Постанова № 10651355, 27.07.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 липня 2010 р. Справа №2а-8588/10/2/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В. , при секретарі Дрягіні В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Бахчисарайського комунального унітарного підприємства «Міськтепломережа»

до Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції АР Крим

про визнання протиправною та скасування постанови

за участю представників:

від позивача Жукова Н.Д. пред-к, дов. № 06/2828 від 18.11.2009 р.

від відповідача Чернейкіна Т.І. пред-к,дов. №03/1-28/5671 від 16.07.2010р.

Суть спору: Бахчисарайське комунальне унітарне підприємство «Міськтепломережа» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування постанови Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції АР Крим (далі відповідач) № 03/5205 від 23.06.2010р. про накладення арешту на грошові кошти, яки знаходяться та поступають до приходної каси позивача. Вимоги мотивовані тим, що у разі арешту грошових коштів, яки надходять до каси підприємства, позивач буде позбавлений можливості вчинення заходів з метою організації надання послуг населенню щодо теплопостачання, що зробить неможливим отримання коштів, призведе до зростання заборгованості та збільшення обсягів його заборгованості , стягнення якої здійснюється у примусовому порядку.

Представник позивача у судовому засіданні, наполягав на задоволені позовних вимог, зазначив, що в умовах накладення арешту на грошові кошти підприємства, яки знаходяться на його банківських рахунках, заборона розпорядження коштами, яки надходять до каси , призведе до повного зупинення процесу діяльності підприємства.

У судовому засіданні, яке відбулось 19.07.2010р., відповідачем надані заперечення на позов (вих. № 03/5689 від 16.07.2010р.), в яких зазначено про відсутність підстав для задоволення позову.

Під час розгляду справи представники позивача та відповідача наполягали на вимогах та запереченнях викладених у позовній заяві та запереченнях на позов.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін , суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач 23.06.2010р. прийняв постанову про накладення арешту на грошові кошти боржника, згідно з якою на підставі ст.5,50 Закону України «Про виконавче провадження» був накладений арешт на грошові кошти позивача, яки знаходяться та поступають до приходної каси на суму 5044440 грн., останньому було заборонено використання арештованих коштів у зазначеній вище сумі з тих, що надходять до приходної каси підприємства.

.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) встановлює, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Органами державної виконавчої служби підлягають виконанню, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів.

Заходами примусового виконання рішень, згідно зі ст. 4 Закону, є: звернення стягнення на майно боржника; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії (ст. 5 Закону).

Відповідно до частини 1 ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Таким чином, законодавцем встановлені певні обмеження повноважень державного виконавця, відповідно до яких всі рішення приймаються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом «Про виконавче провадження», вони повинні бути повними, неупередженими та своєчасними, виконавчі дії не можуть порушувати права та законні інтереси громадян та юридичних осіб.

Відповідно до ст.49 цього Закону у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.

Згідно зі ст. 50 Закону стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.

У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Матеріали справи свідчать про те, що станом на 23.06.2010р. на примусовому виконанні у відповідача знаходиться зведене виконавче провадження № 1003, яке складається з 50 виконавчих документів, заборгованість по яким становила 5038309,71грн.

Під час розгляду справи судом було встановлено,що вказана сума заборгованості позивачем не сплачена, при вчиненні виконавчих дій щодо примусового стягнення коштів по виконавчим документам, яки об'єднані у зведене виконавче провадження №1003.

Відповідачем надані документи, яки свідчать про те, що при примусовому виконанні виконавчих документів, яки об'єднані у зведене виконавче провадження №1003, в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», ним прийняти постанови про накладення арешту на грошові кошти боржника, яки знаходять на відкритих ним рахунках.

Матеріали справи свідчать про те, що коштів, яки надходять на розрахункові рахунки позивача , не достатньо для повного виконання всіх виконавчих документів , яки об'єднані у зведене виконавче провадження №1003.

За таких обставин суд приходить до висновку, що при прийнятті 23.06.2010р. постанови про накладення арешту на грошові кошти боржника, яки знаходяться та поступають до його приходної каси, відповідач діяв способом та в порядку, встановлених в Законі України «Про виконавче провадження», в наслідок чого вказана постанова не може бути визнана протиправною.

Разом з тим, слід враховувати наступне. Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать про те,що позивач є підприємством, основною метою діяльності якого є забезпечення теплопостачання населенню, має сезонний характер роботи. За таких обставин суд вважає обґрунтованими його посилання на те, що у разі накладення арешту на кошти, яки надходять до каси підприємства, воно буде позбавлено можливості будь-яким чином здійснювати заходи щодо підготовки до опалювального сезону, надання послуг населенню, що призведе до зростання заборгованості, неможливості отримання коштів в тому числі для виконання судових рішень, яки знаходяться на примусовому виконанні у відповідача.

За таких обставин, приймаючи до уваги наданні позивачем докази того, що всі кошти, яки надходять на його розрахункові рахунки, використовуються для примусового погашення заборгованості, часткового направлення коштів, яки надходять до каси підприємства, для добровільного погашення заборгованості, керуючись зазначеними вище положеннями КАС України, суд приходить до висновку,що існують підстави для скасування постанови відповідача від 23.06.2010р. про накладення арешту на його грошові кошти, яки знаходяться та поступають до приходної каси.

Під час судового засідання, яке відбулось 27.07.2010 р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Постанову оформлено та підписано 02.08.2010 року.

Керуючись ст.ст. 98, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції АР Крим (98400, м. Бахчисарай, вул. Калініна, 1) від 23.06.2010 р. про накладення арешту на грошові кошти, яки знаходяться та поступають до приходної каси Бахчисарайського комунального унітарного підприємства «Міськтепломережа» (м.Бахчисарай, вул. Грузинова, 65, код ЄДРПОУ 22245512).

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Бахчисарайського комунального унітарного підприємства «Міськтепломережа» (м.Бахчисарай, вул.Грузинова, 65, код ЄДРПОУ 22245512) 3,40 грн. судового збору.

4. В іншій частини позовних вимог у позові відмовити.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Яковлєв С.В.