Постанова № 10651262, 10.06.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

09 червня 2009 року Справа № 2-29/10199-2008                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

позивача: Степаненко Олександр Борисович, довіреність б/н від 01.10.08, товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРСО";

відповідача: Коваленко Єдуард Іванович, довіреність № 405 від 19.02.09, державне підприємство "Євпаторійський морський торговельний порт";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРСО" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 15 квітня 2009 року у справі №2-29/10199-2008

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРСО" (вул. Кулакова, 28-5,Севастополь,99011)

до           державного підприємства "Євпаторійський морський торговельний порт" (майд. Моряків, 1,Євпаторія,97400)

про стягнення 120701,19 грн.                                                            

                                                            ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «ЮРСО», звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, державного підприємства «Євпаторійський морський торгівельний порт», про стягнення суми заборгованості за договором підряду від 26 березня 2007 року № 5/01 у сумі 113237.99 грн., пені в сумі 7463.20 грн., а всього –120701.19 грн. (а.с. 6-8).

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач, державне підприємство «Євпаторійський морський торгівельний порт», не виконав прийняті на себе зобов’язання за договором підряду від 26 березня 2007 року № 5/01 в частині сплати виконаних робіт, в результаті чого за ним склалася заборгованість в сумі 113237.99 грн., на яку позивачем була нарахована пеня. Зазначені вимоги позивач обґрунтував положеннями статей 193, 217, 218, 231, 230 Господарського кодексу України (а.с. 3-6).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2009 року у справі № 2-29/10199-2008 (суддя Башилашвілі О.І.) в позові товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРСО»відмовлено.

При прийнятті рішення суд першої інстанції надав перевагу доводам відповідача стосовно того, що ним проведені взаєморозрахунки з позивачем у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи, на підставі чого дійшов висновку про відсутність у державного підприємства «Євпаторійський морський торгівельний порт»заборгованості за спірним договором, у зв’язку з чим, керуючись положеннями статей 193 Господарського кодексу України, 526, 530, 611, 549 Цивільного договору України, відмовив у позові.

Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «ЮРСО»звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушеннями місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.

Так, товариство з обмеженою відповідальністю «ЮРСО»стверджує, що місцевий господарський суд, в порушення статей 4-2, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, дійшов помилкового висновку про відсутність у відповідача заборгованості перед позивачем, оскільки доказів, які б це підтверджували, державним підприємством «Євпаторійський морський торгівельний порт»надано не було. При цьому, поза увагою суду залишився той факт, що банківські витяги, в результаті дослідження яких місцевий господарський суд дійшов такого висновку, містять посилання на рахунки, оплата яких не є предметом даного спору.

Також заявник апеляційної скарги не погодився з позицією суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення заборгованості, що виникла у зв’язку з несплатою вартості робіт, виконаних відповідно до додаткових угод № 2, 3, укладених між сторонами у даній справі, оскільки, незважаючи на їх непідписання відповідачем, вважає, що наявність заборгованості була визнана відповідачем у листуванні, що міститься в матеріалах справи.

Переглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

26 березня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРСО»(виконавець) та державним підприємством «Євпаторійський морський торгівельний порт»(замовник) укладений договір № 5/01 про виконання ремонтних робіт і проведення докового огляду ЛБМ «Лукулл»(т.1, а.с. 12-17) (далі –Договір).

Згідно з пунктом 1 Договору, виконавець зобов’язався на свій ризик за замовленням державного підприємства «Євпаторійський морський торгівельний порт»виконати роботи з проведенням додаткового огляду ЛМБ «Лукулл». Замовник зобов’язався прийняти та оплатити виконані роботи на умовах цього Договору.

Пунктом 2 договору обумовлено, що роботи виконуються у відповідності до діючої нормативно-технічної документації, державних стандартів, вимог регістру судноплавства України. Особливі умови по кожній складовій частині робіт оговорюються в протоколі узгодження обсягу робіт (ПУОР).

Якщо в процесі робіт по замовленню замовника виникає потреба в додаткових роботах, не передбачених ПУОР, то сторони переузгоджують термін закінчення робіт та укладають у встановленому порядку додаткову угоду до цього Договору (пункт 3.4).

