджено сертифікатом відповідності або позитивним висновком за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації, одержаним на ці засоби від Адміністрації Держспецзв'язку, та наявності посилених сертифікатів відкритих ключів, отриманих згідно із законодавством. (п.п. 4.2 п. 4 Порядку).

Отже, із викладеного вимог законодавства вбачається, що вказаний додаток (№5) є невідємною частиною податкової декларації і подається до податкового органу разом з нею; за відсутності необхідних додатків затверджених Порядком, зокрема, розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, податкова декларація вважається такою, що заповнена всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення та може бути не визнана контролюючим органом як податкова декларація в силу наведеної вище норми п 4.1.2. п.4.1. ст.4 Закону N 2181-III.

Неподання додатку №5 до податкових декларацій за період жовтень - грудень 2008 р., січень - грудень 2009р., січень - березень 2010р. не заперечується позивачем ні в позові, ні представником в судовому засіданні.

Із викладених вище норм вбачається, що прийняття податкової декларації, невизнання податкової декларації як податкової звітності з підстав, визначених чинним законодавством, зокрема, в звязку з невідповідністю поданої декларації встановленій формі та порядку є повноваженнями податкового органу.

Відповідно до п. 10.6 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»форми декларацій та податкових розрахунків з ПДВ встановлюються відповідно до закону.

Як вбачається із преамбули Наказу ДПА України №166 від 30.05.97р., Порядок заповнення та подання податкової декларації з ПДВ затверджено відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, посилання податкового органу на Порядок при невизнанні податкових декларацій позивача є правомірним, оскільки вказаний Порядок затверджено відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», що відповідає п. 10.6 ст. 10 вказаного закону, що спростовує доводи позивача з цього приводу.

Враховуючи викладене, у суду відсутні правові підстави вважати неправомірними дії відповідача щодо невизнання податковими декларацій з ПДВ за вказані звітні періоди, в звязку з чим вимога позивача щодо визнання протиправними таких дій відповідача задоволенню не підлягає.

Враховуючи встановлений судом факт правомірності дій відповідача, вимога щодо зобовязання ДПІ визнати декларації за звітні періоди жовтень 2008р., листопад 2008 р., грудень 2008 р., січень 2009 р., лютий 2009р., березень 2009 р., квітень 2009р., травень 2009р., червень 2009р. та липень 2009р., серпень 2009р., вересень 2009р., жовтень 2009р., листопад 2009р., грудень 2009р., січень 2010р., лютий 2010р., березень 2010р. податковими з моменту їх подання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів суду правомірність вчинених дій.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ «Заінгата»задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити повністю.

Постанова відповідно до вимог ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя П.О. Григорович