Рішення № 10650671, 31.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.10                                                                                                     Справа№ 7/42

за позовом прокурора Шевченківського району м.Львова в інтересах держави: уповноваженого органу Львівської міської ради в особі

позивача Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»

до відповідача приватного підприємства «Реліквія»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 920,27грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від прокурора – Клак Ю.Г. –помічник прокурора (посвідчення №9)

від позивача - Кіндрат Б.І.. –представник, довіреність в матеріалах справи.

від відповідача –не з’явився

Суть спору:

Прокурор Шевченківського району міста Львова звернувся до господарського суду Львівської області в інтересах держави :уповноваженого органу Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»з позовом до приватного підприємства «Реліквія»про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання; ціна позову 920,27грн., в тому числі 822,43грн. боргу, 57,96грн. пені, 9,45грн. 3% річних, 30,43грн. інфляційних нарахувань.

Право звернення та позовні вимоги мотивовані, зокрема, договором №3844/Л від 01.01.2004р., додатком №1 до Договору (обсяги постачання теплової енергії), додатком №2 до Договору (схема розмежування балансової належності теплових мереж), додатком №3 до договору (умови припинення подачі теплової енергії), протоколом розбіжностей до Договору, актом включення системи теплопостачання, листом Позивача Відповідачу №25/1-1038 від 15.10.2009р., актом від 22.09.2009р., додатковою угодою від 03.09.2008р. до Договору, додатковою угодою від 02.03.2005р. до Договору, додатками №№1, 2 до Договору в редакції Додаткової угоди, розрахунками ціни позову, фіскальним поштовим чеком №1453 від 01.03.2010р., ст.526 Цивільного кодексу України, ст.121 Конституції України, ст.ст.20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 2, 29, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/42 від 05.03.2010р. порушено провадження у справі і справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 14год. 45хв. 22.03.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/42 від 22.03.2010р., від 12.04.2010р.,та від 26.04.2010р.

Учасникам процесу по явці оголошено права і обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28, 29 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/42 від 05.03.2010р., 22.03.2010р., 12.04.2010р. та від 26.04.2010р., які скеровані в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення №5134570 від 17.03.2010р. та дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області), зазначалось, що права та обов’язки учасників визначені ст.ст. 20, 22, 28, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не поступало.

Прокурор в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник Позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні копії документів: довіреності на право здійсненння представництва; листів Позивача Відповідачу №25/1-949 від 29.09.2009р., №25/і-1038 від 15.10.2009р.; акту від 22.09.2009р.; листа Відповідача Позивачу про розірвання договору. Також, представником Позивача подано уточнені розрахунки заборгованості, з якими погодився Прокурор; крім того, Позивачем подано письмове пояснення, що вимагалось судом та копії рішень виконавчого комітету Львівської міської ради №930 від 02.09.2008р., №1433 від 29.12.2008р., №107 від 13.02.2009р., №345 від 22.05.2009р.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки не повідомив, вимог ухвал господарського суду Львівської області, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав.

09.04.2010р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Відповідача, в якому Відповідач просить відмовити в позові з наступних підстав:

1.          06.07.2009р. договір між Відповідачем та Позивачем розірвано у зв’язку з неплатоспроможністю Відповідача;

2.          на 01.05.2009р. Відповідач повністю розрахувався за опалення протягом травня-червня, здійснив передоплату за гарячу воду на суму 2308,69грн., яка і досі не повернута Відповідачу;

3.          є в наявності акти про відключення системи теплоспоживання в липні, які здійснили працівники Позивача з видимим розривом труби, а претензії в позові виставлені на сплату нарахованих за опалення послуг з квітня по вересень 2009р., які не були і не могли бути надані з вищенаведених причин, а також, із закінченням опалювального сезону 01.04.2009р.;

4.          Відповідач звернувся в Генеральну прокуратуру України з проханням провести нову перевірку по данному факту.

