Постанова № 10652605, 31.05.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 травня 2010 року 12:02 № 2а-5216/09/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:

суддя Добрянська Я.І.

секретар судового засідання Пономарьов Д.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірнього підприємства фірми «Екотехніка - М»

до відповідача Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень - рішень від 14.05.2009 р. № 0004252307/3, №0001052307/3, № 0001622307/3 та № 0004262307/3 в частині

за участю представників:

від позивача: : Цвяшенко О.С. (довіреність від 14.05.10р. б/н)

від відповідача: Радутний О.С.(довіреність від 06.04.2009р. №54)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 31.05.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Дочірнє підприємство фірми «Екотехніка - М»(позивач) до відповідача Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень - рішень від 14.05.2009 р. № 0004252307/3, яким донараховане податкове зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 169083,00 грн., з яких 112722,00 грн. основного зобовязання та 56361,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, №0001052307/3, яким донараховане податкове зобовязання по податку на прибуток на загальну суму 16101,40 грн. (штрафні (фінансові) санкції), № 0001622307/3, яким донараховане податкове зобовязання по податку на прибуток на загальну суму 16448,90 грн. (штрафні (фінансові) санкції) та № 0004262307/3, яким донараховане податкове зобовязання по податку на прибуток на загальну суму 10 604,20 грн., з яких 1934,00 грн. основного зобовязання та 8670,20 грн. штрафних (фінансових) санкцій в частині на суму 7703,20 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач ДП фірма «Екотехніка - М», вказує на те, що при проведенні перевірки відповідач ДПІ у Соломянському районі м. Києва дійшов до помилкового висновку щодо порушення позивачем вимог п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями (далі Закон України № 168/97-ВР) та абз «б»п.п. 12.1.1, п.п. 12.1.2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями (далі Закон України № 283/97-ВР) в частині включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум ПДВ, які сплачені в складі платежів за право використання торгової марки та в частині завищення податку на прибуток за операціями з простроченими борговими зобовязання.

Позивач стверджує, що всі господарські операції та їх відображення в податковому обліку, були здійсненні відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому донарахування підприємству податкового зобовязання та штрафних (фінансових) санкцій є неправомірним.

Відповідач ДПІ у Соломянському районі м. Києва, проти позовних вимог заперечує в з заниженням суми податкових зобовязань по податку на додану вартість за період січень 2007 р. червень 2008 р. на загальну суму 112722,00 грн. за господарською операцією по включенню сум роялті до складу податкового кредиту по ПДВ, а також підприємством було занижено податок на прибуток за І півріччя 2007 р. на загальну суму 80507,00 грн., в звязку з включенням до складу валових витрат у І кварталі 2007 р. суми заборгованості підприємств боржників перед ДП фірмою «Екотехніка-М».

А тому, на думку відповідача, донарахування підприємству податкового зобовязання та штрафних (фінансових) санкцій здійснено ДПІ у Соломянському районі м. Києва у відповідності до норм Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств»та «Про порядок погашення податкових зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва була проведена планова виїзна перевірка Дочірнього підприємства фірми «Екотехніка - М»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 30.06.2008 р. За наслідками перевірки був складений акт від 17.11.2008 № 12074/23-07/24363204 ДПІ у Солом'янському районі м. Києва прийняті податкові повідомлення - рішення:

від 26.11.2008 р. № 0004262307/0 на суму 10 604,20 грн. (податок на прибуток), у т.ч. основного платежу 1 934,00 грн., штрафні санкції 8 670,20 грн.;

- від 26.11.2008 р. № 0004252307/0 на суму 169 083,00 грн. (податок на додану вартість), у т.ч. основного платежу 112722,00 грн., штрафні санкції 56 361,00 грн.;

- від 26.11.2008 р. № 0001052307/0 на суму 16 101,40 грн. (податок на прибуток), у т.ч. основного платежу 0,00 грн., штрафні санкції 16 101,40 грн.;

- від 26.11.2008 р. № 0001622307/0 на суму 16 448,90 грн. (податок на прибуток), у т.ч. основного платежу 0,00 грн., штрафні санкції 16 448,90 грн.

Під час перевірки податковим органом були встановлені порушення ДП фірми «Екотехніка - М»п.п.3.2.7 п.3.2 ст.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, до складу податкового кредиту позивачем включені суми податку на додану вартість в складі платежів за право використання торгової марки (роялті) у сумі 112722,00 грн. та порушення п.п.12.1.1 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме до складу валових витрат підприємством зайво віднесено суму у розмірі 322029,00 грн. та абзацу «а»пп.12.1.1 п.12.1 ст.12 Закону України цього Закону, в частині не включення підприємством у півріччі 2007 до складу валових витрат суму 322029,00 грн.

Позивач, ДП фірма «Екотехніка - М», не погодився з отриманими податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх в порядку адміністративного оскарження відповідно до п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

За результатами розгляду первинної скарги ДП фірма «Екотехніка - М», рішенням ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 26.11.2008 р. податкове повідомлення рішення №0001624120/0 залишено без змін, скарга без задоволення.

Рішенням ДПА у м. Києві від 26.02.09 р., прийнятим за результатами розгляду скарги, спірні податкові повідомлення - рішення від 26.11.2008 р. № 0004262307/0 на суму 10 604,20 грн. (податок на прибуток), у т.ч. основного платежу 1 934,00 грн., штрафні санкції 8 670,20 грн.; від 26.11.2008 р. № 0004252307/0 на суму 169 083,00 грн. (податок на додану вартість), у т.ч. основного платежу 112722,00 грн., штрафні санкції 56 361,00 грн.; від 26.11.2008 р. №0001052307/0 на суму 16 101,40 грн. (податок на прибуток), у т.ч. основного платежу 0,00 грн., штрафні санкції 16 101,40 грн.; від 26.11.2008 р. № 0001622307/0 на суму 16 448,90 грн. (податок на прибуток), у т.ч. основного платежу 0,00 грн., штрафні санкції 16 448,90 грн. залишені без змін.

Рішенням Державної податкової адміністрації України про результати розгляду повторної скарги від 30.04.2009 р. № 4033/6/25-0115, також, було залишені без змін оспорювані податкові повідомлення рішення.

За результатом розгляду скарги ДПА України, відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення з дробом три:

- від 14.05.2009 № 0004262307/3 на суму 10 604,20 грн. (податок на прибуток), у т.ч. основного платежу 1 934,00 грн., штрафні санкції 8 670,20 грн.;

- від 14.05.2009 № 0004252307/3 на суму 169 083,00 грн. (податок на додану вартість), у т.ч. основного платежу 112722,00 грн., штрафні санкції 56 361,00 грн.;

- від 14.05.2009 № 0001052307/3 на суму 16 101,40 грн. (податок на прибуток), у т.ч. основного платежу 0,00 грн., штрафні санкції 16 101,40 грн.;

- від 14.05.2009 № 0001622307/3 на суму 16 448,90 грн. (податок на прибуток), у т.ч. основного платежу 0,00 грн., штрафні санкції 16 448,90 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач ДП фірма «Екотехніка-М»з метою врегулювання сумнівної заборгованості на загальну суму 322029,00 грн., 26.02.2007 року на адресу покупців направив претензії: ПП ОСОБА_3 на суму 65199,00 грн.; ПП ОСОБА_4 23567,00 грн.; ПП ОСОБА_5-15159,00 грн.; ПП ОСОБА_6 24804,00 грн.; ПП «Тематика»- 23288,00 грн.; ТОВ «Супутник»- 10833,00 грн.; ТОВ «Національна компанія «Холода»- 11671,00 грн.; ПП ОСОБА_7 6340,00 грн.; ПП ОСОБА_8 6164,00 грн.; ПП ОСОБА_9 53315,00 грн.;ТОВ «Дастор»- 24942,00 грн.; ПП ОСОБА_10 1615,00 грн.; ПП ОСОБА_11 1705,00 грн.; ПП ОСОБА_12-1727 грн.; ПП «Продмаркет»- 1863,00 грн.; ПП ОСОБА_13 38233,00 грн.; ТОВ «Нова справа»-11604,00 грн.

Позивач відобразив у рядку 05.3 Декларації «врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості»показники господарської діяльності за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р. у загальній сумі 812427,00 грн. Як встановлено судом та не заперечується сторонами, показники були сформовані з урахуванням претензійно позовної роботи щодо погашення боргу за раніш відвантажений товар.

