Постанова № 10652659, 03.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 червня 2010 року 08:43 № 2а-8707/09/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:

Суддя Добрянська Я.І.,

Секретар судового засідання Пономарьов Д.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Київського міського центру зайнятості

до відповідача Дочірнього підприємства «Виробничо-збутове підприємство «Нафтогаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

Ліквідатора Дочірнього підприємства «Виробничо-збутове підприємство «Нафтогаз»НАК «Нафтогаз України»

про стягнення штрафу в розмірі 611694 грн. 07 коп.

За участю представників сторін

позивач Лимич Л.Г. (довіреність від 01.06.2010р. №11-5411)

відповідач 1: Миколайчук Т.З. (довіреність б/н від 27.04.2009р.)

відповідач 2: не прибув

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 03.06.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Київський міський центр зайнятості (надалі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Виробничо-збутове підприємство «Нафтогаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», Ліквідатора Дочірнього підприємства «Виробничо-збутове підприємство «Нафтогаз»НАК «Нафтогаз України»про стягнення коштів на загальну суму 611694 грн. 07 коп.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив наступне.

Позивачем в межах компетенції, встановленої Законом України “Про зайнятість населення” від 01.03.1991 р. № 803-ХІІ, була проведена перевірка Дочірнього підприємства «Виробничо-збутове підприємство «Нафтогаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»щодо звільнення працівників підприємства ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 у звязку з ліквідацією Виробничо збутового підприємства «Нафтогаз»на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу Законів України про працю. Під час перевірки було встановлено порушення відповідачем ч. 5 ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення” в частині неподання звіту про заплановане та фактичне вивільнення працівників по формі № 4-ПН (факт).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.10.2009 р. провадження у справі було зупинено та зобовязано позивача повідомити відповідачів про розгляд даної справи шляхом надання оголошення в засобах масової інформації або особистого вручення процесуальних документів.

Представники відповідачів позов не визнали, зазначили, що постановою Господарського суду м. Києва від 23.07.2008 року ДП «Виробничо-збутове підприємство «Нафтогаз»НАК «Нафтогаз України»визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну комісію, а тому відповідно до положень ст.. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

Розглянувши подані стороною документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Києва від 23.07.2008 року №23/553 Дочірне підприємство «Виробничо-збутове підприємство «Нафтогаз»визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура.

Київський міський центр зайнятості відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та Положення про Київський міський центр зайнятості, є місцевим органом державної виконавчої влади і підпорядковується Державному центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України та виконує покладені державою функції по забезпеченню зайнятості населення. Центр створено з метою забезпечення реалізації питань, пов'язаних з регулюванням зайнятості населення, професійною орієнтацією, професійним навчанням та соціальною підтримкою тимчасово непрацюючих громадян.

Київським міським центром зайнятості була проведена перевірка Дочірнього підприємства «Виробничо-збутове підприємство «Нафтогаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»щодо дотримання вимог законодавства України про зайнятість населення. За результатами перевірки був складений акт від 25.05.2009 р. № 12/33-ш та встановлено порушення позивачем вимог ч. 5 ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення” від 01.03.1991 р. № 803-ХІІ (із змінами та доповненнями).

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до наказу Ліквідатора Виробничо-збутового підприємства «Нафтогаз» про звільнення працівників у звязку із ліквідацією Виробничо-збутового підприємства «Нафтогаз»від 20.08.2008 р. № 24 по п.1 ст.40 КЗпП України були звільнені працівники:

-ОСОБА_14 з посади прибиральника службових приміщень (наказ від 27.10.2008р. №20-к);

-ОСОБА_13 з посади водія інформаційно-технічного та господарського забезпечення (наказ від 27.10.2008р №19-к);

-ОСОБА_12 з посади заступника начальника управління інформаційно-технічного господарського забезпечення (наказ від 27.10.2008р. №18-к);

-ОСОБА_11 з посади начальника управління інформаційно-технічного та господарського управління (наказ від 27.10.2008р. №17-к)

-ОСОБА_10 з посади начальника відділу бухгалтерського обліку, звітності, управління бухгалтерського обліку, звітності та планово-економічної роботи (наказ від 27.10.2008р. №16-к);

-ОСОБА_9 з посади начальника управління з планово-економічної роботи, управління бухгалтерського обліку, звітності та планово-економічної роботи (наказ від 27.10.2008р. №15-к);

-ОСОБА_8 з посади заступника начальника управління з юридичних питань, управління юридичної, кадрової та розпорядчої роботи (наказ від 27.10.2008р. №14-к)

