Постанова № 10652486, 20.04.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 квітня 2010 року

11 год. 50 хв. Справа № 2а-12708/09/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:

Суддя Добрянська Я.І.

секретар судового засідання Пономарьов Д.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметал»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про Визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Представники: від позивача Голуб А.В.(довіреність б/н 20.04.2010р.)

від відповідача Кривобок Ю.М. (79/910 від 19.01.2010)

20.04.2010 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрметал»(надалі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (далі - відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення рішення №0000932320/0 від 05.10.2009 р., винесеного Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач невірно дійшов до висновку про порушення позивачем п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. №334/94-ВР зі змінами та доповненнями (надалі - Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств”) та заниження позивачем податку на прибуток за 2007 рік у розмірі 662 942,00 грн.

Відповідачем подано заперечення на позовну заяву, в якому не погоджується з доводами позивача, що викладені у позовній заяві. У запереченні на позовну заяву зазначено про правомірність здійснених донарахувань та зроблених під час перевірки висновків про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрметал»п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва 24.09.2009 р. було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметал»на підставі Постанови слідчого СВ ПМ ДПА у м. Києві від 27.05.2009 р. про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «Укрметал»з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток при взаємовідносинах з ПП «Арон-Трейд»(код ЄДРПОУ 32899878) за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р.

За результатами перевірки складено акт від 24.09.2009 № 3085/23-622-32980869 (надалі Акт перевірки), в якому встановлено порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток за 2007 рік у розмірі 662 942,00 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2007 року 662 942,00 грн.

На підставі зазначеного акту прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.10.2009 р. № 0000932320/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання у розмірі 994 413,00 грн., в тому числі за основним платежем з податку на прибуток підприємств 662 942,00 грн. та 331 471,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В зазначеному акті відповідач вказує на нікчемність правочину укладеного між позивачем та ПП «Арон-Трейд», відповідно до якого позивачем сплачено ПП «Арон-Трейд»вартість отриманих товарів у розмірі 2668 163,00 грн.,та відображено зазначену суму у складі валових витрат та декларувано в декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ півріччя 2007 р. суму в розмірі 538772,00 грн. Відповідачем встановлено заниження ПП «Арон-Трейд» у вказаному періоді податку на прибуток у сумі 662942,00 грн. Дані донарахування виникли внаслідок господарської операції між ТОВ «Укрметал»та ПП «Арон-Трейд».

Як вбачається з матеріалів справи та всановлено актом перевірки між ТОВ «Укрметал»та ПП «Арон-Трейд» 21.03.2007 р. був укладений договір купівлі-продажу товару № 239 (надалі Договір № 239).

За умовами цього договору ПП «Арон-Трейд»зобовязувалось продати і передати у власність «ТОВ «Укрметал»брухт і відходи чорних металів, а останнє зобовязувалось прийняти і оплатити товар.

В свою чергу ТОВ «Укрметал»здійснювало продаж цього товару ВАТ «Макіївський металургійний завод».

Всього ТОВ «Укрметал» отримало від ПП «Арон-Трейд»металобрухту на загальну суму 2 569 788,49 грн., що підтверджується накладними про передачу товару ПП «Арон-Трейд»та його прийняття ТОВ «Укрметал», належним чином скріпленими печатками сторін та засвідченими підписами представників сторін.Підприємство отримало податкові накладні, належним чином скріплені печатками сторін та засвідчені підписами представників сторін.

ТОВ «Укрметал»повністю оплатило ПП «Арон-Трейд»отриманий товар, що підтверджується виписками з банківського рахунку ТОВ «Укрметал»про перерахування грошових коштів ПП «Арон-Трейд».

Товар, отриманий позивачем за Договором № 239, був повністю переданий на ВАТ «Макіївський металургійний завод», що підтверджується приймально-здавальними актами ЗАТ «Макіївський металургійний завод».

ЗАТ «Макіївський металургійний завод»повністю оплатило зазначений товар ТОВ «Укрметал», що також встановлено відповідачем в Акті перевірки.

Вартість отриманих товарів за Договором № 239 позивач включив до складу валових витрат та задекларував в декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ півріччя 2007 року.

В Акті перевірки відповідач посилається на постанову слідчого СВ ПМ ДПА у м. Києві, якою порушена кримінальна справа № 70/107-08, порушена за фактом умисного ухилення від сплати податків та фіктивного підприємництва за ознаками злочинів передбачених ст.ст. 212 ч.1, 28 ч.2, 205 ч.2, 212 ч.3, 27 ч.5 КК України.

