Постанова № 10651350, 12.07.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.07.10 Справа №2а-4454/10/8/0170

(17:26 год.) м. Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Гнатенко І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Авто Транс"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання недійсним рішення,

за участю представників сторін:

від позивача - Мозгова Віра Іванівна, довіреність № б/н від 14.06.10,

від відповідача - Тарасенко Ольга Василівна, довіреність № 18/10-0 від 19.01.10,

Суть спору: ТОВ "Еліт Авто Транс" звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до відповідача про визнання недійсним рішення № 0004152303 від 17.03.10р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 375 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що посадовими особами відповідача під час проведення перевірки складений акт перевірки, в якому зафіксовані нібито встановлені порушення позивачем п.п. 2,5,13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. За результатами вказаної перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення, яких позивач не допустив. На думку позивача, перевіркою не виявлено та не підтверджується порушення позивачем п.п.2,5,13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, що призвело до невірних висновків, викладених у акті перевірки та, як наслідок, прийняття неправомірного рішення про застосування фінансових санкцій.

Також позивач зазначив, що в Акті перевірки ТОВ «Еліт Авто Транс», на підставі якого було прийнято рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, не вказано та не встановлено, якому конкретно пасажиру не був виданий квиток, у пасажира не були відібрані пояснення.

Крім того, позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на п.4 ст.9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та зазначив, що у зв'язку з інтенсивністю дорожнього руху та з метою забезпечення безпеки пасажирів та інших учасників руху, ТОВ «Еліт Авто Транс» видало наказ про порядок видачі проїзних квитків, згідно до якого, пасажир, який оплатив вартість проїзду, самостійно відриває квиток, який знаходиться у доступному для них місці. Про вказаний порядок видачі проїзних квитків усі пасажири проінформовані та скарг від них не надходило. При таких обставинах, вимоги ДПІ у м. Сімферополі щодо обов'язкового проведення водіями ТОВ «Еліт Авто Транс» розрахункових операцій з застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або проведення розрахунків з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки, безпідставні.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.04.10 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 12.07.10 р. наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.07.10 р. заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав, викладених у запереченнях до позову, а саме зазначив, що перевірка проведена у відповідності до вимог чинного законодавства, на підставі направлень та відповідно до плану-графіку проведення перевірок на лютий 2010 р., перевіряючі були допущені до перевірки. В ході перевірки були виявлені порушення п.2,5,13 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, що було відображено в акті перевірки № 003350 від 23.02.10 р., на підставі якого до позивача було застосовано штрафні санкції оскаржуваним рішенням. Відповідач зазначив, що позивач зобовязаний вести прошнуровану та належним чином зареєстровану в органі ДПС КОРО з дотриманням встановленого порядку її ведення,складати в ній щоденні звіти.

В ході судового розгляду судом було допитано у якості свідка ОСОБА_4 водія автобусу, в присутності якого проводилась перевірка господарської діяльності позивача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт Авто Транс"зареєстровано у якості юридичної особи 16.08.06 р., що підтверджується свідоцтвом по державну реєстрацію, виданим виконкомом Сімферопольської міської ради, ідентифікаційний номер 34523716 (а.с.36).

Судом встановлено, що позивач здійснює підприємницьку діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування на підставі ліцензії Головавтотрансінспекції Міністерства транспорту та звязку України з видом діяльності: надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі), виданої 22.09.06 р., строком дії з 22.09.2006 р. по 21.09.2011 р.(а.с.50); ліцензійної картки серії АА № 340687 до ліцензії серії АВ № 197824 діє до 31.09.2011 р., наказ 151Л (а.с.53).

Наказом ТОВ "Еліт Авто Транс" від 13.10.09 р. № 77-л, було прийнято на посаду водія ОСОБА_4 з 13.10.09 р. (а.с.55).

Наказом ТОВ "Еліт Авто Транс" від 13.10.09 р. № 15, за водієм ОСОБА_4 було закріплено автобус марки Богдан А 09202, держ.номер НОМЕР_3 (а.с.54).

23.02.10 р. посадовими особами ДПА в АРК, на підставі плану - графіку проведення перевірок обєктів торгівлі, громадського харчування та послуг на лютий 2010 р. (а.с.21-22), направлення на перевірку № 218/23-3 від 29.01.10р. (а.с.17) проведено перевірку за дотриманням позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій маршрутного таксі, при обслуговуванні міських пасажирських маршрутів, що належить субєкту господарської діяльності Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліт Авто Транс".