У пункті 3.5 Договору сторони встановили, що підставою повного закінчення робіт в обсязі прийнятих виконавцем зобов’язань по даному Договору є підписання Акту приймання та здавання робіт із зазначенням в ньому ціни, яка визначена у пункті 4.4 даного Договору.

Згідно з пунктом 3.6 Договору початок робіт настає в семиденний термін після отримання авансу.

Розділом 4 Договору сторони встановили, що для визначення вартості робіт, за взаємною згодою застосовується договірна ціна, яка на час підпису цього договору становить 338862.00 грн., у тому числі ПДВ 56477.00 грн.. При цьому, сторони домовились, що після проведення дефектації та підписання протоколу узгодження обсягу робіт, який є невід’ємною частиною цього договору, сторонами встановлюється тверда договірна ціна, яка розраховується кошторисом та відповідно до діючих нормативних документів з ціноутворення за узгоджений обсяг робіт відповідно до ПУОР з урахуванням внесених змін під час проведення робіт. Тверда договірна ціна затверджується протоколом узгодження, який є невід’ємною частиною цього Договору.

При зміні раніше узгоджених сторонами цін, замовник залишає за собою право до закінчення робіт за погодженням із виконавцем корегування ПУОР, а також суму договору, виходячи з виділених бюджетних коштів. При цьому, замовник і виконавець вносять відповідні уточнення додатковими угодами до договору. Фінансові документи повинні бути погоджені виконавцем з замовником.

Пунктом 5 Договору передбачений порядок розрахунків між сторонами, згідно з яким протягом 5 банківських днів з моменту підписання цього договору та надання виконавцем рахунку –авансовий платіж у розмірі 50 % договірної ціни –169431.00 грн.; після досягнення 100 % обсягу виконаних робіт –75 % від постійної договірної ціни; протягом 7 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі робіт, пред’явлення судна регістру і надання виконавцем рахунку –остаточний розрахунок. Підставою до переведення коштів є рахунок виконавця, акт приймання та здавання робіт та необхідні додаткові документи.

У разі, якщо після надання виконавцю акту приймання та здавання робіт рахунку замовник затримує платіж більш ніж на 7 банківських днів, пунктом 9.4 встановлена відповідальність замовника у вигляді сплати ним пені за кожен прострочений день, яка обчислюється у відсотках (розмір однієї облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу).

Одночасно, сторони передбачили в пункті 11 Договору, що його умови мають однакову зобов’язальну силу для сторін та можуть бути змінені лише за взаємною згодою з обов’язковим складанням письмового документу (додаткової угоди).

При цьому, у даному пункті було обумовлено, що будь-які зміни та доповнення до цього договору мають силу лише у тому випадку, якщо вони оформлені у письмовому вигляді і підписані обома сторонами.

Згідно з пунктом 15 Договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 серпня 2007 року. У разі виникнення необхідності у продовженні дії договору у 2007 році сторони у встановленому порядку укладають додаткову угоду до цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з умовами зазначеного договору, державним підприємством «Євпаторійський морський торгівельний порт»11 квітня 2007 року був переданий позивачу буксир «Лукулл»для виконання ремонтних робіт і проведення докового огляду.

Згідно з умовами договору вартість робіт була визначена у розмірі 338862.00 грн..

При цьому, в ході проведення ремонтних робіт у позивача виникла необхідність проведення додаткових ремонтних робіт, у зв’язку з чим сторонами у справі 03 липня 2007 року була укладена додаткова угода № 1 (т.1, а.с. 18). Вартість робіт за зазначеною додатковою угодою склала 43473.36 грн..

Для оплати виконаних робіт за договором та додатковою угодою № 1 позивачем були виставлені рахунки: № 160 від 03 квітня 2007 року на суму 169431.00 грн. (т.2, а.с. 7), № 399 від 06 липня 2007 року на суму 118596.00 грн. (т.2, а.с. 9), № СФ-0000525 від 19 вересня 2007 року на суму 50841.00 грн. (т.1, а.с. 40), № СФ-0000534 від 21 вересня 2007 року на суму 43473.36 грн. (т.1, а.с. 41).