Відповідачем при проведенні перевірки відображеного показника декларації за І-IV квартали 2007 року у сумі 812427,00 грн. встановлено завищення задекларованих сум у І кварталі 2007 року у сумі 322029,00 грн. та заниження задекларованих сум у ІІ кварталі 2007 року у сумі 322028,00 грн. У періоді, що перевірявся ДПФ «Екотехніка-М»здійснювало врегулювання сумнівної дебіторської заборгованості на загальну суму 322029, 00 грн. шляхом надіслання претензій своїм контрагентам. Доказів отримання боржниками претензій, позивачем до суду надані не були.

Згідно з ч. 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, претензія підписується повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.

Одночасно, за ч. 1 ст. 6 ГПК України претензія розглядається в місячний строк, який обчислюється з дня її одержання.

Збільшивши суму валових витрат за І квартал 2007 року на 322029, 00 грн., позивачем не надані документи, які б підтверджували згоду контрагентів на визнання раніше надісланої їм претензій. Разом з тим, до перевірки не надано доказів, що свідчать про дату одержання претензій, від якої слід відраховувати місячний строк, встановлений для їх розгляду та надання відповідей.

Таким чином, ДП Фірма «Екотехніка-М»не мало правових підстав для включення сум дебіторської заборгованості на загальну суму 322029,00 грн. до складу валових витрат у І кварталі 2007 року. Дане порушення призвело до заниження податку на прибуток у І кварталі 2007 року на суму 80507, 25 грн.

Відповідно до пп. 12.1.2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР, платник податку продавець зобов'язаний збільшити валовий дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту у разі коли протягом такого податкового періоду суд не задовольняє позов (заяву) продавця або задовольняє його частково чи не приймає позов (заяву) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини.

У ІІ кварталі 2007 року ДП фірма «Екотехніка-М»на підставі п. «а»пп. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України включила до складу валових витрат суму дебіторської заборгованості по розрахункам з ТОВ «Дастор»в розмірі 24942, 24 грн. Підставою для цього став факт подання позовної заяви до Господарського суду Вінницької області про стягнення заборгованості в розмірі 29930, 69 грн. (в т.ч. 4988, 45 грн. ПДВ).

Однак, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18.10.2007 року було порушено провадження лише щодо частини позовних вимог ДПФ «Екотехніка-М», а саме 28045, 95 грн. (в т.ч. 4674, 33 грн. ПДВ).

З огляду на дану обставину ДПФ «Екотехніка-М», на виконання п. «а»пп. 12.1.2 п. 12.1 ст. 12 Закону України № 283/97-ВР, мало збільшити валовий дохід в IV кварталі 2007 року на ту частину заборгованості, попередньо віднесеної ним до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту, відносно якої було відмовлено в порушенні провадження у справі. Дане порушення призвело до заниження податку на прибуток у IV кварталі 2007 року на суму 393, 00 грн.

Також, у ІІ кварталі 2007 року ДП фірма «Екотехніка-М»віднесла до складу валових витрат на підставі позовної заяви до Господарського суду Харківської області про стягнення заборгованості в розмірі 6164,00 грн., згідно п. «а»пп. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суму дебіторської заборгованості по розрахункам з ФОП ОСОБА_8 в розмірі 6164,00 грн.

Враховуючи той факт, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.01.2008 року позов ДП фірма «Екотехніка-М»залишено без розгляду, платник податків мав збільшити валовий дохід у І кварталі 2008 року на суму позовних вимог відповідно, не прийнятих до розгляду, відповідно п. «а»пп. 12.1.2 п. 12.1 ст. 12 цього Закону.

Відповідно до п.п. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР визначено, що до складу валових витрат підприємства відносяться суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.

Згідно з п. 1.25 ст. 1 цього Закону, до безнадійної заборгованості відноситься заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених ознак заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна; фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення; фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності); заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Відповідними заходами зі стягнення боргу в контексті п.п. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 283/97-ВР, зокрема, є звернення до виконавчої служби з заявою про стягнення заборгованості, визнаною судом; вчинення нотаріусом виконавчого напису про стягнення заборгованості; застосування процедури відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом відповідно до законодавства тощо.