-ОСОБА_7 з посади заступника начальника управління з кадрової роботи та розпорядчої роботи, управління юридичної, кадрової та розпорядчої роботи (наказ від 27.10.2008р. №13-к);

-ОСОБА_6 з посади фінансового директора (наказ від 27.10.2008р. №12-к);

Головного юрисконсульта відділу юридично договірної роботи ОСОБА_16 також було звільнено наказом від 27.10.2008р. №21-к, однак, як вбачається з матеріалів справи у наказі Ліквідатора Виробничо-збутового підприємства «Нафтогаз» про звільнення працівників у звязку із ліквідацією Виробничо-збутового підприємства «Нафтогаз»від 20.08.2008 р. № 24 даний працівник не зазначений.

Звіт про заплановане звільнення працівника ОСОБА_16 по формі № 4-ПН (факт) в центр зайнятості не подавався, що є порушенням п.5 ст.20 Закону України “Про зайнятість населення”.

Звіт про фактичне звільнення всіх вищезазначених працівників по формі № 4-ПН (факт) в центр зайнятості не подавався, що є порушенням п.5 ст.20 Закону України “Про зайнятість населення”.

Згідно ч.5 ст.20 Закону України “Про зайнятість населення”, при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці у письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікацій, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.

Пунктом 2 ч.5 ст.20 Закону України “Про зайнятість населення” визначено, що у разі неподання або порушення строків подання цих даних, стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника.

Згідно Акту №12/33-ш від 25.05.2009 р. та довідці про річну заробітну плату звільнених працівників від 25.05.2009 р. № 270, сума штрафу, яка підлягає стягненню із позивача складає 611694 грн. 07 коп. (шістсот одинадцять тисяч шістсот девяносто чотири грн. 07 коп.).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Київським міським центром зайнятості з метою досудового врегулювання спору, Ліквідатору ДП «Виробничо-збутове підприємство «Нафтогаз» НАК «Нафтогаз України»було направлено претензію від 24.06.2009р. про сплату суми штрафу. Однак, відповідачем сума штрафу на рахунок Київського міського центру зайнятості не сплачена.

Право Київського міського центру зайнятості стягувати з підприємств, установ, організацій штрафи за порушення ст.20 Закон України “Про зайнятість населення” регламентовано цим Законом, Положенням про державну службу зайнятості та Положенням про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.1991р. №47.

Так, у п.1 “Положення про державну службу зайнятості” зазначено, що державна служба зайнятості складається з Державного центру зайнятості Мінпраці, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості. У п.2 вказаного Положення передбачено, що основними завданнями державної служби зайнятості є, зокрема, контроль за дотриманням законодавства про зайнятість підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності.

Згідно п.п. “ф”, п.4 “Положення про державну службу зайнятості”, державна служба зайнятості відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, законодавства про зайнятість населення.

Відповідно до п.п. “л”, п.8 вказаного Положення, державна служба зайнятості має право стягувати відповідно до Закону України “Про зайнятість населення” штрафи з підприємств, установ та організацій усіх форм власності, зокрема, у разі неподання або порушення строків подання державній службі зайнятості письмового повідомлення про наступне вивільнення працівників, як це передбачено пунктом 5 статті 20 Закону України “Про зайнятість населення”.

На підставі того, що Київський міський центр зайнятості є місцевим органом державної виконавчої влади та місцевим органом державної служби зайнятості і підпорядковується Державному центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України та ним же утворюється, Київський міський центр зайнятості має право подавати до Окружного адміністративного суду м. Києва позовні заяви про стягнення з підприємств, установ, організацій штрафи за порушення ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення”.

Вищезгаданою Постановою Кабінету Міністрів України № 47 від 24.06.1991р. затверджено “Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість”(далі - Положення), яка, згідно п.1, 2 цього Положення, входить до складу державної служби зайнятості та складається з інспекції Державного центру зайнятості Мінпраці, інспекцій центрів зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості на правах підрозділів відповідних центрів зайнятості. Інспекція здійснює контроль за дотриманням підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями законодавства про зайнятість.

Відповідно до вищезазначеного Положення, інспекція має право застосовувати економічні санкції до підприємств, установ, організацій усіх форм власності, за порушення законодавства про зайнятість населення, передбачені статтями 5 і 20 Закону України “Про зайнятість населення” і за недодержання вимог статей 8 і 18 зазначеного Закону.

