Постанова № 10651151, 27.07.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2010 р. Справа № 17/271/09

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мацюри П.Ф.,

суддів Бєляновського В.В. та Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Подуст Л.В.,

за участю представників сторін:

від прокурора: Будзул-Лавренюк К.Я.,

від КМУ: не зявився,

від ВАТ „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг”: Єремова М.С., Кузнецової А.В.,

від відповідача: Крицького М.П.,

від 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства „Українські ковбаси”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 27.04.2010 р.

у справі № 17/271/09

за позовом Першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах

держави в особі Кабінету Міністрів України Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг”

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія „Лорд”

до Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства „Українські ковбаси”

про стягнення 1018976,39 грн. - основного боргу, 100807,21 грн. - пені, 150222,49 грн. - збитків від інфляції та 35914,55 грн.-3% річних,

В С Т А Н О В И В:

18.08.2009 року Перший заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг” (далі-позивач) звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства „Українські ковбаси” (далі- відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 850849,36 грн. за договором фінансового лізингу №14-07-100 сфл. від 06.03.2007 р..

В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, пені, збитків від інфляції та річних і просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу 101 8976,36 грн., 100 807,21 грн. - пені, 150 222,49 грн. збитків від інфляції та 35914,55 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.04.2010 р. (суддя Коваль С.М.) позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача 1018976 грн. 36 коп. - основного боргу, 100 807 грн. 21 коп. пені, 150 222 грн. 49 коп. - збитки від інфляції, 35914 грн. 55 коп. - 3 % річних, а також 13059 грн. 21 коп. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Відповідач із рішенням суду першої інстанції не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним п.7 договору фінансового лізингу від 06.03.2007 р. №14-07-100 сфл., яким передбачена відповідальність сторін та зобовязати Відкрите акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг” виконати в натурі господарське зобовязання по договору фінансового лізингу від 06.03.2007 р. №14-07-100 сфл. і передати Товариству з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства „Українські ковбаси” предмет лізингу, передбачений додатком №1 до договору фінансового лізингу. В подальшому відповідачем до суду було подано доповнення до апеляційної скарги згідно якого останній просив суд рішення господарського суду Миколаївської області скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В доповненнях до апеляційної скарги на рішення господарського суду Миколаївської області від 27.04.2010р. по справі №17/271/09 просить cуд скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 27.04.2010р. та постановити нове рішення, яким судові витрати віднести за рахунок державного бюджету, мотивуючи це тим, що господарський суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про належне виконання позивачем договору фінансового лізингу щодо передачі лізингоодержувачу у фінансовий лізинг предмету лізингу, оскільки акти приймання-передачі сільськогосподарської техніки №10 від 13.04.2007р. та №12 від 07.06.2007 р. не є належним доказом по справі, так як вказані акти не відповідають вимогам чинного законодавства, а саме: в актах відсутня інформація щодо місця їх складання та особи, яка від імені ВАТ НАК „Украгролізинг” підписала акти, на час оформлення актів зерносховище лізингоодержувачу не передавалося з тих підстав, що акти було підписано одночасно з підписанням договору фінансового лізингу, за актами передавалася сільгосптехніка, але зерносховище не являється сільгосптехнікою. Таким чином, на думку скаржника, невиконання договірних зобовязань лізингодавця і дає право лізингоодержувачу відповідно до ч. 6 ст. 193 Господарського кодексу України відмовитися від виконання зобовязання і згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України вимагати відшкодування збитків. При цьому скаржник звертає увагу на те, що п. 7 договору фінансового лізингу порушує права та охоронювані законом інтереси лізингоодержувача, оскільки у ньому встановлена лише відповідальність лізингоодержувача за порушення умов договору, що є підставою для визнання його недійсним.

Крім того, від відповідача 06.07.2010р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшли зміни до апеляційної скарги на рішення господарського суду Миколаївської області від 27.04.2010р., в яких скаржник додатково обґрунтовує підстави для скасування оскаржуваного рішення. Так, у змінах до апеляційної скарги відповідач вказує на те, що акти приймання-передачі обладнання №10 від 13.04.2007р. та №12 від 07.06.2007 р. носять характер сфальсифікації, оскільки будівлі та споруди зерносховищ приймаються за актом виконаних робіт, а обладнання приймається за відповідними накладними при наявності товаросупровідних документів, між тим, в матеріалах справи відсутні вказані документи, що дає можливість зробити висновок про неотримання відповідачем зерносховища за договором фінансового лізингу.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та доповнення і зміни до неї і просив суд задовольнити скаргу.

Представник прокурора в судовому засіданні просив суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення господарського суду Миколаївської області залишити без змін.

Представники позивача просили суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Колегія суддів обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши усні пояснення представників сторін та прокурора, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішення, дійшла висновку про відсутність підстав задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.03.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу №14-07-100 сфл (далі - Договір), на умовах якого позивач зобов'язався відповідно до вибору відповідача та визначеної ним специфікації укласти договір поставки предмета лізингу з відповідним постачальником і передати предмет лізингу в користування відповідачу згідно з переліком, встановленим додатком до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу" (п. 3.2.1 Договору).