Статтею 6 Господарського процесуального кодексу України визначений порядок пред'явлення претензії підприємствами та організаціями, при порушенні їх майнових прав і законних інтересів.

Підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушенням цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою прав про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 264 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Таким чином, на думку суду, неодноразове направлення претензій та подання позову до суду не є заходом по стягненню заборгованості, а є лише заходом врегулювання спору.

Тобто, звернення до суду або неодноразове направлення претензій не є достатньою підставою для застосування п.п. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 цього Закону.

У разі, якщо у підприємства рахується дебіторська заборгованість, визнана судом, та по якій є повідомлення державного виконавця про неможливість виконання рішення, то після закінчення терміну позовної давності з моменту визнання судом заборгованості або після банкрутства чи ліквідації боржника така заборгованість відповідно до п. 1.25 ст. 1 Закону України № 283/97-ВР є безнадійною і відповідно до п.п. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»така заборгованість відноситься до складу валових витрат у частині, що не була віднесена до валових витрат раніше.

Відповідно до підпункту 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України № 283/97-ВР, платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі, коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;

б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством;

в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Отже, зазначена норма не зобов'язує, а надає право платнику податку - продавцю товару при наявності визначених нею підстав збільшити валові витрати на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг). В той же час платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса (пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 цього Закону).

платежів за право використання торгової марки (роялті) у сумі 112 722,00 грн.у І кв. 2007 в абзацу «б»п.п.12.1.1 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат зайво віднесено суму у розмірі 322029,00 грн. та абзацу «а»пп.12.1.1 п.12.1 ст.12 цього Закону, підприємством у півріччі 2007 до складу валових витрат не включено суму 322029,00 грн.

Відповідно до пп. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 20.12.2000 р. № 2181-ІІІ, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідачем при проведенні перевірки ДП фірма «Екотехніка-М»було встановлено заниження податку на прибуток у періоді, що перевірявся всього в сумі 82441, 00 грн., в т.ч. по періодах:

за І квартал 2007 року на 80507,00 грн.;

за 2007 рік 393,00 грн.;

за І квартал 2008 року 1541,00 грн.

Назва податку Сума недоплати Період в якому, встановлено порушення Період, на який припадає така недоплата Період, на який припадає отримання податкового повідомлення-рішення Кількість податкових періодів Сукупна сума штрафних санкцій за всіма податковими періодами Мінімальний (170,00 грн.) Максима льний 50% Загальна сума фінансових санкцій

Податок на прибуток 1 934 грн. 619,50 170 грн. 967 грн. 619,50

в т.ч. по періодах: в т.ч. по періодах: 393 IV кв.2007 І кв.2007 IV кв.2008 4 157,20 1541 1 кв.2008 11 кв.2008 IV кв.2008 3 462,30 Податок

на

прибуток 80507 І кв.2007 II кв.2007 III кв.2007 1 8050,70 170,00 грн. 4 025,35

грн. 8 050,70

грн.

Всього на загальну суму 8670,20

В таблиці наведений розрахунок штрафних (фінансових) санкцій за податковим зобовязанням з податку на прибуток, визначеним податковими повідомленнями-рішеннями від 14 травня 2009 року № 0004262307/3, № 0001052307/3 та № 0001622307/3:

№ п/п Пункт акта перевірки Сума порушення Період

недоплати Період отримання ППР К-ть періодів Сума штрафної санкції Загальна сума штрафної санкції

1 пп. 4.1) пп. 3.1.1 п. 3.1 393,00 I квартал 2008 р. IV квартал

2008 р. 4 157, 20 65025, 10

------------

41220,50

(50% суми порушення)

2 пп. 4.2) пп. 3.1.1 п. 3.1 1 541,00 IІ квартал 2008 р. 3 462, 30 3 п. 11)

пп. 3.1.2 п. 3.1 80507,00 IІ квартал 2007 р. 8 64405, 60 Виходячи з даного розрахунку загальна сума штрафних (фінансових) з урахуванням всіх податкових періодів складає 65025, 10 грн. Однак, зважаючи на те, що сума донарахованого податкового зобовязання складає 82441, 00 грн. штраф не може перевищувати п'ятдесяти відсотків даної суми, тобто 41220, 50 грн.