Представники відповідача вважають, що нарахування штрафних санкцій під час проведення ліквідаційної процедури позивача є незаконним, посилаючись на положення ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Однак ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визначені повноваження ліквідатора та членів ліквідаційної комісії. Зокрема, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю . Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 зазначеного Закону звільнення працівників боржника може провадитися після порушення провадження у справі про банкрутство та призначення господарським судом розпорядника майна відповідно до вимог Кодексу законів про працю України з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом .

Частина 3 ст. 33 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлює, що питання про працевлаштування звільнених працівників вирішується відповідно до Закону України "Про зайнятість населення". На звільнених працівників боржника поширюються гарантії, встановлені статтею 26 зазначеного Закону.

Звільнення працівників повинно проходити із додержанням вимог трудового законодавства, зокрема у даному випадку із додержанням вимог Закону України «Про зайнятість населення».

Враховуючи вище зазначене, суд приходить до висновку, що процедура ліквідації підприємства, установи, організації не звільняє її від обовязку повідомлення державну службу зайнятості про заплановане звільнення працівників та подання списків про фактичне вивільнення працівників.

Порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується з завершенням підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах.

Враховуючи те, що штрафні санкції нараховані позивачем внаслідок порушень відповідачем Закону України "Про зайнятість населення" після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, встановлені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»обмеження на виконання цих зобов'язань не поширюються.

Положення ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності

боржника або визнання його банкрутом», яка встановлює, зокрема, заборону

нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові

(економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і

зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) стосується вимог,

зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію і застосовуються у контексті ст.1

цього Закону, де наведене саме визначення мораторію.

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і

кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання

встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення

платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо

задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

Даний висновок кореспондується зі змісту ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з якою нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Судом встановлено, що фактичною підставою для накладення штрафних санкцій позивачем став факт порушення Дочірнім підприємством «Виробничо-збутове підприємство «Нафтогаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» Закону України України “Про зайнятість населення” при вивільненні працівників підчас ліквідаційної процедури, що не заперечується відповідачем.

Штрафні санкції передбачені ч.2 п.5 ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення”, який не містить будь-яких виключень із встановленого ним правила, в тому числі і стосовно осіб, щодо яких запроваджені судові процедури про визнання банкрутом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів є одним із заходів, що запроваджуються з метою відновлення платоспроможності боржника; за своїм змістом мораторій є лише зупиненням виконання боржником своїх грошових зобовязань перед кредиторами та зобовязань щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів), а не звільнення від останніх. Так само запровадження мораторію не звільняє від відповідальності за порушення законодавства, вчинене під час його дії.

Накладення позивачем на відповідача штрафу за порушення вимог ч.2 п.5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» здійснено під час дії мораторію, оскільки чинним законодавством України не передбачено звільнення суб»єкта господарювання від відповідальності навіть підчас ліквідавційної процедури за вчинені ним порушення.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірне нарахування позивачем штрафних санкцій за порушення відповідачами п.5 ст.20 Закону України “Про зайнятість населення”.

Несплата відповідачем вказаної суми наносить суттєву шкоду державі, так як перешкоджає в повному обсязі, Київському міському центру зайнятості забезпечувати соціальний захист громадян шляхом виплати допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у передбачених законодавством випадках.

Таким чином, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності стягнення з Дочірнього підприємства «Виробничо-збутове підприємство «Нафтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»суми штрафу в розмірі 611694, 07 грн.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимогах в повному обсязі, оскільки позовна вимога заявлена до відповідача 1 - Дочірнього підприємства «Виробничо-збутове підприємство «Нафтогаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач надав необхідні докази, які свідчать про порушення ДП «Виробничо-збутове підприємство «Нафтогаз»НАК «Нафтогаз України»вимог Закону України “Про зайнятість населення”.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Виробничо-збутове підприємство «Нафтогаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(юридична адреса 04112, м. Київ, вул. Гонти, 3-А, корп. 2 р/р 260073013439, ГОУ Промінвестбанку України, МФО 300012, код ЄДРПОУ -30467936) на рахунок Київського міського центру зайнятості (01033, м. Київ, вул.. Жилянська, 47-Б) за реквізитами КМЦЗ р/р 37179301900001 в ГУ ДКУ м. Києва, МФО 820019, код ЄДРПОУ 03491091 штраф у розмірі грн. 611694 грн. (шістсот одинадцять тисяч шістсот девяносто чотири) 07 коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Я.І.Добрянська

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 09.06.2010