Рішення № 10650845, 26.07.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" липня 2010 р.Справа № 8/41-653 Господарський суд Тернопільської області у складі

судді Гирили І.М.

Розглянув справу:

за позовом: Державної екологічної інспекції в Львівській області, вул. Стрийська, 98, м. Львів

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернополя, вул. Галицька, 1, м. Тернопіль

про: cтягнення 297 121 грн. 51 коп. збитків заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства

За участю представників сторін:

Позивача: Нирки М. М. – головного спеціаліста (юрисконсульта) юридичного сектору ДЕІ в Львівській області, довіреність № 03-3820 від 30.11.2009 р.

Відповідача: Олійника О. І. – юрисконсульта, довіреність№ 14/6 від 12.01.2010 р.; Проціва Б.І. –начальника відділення експлуатації фондів КЕВ м. Тернополя, довіреність № 14/6 від 26.07.2010р.

В судовому засіданні представникам сторін роз’яснено процесуальні права та обов’язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Державна екологічна інспекція в Львівській області, м. Львів, надалі позивач, звернулась до господарського суду Тернопільської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернополя, надалі відповідач, про стягнення 297 121 грн. 51 коп. збитків заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог ст. ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України, зокрема, за період з 02.04.2007 р. по 16.07.2008 р. та з 10.06.2009 р. по 14.08.2009 р., самовільно, без наявності дозволу на спеціальне водокористування, та в період дії дозволів на спецводокористування №Укр -1885-08/Льв та Укр-1855-09/Льв здійснено понадлімітне використання води, внаслідок чого державі заподіяно збитків на загальну суму 297121, 51 грн., яку і просить стягнути з останнього.

В підтвердження викладеного надано: акт № 98 від 28.10.2009 р., претензію № 213, розрахунок розмірів збитків, довідку № 2/1180 від 09.11.2009 р., а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 16.04.2010р. порушено провадження у даній справі та призначено до розгляду на 12:00 год. 05.05.2010р.

В судовому засіданні 05.05.2010р оголошено перерву до 12:30 год. 19.05.2010р.

Ухвалами суду від 19.05.2010р., від 09.06.25010р. та від 07.07.2010 року розгляд справи, в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено до 12:00 год. 09.06.2010р., до 11:00 год. 07.07.2010р. та, відповідно до 15:20 год. 26.07.2010р., у зв’язку із необхідністю витребування додаткових документів, неявкою представників сторін та необхідністю вивчення поданих сторонами документів.

В судовому засіданні 26.07.200 року, за клопотанням відповідача, оголошувалась перерва до 17:20 год.

Строк вирішення спору продовжено, в порядку передбаченому ч.4 ст. 69 ГПК України, про що судом винесено відповідну ухвалу від 09.06.2010р.

Представник позивача в судове засідання 26.07.2010 р. прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача в судове засідання 26.07.2010 р. прибули, позовні вимоги не визнають та просять суд відмовити у їх задоволенні. Зокрема, у відзиві на позов №14/572 від 29.04.2010 року, підтриманим його повноважними представниками в судовому засіданні, відповідач стверджує, що дані в журналі обліку про забір прісної води в кількості 300 м3 на добу є не достовірними, та відповідно до технічних характеристик насосів забір ними прісної води в кількості 300 м3 на добу є неможливим. Зазначає, що споживання прісної води військовою частиною А-2595 та житловим фондом Міністерства оборони України за добу не може бути рівним 300 м3 на добу, оскільки споживання води кожної доби є різним. Вважає, що працівниками ДЕІ у Львівській області було здійснено розрахунок розмірів збитків заподіяних державі лише на підставі журналу обліку води та не було взято до уваги скільки насправді може надати насос прісної води на добу і скільки годин на добу може працювати насос та чи дійсно насосні станції беруть забір прісної води в кількості 300 м3 на добу. Окрім того, просять звернути увагу на те, що згідно звітного балансу використання підземних вод за 2009 рік споживання води не перевищувало лімітів встановлених для КЕВу м. Тернопіль у дозволі на спецводокористування.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

Відповідно до ст.13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об'єктами права власності українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Згідно зі ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі по тексту - Закону № 1264-ХІІ) використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.

Відповідно до норм Закону № 1264-ХІІ та Водного кодексу України усі води підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій.

Згідно ст. 20 Закону № 1264-ХІІ, державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, а також за додержанням норм екологічної безпеки відноситься до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях.

28 жовтня 2009 року Державною екологічною інспекцією у Львівській області, на підставі ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та згідно з наказом Держекоінспекції в Львівській області від 23 жовтня 2009 року №524і/п проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства КЕВ м. Тернопіль В/Ч-А2595, вул. Храпая, 1, м. Броди. За результатами даної перевірки складено Акт №98, який отримано та підписано відповідальним за природоохоронну роботу головним інженером КЕВ м. Тернопіль В/Ч А-2595 - Валовим А.О. без заперечень.

Перевіркою встановлено, що на балансі КЕВ м. Тернопіль на території м. Броди, вул. Храпая,1, Львівська область знаходяться дві артезіанські свердловини, з яких останнім, за період з 02.04.2007 року по 16.07.2008 року та за період з 10.06.2009 року по 14.08.2009 року, в порушення вимог ст. ст. 44,48,49 Водного кодексу України, добуто 141 300 м3 та, відповідно, 19 200 м3 підземних прісних вод без наявності дозволу на спеціальне водокористування, в результаті чого державі заподіяно збитків на загальну суму 31 831грн. 80 коп. (26 286,84 + 5 544,96; розрахунки розмірів відшкодування збитків при самовільному водокористуванні на дані суми знаходяться в матеріалах справи).

Окрім того, перевіркою встановлено, що відповідачем в порушення вимог ст. 44 Водного кодексу України, здійснюється понадлімітний забір підземних прісних вод, оскільки, згідно дозволів на спеціальне водокористування № Укр-1855-08/Льв та №Укр-1855-09/Льв, виданих Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Львівській області від 16.07.2008 року та від 14.08.2009 року, на термін до 10.06.2009 року та, відповідно до 14.08.2010 року, ліміт водокористування встановлено в об’ємі 40,16тис.м3/рік, 107,62м3/ добу. Однак, згідно журналів первинного обліку води КЕВ м. Тернопіль проводить забір підземних прісних вод в об’ємах 300м3/добу, протягом усього періоду дії вищенаведених дозволів, в результаті чого державі заподіяно збитків на загальну суму 265 289,71грн. (розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок видобування підземної прісної води з перевищенням ліміту, знаходиться в матеріалах справи).

У зв'язку з порушенням відповідачем природоохоронного законодавства 09.11.2009 року було складено протокол про адміністративне правопорушення № 105009748 по відношенню до начальника КЕВ м. Тернопіль підполковника МОУ –Піка В.В. та винесено постанову №63 про закриття справи про адміністративне правопорушення та передачу матеріалів про правопорушення начальнику Західного КЕУ для вирішення питання про притягнення Піка В.В. до дисциплінарної відповідальності, у зв’язку з тим, що правопорушник являється військовослужбовцем. Постанова не оскаржена, станом на день розгляду спору є чинною.

Окрім того, 29.12.2009 року Львівською міжрайонною природоохоронною прокуратурою порушено кримінальну справі №15200232 за фактом вчинення злочину передбаченого ч.2 ст. 240 КК України. Разом з тим, як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, досудове слідство по даній кримінальній справі провадиться по нинішній день, обвинувачення стосовно працівників КЕВ м. Тернопіль не пред’являлось.

Відповідно до п.п. 3, 9 ст. 44 Водного кодексу України, № 213/95-ВР від 06.06.1995р., водокористувачі зобов'язані: дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

У відповідності до ч.1. ст.49 Водного кодексу України з наступними змінами, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. У випадку використання води, водних об'єктів загальнодержавного значення, дозвіл на спеціальне водокористування видається державними органами охорони навколишнього природного середовища.

Статтями 48, 49 Водного кодексу України встановлено, що спеціальне водокористування води здійснюється юридичними і фізичними особами на підставі дозволу, шляхом забору з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів, для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно ст. 50 Водного кодексу України строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування.

Строковість здійснення спеціального водокористування передбачена п.п.3, 4 п.5 "Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування", затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 13.03.2002р. №321, згідно якого в дозволі на спеціальне водокористування поряд з іншими даними зазначається термін, на який його надано та ліміт забору води.

Пунктами "ж", „з” частини 2 статті 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” передбачено, що особи, винні у перевищенні лімітів та порушенні інших вимог використання природних ресурсів, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів, несуть відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Особливості застосування відповідальності за порушення природоохоронного законодавства визначено у статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", в якій, зокрема, визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно ч. 1 ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою відповідальність згідно із законодавством України. Особи, які винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування несуть відповідальність за порушення водного законодавства (п. 6 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 111 Водного кодексу України - підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства в розмірах і порядку, встановленими законодавством України.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Факт порушення відповідачем вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів підтверджується Актом перевірки дотримання природоохоронного законодавства №98 від 28.10.2009р. (підписаним головним інженером КЕВ м. Тернопіль В/Ч А-2595 без заперечень); довідкою КЕВ м. Тернопіль №2/11801 від 09.11.2009р. про об’єм забору підземних вод за добу; даними журналів первинного обліку води КЕМ м. Тернопіль, поясненнями начальника КЕВ м. Тернопіль про причини відсутності дозволів.

Окрім того, про наявність факту користування водними ресурсами без наявності дозволу на спецводокористування свідчать і долучені відповідачем до матеріалів справи листи, адресовані начальнику Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління, м. Львів, у яких відповідач повідомляє про видобування питної води без відповідної ліцензії та просить виділити відповідні кошти для оплати геологічних матеріалів на отримання спеціального дозволу (ліцензії).

Щодо доводів відповідача про те, що причиною відсутності у зазначені вище періоду дозволу на спеціальне водокористування була відсутність фінансування зі сторони розпорядника бюджетних коштів вищого рівня, суд вважає за доцільне зазначити, що чинним законодавством обов’язок отримання дозволу на спеціальне водокористування та, відповідно, відповідальність в разі неотримання правил водокористування, покладено саме на водокористувачів, а надані відповідачем докази неодноразового звернення (листи) до начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління, м. Львів з проханням виділити відповідні кошти не спростовують встановленого перевіркою факту спеціального водокористування за відсутності дозволу, а також не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за допущені відповідачем порушення.

Окрім того, суд критично оцінює наданий відповідачем, як доказ здійснення забору підземних вод в об’ємах встановлених лімітом добування 40,16тис. м3 за рік, що, відповідно, становить 107,62м3 на добу, тобто в межах визначених лімітом, звітний баланс використання підземних вод за 2009 рік, форма №7-гр (підземні води) (річна), оскільки на момент проведення перевірки дана звітність відповідачем складена не була; подана до Державного комітету України по геології і використанню надр лише 12.01.2010 року, відомості про використання підземних вод, які внесені до неї відповідають ліміту добування підземних прісних вод, встановленому в дозволах, а не у журналі первинного обліку води за спірний період.

Разом з тим, суд відзначає, що згідно наявного в матеріалах справи дозволу на спеціальне водокористування № Укр-1855-09/льв. від 14.08.2009р. дебет артсвердловин №1 та № 2 становить 10 м3/ год. та, відповідно -10 м3/ год., що, в свою чергу, свідчить про можливість видобутку із зазначених свердловин об’єму води, яка вказана працівниками КЕВу в журналі первинного обліку води за спірний період.

Таким чином, враховуючи, що здійснення обліку забору та використання вод, згідно п. 7 ст. 44 Водного кодексу України, є обов’язком водокористувача, інших доказів, які б свідчили про систематичне ведення обліку забору води відповідачем не надано, а судом не здобуто, суд вважає, що позивачем правомірно здійснено розрахунок розмірів відшкодування збитків заподіяних державі за понадлімітне видобування водних ресурсів на підставі даних, наведених в журналі первинного обліку води, а саме забір підземних прісних вод в об’ємах 300м3/ добу, що є перевищенням встановленого ліміту.

Відтак, суд вважає, що вказані обставини не звільняють відповідача від виконання вимог ст. ст. 44,49 Водного кодексу України щодо одержання дозволу на спецводокористування та забору підземних вод згідно встановленого ліміту видобування.

Як уже зазначалось вище, ст. 68 Закону № 1264-ХІІ передбачено обов'язок підприємств, установ, організацій та громадян відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України

Згідно з п.3 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав (п.8 ч.2 ст.16 ЦК України).

Розмір збитків, заподіяних відповідачем державі внаслідок самовільного видобування підземної прісної води та внаслідок видобування підземної прісної води з перевищенням ліміту, згідно: "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів" затверджена Міністерством охорони навколишнього природного середовища України за №37 від 18.05.1995р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 01.06.1995р. за №162/698(за період з 02.04.2007р. по 16.07.2008 року та за період з 10.06.2009р. по 14.08.2009 р.); "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації", затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству 29.12.2001р. №290, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 січня 2002р. за №44/6332 (за період з 16.07.08р. по 31.12.08р., з 01.01.09р. по 10.06.09р.та за період з 14.08.09р. по 23.08.09р.); "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2009 року за №767/16783 (за період з 24.08.2009р. по 28.10.2009р.) та представленого позивачем розрахунку розміру збитків в загальній сумі складає 297 121,51грн.

Відповідно до п. 49 статті 6 та п. 7 статті 47 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010, який набрав чинності 30.04.2010р. установлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2010 рік у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2010 році є 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, що зараховуються до місцевих бюджетів згідно із статтею 46 Закону № 1264-ХІІ.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що відповідач не надав суду доказів добровільного погашення заподіяних державі збитків, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 297 121грн. 51 коп. збитків правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 33, 35, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85,115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд , -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Квартирно –експлуатаційного відділу м. Тернополя, вул. Галицька, 1, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 08464162) на спеціальний рахунок м. Броди (р/р 31512921700023 в УДК у Бродівському районі, ЄДРПОУ 22402093, МФО 825014, код платежу 24062100) кошти в розмірі 297 121 грн. 51 коп. в рахунок відшкодування збитків заподіяних державі, внаслідок порушень вимог природоохоронного законодавства.

3. Стягнути з Квартирно –експлуатаційного відділу м. Тернополя, вул. Галицька, 1, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 08464162) в дохід Державного бюджету України на р/р 31111095700002 у ГУДК України у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач УДК у м. Тернополі –2 971 грн. 22 коп. державного мита.

4 Стягнути з Квартирно –експлуатаційного відділу м. Тернополя, вул. Галицька, 1, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 08464162) на р/р 31210264700002 у ГУДК у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, Одержувач: Державний бюджет м. Тернополя, код 22050003 - 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

6.          Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня прийняття (підписання 30 "липня" 2010 року) рішення, через місцевий господарський суд.

Суддя