Постанова № 10652375, 28.01.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 січня 2010 року 11 год . 11 хв. № 2а-11343/09/2670

За позовом Товаристав з обмеженою відповідальністю «Зеррінгер Білдінг Сістемс»

до відповідача Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Суддя Добрянська Я.І.

секретар судового засідання Мостова Н.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Блудчий В.М. (довіреність від 20.08.2009р. №б/н)

від відповідача: Москаленко Г.В. (довіреність від 19.01.2010р. №78/9/10)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 28.01.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Зеррінгер Білдінг Сістемс», не погодившись з прийнятими відповідачем рішень №0000072320/0, №0000082320/0 та №0000161750/0 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання їх нечинними, вказавши у позовній заяві щодо порушень відповідачем п.4.6 Порядку затвердженого Наказом Державної податковох адміністрації від 10.08.2005р. №327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позаплановихперевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства».

Відповідач проти позову заперечує, в обґрунтування зазначає, що позивач порушив пп.4.1.6. п.4.1. ст..4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занизив податок на прибуток в періоді що перевірявся, на суму 66900,00грн., пп.7.2.4. п.7.2., пп.7.4.1., 7.4.5. п.7.4.7 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищив податковий кредит на загальну суму 161918,56 грн., пп.4.3.25 п.4.3. ст..4, пп.9.12.2 п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в частині неутримання податку з доходів фізичних осіб із коштів, виплачених фізичним особам на суму 746,20 грн., в т.ч. за 2005р. 535,60 грн., за 2006р. 210,60 грн. В звязку з виявленими порушеннями відповідач вважає, що винесені ним податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зеррінгер Білдінг Сістемс»(надалі позивач) зареєстровано як субєкт підприємницької діяльності Дніпровською районною державною адміністрацією згідно свідоцтва №10671020000000790 від 06.10.2004р. та взято на податковий облік 26.10.2004р. в ДПІ Дніпровського району м. Києва, індивідуальний податковий номер 330560126530, місце знаходження згідно свідоцтва про державну реєстрацію: м. Київ, проспект Миру, Б4. оф.211.

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва (надалі-відповідач) було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеррінгер Білдінг Сістемс»

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 27.01.08р. №131/23-616-33056013(надалі-Акт перевірки) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.05р. по 30.06.08р. та скерований поштою 28.01.2008р. про що свідчить відмітка про відпавку в кінці Акту перевірки примірника відповідача.Внаслідок проведеної перевірки відповідачем було складено податкові повідомлення-рішення №0000072323/0 від 07.02.2009р. на суму 100 350,00грн. грн., №0000082320/0 від 07.02.2009р. на суму 242 877,00 грн., №0000161750/0 від 07.02.20009р. на суму 2 241,00 грн.

Згідно Акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме: пп.4.1.6. п.4.1. ст..4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занизив податок на прибуток в періоді що перевірявся, на суму 66900,00грн., пп.7.2.4. п.7.2., пп.7.4.1., 7.4.5. п.7.4.7 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищив податковий кредит на загальну суму 161918,56 грн., пп.4.3.25 п.4.3. ст..4, пп.9.12.2 п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в частині неутримання податку з доходів фізичних осіб із коштів, виплачених фізичним особам на суму, що складає 746,20 грн., в т.ч. за 2005р. 535,60 грн., за 2006р. 210,60 грн.

Віпдоповідно до договору від 05.01.07 р. №05-01 ТОВ «Дока-Техно»(код ЄДРПОУ 34540616, м. Київ) надано агентські послуги з розшуку потенційних контрагентів для подальшого укладання з ними договорів підряду ТОВ «Зеррінгер Білдінг Сістемс». Складено Акт здачі-приймання агентських послуг на суму 267 600,00 грн. від 16.03.07 р., але оплату за надані послуги позивач не здійснював та до валових витрат їх не відносив.

Також згідно з даними інформаційної бази АІСОР, ТОВ «Дока-Техно»(код ЄДРПОУ 34540616) визнано банкрутом. Враховуючи те, що державну реєстрацію ТОВ «Дока-Техно»05.11.2007 р. скасовано, свідоцтво платника ПДВ від 16.08.2006р. №336132107 анульовано 23.10.2007 р., тому кредиторську заборгованість відповідач вважає безнадійною.