Загальна сума штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток визначеним податковими повідомленнями-рішеннями від 14.05.2009 року № 0004262307/3, №0001052307/3 та № 0001622307/3 складає саме 41220, 50 грн.

Таким чином, твердження позивача щодо помилкового нарахування штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням рішенням від 14.05.2009 р. №0004262307/3 щодо помилкового нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8670,20 грн. при сумі основного зобовязання 1934,00 грн. спростовується матеріалами справи. Оскільки, нарахування штрафних (фінансових) санкцій здійснюється за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули (п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ).

Щодо правомірності донарахування податку на додану вартість.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між ДП фірмою «Екотехніка»(Ліцензіат) та ЗАТ «Екотехніка»(Ліцензіар) укладений ліцензійний договір на використання товарних знаків від 31.08.2004 р. № 1/Т. Згідно з договором Ліцензіар надає Ліцензіату за винагороду виключну ліцензію на використання товарних знаків.

Згідно додатку 1 до ліцензійного договору Ліцензіар надає право на використання Ліцензіатом наступними торговими знаками: “Эко+зображення (яблуко) кольорове, Велика ложка, Ріконд. Винагорода виплачується щомісячно, розмір винагороди здійснюється протоколом згоди. Згідно п.3.8 ліцензійного договору Ліцензіат не має права надавати субліцензію.

За період з 01.01.2007 р. по 30.06.2008 р. ЗАТ «Екотехніка»(Ліцензіар) виписало податкові накладні на адресу ДП фірма «Екотехніка-М»на платежі за право користування торговими знаками на загальну суму 676322,00 грн., у т. ч. ПДВ 112722,00 грн.

ДП фірма «Екотехніка-М»в періоді з 01.01.2007 р. по 30.06.2008 р. включало до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі платежів за право використання торгової марки (роялті) у сумі 112 722,00 грн., що є на порушенням п.п.3.2.7 п.3.2 ст.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Як визначає п.п. 3.2.7. п. 3.2. ст. 3 Закону України № 168/97-ВР, не є об'єктом оподаткування операції з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.

Згідно з п.1.17 Закону України «Про податок на додану вартість», термін роялті, розуміється у значенні, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У відповідності до п.1.30 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств, роялті є платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео - або аудіо касети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи, або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності, або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.».

Питання, пов'язані із поняттям права інтелектуальної власності, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України.

Перелік об'єктів права інтелектуальної власності визначено статтею 420 Цивільного кодексу України. Зокрема, до об'єктів права інтелектуальної власності згідно із цією статтею належать комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Пунктом 1 ст. 418 Цивільного кодексу України встановлено, що правом інтелектуальної власності є право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Цією ж статтею визначено, що право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності.

Відповідно до положень Книги четвертої Цивільного кодексу України одним із майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності з правом на використання цього об'єкта є виключне право дозволяти використання об'єкта (видавати ліцензії).

При цьому, у ст.419 Цивільного кодексу України зазначено, що право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного, а перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ.

Таким чином, якщо підприємство володіє правом інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності та реалізує своє майнове право інтелектуальної власності на такий об'єкт інтелектуальної власності шляхом надання ліцензіату права на використання цього об'єкта (зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки), при цьому ліцензійним договором не передбачено умови, які б надавали право користувачу об'єкта інтелектуальної власності продавати, передавати або відчужувати зазначений об'єкт, - тобто ліцензіат набуває право інтелектуальної власності на об'єкт без набуття права власності на нього, то платежі за таким ліцензійним договором відповідають поняттю «роялті», визначеному п.1.30 ст.1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств".

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про порушення ДП фірма «Екотехніка-М»п.п.3.2.7 п.3.2 ст. 3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", так як, кошти сплачені позивачем ЗАТ «Екотехніка»за право використання торгової марки у сумі 112 722,00 грн. є нічим іншим, як роялті. В результаті даного порушення підприємством був занижений податок на додану вартість за період з 01.01.2007 рік по 30.06.2008 рік на загальну суму 112722,00 грн.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, в задоволенні позовних вимогах відмовити повністю.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97,158-163 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя Я.І.Добрянська

Дата складення постанови в повному обсязі 05.06.2010 р.

Суддя Я.І. Добрянська