          До клопотання додано копію заяви Відповідача про розірвання договору, копії платіжних доручень №469 від 28.04.2009р. на суму 2549,97грн., №470 від 28.04.2009р. на суму 1617,83грн., №471 від 28.04.2009р. на суму 2014,72грн., №603 від 26.05.2009р. на суму 575,33грн., №604 від 26.05.2009р. на суму 1067,23грн., №605 від 26.05.2009р. на суму 410,42грн., №718 від 25.06.2009р. на суму 574,63грн., №719 від 25.06.2009р. на суму 337,26грн.

          У клопотанні також зазначено, що до нього долучено копію звернення в Генеральну прокуратуру України, проте, відповідно до акту від 12.04.2010р., складеного працівниками канцелярії господарського суду Львівської області, копія звернення в Генеральну прокуратуру України відсутня в додатку до клопотання.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України “Про прокуратуру”. Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено п.3 ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обгрунтовує необхідність її захисту.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до п.1 договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №3844/Л від 01.01.2004 року (далі –Договір), укладеного між Відповідачем (Споживач) та Позивачем (Постачальник), Позивач зобов’язувався постачати Відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Відповідач зобов’язувався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.

Згідно п.3.2.2 Договору, Відповідач зобов’язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачені Договором

Відповідно до п.п.6.1, 6.2, 6.3 Договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими законодавством формами; розрахунковим періодом є календарний місяць; споживач до 15-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Згідно акту включення системи теплопостачання від 04.11.2008 року, Позивачем включено Відповідачу теплопостачання за адресою м.Львів, вул. Дж. Вашінгтона, 5а.

Згідно п.1 додаткової угоди до договору №3844/Л від 23 березня 2004 року про постачання теплової енергії в гарячій воді від 03 вересня 2008 року, сторони замінили в редакції договору назву Енергопостачальна організація на Теплопостачальна організація у всіх відмінках, що зустрічаються по тексту договору.

Відповідно до п.6.3. Споживач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує Теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Відповідно до розрахунку заборгованості Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» за Договором, борг Відповідача станом на 01.02.2010р. становив 822,43грн.

2 вересня 2008 року Виконавчий комітет Львівської міської ради виніс рішення №930 “Про затвердження тарифів на теплову енергію для опалення та гарячого одопостачання, враховуючи економічно обгрунтовані витрати на їх виробництво, транспортування та постачання”. Відповідно до даного рішення з 3 вересня 2008 року ЛМКП “Львівтеплоенерго” нарахування вартості теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання проводить за новими тарифами наступним чином: за гаряче водопостачання залежно від наявності приладів обліку: - щомісячно впродовж року за фактично спожиту теплову енергію на підігрів води або за підігрів 1 куб.м води; за опалення: - в опалювальний період щомісячно –за фатично спожиту теплову енергію, - щомісячно впродовж року –плата за одиницю приєднаного теплове навантаження на 1 кв. м. опалювальної площі. З 1 січня 2009р. рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 29.12.2008 року №1433 “Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 02.09.2008 року №930” тарифи на гаряче водопостачання та теплов енергію на опалення скореговано. Відповідно до рішень Виконавчого комітету Львівської міської ради від 13.02.2009 року №107 та від 22.05.2009 року №345 внесено зміни до тарифів на теплову енергію. Дане рішення від 22.05.2009 року №345 “Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 13.02.2009 року №107 є діюче і не змінене.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності до вимог ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено , що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ст. 530 Цивільного кодексу України ). Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.24 Закону України «Про теплопостачання», додержання вимог договору та нормативно-правових актів є одним з основних обов’язків споживача теплової енергії.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Щодо доводів Відповідача про те, в липні 2009р. було відключене теплопостачання, а тому плата за теплове навантаження не може стягуватись суд зазначає наступне.

Відповідно до вищезазначених рішень виконавчого комітету Львівської міської ради, плата за теплове навантаження нараховується щомісячно впродовж року на 1 кв.м. опалювальної площі, і не залежить від обсягів отриманої теплової енергії.

Крім того, щодо доводів Відповідача про припинення дії Договору суд зазначає таке.

Відповідачем дійсно скеровано листа про розірвання Договору 06.07.2009р. 22.09.2009р. згідно ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. В матеріалах справи наявний лист Позивача Відповідачу №25/1-949 від 29.09.2009р., відповідно до якого, Позивач надсилає Відповідачу для підписання два примірники проекту угоди про розірвання Договору з проханням підписати один примірник і повернути. Інші доводи чи докази розірвання Договору в матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведені і не надані.

