Рішення № 106519436, 15.09.2022, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/1649/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2022 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді САВЛУК Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Журналіст-3» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

в с т а н о в и в:

01 лютого 2022 року Житлово-будівельний кооператив «Журналіст-3» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до предмету позову просить: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Журналіст-3» заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 2183,20 гривень, а також, інфляційних витрат 269,22 грн., 3% річних 107,62 грн., пеня 1309,36 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Журналіст-3» заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 2183,20 гривень, а також, інфляційних витрат 269,22 грн., 3% річних 107,62 грн., пеня 1309,36 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Журналіст-3» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн., та витрати на правову допомогу в розмірі 5270,00 гривень»

Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідачі є співвласниками квартири та споживачами послуг які надаються позивачем, однак відповідачі належним чином не виконують встановлений законодавством обов`язок по сплаті послуг на утримання будинку та прибудинкової території, у зв`язку з чим за період з квітня 2019 року по жовтень 2021 року утворилася заборгованість в загальному розмірі 4336,40 гривень., просить задовольнити позов в повному обсязі та розподілити судові витрати.

16 лютого 2022 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до свого провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

16 лютого 2022 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відмову у задоволенні заяви представника позивача адвоката Бардаш Олександра Вікторовича про забезпечення доказів.

25 липня 2022 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про продовження розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Положеннямист.174 Цивільного процесуального кодексу Українизакріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

15 вересня 2022 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду відзив на позов з викладенням своїх міркувань по суті предмету позову з посиланням на норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідачі є співвласниками в рівних частках квартири АДРЕСА_1 . Відповідач не заперечує факт наявності заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги, яка виникала внаслідок тяжкого матеріального становища, однак після відкриття провадження у цій справі відповідачем погашено заборгованість за вказаний кооперативом період в загальному розмірі 4564,00 гривень, що підтверджується розрахунковими документами, які долучено до відзиву.

Представник позивача адвокат Бардаш Олександр Вікторович в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, разом з позовом представник подав заяву про розгляд справи у його відсутність. (а.с. 8)

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи у її відсутність.

У відповідності до ч.8 ст.279Цивільного процесуальногокодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про кооперацію» до компетенції загальних зборів членів кооперативу належить визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про кооперацію» кооперативи реалізують товари та надають послуги за цінами і тарифами, встановленими самостійно; кооперативи мають право реалізувати товари та надавати послуги за цінами і тарифами, що встановлюються на договірних засадах, окремо для членів кооперативу та інших осіб.

Судом встановлено, що ЖБК «Журналіст- 3» діє на підставі Статуту, який затверджено Загальними зборами членів ЖБК «Журналіст-3» (протокол №9).

Відповідно до п. 1.3 Статуту ЖБК «Журналіст-3», кооператив є юридичною особою з момент його державної реєстрації неприбутковою організацією, якій забороняється розподіл отриманих доходів (прибутків) або їх частин серед засновників (учасників) та членів Кооперативу працівників кооперативу (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб. Кооператив має власну печатку із своїм найменуванням та інші необхідні реквізити, а також розрахунковий рахунок в банку.

Відповідно до п. 1.4 Статуту ЖБК «Журналіст-3»,доходи (прибутку) кооперативу використовуються виключно для фінансування видатків на утримання кооперативу, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів його діяльності, визначених статутом.

Відповідно до п. 1.6 Статуту ЖБК «Журналіст-3», житлово-будівельний кооператив діє виключно для обслуговування, ремонту і реконструкції житлового будинку та утримання прибудинкової території за кошти членів житлово-будівельного кооперативу і за рахунок пасивних доходів та фінансової допомоги добровільних внесків, або дотацій держави, отриманих і використаних кооперативом відповідно до мети його діяльності. Кооператив може надавати житлово-будівельні комунальні послуги іншим особам в обсяг, що не перевищує 20% загального обороту кооперативу.

Протоколом загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу «Журналіст-3» від 02 серпня 2018 року, прийнято рішення, яким затверджено тариф в розмірі: 6.83 грн/кв.м, підписати та внести зміни до Інформаційно-аналітичної системи управління житловим фондом м. Києва та ГІОЦ з 01 вересня 2018 року, для складових норм витрат з утримання будинку за адресою: АДРЕСА_2 , розрахованих відповідно до Порядку формування тарифу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2015 року 3515 Голові правління ЖБК «Журналіст-3» підписати та внести зміни до Інформаційно-аналітичної системи управління житловим фондом м. Києва та ГІОЦ з 01 вересня 2018 року. Збільшення тарифу за прибудинкову територію, розподілити на формування коштів для виконання поточного ремонту, утеплення будівлі та встановлення ІТП у 2019-2020 році. Провести зміни в кошторисі на 2018 рік ЖБК «Журналіст-3» згідно статті обліку, утримання, ремонту будинку та затвердити на зборах уповноважених до 01 вересня 2018 року.

За даними, які внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, встановлено, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 , належить в рівних частинах ОСОБА_1 (1/2) та ОСОБА_2 (1/2).

Відповідно до положення статті 322 Цивільного кодексу України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 360 Цивільного кодексу України, співвласник відповідно до своєї частки у праві часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відсутність письмового договору між споживачем житлово-комунальних послуг та їх виконавцем, за умовами фактичного споживання цих послуг, не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати, оскільки згідно ст. 11 ЦК України цивільного права та обов`язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов`язки, і такою дією є реальне надання послуг позивачем та їх отримання відповідачем.

За приписами ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлення договором або законом.

Висуваючи вимоги про субсидіарне стягнення з відповідачів, як споживачів житлово-комунальних послуг, заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, позивачем долучено розрахунок нарахованих (сплачених) щомісячних платежів по квартирі АДРЕСА_1 , з урахуванням споживчої площі квартири, відповідно до наданого розрахунку за період з квітня 2019 року по жовтень 2021 року у відповідачів виникла заборгованість на загальну суму 4336,40 грн.

