Постанова № 10652354, 10.02.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 лютого 2010 року 09 год. 18хв.

Справа № 2а-6055/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

суддя Добрянська Я.І.

секретар судового засідання Мостова Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання нечинними податкових повідомлень рішень та рішення

Представники сторін:

від позивача: Куницький В.В. (довіреність. від 04.01.2010р. №14-010),

від відповідача: Риженкова К.В. (довіреність від 23.06.2009р. №923/9/10-010)

10.02.2010 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(позивач) з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції в м. Києві по роботі з великими платниками податків (відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень рішень.

В обґрунтування позовних вимог»НАК «Нафтогаз України»вказує на те, що відповідач СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП при проведенні перевірки дійшов до помилкового висновку про порушення підприємством п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п.4.1.6. п.4.1. ст.4, п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7, п.п.5.2.1. п.5.2. ст..5, п.5.9. ст.5 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР в частині визнання податкових зобовязань з податку на прибуток.

Відповідач згідно акту перевірки, при проведенні перерахування згідно п. 5.9 ст.5 Закону №334 у вартість запасів включаються не тільки прямі матеріальні витрати, але й інші складові первісної вартості запасів (закачка природного газу), передбачені ПСБО 9. В акті перевірки обґрунтовано необхідність застосування платником податків ПСБО 9 ( для ведення податкового обліку приросту (убутку) вартості запасів.

На думку відповідача, позивачем порушені вимоги п. 3.1 ст. 3, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.3, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8, п.9.1, п. 9.2, п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідають чинному законодавству України.

Ухвалою від 10.02.2010р. провадження щодо визнання нечинним рішення про результати розгляду первинної скарги в у справі №2а-6055/09/2670 було закрито.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків була проведена виїзна планова перевірка Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р., за результатами якої складено Акт від 15.07.2008 р. №397/41-20/20077720 (далі-Акт), та встановлено порушення п.5.9. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», при розрахунку приросту убутку товарно-матеріальних цінностей не розподілялися транспортно-заготівельні витрати в частині витрат по закачці газу в підземні сховища газу.

Відповідачем було встановлено порушення позивачем п.5.9 ст.5 Закону №334, а саме: НАК „Нафтогаз України" при розрахунку приросту убутку товарно-матеріальних цінностей не розподілялися транспортно-заготівельні витрати в частині витрат по закачці газу в підземні сховища газу.

Згідно з п.5.9 ст.5 Закону №334, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Згідно з актом перевірки, отримані послуги по закачці газу оприбутковувались на баланс НАК „Нафтогаз України" відразу відносились до складу валових витрат Компанії. Витрати на придбання товарів (робіт, послуг) не розподілялися в момент реалізації цих запасів відповідно прикладу розподілу ТЗВ наведених в додатку до ПСБО 9, що призвело до

завищення валових витрат на суму 216 296 грн. за І квартал 2007 року;

-заниження валового доходу на суму 3 585 810 грн. за І півріччя 2007року;

-заниження валового доходу на суму 16 910 998 грн. за 9 місяців 2007року;

-заниження валового доходу на суму 4 207 927 грн. за 2007 рік.

Відповідно до п.9 Наказу Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999р. за № 751/4044 ,.Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 „Запаси" із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства фінансів України від 28.01.2000р. № 15, від 14.06.2000р. № 131, від 30.11.2000р. № 304: "Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані, тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортування заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних затрат на початок звітного місяця ті транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць.

На підставі податкового повідомлення-рішення від 28.07.2008 р. № 0001464120/0 позивачу було донараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 3823998,40 грн. з урахуванням штрафних фінансових санкцій: основний платіж 1463417,00грн. та штрафні санкції 2360518,40 грн.

Позивач не погодився з вказаним податковим повідомленням рішенням та в порядку передбаченому п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ оскаржив його в адміністративному порядку.

Позивач оскаржив вказане податкове повідомляв рішення до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП. Однак, рішенням СДПІ у м. Києві роботі з ВПП від 03.10.2008 р. №10923/10/25-020 про результати розгляду первинної скарги оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасовано лише частині основного платежу в сумі 357 500,00 грн. та застосованих штрафні санкцій в сумі 897 101,40 грн., а скаргу позивача задоволено частково.

20.10.2008 р. на адресу позивача надійшло податкове повідомлення-рішення від 14.10.2008 №0001774120/1, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2 569 334,00 грн., в т. ч. за основним платежем 1 105 917,00 грн. за штрафними санкціями 1 463 417,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення та рішення оскаржено позивачем до Державної податкової адміністрації у м. Києві. Однак, 12.12.2008р. позивач отримав рішення Державної податкової адміністрації м. Києві від 09.12.2008 р. № 6020/10/25-114, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Крім того, рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві скасовано рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 03.10.2008 №10923/10/25-020 про результати розгляду первинної скарги в частині скасування штрафної санкції на суму 897 101,40 грн., а в іншій частині - вищевказане рішення залишено без змін. Також збільшено суму податкового зобов'язання, визначеного податковому повідомленні-рішенні від 14.10.2008 р. №0001774120/1 на суму 1 261 916,60 грн. застосованої штрафної санкції на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків пері бюджетами та державними цільовими фондами".

23.12.2008 р. позивач отримав податкове повідомлення-рішення від 18.12.2008 р. №0001774120/2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в сумі 2 569 334,00 грн., в т. ч. : основним платежем 1 105 917,00 грн. та за штрафними санкціями 1 463 417,00 грн.

25.12.2008 р. до позивача надійшло також податкове повідомленні - рішення від 22.12.2008р. №0002114120/2, яким додатково застосовано штрафну санкцію в сумі 1261916,60 грн., які крім того, оскаржені до ДПА України.

16.02.2009р. позивач отримав рішення ДПА України від 13.02.2009р. №1287/6/25-0115, яким оскаржувані податкові повідомленні-рішення залишені без змін, а скаргу залишено без задоволення.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, до складу валових витрат позивач повинен був відносити у відповідних звітних періодах, суми витрат по закачці природного газу в розмірах зменшених на суми витрат по закачці, які відносяться на запаси природного газу, що залишалися в підземних сховищах, на кінець цих звітних періодів. Розрахунок витрат наведений у додатку 3.1.2.3.1. (додаток до акта перевірки).

Встановлено порушення п.9 Наказу Міністерства Фінансів України від 20.10.1999р. № 246 «Про затвердження ПСБО 9 «Запаси», п.5.9. ст. 5 Закону України від 22.05.1997р. № 283/97 «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до:

- за І квартал 2007року завищення валових витрат на суму 216 296 грн.,

-за І півріччя 2007року до заниження валового, доходу на суму 3 585 810 грн.;

-за 9місяців 2007року до заниження валового доходу на суму 16 910 998 грн.;

-за 2007рік заниження валового доходу на суму 4 207 927 грн.

Порядок ведення приросту (убутку) вартості запасів на складах визначено п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до абз. 1 п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Пункт 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є самодостатньою нормою прямої дії.

Отже, положення п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безпосередньо формулюють вимогу враховувати у приросту (убутку) лише вартість запасів на складах та не вимагає перерахунку вартості будь-яких послуг.

Таким чином, платники податків мають вести облік приросту (убутку) лише матеріальної складової запасів на складах.

При цьому згідно Акту перевірки, при проведенні перерахування згідно 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у вартість запасів включаються не тільки прямі матеріальні витрати, але й інші складові первісної вартості запасів (закачка природного газу) , передбачені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженим наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999 р. (далі - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси").

Тобто точка зору відповідача обґрунтовується необхідністю застосування платником податків Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", для ведення податкового обліку приросту (убутку) вартості запасів.

Однак вищевказане твердження відповідача суперечить чинному законодавству України, виходячи з наступних підстав.

Положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначають порядок ведення податкового обліку підприємств. Отже, терміни, що встановлені законодавцем у даному законі, є спеціальними та мають винятково вузьке застосування - для цілей оподатковування податком на прибуток підприємств.

Положення (стандарти) бухгалтерського обліку розроблені з метою ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності підприємств. Отже, значення термінів, передбачених Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, вживаються винятково для зазначених цілей.

Таким чином, застосування норм Положень (стандартів) бухгалтерського обліку для тлумачення норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" можливо лише у випадках, прямо передбачених законом.

Вищевказане підтверджується пунктом 1.43 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно якого інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів.

Крім того пунктом 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Відповідно до положень п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", законодавцем прямо передбачена необхідність застосування Положень (стандартів) бухгалтерського обліку винятково при визначенні методів оцінки вартості запасів у випадку їх вибуття (абз. 8 п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Отже, законом не передбачена можливість визначення значення балансової вартості запасів відповідно до норм Положень (стандартів) бухгалтерського обліку при перерахуванні їх приросту (убутку) у податковому обліку згідно п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". А дії податкових органів щодо застування Положень (стандартів) бухгалтерського обліку при перерахуванні приросту (убутку) вартості запасів у податковому обліку свідчать про намагання встановити додаткові, не передбачені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", обмеження щодо віднесення витрат до складу валових витрат.

Відповідно до абз. 1 п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вищенаведеною нормою законодавець передбачає податковий облік балансової вартості запасів. Однак, нормами податкового законодавства не встановлено поняття терміну "балансова вартість запасів".

В свою чергу в Акті перевірки відповідач обґрунтовуючи свою точку зору, використовує термін "первісна вартість запасів", визначений у п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Таким чином, проведення аналогій між значенням терміну "балансова вартість запасів", застосовуваним у контексті Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та значенням терміну "первісна вартість запасів", який передбачено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", також є необгрунтованим.

Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку, що саме формулювання абз. 1 п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не залишає сумнівів щодо необґрунтованості застосування норм Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" при веденні податкового обліку приросту (убутку) вартості запасів.

Відповідно до положення пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідно до якого у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, суд вважає, що прийняті відповідачем податкові повідомлення рішення від 28.07.2008р. №0001464120/0, від 14.10.2008р. №0001774120/1, від 18.12.2008р. №0001774120/2, від 22.12.2008р. №0002114120/2, від 25.02.2009р. №0001774120/3 є нечинними.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. „б” п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати нечинними податкові повідомлення рішення від 28.07.2008р. №0001464120/0, від 14.10.2008р. №0001774120/1, від 18.12.2008р. №0001774120/2, від 22.12.2008р. №0002114120/2, від 25.02.2009р. №0001774120/3.

3.Судові витрати в розмірі 3,40 грн. присудити з державного бюджету України на користь Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя Я.І.Добрянська

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 15.02.2010 р.