Між ТОВ «Зеррінгер Білдінг Сістемс»та ТОВ „Катко" були фінансово-господарські відносини в квітні та травні 2008 р. з на загальну суму 971 511,35 грн., в тому числі ПДВ 161 918,56 грн. про що свідчать виписки з банку, рахунки-фактури, видаткові накладні та податкові накладні.Суми податку на додану вартість зазначені у вказаних податкових накладних, були включені до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах.

Постановою Васильківського міськрайоного суду Київської області від 12.06.2008 р. № 2а-532/2008 р. визнано недійсними установчі документи, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ з дати державної реєстрації та визнано недійсними первинні бухгалтерські документи з реквізитами ТОВ «Катко».

Крім того, перевіркою також встановлено, що Позивачем в порушення вимог Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. № 889 (далі - Закон № 889) не утримано податок з доходу, виплачений фізичним особам, які не являлися працівниками підприємства.

Позивач перерахував на користь фізичних осіб грошові кошти за отримані від них послуги, а саме:

ОСОБА_6 платіжне доручення № 364 від 17.11.2005 р. на суму 600,00 грн. за рекламні послуги

ОСОБА_7 платіжне доручення № 381 від 23.11.2005 р. на суму 1020,00 грн. за рекламні послуги

ОСОБА_8 платіжне доручення № 390 від 07.12.2005 р. на суму 2500,00 грн. за автоперевезення

ОСОБА_6 платіжне доручення № 31 від 11.01.2006 р. на суму 600,00 грн. за рекламні послуги.

ОСОБА_7. платіжне доручення № 32 від 11.01.2006 р. на суму 1020,00 грн. за рекламні послуги.

У звязку із виявленим порушенням відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000072323/0 від 07.02.2009р. на суму 100350,00грн. грн., №0000082320/0 від 07.02.2009р. на суму 242877,00 грн., №0000161750/0 від 07.02.20009р. на суму 2241,00 грн.

Позивач не погоджується з прийнятими відповідачем повідомленнями рішеннями зазначаючи, що за результатами проведеної перевірки відповідачем не було надано посадовим особам позивача Акта перевірки від 27.01.08р. №131/23-616-33056013 для ознайомлення, не узгоджувалися результати перевірки, що є порушенням п.4.6 Порядку затвердженого Наказом Державної податковох адміністрації від 10.08.2005р. №327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позаплановихперевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства».

Позивач зазначає, що відповідач не взяв до уваги при винесенні податкового пловідомення рішення факт укладання угоди про поступку права вимоги б/н від «20»серпня 2007 г., між ТОВ «Дока-Техно»(Первісний кредитор) та ТОВ «В.А.Н.»(Новий кредитор), у відповідності до якої Новий кредитор приймає на себе право вимоги першого і стає кредитором по договору доручення про надання агентських послуг №05-01 від 05.01.2007 р. між Первісним кредитором та позивачем.

Також, зазначає позивач, 06.06.08 р. ТОВ «В.А.Н.»уклав угоду про поступку права вимоги б/н. з ТОВ «ЮРОП ОІЛ»по договору доручення про надання агентських послуг №05-01 від 05.01.2007 р. укладеного між ТОВ «Дока-Техно»та ТОВ «Зеррінгер Білдінг Сістемс», вказуючи на те, що факти укладання вищевказаних угод спростовують висновки відповідача. Що не було взято до уваги при оскарженні податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, як ДПА у м. Києві, так і ДПА України, відобразивши це у відповідних рішеннях про результати розгляду відповідних скарг.

Крім того, позивач вказує на те, що згідно з додатками до акта перевірки від 27.01.09 р. №131/23-616-33056013 знайшла своє відображення кредиторська заборгованість по рахунках 377 станом на 31.12.07 та на 30.06.08 в сумі 267 600 грн. лише перед ТОВ «Дока-Техно», не знайшло свого відображення існування заборгованості перед ТОВ «В.А.Н.» та ТОВ «ЮРОП ОІЛ»з приводу чого зазначає, що кредиторська заборгованість перед ТОВ «В.А.Н.»та ТОВ «ЮРОП ОІЛ»по рахунок 377 є відображеною як станом на 31.12.07 р.. так і станом на 30.06.08 р.

На час укладання угоди про поступку права вимоги б/н від «20»серпня 2007 г., яка укладена між ТОВ «Дока-Техно»(Первісний кредитор) та ТОВ «В.А.Н.»(Новий кредитор) фактично постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури стосовно ТОВ «Дока-Техно»відкрито не було.