Згодом, а саме –08 серпня 2007 року та 31 серпня 2007 року, у зв’язку з виконанням додаткового обсягу робіт, позивачем було підписано додаткові угоди № 2, 3 на суми 19800.00 грн. та 36661.00 грн. відповідно та направлено відповідачу для узгодження (т.1, а.с. 19, 20, 21).

Однак, зазначені угоди № 2, 3 представником відповідача підписані не були.

Вартість робіт, передбачена угодами № 2 та № 3 до договору, пред’явлена позивачем до сплати (рахунок № 527 від 19 вересня 2007 року на суму 19800.00 грн. та № 533 від 21 вересня 2007 року на суму 36661.36 грн.), також до сплати пред’явлений рахунок № 539 від 25 вересня 2007 року на суму 13303.27 грн., що складає вартість запасних частин та матеріалів (накладна № 224 від 25 грудня 2007 року).

Враховуючи часткову сплату заборгованості за виконані роботи, позивачем заявлена до стягнення сума 113237.99 грн., яка не сплачена відповідачем у добровільному порядку, а також нарахована пеня в сумі 7463.20 грн.

Судом, при прийнятті рішення, був зроблений висновок щодо відсутності у відповідача заборгованості перед товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРСО»за виконані роботи згідно з умовами договору.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення виходячи з наступного.

Оскільки зі змісту спірного договору вбачається, що він за своєю правовою природою є договором підряду, правовідносини, які виниклі у зв’язку з його укладенням та виконанням, регулюються положеннями глави 61 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей стосовно виконання господарських зобов’язань, передбачених Господарським кодексом України.

Отже, згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з умовами договору від 26 березня 2007 року та додаткової угоди № 1 позивачем було виконано роботи на загальну вартість 382341.00 грн. та на цю суму виставлені рахунки для оплати: № 160 від 03 квітня 2007 року на суму 169431.00 грн. (т.2, а.с. 7), № 399 від 06 липня 2007 року на суму 118596.00 грн. (т.2, а.с. 9), № СФ-0000525 від 19 вересня 2007 року на суму 50841.00 грн. (т.1, а.с. 40), № СФ-0000534 від 21 вересня 2007 року на суму 43473.36 грн. (т.1, а.с. 41).

Відповідачем, були здійснені наступні оплати зазначених рахунків на суму 328411.00 грн.:

-          10 квітня 2007 року –згідно з рахунком № 160 внесено 169431.00 грн. (т.1, а.с. 50);

-          18 липня 2007 року –згідно з рахунком № 399 внесено 118596.00 грн. (т.1, а.с. 51);

-          13, 27 грудня 2007 року та 08 квітня 2008 року –згідно з рахунком № 525 внесено 25384.00 грн. (т.1, а.с. 52, 53, 54)

-          27 лютого, 13 та 17 березня 2008 року –згідно з розрахунком № 534 внесено 15000.00 грн. (т.1, а.с. 55, 56, 57).

Таким чином, заборгованість за виконані позивачем та прийняті відповідачем роботи складає 53930.00 грн. (382341.00 –328411.00 = 53930.00).

Вказана сума підлягає стягненню на підставі статей 525, 526 Цивільного кодексу, згідно з якими одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Посилання місцевого господарського суд на банківські витяги, що містяться в матеріалах справи (т. 1, а.с. 88-102, т.2, а.с. 7-25), з яких вбачається, що державним підприємством «Євпаторійський морський торгівельний порт»на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРСО»внесені кошти в сумі 388079.45 грн., що перевищує суму, яка підлягає сплаті за роботи, виконані згідно з договором від 26 березня 2007 року (338862.00 грн.) та додаткової угоди № 1 до цього договору (43473.36 грн.), судова колегія вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Так, частина платежів, проведених відповідачем, на які послався суд першої інстанції в своєму рішенні та які містяться у справі (т.2, а.с. 7-25), не є оплатою рахунків №№ 160, 399, 525 та 534, пред’явлених до сплати за виконані роботи по договору від 26 березня 2007 року та додатковою угодою № 1 до нього, а відносяться до інших правовідносин сторін, а саме –сплати рахунків, які не є предметом спору.

Виходячи з викладеного, стягненню підлягає сума заборгованості у розмірі 53 930.00 грн..

Одночасно, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом щодо відсутності підстав для стягнення вартості робіт, виконаних позивачем за додатковими угодами № 2, 3 від 08 серпня 2007 року та 31 серпня 2007 року, виходячи з наступного.

Так, пунктом 11 спірного договору підряду обумовлено, що будь-які зміни та доповнення до нього мають силу лише у тому випадку, якщо вони оформлені у письмовому вигляді і підписані обома сторонами.

Отже, у розділі 4 спірного Договору сторони передбачили, що у разі зміни раніше узгоджених сторонами цін, замовник залишає за собою право до закінчення робіт за погодженням із виконавцем корегування ПУОР, а також суму договору, виходячи з виділених бюджетних коштів. При цьому, замовник і виконавець вносять відповідні уточнення додатковими угодами до договору. Фінансові документи повинні бути погоджені виконавцем з замовником.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Як встановлено судом першої інстанції спірні додаткові угоди № 2, 3 до договору відповідачем підписані не булі, у зв’язку з чим є неукладеними та, відповідно, не породжують для сторін будь-яких прав та обов’язків.

Посилання позивача на те, що факт виконання робіт за додатковими угодами № 2, 3 підтверджується листування, що міститься в матеріалах справи (т.1, а.с. 61-63), колегія суддів вважає неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Умовами спірного договору передбачено, що про закінчення виконання робіт сторони складають акт приймання та здавання робіт, який є датою їх закінчення. При цьому, приймання виконання робіт проводиться замовником та виконавцем протягом не більш 7 діб з дати одержання письмового повідомлення виконавця про завершення роботи з оформленням акту виконаних робіт (пункти 3.5, 7.6, 7.8 договору).

Отже, матеріали справи не містять підписаних відповідачем актів виконаних робіт за вказаними додатковими угодами.

При зазначених обставинах, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що, оскільки позивач здійснював додаткові роботи за відсутності згоди відповідача на проведення таких робіт, вартість цих робіт стягненню з державного підприємства «Євпаторійський морський торгівельний порт»не підлягає.

А згідно з частиною 2 пункту 7.5 спірного договору виконавець за свій рахунок виконує роботи, які не відповідають якості, об’ємам або вартості робіт, передбачених договором.

Щодо витрат позивача, понесених у зв’язку з придбанням запасних частин та матеріалів на суму 13303.27 грн. (накладна № 224, т.1, а.с. 48), заявлених до стягнення (рахунок № 539 від 25 вересня 2007 року), суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

До витрат підрядника відноситься вартість матеріалів та обладнання.

Зміна ціни, як зазначено вище у постанові, в силу умов договору, можливе тільки за згодою сторін.

Оскільки, позивач не надав суду доказів того, що він узгодив придбання матеріалів, запасних частин та їх вартість з відповідачем, відповідно відсутні підстави для стягування цих коштів з останнього.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду у зв’язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та прийняття нового рішення у справі про часткове задоволення позову.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРСО»задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2009 року у справі №2-29/10199-2008 скасувати.

3.Прийняти нове рішення.

4.Позов задовольнити частково у сумі 53930.00 грн..

5.Стягнути з державного підприємства «Євпаторійський морський торгівельний порт»(97416, АРК, м. Євпаторія, пл.. Моряків, 1, код ЄДРПОУ 01125589, р/р 2600601300189 в СФ ТОВ «Укрпромбанк», МФО 384867) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРСО»(99011, м. Севастополь, вул. Кулакова, 28, кв.5, код ЄДРПОУ 24874666, р/р 26008301000070 в СВФ ВАТ «ВТБ Банк», МФО 384997) заборгованість в сумі 53930.00 грн., а також 539.30 грн. державного мита та 118.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.У іншій частині позову відмовити.

7.Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя                                                  

Судді