В акті перевірки зазначено,що в ході досудового слідства встановлено, що за період 2004-2008 рр. групою осіб під керівництвом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 та інших осіб організована схема незаконної діяльності, щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобовязань, які підлягають сплаті до бюджету, розкраданні державних коштів шляхом незаконного відшкодування податку на додану вартість.

Для функціонування зазначеної схеми вказаними особами, без справжнього наміру здійснювати діяльність, повязану з виробництвом та продажем ТМЦ, виконання робіт або надання послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності, було створено та придбано ряд субєктів підприємницької діяльності, зареєстрованих на „підставних” осіб, а саме: ПП «Арон-Трейд»(код ЄДРПОУ 32899878).

ПП «Арон-Трейд»було за реєстровано 10.03.2004 р. виконавчим комітетом Луганської міської ради на імя громадянина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно офіційних даних Ленінської міжрайонної ДПІ в м. Луганську, вказана особа займає посаду директора та головного бухгалтера ПП «Арон-Трейд».

Також відповідачем зазначено,що ОСОБА_7 показав, що не мав відношення до створення та господарської діяльності вказаного товариства, статутний фонд підприємства не формував, посаду директора не займав, поточні рахунки для підприємства не відкривав та ними не користувався, чим займається та де знаходиться вказане підприємство, хто виконує на ньому обовязки посадових осіб йому наразі не відомо.

Відповідач також звертає увагу на те, що підписи при укладанні договору а також на актах виконаних робіт (послуг) та податкових накладних ПП «Арон-Трейд»від імені директора ОСОБА_7 виконувалися неповноважною особою.

Зважаючи на викладене, відповідачем зроблено висновок про нікчемність правочину укладеного між позивачем та ПП «Арон-Трейд», відповідно до якого позивачем сплачено ПП «Арон-Трейд»вартість отриманих товарів у розмірі 2668 163,00 грн., в т.ч. ПДВ 16395,80 грн., та відображено зазначену суму у складі валових витрат з декларуванням в декларації з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2007 р.

А отже, на думку відповідача, позивачем порушено п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2007 рік у розмірі 662 942,00 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2007 року 662 942,00 грн., на підставі чого позивачу визначено суму податкового зобовязання у розмірі 994 413,00 грн., в тому числі за основним платежем з податку на прибуток підприємств 662942,00 грн. та 331 471,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом також встановлено, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва не зверталось до господарського суду із позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.03.2007 № 239, та в Акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-якої з осіб та чи притягнуто будь-яку з осіб до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ПП «Арон-Трейд». Також на час розгляду справи до матеріалів не надано жодних доказів на підтвердження правомірності донарахування позивачу податку на прибуток. Тобто не надано вироку суду, яким визнано винних вказаних вище осіб.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення сторін, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Як вбачається з акту перевірки, єдиною підставою для донарахування позивачу зобов»язань з податку на прибуток підприємства встановлено невизнання первинних документів ПП «Арон-Трейд», а саме, податкових накладних, видаткових накладних, акти здачі-прийняття, які підписані, на думку відповідача, неуповноваженою особою, оскільки відповідно до постанови слідчого до засновників товариства була порушена кримінальна справа за фактом економічного злочину та згідно з поясненням директора ОСОБА_7, він ніякого відношення до керівництва ПП «Арон-Трейд» не мав.

На думку контролюючого органу, між позивачем та ПП «Арон-Трейд»правовідносини відбувалися з порушенням ст.ст.202,203,206,215 Цивільного кодексу України та відповідно первинні документи були оформленні всупереч вимогам чинного законодавства, - неуповноваженою особою.

Абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3. ст 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що не належить до валових витрат будь-які витрати не підтверджені відповідними розрахунковими документами, платіжними,обов»язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Відповідач вважає, що позивач, при здійснені господарських операцій за договором №239, порушив вимоги ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого було винесено податкове повідомленя рішеня, яким донараховано податок на прибуток підприємств в розмірі 662942, грн. та штрафні санкції 331471,00 грн.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки, як встановлено актом перевірки та судом, до перевірки надавалися всі первинні документи по здійсненню правовідносин між суб»єктами господарювання. Тобто, товарність операціївстановлена судом та не заперечується відповідачем. Розрахунки проводилися у безготівковій формі, докази чого наявні в матеріалах справи та не заперечуються відповідачем.

Кримінальна справа була порушена, але документально не підтверджено вину вказаних вище осіб. На підтвердження своїх доказів відповідачем не надано обвинувального вироку суду .

Згідно ч.2 ст.2 ККУ особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встанговлено обвинувальним вироком.

А відтак, дана підстава щодо не визнання первинних документів із-за порушення кримінальної справи щодо посадових осіб не може бути прийнята судом.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 25.04.2003, № 3 "Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності", під незаконною діяльністю, про яку йдеться у ст. 205 КК, слід розуміти такі види діяльності, які особа або не має права здійснювати взагалі, або ж, маючи право на це за певних умов чи з дотриманням певного порядку, здійснює з їх порушенням.

На наявність мети - прикриття незаконної підприємницької діяльності або здійснення її видів, щодо яких є заборона (фіктивного підприємництва), - може вказувати використання викрадених, знайдених, підроблених, позичених паспортів або тих, що належали померлим громадянам, а також документів осіб, які дали згоду зареєструвати юридичну особу на своє ім'я. Використання при цьому підроблених документів або їх підробка мають додатково кваліфікуватися за ст. 358 чи ст. 366 КК. Такий злочин вважається закінченим з моменту державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) або набуття права власності на нього.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 25.04.2003, № 3 "Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності", дії осіб, на ім'я яких за їхньою згодою зареєстровано суб'єкт підприємництва з метою, зазначеною в ст. 205 КК, мають кваліфікуватись як пособництво фіктивному підприємництву, а в разі, коли їх діями здійснено легалізацію (державну реєстрацію) суб'єкта підприємництва (підписання та нотаріальне посвідчення установчих документів, призначення на посаду керівника підприємства тощо), - як виконавство цього злочину. Кваліфікуючою ознакою цього злочину є вчинення тих самих дій повторно або якщо такі дії заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншими юридичним особам або громадянам (ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України).

Згідно Акту перевірки, у кримінальній справі № 70/107-08, не встановлено факту заподіяння матеріальної шкоди державі та не встановлено ухилення від сплати податків.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Позивач діяв відповідно до вказаної статті Закону, саме, Підприємство придбавало у ПП «Арон-Трейд»металобрухт повністю оплатило отриманий товар, що підтверджується виписками з банківського рахунку ТОВ «Укрметал»про перерахування грошових коштів ПП «Арон-Трейд».

Товар, отриманий позивачем за Договором № 239, був повністю переданий на ВАТ «Макіївський металургійний завод», що підтверджується приймально-здавальними актами ЗАТ «Макіївський металургійний завод».

ЗАТ «Макіївський металургійний завод»повністю оплатило зазначений товар ТОВ «Укрметал», що також встановлено відповідачем в Акті перевірки.

Поняття “господарської діяльності” наведене в п. 1.32 ст. 1 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно до якої господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою; під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до абзацу 4 п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З аналізу норм цього пункту, валові витрати можуть підтверджуватися:

- документами, які підтверджують списання коштів в оплату товарів (робіт, послуг), або придбання їх за готівку;

- документами, які підтверджують оприбуткування товарів або фактичне отримання результатів робіт (послуг).

Згідно зі ст. 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-ХІV із змінами та доповненнями (надалі - Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”), метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.3 ст. 8 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до п.п.1,2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином, позивачем укладено договір купівлі-продажу товару № 239 від 21.03.2007 р. з ПП «Арон-Трейд»з дотриманням вимог чинного законодавства України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Факт здійснення господарської операції з купівлі-продажу товару за Договором № 239 підтверджений відповідними первинними документами (податкові накладні, накладні про передачу товару), що складені відповідно до вимог чинного законодавства та містять необхідні реквізити.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд не може погодитися з висновком відповідача щодо порушення позивачем п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в результаті чого останнім занижено податок на прибуток за 2007 рік у розмірі 662 942,00 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2007 року 662 942,00 грн.

А відтак, суд приходить до висновку щодо правомірності включення вартість отриманих товарів за Договором № 239 позивачем до складу валових витрат та задекларовання їх в декларації з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2007 року.

Отже, податкове повідомлення-рішення №0000932320/0 від 05.10.2009 р., щодо встановленої суми податкового зобовязання у розмірі 994 413,00 грн., в тому числі за основним платежем з податку на прибуток підприємств 662942,00 грн. та 331471,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями прийняте з порушенням вимого чинного законодавства підлягає скасуванню а позовні вимоги задоволеннюпідлягають задоволенню.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом, відповідач не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення рішення про донарахування податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 05.10.2009 р. №0000932320/0.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя Я.І.Добрянська

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 26.04.2010 р.