Постанова № 10651360, 19.07.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.07.10 Справа №2а-6345/10/2/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В. , при секретарі Дрягіні В.П. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління у справах захисту прав споживачів в АРК

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 1700,00 грн. штрафних санкцій

за участю представників:

від позивача - не зявився;

від відповідача не зявився;

Суть спору: Управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим (далі позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) 1700,00 грн. заборгованості зі штрафних санкцій, нарахованих за порушення вимог законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів.

Позивач у судове засідання, яке відбулось 19.07.2010 року, не зявився, про час, дату та місце його проведення був повідомлений належним чином, клопотання про розгляд справи за його відсутності до суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце його проведення був повідомлений належним чином, клопотання про розгляд справи за його відсутності до суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, враховуючи ненадання відповідачем доказів неможливості їх участі у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи без участі їх представників, керуючись ст. 128 КАСУ, вважає можливим продовжити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Регулювання відносин між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлення прав споживачів, а також визначення механізму їх захисту та основ реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів передбачено Законом України “Про захист прав споживачів” від 12.05.1991 № 1023-XII (далі Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Частиною 3 ст. 5 Закону передбачено, що захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Статтею 26 Закону визначено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, у тому числі: ) перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів; подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.

Результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальних органів оформлюються відповідними актами.

Так, судом встановлено, що 17.12.2009 року посадовою особою Управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим в ході здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства про рекламу в м. Сімферополь зафіксована (фото фіксація) ознака порушення Закону України “Про рекламу”.

В результаті чого був складений протокол від 17.13.2009 року про наступне: на відкритої місцевості біля входу в магазин продовольчих товарів ФОП ОСОБА_2 розташованого за адресою: АДРЕСА_1, встановлено розповсюдження реклами алкогольної продукції та тютюнових виробів у відсутності в рекламі попереджувального надпису про шкоду здоровю при надмірному вживанню алкоголю, та про те, що «куріння може викликати захворювання на рак», що є ознакою порушення ч.7 ст.22 Закону України «Про рекламу», а також розміщення реклами алкогольної продукції та тютюнових виробів або знаку для товарів чи послуг, під якими випускається алкогольна продукція на зовнішньої рекламі заборонено та є порушенням вимог порядку розповсюдження реклами вказаних у ч.2 Ст. 22 Закону України «Про рекламу».

В подальшому за місцем розташування магазину ФОП ОСОБА_1 були направлені вимоги про надання інформації щодо вартості реклами (вих. №2950 від 17.12.2009 року та №3039 від 30.12.2009 року). Дані вимоги були отримані відповідачем, що підтверджується повідомленнями про вручення поштової кореспонденції №11988046 та №11988410. Однак, на адресу Управління інформації про вартість реклами у відповідності до ч.5 ст. 27 Закону України «Про рекламу» не надійшло.

На підставі викладеного, позивачем 26.01.2010 року прийнято рішення № 187-р, яким відповідач фізична особа підприємець ОСОБА_1 зобовязана згідно ч. 7 ст. 27 Закону України “Про рекламу” за порушення передбачені ч.6 Ст.27 Закону України «Про рекламу» сплатити у встановлені законодавством строки штраф у розмірі 1700,00 грн. та у триденний строк після оплати штрафу письмово повідомити державний орган у справах захисту прав споживачів, який наклав стягнення, вказавши номер та дату платіжного доручення, по якому оплачений штраф (надати копію квитанції).

Крім того, відповідач повідомлений про те, що у разі невиконання рішення сума штрафу стягується у судовому порядку.

Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами визначає Закон України “Про рекламу”від 03.07.1996, № 270/96-ВР (далі Закон № 270).

Контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 270: спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами; Антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції; Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності; Міністерство фінансів України - щодо реклами державних цінних паперів; Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку - щодо реклами на фондовому ринку.

Органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними законодавства про рекламу не пізніш як за три дні до такого розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону № 270 рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами під час розгляду питання про порушення цього Закону мають право: бути присутніми на засіданні органу державної влади під час розгляду питання про порушення ними цього Закону; подавати необхідні документи, давати пояснення; отримувати копію протоколу засідання та рішення органу державної влади, прийнятого щодо них; оскаржувати дії чи бездіяльність зазначеного органу державної влади та його посадових осіб до суду.

Так, судом встановлено, що у вимогах про надання інформації що до вартості реклами (вих. №2950 від 17.12.2009 року та №3039 від 30.12.2009 року) яки були отримані відповідачем було вказано дату, час та місце розгляду питання про накладення на нього штрафу.

Особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Частиною 6 ст. 27 Закону передбачено, що за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальним органам, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Рішення у справах про порушення законодавства про рекламу можуть бути оскаржені до суду.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем рішення про застосування штрафних санкцій не оскаржене, штраф в установлені законодавством строки відповідачем не сплачений.

Пунктом 10 частини 1 статті 26 Закону України “Про захист прав споживачів” встановлено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи мають право подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів.

Приймаючи до уваги, що відповідачем у порядку ст. 71 КАС України не було надано жодного доказу на підтвердження того, що рішення про накладення штрафу винесено з порушенням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позивач правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1700,00 грн. заборгованості.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (95000, АДРЕСА_2; відомості про відкриті рахунки в установах банків в матеріалах справи відсутні) на користь державного бюджету м. Сімферополя АР Крим штрафні санкції на загальну суму 1700,00 грн. (код платежу 21081100 на р/р 31112106700002 в ГУ ДКУ в АР Крим, МФО 824026, ОКПО 34740405).

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Яковлєв С.В.