Також, на думку позивача, висновки відповідача щодо завищення податку на додану вартість, та відповідно завищення податкового кредиту на загальну суму 161 918,56 грн. є неправомірними , оскільки на момент здійснення господарських відносин позивача з ТОВ «Катко»в квітні та травні 2008 р. на загальну суму 971 511,35 грн., в т.ч. ПДВ 161 918,56 грн. ТОВ «Катко»(код ЄДРРОУ 34842268) було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, мало свідоцтво платника податку на додану вартість. А визнання згодом у судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів підприємства, свідоцтва платника податку на додану вартість не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій недійсними, так як не може нести відповідальність за порушення законодавства контрагентом.

Крім того, на Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12.06.2008 р. у справі №2а-532/2008 р. 04.07.08 р., якою визнано недійсними установчі документи (статут) ТОВ «Катко»(код ЄДРРОУ 34842268), свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ з дати державної реєстрації та первинні бухгалтерські документи з реквізитами ТОВ «Катко»(код ЄДРРОУ 34842268),була подана апеляційна скарга до Київського апеляційного адміністративного суду .

Таким чином, вважає позивач, не включення ним до складу валових доходів кредиторську заборгованість з простроченим терміном позовної давності у розмірі 267 600,00 грн. та завищеня податкового кредиту на загальну суму 161 918,56 грн. є безпідставними.

Відповідач проти позову заперечує зазначаючи що, порушення позивачем вимог пп.4.1.6. п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», призвело до заниженя податку на прибуток в періоді що перевірявся, на суму 66 900,00грн. та пп.7.2.4. п.7.2., пп.7.4.1., 7.4.5. п.7.4.7 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 161 918,56 грн., пп.4.3.25 п.4.3. ст..4, пп.9.12.2 п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в частині неутримання податку з доходів фізичних осіб із коштів, виплачених фізичним особам на суму 746,20 грн., в т.ч. за 2005р. 535,60 грн., за 2006р. 210,60 грн. З таких підстав, відповідач вважає, що прийняте ним податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, погоджується з рішеннями винесеними відповідачем з наступних підстав.

Щодо податку на прибуток.

Позивачем 05.01.2007 р. укладено договір № 05-01 з ТОВ „Дока Техно" про надання агентських послуг з розшуку потенційних контрагентів для подальшого укладення з ними договорів підряду. Сума договору складає 267600,00 грн. Згідно договору винагорода проводиться на підставі акту здачі-приймання агентських послуг від 16.03.2007 р., який є Додатком №1 до цього договору. Як вказано у зазначеному договорі, а саме п 4.6 «сплата Агентської винагороди здійснюється Довірителем в грошовій формі протягом трьох робочих днів з моменту отримання підписаного акту здачі-приймання агентських послуг за відповідний розрахунковий період». Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи вказаний вище акт здачі-приймання було підписано 16.03.07 р., але оплат позивачем за надані полуги в сумі 267600,00 грн. в т.ч. ПДВ 44600,00 грн. проведено не було та не віднесено дану суму до складу валових витрат. Що і не заперечується позивачем.

Натомість у третьому звітному періоді була укладана угода про поступку права вимоги б/н від «20»серпня 2007 г., між ТОВ «Дока-Техно» (Первісний кредитор) та ТОВ «В.А.Н.»(Новий кредитор) на суму 267 600,00 грн. За даним договором Позивачем не здійснено оплат новому кредиторові .

06.06.2008 р . укладено нову угоду про поступку права вимоги б/н між ТОВ «В.А.Н.»та ТОВ «ЮРОП ОІЛ»по договору доручення про надання агентських послуг №05-01 від 05.01.2007 р. між первісним кредитором та ТОВ «Зеррінгер Білдінг сістемс». ТОВ .,Дока Техно" визнано банкрутом та його державну реєстрацію 05.11.2007 р. скасовано, свідоцтво платника ПДВ анульовано 23.10.2007 р. тому існуюча кредиторська заборгованість позивача вважається безнадійною. Як зазначено в Акті перевірки від 27.01.08р. №131/23-616-33056013 забогованість станом на 31.06.2008 р. складала 267600,00 грн.