Додатком №1 до Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу" сторонами погоджено передачу відповідачеві на умовах фінансового лізингу саме того обладнання, яке вказане в заявці відповідача, а саме:

- зерносховище СМВУ 110.К.2Н.4Т.ЗС500 АР-П, загальною вартістю 2 984 000 грн. (передане згідно з договором №14-07-643фл від 02.10.2007р.);

- зерносховище СМВУ 110.К.4Н.2Т.ЗО-100, загальною вартістю 1 528 000 грн.

- зерносховище СМВУ 220.19.В12, ТУ У 30397047 001 2000, загальною вартістю 1 085 000 грн.

Відповідно до актів приймання-передачі №10 від 13.04.2007 р. та №12 від 07.06.2007р. відповідачу передано:

-зерносховище СМВУ 220.19.В12 в кількості 1 одиниці, загальною вартістю 1 085 000 грн.;

-зерносховище СМВУ 110.К.4Н.2Т.ЗО-100 в кількості 1 одиниці, загальною вартістю 1 528 000 грн.

Пунктом 4.1 Договору передбачено сплату відповідачем лізингових платежів з моменту підписання тристороннього акту приймання-передачі предмета лізингу, тобто починаючи з 14.04.2007р. у відповідача настав обов'язок сплачувати лізингові платежі, перший платіж з яких настав 13 жовтня 2007р., всі інші - щомісячно. Отже, з матеріалів справи вбачається, що всі умови Договору позивачем були виконані належним чином, що підтверджується актами приймання-передачі №10 від 13.04.2007р. та №12 від 07.06.2007р., підписаних сторонами та скріплених печатками сторін.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, уклавши договір фінансового лізингу №14-07-100 сфл. від 06.03.2007 року пунктом 2.6 договору сторони погодили, що позивач звільняється від обов'язків та відповідальності щодо гарантійних зобов'язань постачальника та якості предмета лізингу.

Крім того, п. 3.4.2 Договору передбачено право відповідача пред'являти постачальнику всі права та вимоги, що випливають з договору поставки предмета лізингу, зокрема щодо його якості та комплектності, строків передачі, ремонтів у гарантійний період тощо.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Позивачем передано майно, відповідно до встановлених відповідачем специфікацій та умов, спеціально придбане ним у постачальника (ТОВ "ТПК "Лорд"), - у розумінні ст. 806 ЦК України такий вид лізингу є непрямим, а тому, на умовах ст. 808 ЦК України - якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо.

Крім того, п.3.2.2 Договору передбачено, що лізингодавець (позивач) не повинен втручатися у вибір відповідачем постачальників предмета лізингу та визначення специфікації предмета лізингу.

Пунктом 3.4.1 Договору передбачено право лізингоодержувача відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає умовам Договору та технічним умовам виробника, за умови письмового повідомлення лізингодавця.

Пункт 3.5.1 Договору вказує на обов'язок відповідача прийняти предмет лізингу, при цьому при прибутті до постачальника провести огляд предмету лізингу і в разі виявлення неусувних дефектів, що виключають експлуатацію предмета лізингу протягом двох робочих днів з дня огляду письмово повідомити лізингодавця про відмову у прийнятті предмета лізингу. Якщо лізингоодержувач при підписанні тристороннього акту не вказав в акті про наявність неусувних недоліків і протягом 2-х робочих днів не заявив про це лізингодавцю, вважається що приймання предмету лізингу відбулося без зауважень.

На адресу позивача від відповідача письмової відмови від отримання предмета лізингу не надходило, а також в акті приймання-передачі будь-які недоліки предмета лізингу не зазначені, а тому згідно з пунктом 4.1 договору з моменту підписання акта у відповідача настав обов'язок сплачувати лізингові платежі.

Таким чином, діючим договором, а також чинним законодавством, зокрема, Законом України „Про фінансовий лізинг”, передбачене право лізингоодержувача на відмову від договору лізингу, однак останній вказаним правом не скористався. Крім того, виходячи із того, що відповідачем частково здійснені лізингові платежі - останній погодився про прийняття предмета лізингу та здійснює дії щодо виконання умов договору.

Відповідно до ст. 32 Г'ПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Такі дані встановлюються на підставі письмових і речових доказів, висновками судових експертів.