Направлення на перевірку від 29.01.10 №218/23-3 не було вручено водію ОСОБА_4, у звязку із відмовою від його отримання, але з направленням водія було ознайомлено, про що зазначено у копії направлення (а.с.17).

В ході перевірки працівниками контролюючого органу було складено опис готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків, який було підписано працівниками ДПІ, які проводили перевірку та не підписано водієм ОСОБА_4 на суму 203 грн. (а.с.18).

За результатами перевірки, маршрутного таксі Богдан, держ.номер НОМЕР_3, проведеної у присутності водія ОСОБА_4, 23.02.10 р. складений акт № 003350 (а.с.19-20) перевірки дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, яким зафіксовані порушення позивачем п.п.2,5,13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265/95-ВР (далі - Закон № 265), а саме:

- проведення розрахункових операцій без надання квитку;

- невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, відповідно до виданих квитків у розмірі 7 грн. (сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків склала 203,00грн. (з урахування проїзду вартістю 2 грн.), квитків продано на суму 194,00грн.);

- не проведення розрахунків з використанням книги обліку розрахункових операцій з додержанням встановленого порядку її ведення.

Водій заперечень до акту не надав, відмовився від підписання акту перевірки та отримання примірнику акту, про що було складено акт відмови від підписання матеріалів перевірки № 0328/01/01/23/34523716 (а.с.18).

На підставі акту перевірки № 003350 від 23.02.10 Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі прийнято рішення про застосування до ТОВ "Еліт Авто Транс" штрафних (фінансових) санкцій №0004152303 від 17.03.10 за порушення п.п.2,5,13 ст.3 Закону № 265 на суму 375,00 грн. (а.с.16).

В ході судового розгляду судом було досліджено довідку № НОМЕР_2 про реєстрацію книги обліку розрахункових операцій за автобусним маршрутом № 115, держ.номер НОМЕР_3 (а.с.65), книгу обліку розрахункових операцій № 0109002846/4 та квітково-касовий лист за 23.02.10 р., серії УВВ № 693443(а.с.66-68), облік руху готівки (а.с.51).

В ході судового розгляду судом було допитано ОСОБА_4 водія автобусу, в присутності якого проводилась перевірка, який пояснив, що 23.02.10 р. він керував автобусом Богдан держ.номер 5233 по маршруту № 115 в м. Сімферополі, Пневматика-Аерапорт з пасажирами. По ходу руху автобусу, до автобусу зайшли двоє чоловіків, які пізніше представились працівниками ДПІ та проводили перевірку. Свідок пояснив, що він ознайомився з документами на перевірку та надав перевіряючим КОРО та квитково-обліковий лист, який знаходився в КОРО, який на при кінці кожного дня відривається, а корінець квитково-касовий листа залишається в КОРО. Свідок також пояснив, що квитки в рулоні знаходяться на поручні позаду сидіння водія на видному місці при вході в автобус. Крім того свідок зазначив, що в автобусі на видному місці розміщене оголошення про те, що пасажири відривають квитки самостійно. Один з перевіряючих оплатив проїзд, але квиток не відірвав. Грошові кошти, які є виручкою, перевіряючі не перевіряли і не просили надати ці кошти для перерахунку. Сума, зазначена в акті перевірки, як сума, яка знаходилась на місці розрахунку не відомо звідки була взята перевіряючими. Свідок також пояснив, що заперечення до акту перевірки він не надав, у звязку із тим, що автобус збився від графіку руху, та у водія не було часу на надання заперечень, крім того зазначив, що акт перевірки перевіряючі при ньому не складали, так як свідок уїхав по маршруту по графіку та не ознайомлювався із актом перевірки у звязку із відсутністю вільного часу.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені у Законі України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Згідно зі ст.3 Закону № 265 субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані:

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (п.2 ч.1 ст.3);

- у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України (п.5 ч.1 ст.3);

- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня (п.13 ч.1 ст.3).

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, відповідач застосував до позивача відповідальність, передбачену п.3 ст.17 та ст.22 Закону, за порушення останнім п.п.2,5,13 ст.3 Закону № 265.

Відповідно до п.3 ст. 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну до субєктів господарювання застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 340,00 грн.(17, 00 грн.х20).