Як зазначено у пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

У п.1.25 ст. 1 Закону № 334/94-ВР вказано, що безнадійна заборгованість -заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості;

У пп. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР із змінами та доповненнями (далі Закон № 334/94) зазначається, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, «…у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді…» А відтак позивачем порушено вимоги пп. 1.22.1 п. 1.22, п.1.25 ст. 1, пп. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР, внаслідок чого занижено суму скоригованого валового доходу за період, який перевірявся, із-за невключення позивачем суми кредиторської заборгованості, за якою минув тенрмін позовної давності в розмірі 267600,00 грн. в т.ч. за четвертий квартал 2007р., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 66900,00 грн. Отже, на думку суду, податкове повідомлення-рішення № 0000072320/0, яким донараховано відповідачем суму податкового зобов»язання в розмірі 100350,00 грн ., з яких 66900,00 грн. основний платіж, а 33450,00 грн. розмір штрафних санкцій є правомірним.

Щодо податку на додану вартість.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач мав фінансово-господарські відносини в квітні та в травні 2008 р. з ТОВ „Катко" на загальну суму 971 511,35 грн., в тому числі ПДВ 161 918,56 грн. про що свідчать виписки з банку, рахунки-фактури, видаткові накладні та податкові накладні:

ПН №702 від 24.04.2008р. на загальну суму 631 166,67грн. у т.ч. ПДВ126 233,33грн.;

ПН №905 від 29.05.2008р. на загальну суму 178 426,13грн. у т.ч. ПДВ 35 685,22грн.;

Суми податку на додану вартість зазначені у вказаних податкових накладних, були включені до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах.

Постановою Васильківського міськрайоного суду Київської області від 12.06.2008 р. № 2а-532/2008 р. визнано недійсними установчі документи, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ з дати державної реєстрації та визнано недійсними первинні бухгалтерські документи з реквізитами ТОВ «Катко».

Згідно з актом перевірки, де зазначено, що Постановою Васильківського міськрайоного суду Київської області від 12.06.2008 р. № 2а-532/2008р. встановлено, що єдиним учасником ТОВ „Катко" є громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_11, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

Васильківською ОДПІ у Київській області 19.04.2008 р. взято на податковий облік ТОВ „Катко", видано свідоцтво платника ПДВ НОМЕР_1 від 03.05.2007 р., яке отримано за довіреністю ОСОБА_12

Крім того, Бобруйським міжрайонним відділом Управління департаменту фінансових розслідувань Комітету державного контролю Республіки Білорусь по Могильовській області отримано пояснення засновника ТОВ „Катко" ОСОБА_11, який пояснив, що на прохання незнайомого чоловіка 30.03.2007 р. приїхав до України для підписання статуту ТОВ „Катко" за винагороду в 200 доларів США. Внесків до статутного фонду не здійснював, протоколів та довіреностей не підписував. Підприємство було створено без урахування вимог ст.42 Господарського кодексу України. ТОВ „Катко" за юридичною апдресою не знаходиться, фактичне місцезнаходження не відоме.

В статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 203 ЦК України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Васильківською ОДПІ в Київській області на виконання Постанови Васильківського міськрайоного суду Київської області від 12.06.2008 р. № 2а-532/2008 р. анульовано реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Катко».

Згідно акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 14.07.2008 р. № 51 Васильківською ОДПІ в Київській області днем прийняття рішення про анулювання реєстрації є дата затвердження акту, датою анулювання реєстрації є 03.05.2007 р. - дата видачі свідоцтва платника ПДВ.

Статтею 92 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, утворені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Згідно із ст. 56 ГК України Суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Відповідно до вимог ст. 57 ГК України Установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

Також ст. 62 ГК України встановлено, що підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 87 ЦК України передбачає, що для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), але громадянин ОСОБА_11 рішення про створення ТОВ „Катко" не приймав, статут і установчі документи ТОВ „Катко" не розробляв та нікого не уповноважував це робити.

Вимоги Закону щодо необхідності вчинення правочину у письмовій формі спрямовані сприяти фіксації волевиявлення суб'єкта правочину з метою забезпечення доказовості реального існування між сторонами відповідного правовідношення та дійсність їх взаємних обов'язків та вимог.

Законодавцем передбачені вимоги до письмової форми правочину юридичних осіб, які закріплені статтею 207 ЦК України, зокрема правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Статтею 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Вчинення дій за нікчемним правочином (надання накладної) не має під собою правової підстави, а тому набуває ознак неправомірності.