Слід також зазначити, що в матеріалах справи наявний акт приймання-передачі №10 від 9 листопада 2007р. підписаний сторонами, скріплений печатками сторін, відповідно до якого ТОВ "ТПК "Лорд" передало, а ЗАТ "Українські ковбаси" прийняло зерносховище СМВУ ПО К.2Н.4Т.ЗС500.АР-П, вартістю 2 984 000 грн. А тому, доводи відповідача про те, що він не отримував зерносховище СМВУ ПО К.2Н.4Т.ЗС500.АР-П є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що в представлених актах приймання-передачі відсутня інформація стосовно місця його складання та невідома особа, її посада, яка представляла інтереси НАК "Украгролізинг", і його повноваження ідентифікувати не представляється можливим є безпідставними, оскільки відповідно до п.2.3 договору ..."строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюються додатками до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу". Передача предмета лізингу здійснюється на умовах ЕХW (місце передачі визначається в додатку) згідно з Міжнародними правилами Інкотермс в редакції 2000 року." Так, в додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", який є невід'ємною частиною договору, визначено, що на дату передачі предмета лізингу, останній знаходиться за адресою "54001. м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 19/1, тел. 0512-35-52-99, 35-63-43". Тобто в договорі чітко визначено місце передачі. Крім того, необхідно зазначити, що у преамбулі договору зазначено, що договір укладено між ВАТ НАК "Украгролізинг" в особі Заступника голови правління Майстренка Ігоря Гнатовича, та зазначено, що він діє на підставі довіреності від 2 лютого 2007 року № 16/5-07. Як вбачається з актів приймання-передачі та договору, підписи особи на вказаних документах є ідентичними, а тому підписані однією особою, тобто Заступником голови правління ВАТ НАК "Украгролізинг" Майстренком Ігорем Гнатовичем. Крім того, слід зауважити, що при укладанні договору сторони погодили, що предмет лізингу передається саме по актах приймання-передачі, і ніяких претензій до позивача щодо невідповідності цих актів чинному законодавству протягом всього строку дії договору не поступало.

Щодо посилання апелянта на застосування Інструкції П-б від 15.06.65р. та Інструкції ГІ- 7 від 25.04.66 р. то слід зазначити, що листом від 11.10.2005 №81-16/71 Міністерство економіки України надало роз'яснення з питання, пов'язаного з обов'язковістю повного дотримання інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю. Міністерство зазначило, що „повне застосування зазначених інструкцій Державного арбітражу Союзу РСР не є обов'язковим у разі, коли відповідно до положень Цивільного кодексу України сторони договору поставки на власний розсуд урегулювали питання щодо порядку приймання-передачі продукції”. Оскільки договором поставки №05-445/6 від 18.04.2005р. та договором фінансового лізингу №14-07-І00сфл від 06.03.2007р. було передбачено порядок приймання-передачі предмета лізингу, то застосування вищезазначених інструкцій не є обов'язковим. Зокрема, договором фінансового лізингу та договором поставки також передбачені умови про відповідальність постачальника щодо якості, комплектності, строків передачі, ремонтів у гарантійний період тощо, які досить вдало кореспондуються із статтею 808 ЦК України.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, заявлені до стягнення інфляційні втрати з урахуванням уточнень у сумі 150222,49 грн. та три проценти річних у розмірі 35914,55 грн. задоволені судом вірно у відповідності до вимог чинного законодавства.

Щодо суми пені, яка стягнута судом з відповідача, судова колегія вважає висновки суду в цій частині теж правильними і обґрунтованими з огляду на таке.

Умовами п. 7.1. договору, з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” №543/96-ВР від 22.11.96 та положень параграфу 1,2 глави 49 ЦК України, боржник несе відповідальність за порушення строків сплати лізингових платежів і зобовязаний сплатити на користь Лізингодавця пеню від несплаченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховується за кожен день прострочення і становить 100807,21 грн.

Посилання відповідача на неналежне повідомлення його про розгляд справи призначеного на 27.04.2010 р. не заслуговують на увагу суду, оскільки не підтверджуються належними доказами.

Крім того, вимога відповідача щодо визнання недійсним п.7 „Відповідальність сторін” договору фінансового лізингу від 06.03.2007 р. №14-07-100 сфл. та зобовязати Відкрите акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг” та виконати в натурі господарське зобовязання по договору фінансового лізингу від 06.03.2007 р. №14-07-100 сфл. і передати Товариству з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства „Українські ковбаси” предмет лізингу, передбачений додатком №1 до договору фінансового лізингу „Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу” не розглядається судом апеляційної інстанції, оскільки відповідно до ч.3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Також в апеляційній інстанції відповідач просив суд направити справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

В даному випадку необхідно зазначити, що суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 103 Господарського процесуального кодексу України не наділений такими повноваженням, у звязку з чим дана вимога відповідача також не підлягає задоволенню.

Будь-яких інших доводів щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією необґрунтованими та безпідставними, скаржник не навів.

Перевіряючи, згідно приписів ст. 101 ГПК України, законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі, тобто не тільки на підставах, викладених в апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь - яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду які є підставою для скасування рішення суду і вважає, що зроблені місцевим судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 27 квітня 2010 року у справі №17/271/09 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства „Українські ковбаси” без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя П.Ф. Мацюра

Судді В.В.Бєляновський

М.А.Мирошниченко