Відповідно до ст. 22 Закону, у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність. Відповідачем за порушення п.13 ст.3 Закону №265 застосовано штрафні санкції у сумі 35 грн. (7 грн.х5=35 грн., де 7 грн. - сума невідповідності грошових коштів).

Згідно абз.3 ст. 2 Закону № 265 реєстратор розрахункових операцій це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг).

Розрахунковий документ являє собою документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну (абз.15 ст.3 Закону №265).

Під місцем проведення розрахунків слід розуміти місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо (абз.26 ст.3 Закону №265).

Під час проведення перевірки позивача 23.02.10р. було встановлено, що при перевезенні пасажиру розрахункова операція на суму 2,00 грн. проведена без використання розрахункової книжки та книги обліку розрахункових операцій.

Пунктом 4 ст. 9 Закону № 265 визначено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу квитків державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу Державним казначейством України, та квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач надає послуги з перевезення пасажирів на автомобільному транспорті з видачею квитків, що не заперечується сторонами. Під час перевірки позивач здійснював розрахункові операції із застосуванням квитково-касового листа серії УВВ № 693443 від 23.02.10 р. (а.с.67) та відривних квитків.

Суд зазначає, що оскільки позивач надає послуги по перевезенню пасажирів міським автомобільним транспортом з видачею квитків, з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, він не зобовязаний застосовувати реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки при здійсненні розрахунків з пасажирами. Однак, це не звільняє позивача від обовязку вести книгу обліку розрахункових операцій у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до абз.17 ст. 2 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” книга обліку розрахункових операцій - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, що використовуються суб'єктами підприємницької діяльності при здійсненні розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, крім розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, визначений Порядком реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок, затвердженим наказом ДПА України №614 від 01.12.2000р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.02.2001р. за №106/5297 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до абз.1 п. 2.2. зазначеного Порядку книга ОРО реєструється при наданні послуг пасажирським автомобільним транспортом - на кожного кондуктора або, за рішенням СПД, на кожний транспортний засіб.

Згідно абз.3 п.2.2 вказаного Порядку форма книги ОРО, що використовується при наданні послуг пасажирським автомобільним транспортом у разі проведення розрахунків без застосування РРО, повинна відповідати формі товарно-касової книги, наведеній у додатку 13 (для міських та приміських автобусних маршрутів) та в додатку 14 (для міжміських автобусних маршрутів) до пункту 3.1.1 Інструкції про порядок обліку бланків квитків на проїзд автомобільним транспортом та готівки, отриманої від перевезень пасажирів і багажу, затвердженої наказом Міністерства транспорту України від 31.05.2000р. №279 “Про затвердження Інструкції про порядок обліку бланків квитків на проїзд автомобільним транспортом та готівки, отриманої від перевезень пасажирів і багажу” та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.06.2000р. за №369/4590, а саме: товарно-касова книга складається з квитково-касових листів, які пронумеровані та в яких обліковуються рух квитків та готівки.

При цьому на титульній сторінці повинна бути зазначена назва документа "Книга обліку розрахункових операцій"; квитково-касові листи в книзі повинні бути послідовно пронумеровані, обидві частини кожного квитково-касового листа повинні мати однакові серію (три літери) та номер (шість цифр), нанесені друкарським способом при виготовленні. Серії (у межах трьох літер) та номери (у межах шести цифрових розрядів) квитково-касових листів не повинні повторюватись у книгах ОРО, зареєстрованих одним СПД.

Перед початком використання книги ОРО слід зазначити на її титульній сторінці дату початку використання. Записи в книзі слід виконувати кульковою ручкою (п.7.3. Порядку).

Пунктом 7.4. Порядку встановлено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на господарську одиницю, передбачає:

наявність книги ОРО в господарській одиниці, на яку ця книга зареєстрована, або на місці проведення розрахунків;

здійснення записів про реквізити розрахункових квитанцій до початку використання розрахункової книжки та безпосередньо після закінчення її використання у межах робочого дня чи зміни;

щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Як вбачається із акту перевірки, на підставі якого було прийнято оскаржуване рішення, у маршрутному таксі на місці проведення розрахунків знаходилася книга обліку розрахункових операцій № 0109002846/4, зареєстрована у ДПІ в м. Сімферополі (п.2.1.4 акту перевірки).