Згідно п.п.10.1, 10.4 Договору, цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2005р.; Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Відповідно до п.10.2 Договору Договір припиняє свою дію у випадках взаємної згоди Сторін про його припинення. Сторони склали акт про відрізання опалення Відповідачу з видимим розривом труби. Відповідно, в листі №25/і-1038 від 15.10.2009р. Позивач зазначив про припинення дії Договору з 01.10.2009р.

Крім того суд зазначає, що згідно наявного у справі розрахунку боргу Відповідача за теплове навантаження, такі нарахування здійснені виключно по вересень 2009р.

Щодо доводів Відповідача про здійснення 01.05.2009р. переплати в розмірі 2308,69грн. суд зазначає, що Відповідачем не обґрунтовано та не додано відповідного платіжного документу на підтвердження здійснення даної переплати. Проте, при цьому суд зазначає, що наведене не позбавляє Відповідача звернутись з відповідними Позовними вимогами до Позивача про стягнення суми переплати, оскільки така позовна вимога Відповідачем не ставилась, відповідно, і не розглядалась.

Враховуючи вищенаведене, вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача основного боргу підлягають до задоволення в розмірі 822,43грн.

Щодо стягнення 57,96грн. пені, 9,45грн. 3% річних та 30,43грн. інфляційних нарахувань.

Прокурором додано до позовної заяви розрахунок пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, відповідно до якого, розмір пені становить 57,96грн., 3% річних становить 9,45грн., інфляційних нарахувань –30,43грн.

В процесі розгляду спору, не змінюючи позовних вимог, представником Позивача подано уточнений розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань. Відповідно до уточненного розрахунку, розмір 3% річних становить 9,52грн., інфляційних нарахувань –51,23грн.

Проте, беручи до уваги те, що розмір інфляційних нарахувань в уточненному розрахунку є більшим, аніж розмір 3% річних та інфляційних в позовній вимозі, враховуючи незбільшення позовних вимог, суд приходить до висновку про неможливість стягнення 3% та інфляційних нарахувань у розмірі, більшому за позовні вимоги.

Згідно з ст.ст.549, 611 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність розрахунків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 57,96грн., вимоги щодо стягнення 3% річних в розмірі 9,45грн., вимоги щодо стягнення 30,43грн. інфляційних нарахувань підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

31.05.2010року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 04.06.2010року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.121, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, п.6 ст.20, ст.36-1 Законом України “Про прокуратуру”, ч.3 ст. 2, п.3 ч.1 ст.2, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, 75 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року, ч.1 ст.173, ст.193, 230, ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 549, 599, 611, ч.1 ст.612, ст.ст.625, 629, ч.1 ст. 651, ст. 654, 714 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», п.2 ч.3 ст.24 Закону України «Про теплопостачання», рішеннями Виконавчого комітету Львівської міської ради від 13.02.2009 року №107 та від 22.05.2009 року №345, договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №3844/Л від 01.01.2004 року, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Реліквія»(79053, м. Львів, вул. В.Великого, 71/76, код ЄДРПОУ 31291689) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»(79000, м.Львів, вул.Д.Апостола,1, код ЄДРПОУ 05506460) 822грн. 43коп. основного боргу, 57грн. 96коп. пені, 9грн. 45коп. 3% річних, 30грн.43коп. інфляційних нарахувань.

3.          Стягнути з Приватного підприємства «Реліквія»(79053, м. Львів, вул. В.Великого, 71/76, код ЄДРПОУ 31291689) в дохід державного бюджету (р/р 31119095700006, банк –ГУДКУ у Львівській області, МФО –825014, отримувач –УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ –22389406, код платежу - 22090200) 102грн. державного мита за подання позовної заяви до господарського суду, та в дохід державного бюджету (р/р 31212259700006, банк –ГУДКУ у Львівській області, МФО –825014, отримувач –УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ –22389406, код платежу - 22050000) 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя