Постанова № 10652269, 15.07.2010, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2010 р. м. Чернівці Справа №2а-522/10/2470

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ватаманюка Р.В.; секретаря судового засідання Закієвої А.В.;

за участю: представника позивача Павчука І.С. (довіреність від 16.12.2009 року);

представників відповідача: Ткач Т.Б. (довіреність №39070/10-012 від 13.11.2009 року); Молованюк Л.В. (довіреність №39072/10-012 від 13.11.2009 року); Грабовського Ю.Я. (довіреність №12145/10-012 від 18.05.2010 року); представника прокурора - Іванчука М.Г.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «ЛюксПромЕкспо»доДержавної податкової інспекції у м. Чернівці про скасування податкового повідомлення - рішення.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.07.2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ :

В поданому до суду адміністративному позовіпозивач просив суд скасувати податкові рішення повідомлення від 28.04.2009 року №0000100233/0, від 02.07.2009 року №0000100233/1, від 07.09.09 року №0000100233/2 та від 13.11.2009 року №0000100233/3, якими Державна податкова інспекція у м. Чернівці визначила ВАТ «ЛюксПромЕкспо»податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5 911 578 грн. з яких 3 941 052 грн. за основним платежем, 1 970 526 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив наступне.

Державною податковою інспекцією в м. Чернівці проводилась позапланова документальна перевірка ВАТ «ЛюксПромЕкспо»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2008 р. по 30.06.2008 р.

За результатами перевірки складено акт від 03.04.09 р. № 1432/23-3/33762119. За даним актом ВАТ «ЛюксПромЕкспо»28.04.2009р. виставлено податкове повідомлення-рішення від 28.04.2008 р. № 0000100233/0, яким донараховано податку на додану вартість в сумі 5 911 578 грн., з яких 3 941 052 грн. за основним платежем, 1 970 526 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В порядку п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та «Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби», згадане рішення ДПІ у м. Чернівці було оскаржено в апеляційному порядку.

За наслідком перевірки в задоволенні скарг було відмовлено. ДПІ у м. Чернівці відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платника податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій направило на ВАТ «ЛюксПромЕкспо»податкове повідомлення рішення від 02.07.2009 р. № 0000100233/1, від 07.09.2009р. 0000100233/2 та від 13.11.2009р. № 0000100233/3 відповідно.

Позивач вважає, що винесені ДПІ у м. Чернівці податкові повідомлення-рішення від 28.04.2008р. № 0000100233/0 (від 02.07.2009 р. № 0000100233/1, від 07.09.2009р. 0000100233/2, від 13.11.2009 р. № 0000100233/3 відповідно), яким визначено 3 941 052 грн. податку на додану вартість та 1 970 526 грн. штрафної (фінансової) санкції, винесені в супереч діючому законодавству, а відтак підлягають скасуванню. (а.с. 3-6)

Відповідач не погоджуючись з заявленим позовом 19.01.2010 року подав суду заперечення виходячи з наступного.

Працівниками ДПІ у м. Чернівці була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ВАТ «ЛюксПромЕкспо»з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства результати якої оформлені актом від 03.04.2009 року №1432/23-2/33762119. Під час проведення перевірки було встановлено порушення:

- пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями) ВАТ «ЛюксПромЕкспо»безпідставно включено до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 3941 667,0 грн.

Під час проведення перевірки направлено запит до ГВПМ ДПІ у Святошинському районі м. Києва, тобто за місцем реєстрації ТОВ «БК Валорес», №3537/7/26-003/3 від 03.09.2008 року про проведення зустрічної перевірки з питань здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «БК Валорес»та ВАТ «ЛюксПромЕкспо».

Отримано відповідь з ГВПМ ДПІ у Святошинському районі м. Києва №840/7/26-08/51 від 03.03.2009 року де надано загальні відомості про ТОВ «БК Валорес», а також вказано, що директором та засновником даного підприємства є ОСОБА_5 (код НОМЕР_1), який зареєстрований та проживає за адресою: Донецька область, Великоновосільський район, с. Жовтень.

Крім цього, направлено до ГВПМ Макіївської ОДПІ запит №8073/7/26-3415 від 30.08.2008 року для проведення оперативних заходів для встановлення місцезнаходження посадових осіб та їх опитування.

На даний запит отримано відповідь з ГВПМ Макіївської ОДПІ №5204/7/26-3-3133 від 29.10.2008 року, в якій зазначено, що ГВПМ Макіївської ОДПІ в результаті проведення оперативно-профілактичних заходів по виявленню підприємств з ознаками фіктивності і припиненню діяльності конвертаційних центрів було виявлено фіктивне підприємство ТОВ «БК Валорес». За фактом створення ТОВ «БК Валорес»прокуратурою Червоногвардійського району м. Макіївки порушено кримінальну справу №27-22021 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. Допитаний у якості свідка директор та засновник ТОВ «БК Валорес»ОСОБА_5 (код НОМЕР_1) пояснив, що він немає ніякого відношення до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Листом №248-вн/26-004/3 від 27.03.2009 року ВПМ ДПІ у м. Чернівці представлено на перевірку заключення почеркознавчої експертизи та протокол допиту свідка (директора ТОВ «БК Валорес» ОСОБА_5), який заявив, що ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «БК Валорес»не має, договорів та інших документів ТОВ «БК Валорес» не підписував.

На перевірку були представлені податкові накладні виписані ТОВ БК «Валорес»на ВАТ «ЛюксПромЕкспо»за підписом ОСОБА_5, який в свою чергу згідно згаданого вище протоколу допиту заявив, що ніяких документів ТОВ «БК Валорес»не підписував.

При цьому до складу дозволеного податкового кредиту відповідно до вимог п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість" «не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.»

ДПІ у м. Чернівці в акті перевірки ніде не наголошує про недійсність правочину, а зазначає про порушення пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 зі змінами та доповненнями всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Отже перевіркою встановлено, що в порушення пп.7.2.1, п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями), товариством завищено податковий кредит з податку на додану вартість за перевірений період в сумі 3941 667,0 грн. по операціях з придбання труб поліетиленових та комплектуючих від ТОВ «БК Валорес», внаслідок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, в яких наявні неправдиві відомості щодо підпису осіб, уповноважених виписувати податкові накладні та видавати їх на вимогу отримувача.

У позовній заяві позивач зазначає, що протокол допита свідка є доказом, виключно в межах кримінальної справи (ст. 65 КПК України).

Але у відповідності до ст.65 КПК України: «Доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.»

Вищезазначене підтверджується і частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України де зазначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Беручи до уваги зазначене, рішення ДПІ у м. Чернівці, прийняте за результатами перевірки є обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам чинного податкового законодавства України. (а.с. 35-36)

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі посилаючись на обставини викладені в позові.

Представники відповідача позов не визнали посилаючись на обставини викладені в запереченні.

Судом дослідженні письмові докази надані сторонами та допитані як свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7

В якості свідка допитаний 3 червня 2010 року ОСОБА_6 який повідомив, що 6 травня 2009 року він відібрав пояснення в ОСОБА_5 в яких останній зазначив, що немає ніякого відношення до ТОВ «БК Валорес», з керівниками ВАТ «ЛюксПромЕкспо»не знайомий та ніякі податкові накладні не підписував.

10 червня 2010 року в якості свідка допитаний ОСОБА_7 який повідомив, що його знайомий запропонував йому виступити засновком ТОВ «БК Валорес» на, що він погодився. Під час перебування в Києві у приватного нотаріуса він оформив довіреність на свого знайомого для проведення дій по державній реєстрації змін до установчих документів ТОВ «БК Валорес» і повідомить коли товариство буде готово до розпочати фінансово-господарську роботу. Про те, що ТОВ «БК Валорес»здійснює фінансово-господарську діяльність він дізнався від працівників податкової служби з керівниками ВАТ «ЛюксПромЕкспо»не знайомий та ніякі податкові накладні не підписував.

Вислухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши письмові докази та перевіривши матеріали адміністративної справи суд приходить що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Державною податковою інспекцією в м. Чернівці проводилась позапланова документальна перевірка ВАТ «ЛюксПромЕкспо»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2008 р. по 30.06.2008 р.

За результатами перевірки складено акт від 03.04.09 р. № 1432/23-3/33762119. За даним актом ВАТ «ЛюксПромЕкспо»28.04.2009р. виставлено податкове повідомлення-рішення від 28.04.2008 р. № 0000100233/0, яким донараховано податку на додану вартість в сумі 5 911 578 грн., з яких 3 941 052 грн. за основним платежем, 1 970 526 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. (а.с. 21-33).

В порядку п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та «Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби», згадане рішення ДПІ у м. Чернівці було оскаржено.

За наслідком перевірки в задоволенні скарг було відмовлено. (а.с. 7-10)

ДПІ у м. Чернівці відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платника податків та рішень про застосування штрафних направило на ВАТ «ЛюксПромЕкспо»податкове повідомлення рішення від 02.07.2009 р. № 0000100233/1, від 07.09.2009 р. 0000100233/2 та від 13.11.2009 р. № 0000100233/3 відповідно. (а.с. 18-19)

23 березня 2010 року від представника позивача до суду надійшли клопотання про витребування доказів від Червоногвардійського районного суду м. Макіївка Донецької області копію постанови від 19.12.2008 року (суддя Маркелов Р.І.), якою задоволено скаргу адвоката ОСОБА_8, що діяв в інтересах ОСОБА_5 на постанову в. о. прокурора Червоногвардійського районного суду м. Макіївка від 07.10.2008 р. про порушення кримінальної справи по факту фіктивного підприємництва за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України та від ДПІ у м. Чернівці інформацію по ВАТ «ЛюксПромЕкспо»(код 33762119) про наявні розбіжності зафіксовані базою Державної податкової служби «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА.

Представники відповідача не заперечили проти даних клопотань в звязку з цим суд витребував дані докази, щодо вказаних обставин.

6 квітня 2010 року прийшла відповідь від ДПІ у м. Чернівці (а.с. 81-82) та 23.04.2010 року Червоногвардійський районний суд м. Макіївка Донецької області надіслав копію постанови від 19.12.2008 року (а.с. 84-86)

Також судом встановнолено, що 11.06.2008 р. між ВАТ «ЛюксПромЕкспо»та ТОВ «БК Валорес» укладено договір № 44/7-3-1 поставки труб поліетиленових та комплектуючих до них.

В ході виконання умов договору ВАТ «ЛюксПромЕкспо»(Покупець) перерахувало ТОВ «БК Валорес» (Постачальник) кошти в сумі 23 650 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 27.06.2008 р.

На виконання пп.7.2.1., 1.23., 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР, ТОВ «БК Валорес»були виписані податкові накладні № 142 від 27.06.2008р. на суму 4 350 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 725 000,00 грн. та податкову накладну № 162 від 27.06. 2008 р. на суму 19 300 000,00 грн.

Зазначені операції належним чином відображені в бухгалтерському обліку як постачальника так і покупця.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено);добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Судом встановлено, що ДПІ зменшила суму бюджетного відшкодування з ПДВ у звязку з тим, що факт надходження до бюджету цього податку, заявленого до відшкодування позивачем, результатами перевірки ТОВ «БК Валорес»(постачальник), на думку ДПІ податкові накладні заповнені в порушення пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 зі змінами та доповненнями всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Правову оцінку законності проведення господарської діяльності ТОВ «БК Валорес»дав Червоногвардійський районний суд м. Макіївка Донецької області у постанові від 19.12.08 р., в тому числі щодо взаємовідносин з різними суб'єктами господарювання.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до вимог п. 5 Наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 165 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказано у пункті 2 даного Порядку.

Згідно пункту 2 згаданого наказу податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. В даному випадку податкові накладні складало ТОВ «БК Валорес», яке зареєстроване з як платник податку в податковому органі і якому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Крім того, посадові особи ВАТ «ЛюксПромЕкспо»не несуть відповідальність за не правильне складання податкових накладних контрагентами, а саме ТОВ «БК Валорес».

Таку ж позицію підтримує Вищий адміністративний суд інформаційний лист від 04.06.2009 року №864/13/13-09 «Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень про визначення сум податку на додану вартість з податку на додану вартість»яка полягає в тому, що «сама по собі сплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем».

Також суд погоджується з твердженням позивача про те, що позиція ДПА України, викладена за результатами розгляду повторної скарги у листі від 13.11.2009 р. № 11694/6/25-0115, щодо нікчемності укладеного між ВАТ «ЛюксПромЕкспо»та ТОВ «БК Валорес» договору №44/7-3-1 від 11.06.2008 р., як такий що порушує публічний порядок (ст. 228 ЦК України) є необґрунтованою.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ст. 226 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що договір № 44/7-3-1 від 11.06.2008 р. в судовому порядку визнаний недійсним не був і виконаний сторонами повністю.

Статтею 228 ЦК України, передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, .Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно п. 1.1. Договору, Постачальник (ТОВ «БК Валорес») зобов'язується поставити, а Покупець (ВАТ «ЛюксПромЕкспо») зобов'язується прийняти і оплатити труби поліетиленові та комплектуючі, надалі «Продукція», партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими Сторонами в порядку, передбаченому цим Договором, Рахунках - фактурах або Специфікаціях (додатках) до цього договору.

З викладеного вбачається, що Договір № 44/7-3-1 від 11.06.2008 р., укладений між ВАТ «ЛюксПромЕкспо»та ТОВ «БК Валорес», - двома суб'єктами господарювання, підписаний уповноваженими на те особами, оформлений у письмовій формі та був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені його умовами, що і підтверджено первинними документами і належним відображенням бухгалтерському обліку.

Фактів, які б давали змогу зробити висновок про порушення публічного порядку, ДПА України не навело.

Одночасно питання щодо визнання правочинів нікчемними як такі, що порушують публічний порядок висвітлене у постанові Верховного Суду України " Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9.

Зокрема Верховний Суд України зазначає: " Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок".

Крім того, у відповідності до п.4 зазначеної Постанови пленуму договір між юридичними особами є оспорюваним, а не нікчемним, а тому підлягає визнанню недійсним тільки в судовому порядку.

Виходячи з наведеного суд вважає, що відповідач при прийнятті спірного рішення діяв в супереч вимог ст. 19 Конституції України, та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема спірне рішення прийняте в супереч повноважень та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Тому вказані рішення як протиправні підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятого ним рішення.

Таким чином суд вважає за доведені ті обставини на які посилається позивач, тому адміністративний позов як обґрунтований підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати судовий збір в сумі 3.40 грн. з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.04.2009 року №0000100233/0, від 02.07.2009 року №0000100233/1, від 07.09.09 року №0000100233/2 та від 13.11.2009 року №0000100233/3, якими Державна податкова інспекція у м. Чернівці визначила ВАТ "ЛюксПромЕкспо" податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5 911 578 грн.

3.Стягнути з Державного бюджету на користь ВАТ "ЛюксПромЕкспо"судові витрати у розмірі 3.40 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову складено в повному обсязі 20 липня 2010 року.

Суддя Р.В. Ватаманюк