Позивачем надано в обґрунтування позовних вимог копію вищенаведеної книги обліку розрахункових операцій № 0109002846/4 та квітково-касовий лист за 23.02.10 р. (а.с.67-68,51), яка була досліджена судом, в результаті чого суд дійшов висновку, що КОРО, що використовується маршрутним таксі держ.номер АК 5233АА по маршруту № 115 «Пневматика-Аеропорт центральний» в м. Сімферополі відповідає вимогам чинного законодавства, містить квітково-касовий лист за 23.02.10 р., тобто день проведення перевірки, який має серію, номер, та заповнені графи «ціна квитка», «серія», «початкові», «кінцеві», «після роботи». Тобто судом встановлено, що позивачем було заповнено квитково-касовий лист за 23.02.10 р. у відповідності до вимог чинного законодавства, та з його змісту вбачається, що за 23.02.10 р. позивачем було продано 200 квитків за ціною 2 грн.

Тобто у книзі обліку розрахункових операцій було зроблено запис про номери квітків до початку використання книги ОРО у день перевірки та після закінчення роботи зазначено номер останнього квитка (а.с.19).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає недоведеним факт порушення позивачем порядку використання КОРО, при здійсненні розрахунків у маршрутному таксі Богдан, держ.номер НОМЕР_3.

Пунктом 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого Міністерством юстиції України 25.08.2005р. №925/11205 встановлено, що Акт - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до п.1.6. Порядку № 327 за результатами невиїзної документальної, виїзної документальної чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Таким чином, акт перевірки є належним доказом у справі.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всі порушення, які викладені в акті перевірки зведені до невидачі при здійсненні розрахункової операції розрахункового документу, тобто проїзного квитка, незастосування КОРО при проведенні розрахункової операції та невідповідності наявних грошових коштів на місці проведення розрахунків, загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, які видані з початку робочого дня.

За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача, в частині застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених п.3 ст.17 Закону, за порушення ведення книги ОРО є протиправним, а відтак позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як зазначалося вище, позивач при здійсненні розрахунків при продажу квитків у міському автомобільному транспорті не зобовязаний застосовувати ані реєстратор розрахункових операцій ані розрахункову книжку, а відтак застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій за незабезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, є протиправним.

Крім того, суд зазначає, що позивач, відповідно до вимог чинного законодавства, зобовязаний при розрахунку видавати пасажиру квиток. Наказом ТОВ "Еліт Авто Транс" № 30 від 30.12.08 р. зобовязано водіїв підприємства здійснювати вільний доступ до квитків при сплаті за проїзд. Пасажири, що оплачують проїзд, можуть відірвати квиток самостійно.

30.12.08 р. на підставі наказу № 30 від 30.12.08 р., позивачем з метою забезпечення безпеки перевезення пасажирів за міським маршрутом № 115 «Аеропорт-Пневматика» автобус марки Богдан, держ.номер НОМЕР_3 переобладнаний для вільного доступу пасажирів до квитків, що підтверджується відповідним актом від 30.12.08 р. (а.с.24).

Отже з вищенаведеного вбачається, що позивачем здійснено заходи для отримання при розрахунку за проїзд пасажирами квитків, а вищенаведеними наказами позивача забезпечено як доступ пасажирів до квитків так і безпеку руху транспортного засобу та пасажирів.

Крім того суд зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що позивачем вищенаведеними наказами порушено норми чинного законодавства України із посиланням на такі норми.

Отже суд прийшов до висновку щодо недоведеності та необґрунтованості застосування до позивача штрафних санкцій на підставі ст.22 Закону № 265.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення субєкта владних повноважень є наслідком визнання цього рішення протиправним.

У позовній заяві позивач просить суд лише визнати рішення відповідача недійсним без вимог про визнання оскаржуваного рішення протиправним.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим № 0004152303 від 17.03.10р. на суму 375,00грн.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено у судовому засіданні 12.07.2010 р. У повному обсязі постанову складено 19.07.10 р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ в м.Сімферополі №0004152303 від17.03.10 р. про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Авто Транс" штрафних санкцій у сумі 375,00 грн.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Авто Транс" (м. Сімферополь вул. Ніжньогірська, 3/1, код ЄДРПОУ 34523716, р/р невідомі) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кушнова А.О.