Відповідно до вимог чч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 р. № 996 із змінами та доповненнями (далі Закон № 996) закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість регулюється Законом України «Про податок на додану вартість».

У відповідності до вимог п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачено, що право на складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим, як платники податку на додану вартість у порядку передбаченому зазначеним Законом.

Господарські операції між ТОВ „Катко" та позивачем відбувалися у квітні, травні 2008 року, а свідоцтво платника ПДВ було анульоване 14.07.2008 р. № 51 Васильківською ОДПІ в Київській області днем прийняття рішення про анулювання реєстрації є дата затвердження акту, датою анулювання реєстрації є 03.05.2007 р . - дата видачі свідоцтва платника ПДВ.Відповідно до п. п. 7.2.3., п. п. 7.2.4 та п. п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається в разі поставки товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим, як платник податку.

Відповідно до п. 2, п. 5, п. 6.2 та п. 18 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165 та зареєстрованого в Мінюсті 23.06.1997 за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до п. п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь - яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними ... У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому, податкова накладна згідно закону розуміється не лише як формальний документ, а як документ, що несе відповідне правове навантаження і який повинен підтверджувати наявність підстав для включення в податковий кредит сум податку. Відсутність таких підстав позбавляє податкову накладну юридичної сили підтверджувати право на податковий кредит.

Тобто, як видно з аналізу норм пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР, законодавцем передбачено, що навіть при наявності податкової накладної податковий кредит може бути не підтверджений, а сума податкового кредиту зазначена в податковій накладній не є остаточною та беззаперечною і може бути не підтверджена за результатами перевірки, що і відбулося в даному випадку.

Як вбачається з матералів справи засновник ТОВ „Катко" ОСОБА_11, який пояснив, що на прохання незнайомого чоловіка 30.03.2007 р. приїхав до України для підписання статуту ТОВ „Катко" за винагороду в 200 доларів США. Внесків до статутного фонду не здійснював, протоколів та довіреностей не підписував. Тобто фінансово-господарська діяльність ТОВ «Алоробізнес ЛТД» здійснювалась всупереч чинному законодавству.

Отже, податкові накладні, що видані позивачу ТОВ „Катко", складені особою, що не мала на те повноважень, не була зареєстрована у встановленому порядку платником ПДВ.

Крім того, відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Пунктом 25 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000 та зареєстрованого в Мінюсті 03.04.2000 за № 208/4429 передбачено, що анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Як вже зазначалося вище, свідоцтво про реєстрацію ТОВ „Катко", як платника податку на додану вартість, анульовано з 03.05.2007 р . - дата видачі свідоцтва платника ПДВ.

Таким чином, під час здійснення позивачем фінансово-господарських операцій з ТОВ „Катко", останнє не було зареєстроване, як платник податку на додану вартість і не мало права на складання податкових накладних. Отже, позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку, зазначені у таких податкових накладних.

Крім того слід врахувати те, що згідно п.п. 7.7.5. п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, які використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом, що є однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Відшкодуванню підлягають лише суми які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно з Законом України №168/97 зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п.1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України №168/97-ВР, під бюджетним відшкодуванням слід розуміти суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку.

Законом України №168/97-ВР встановлений прямий взаємозв'язок між: сплатою, надходженням до бюджету ПДВ та відшкодуванням такого податку, а також зазначені етапи нерозривно повязані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з ПДВ та відшкодування ПДВ за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді цього податку. Право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару.

Таким чином, вищезазначене свідчить, що укладання і виконання вищевказаних договорів суперечить інтересам держави та суспільства, так як завдаються збитки у вигляді ненадходження до державного бюджету коштів у великих розмірах, витрати державних коштів на користь осіб, які не мають правових підстав та права на їх отримання.

З огляду на вищевикладене слідує, що позивач не мав право включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, оскільки судом встановлено, що контрагентом Позивача - ТОВ „Катко", суми ПДВ до державного бюджету не сплачувалась.

У статті 11 КАС України зазначено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи (частина 4), і повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на його думку, не вистачає (частина 5) .

Так позивачем, на вимогу суду не було надано належних доказів щодо підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ „Катко"та доказів на те, що дані операції не містять ознак безтоварності.

Слід зазначити, що між позивачем та його контрагентом - ТОВ „Катко", відбувалися правовідносини з поставки будматеріалів, однак, ні договору поставки, ні договору купівлі продажу, актів прймання передачі суду надано не було. Тобто позивач жодним первинним документом не підтвердив транспортування (перевезення) товару : договори перевезення, транспортного експедирування та документи про їх виконання (товарно-транспортні накладні, тощо), договори зберігання обладнання, довіреності, тощо.

Таким чином, сам по собі факт сплати (перерахування) коштів наявність банківських виписок по рахунках позивача, не є безумовним підтвердженням того, що поставка будматеріалів мала місце, без врахування всіх істотних дій, доказів, інших даних, що свідчать про реальність здійснюваних операцій.

Отже, суд приходить до висновку що, наявність лише первинних документів не може свідчити про дійсне реальне виконання договорів та проведення розрахунків між сторонами.

Враховуючи вказане, Позивачем прямо порушено норми пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, що призвело до завищення Позивачем загальну суми податкового кредиту на 161 918,56 грн ., в тому числі за квітень 2008 р. на 126 233,33 грн. та за травень 2008 р. на суму 35 685,23 грн.

Тому, відповідачем правомірно 07.02.2009 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000082320/0, яким донараховано суму податкового зобов'язання в розмірі 242 877,00 грн., з яких 161 918,00 грн. за основним платежем, 80 959,00 грн. розмір штрафних санкцій.

Щодо податку з доходів фізичних осіб.

Крім того, перевіркою також встановлено, що Позивач не утримував податок з доходу, виплачений фізичним особам, які не являються працівниками підприємства.Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється Законом України „Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. № 889 (далі - Закон № 889).

Відповідно до п.1.13 ст.1 Закону № 889 податок з доходів фізичних осіб - плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.15 ст. 1 Закону № 889 податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента -юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Підпунктом 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону №889 встановлено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

До спеціального законодавства належить спеціальна система оподаткування, запроваджена Указом Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 р. № 727/98 із змінами та доповненнями (далі Указ) та загальна система оподаткування, діюча відповідно до Розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян", крім фіксованого податку.

Таким чином, у разі виникнення у підприємства господарських відносин з фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності для уникнення подвійного оподаткування доходів фізичних осіб - суб'єктами підприємницької діяльності підприємство при укладанні з ними господарських договорів та з метою наявності достатніх підстав для неутримання податку з доходів фізичних осіб у джерела виплати доходів таким фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності має вимагати у останніх копії Свідоцтва про реєстрацію підприємницької діяльності, Свідоцтва про сплату єдиного податку, платіжних документів про сплату єдиного податку або авансових платежів податку з доходів фізичних осіб та пред'являти зазначені документи на вимогу працівників податкової служби під час проведення перевірки, або зазначити в договорі реквізити відповідних документів і/або зазначення таких реквізитів у розрахунковому документі, яким оформляється перерахування коштів підприємцю (приймання коштів підприємцем).

Ні на вимогу суду ні на момент проведення перевірки документів, які підтверджують державну реєстрацію фізичних осіб як суб'єктів підприємницької діяльності не надано, що є порушенням вимог пп. 4.3.25 п. 4.3 ст. 4, пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону № 889.Також позивачем в позовній заяві не надано заперечень щодо правомірності прийнятого рішення.

Як зазначено у пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону № 889 у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобовязання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обовязків погашення такої суми податкових зобовязань або податкового боргу.

Оскільки позивач не заперечував факту порушення ним норм Закону № 889, не підтердив факту правомірності не нараховування, утримання та сплати податку з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку суд прийшов до висновку щодо правомірності прийнятого відповідачем повідомлення рішення №0000161750/0 від 07.02.20009р. на суму 2 241,00 грн.

Щодо порушенням відповідачем п.4.6 Порядку затвердженого Наказом Державної податковох адміністрації від 10.08.2005р. №327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позаплановихперевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства». що не було надано посадовим особам позивача Акта перевірки від 27.01.08р. №131/23-616-33056013 для ознайомлення. Дане твердження спростовується матеріалами справи так як в кінці Акту перевірки від 27.01.08р. примірника відповідача є відмітка, яка свідчить про відпавку останнього поштою 28.01.2008р.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що результати перевірки відповідають фактичним обставинам справи, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені у відповідності до діючого податкового законодавства.

Частиною другої статті 19 Конституції України (№254к/96-ВР від 28.06.1996р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, як субєкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги .

Суддя Я.І.Добрянська

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 02.02.2010р.