На спростування заявлених вимог, відповідач ОСОБА_1 посилається на наступне, що була обізнана про наявність заборгованості перед позивачем по внескам з утриманням будинку та прибудинкової території, тому 30 серпня 2022 року здійснила погашення внесків в розмірі 1500,00 гривень, 13 вересня 2022 року в розмірі 3064,09 гривень, на підтвердження оплати боргу долучено платіжні документи, а саме: Квитанцію №9279-8499-9428-8397 від 30 серпня 2022 року, в розмірі 1500,00 гривень, Квитанцію № 9281-2577-1231-8478 від 13 вересня 2022 року в розмірі 1500,09 гривень, Квитанцію № 9281-2581-1549-8976 від 13 вересня 2022 року в розмірі 1564,00 гривень.

Необхідно враховувати, що засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, а на відповідача - доведення обґрунтованості та підставності заперечень проти позову. Саме на сторони покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції у справі.

Згідно зі статтею 77 Цивільного процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, саме сторони, як особи, які на власний розсуд розпоряджаються своїми процесуальними правами щодо предмета спору, визначають докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Неподання стороною належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог/заперечень проти позову є підставою для вмотивованого висновку судів про недоведеність та необґрунтованість позиції сторони у справі, адже саме зазначені стороною обставини, а не висновки судів, у такому випадку ґрунтуються на припущеннях. Сторона має довести належними та допустимими доказами свою правову позицію у справі.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову, за загальним правилом, покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків. Аналогічний тягар доведення заперечень проти позову покладається на відповідача.

Суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, наведені сторонами доводи та заперечення щодо заявлених вимог, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог, які пред`явлено до кожного із відповідачів окремо щодо стягнення заборгованості по оплаті щомісячних внесків за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, яка за розрахунками позивача складає 4336,40 гривень та виникала за період з квітня 2019 року по жовтень 2021 року, оскільки борг погашено відповідачем ОСОБА_1 в повному обсязі , шо підтверджується платіжними документами, а саме: квитанція №9279-8499-9428-8397 від 30 серпня 2022 року - 1500,00 гривень, квитанція № 9281-2577-1231-8478 від 13 вересня 2022 року - 1500,09 гривень, квитанція № 9281-2581-1549-8976 від 13 вересня 2022 року - 1564,00 гривень, що в загальному розмірі становить 4564,09 гривень, переплата в розмірі 197,69 гривень.

Щодо вимог, які пред`явлено до відповідача ОСОБА_2 , як субсидіарного боржника, то слід наголосити на наступне.

Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини четвертастатті 544 Цивільного кодексу України).

Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги регрес).

Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц і від 19 серпня 2020 року у справі № 703/2200/15-ц.

Стосовно нарахування позивачем суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 538,44 грн., трьох відсотків річних від простроченої суми в розмірі 215,24 грн., та пені в розмірі 2618,72 грн., суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 2ст. 625 Цивільного кодексу Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Закріплена в пункті 10 частини третьоїстатті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другійстатті 625 Цивільного кодексу України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15).

З огляду на те, що відповідач, як встановили суди попередніх інстанцій, прострочив виконання грошового зобов`язання, він на вимогу позивача повинний сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми. Висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 14-448цс19-ц.

Як передбачено у п. 6.2.4 Статуту, член кооперативу зобов`язаний відшкодування інфляційні втрати Кооперативу та 3% річних за несвоєчасну оплату коштів за спожиті житлово-комунальні послуги, а також пеню із розрахунку 0,1 % від суми заборгованості за кожен день простроченого платежу.

Висуваючи вимогу щодо стягнення з відповідачів, кожного окремо, суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення сплати обов`язкових платежів в розмірі 538,44 грн., трьох відсотків річних від простроченої суми в розмірі 215,24 грн., та пені в розмірі 2618,72 грн., позивач посилається на застосування в даному випадку положень п. 6.2.4 Статуту кооперативу.

Разом з тим, згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)" (№530-ІХ від 17.03.2020 року), на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Відповідно доПостанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 рокузі змінами «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19», з 12.03.2020 року на всій території України запроваджено карантин.Постановою Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 рокузі змінами, з 19 грудня 2020 р. до 31 березня 2022 р. установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленогопостановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Зважаючи на те, що на території України з 12 березня 2020 року було запроваджено карантин, на період дії якого Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (№530-ІХ від 17 березня 2020 року) заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, нарахування та стягнення судом 3% річних та інфляційних втрат.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для застосування до склавшися відносин санкцій цивільно-правового характеру, передбачених п. 6.2.4 Статуту кооперативу, які кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки за розрахунками позивача заборгованість у відповідачів виникала у період чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (№530-ІХ від 17 березня 2020 року), де міститься норма прямої дії щодо заборони нарахування штрафних-фінансових санкцій за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, тому вимоги в цій частині не підлягають задоволенню щодо кожного із відповідачів, як такі, що притирічать нормам чинного законодавства.

Відповідно доч.1,2ст. 4 Цивільного - процесуального кодексу України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов Житлово-будівельного кооперативу «Журналіст-3» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, є необґрунтованим та таким, щоне підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положеньст.141 Цивільного процесуального кодексу України, суд не вирішує питання розподілу судових витрат, які складаються із судового збору та витрат на правничу допомогу, оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 257, 261, 526, 612, 625, статтями 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355Цивільного процесуального кодексу України суд, -

у х в а л и в :

Відмовити у задоволенні позову Житлово-будівельного кооперативу «Журналіст-3» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIIIвід 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя: