Рішення № 10650462, 15.07.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.10                                                                                 Справа № 4/133

Розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання”,

м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», м.Луганськ в особі відокремленого підрозділу «Світлічанське управління ТОВ «Луганськвода» Луганської області

про стягнення 2630 грн. 13 коп.

Суддя: Батюк Г.М.

за участю секретаря судового засідання: Чорній І.М.

від позивача –Сенюта О.А., довіреність № 181 від 01.01.2010;

від відповідача –Булана О.С., довіреність № 281 від 05.05.2010.

Суть справи: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії в сумі 2176 грн. 74 коп., пеню в сумі 221 грн. 22 коп., інфляційних нарахувань в сумі 182 грн. 85 коп., 3% річних в сумі 49 грн. 32 коп.

Представник відповідача відзивом на позовну заяву від 05.07.2010 № б/н, проти позову заперечує з наступних підстав, а саме:

- вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу за перевищення встановленої договірної величини споживання електричної енергії за липень 2009 року в сумі 2176,74 грн. є безпідставними та необґрунтованими, та з інших підстав, викладених у відзиві.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.07.2010 подав суду клопотання про зменшення розміру неустойки, яке обґрунтоване складним фінансовим становищем підприємства.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

в с т а н о в и в :

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що між ТОВ “Луганське енергетичне об’єднання” (позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»в особі відокремленого підрозділу Брянківського департаменту ТОВ «Луганськвода» (відповідачем у справі) був укладений договір № А2273 від 05.08.08 про постачання електричної енергії, згідно якого позивач зобов’язався постачати електроенергію, а відповідач зобов’язався своєчасно оплачувати одержану електроенергію її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та додатками до нього (п.1.1 договору)

( далі- Договір) та додаткова угода від 01.06.09 до вказаного договору.

Згідно п.9 додатку «Порядок розрахунків»до договору, кінцевий розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, плату за перетікання реактивної електричної енергії, плату за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплату недоврахованої електроенергії, сум на відшкодування збитків, пені за порушення термінів розрахунків та ін. Споживач ( відповідач у справі) здійснює на підставі наданих Постачальником ( позивачем у справі) рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання.

Між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода № б/н від 01.06.2009 до договору про постачання електричної енергії № А2273 від 05.08.08, та пунктом 1 додаткової угоди зазначено, що у зв’язку з реорганізацією ВП «Брянківський департамент»ТОВ «Луганськвода»був приєднаний до ВП «Світлічанське управління»ТОВ «Луганськвода»у якості незалежної дільниці. На підставі цього сторони домовились з 01.06.2009 здійснити заміну сторін по договору «ВП «Брянківський департамент»ТОВ «Луганськвода»на ВП «Світлічанське управління»ТОВ «Луганськвода».

Пунктом 2 вказаної додаткової угоди зазначено, що з моменту підписання цієї угоди всі права та обов’язки ВП «Брянківський департамент»ТОВ «Луганськвода» по договору перейдуть до ВП «Світлічанське управління» ТОВ «Луганськвода»(а.с.20).

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що аналогічні зобов'язання ТОВ «Лугансьвода»(відповідача), як споживача електричної енергії, встановлено п.п. 4.1, 4.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 №28 (далі Правила). 11.4.1 Правил встановлює, що постачання електричної енергії всім споживачам здійснюється відповідно до режимів, передбачених договором. Споживач зобов'язаний не перевищувати у години контролю максимального навантаження енергосистеми граничну величину споживання електричної потужності, доведену ньому споживачу відповідно до умов договору.

Порядок визначення та узгодження договірних величин споживання електричної енергії та потужності передбачений розділом 5 вищевказаного договору.

Так, згідно до п. 5.2 Договору договірні величини споживання електричної потужності на розрахунковий період визначаються для Споживача на години контролю максимального навантаження енергосистеми окремо для кожної площадки вимірювання з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50 тис. кВт*год, виходячи із установленого енергосистемою завдання щодо граничного споживання електричної потужності.

Згідно повідомлення про встановлення договірної величини споживання електричної потужності від 15.06.2009 (п.5.3 Договору) ТОВ «Луганськвода»на розрахунковий період з 01.07.2009 по 31.07.2009 була встановлена договірна величина споживання електричної потужності в межах 297 кВт/год.

Відповідно до п.5.5 Договору, Споживач має право протягом поточного розрахункового періоду звернутися до Постачальника із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної потужності. Однак, Споживач з відповідною заявою не звертався до Постачальника (позивача).

Позивачем 16.07.2009 була проведена перевірка дотримання відповідачем установленої договірної величини споживання електричної потужності (її.5.6 Договору) та встановлено перевищення потужності на 87 кВт/год.

Згідно п. 4.4.2. Договору, а також відповідно до п. 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам споживачі у разі перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно ч.6 ст.26 Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.1997 № 575/97-ВР, а саме Споживач у випадку перевищення договірної величини потужності сплачує Постачальнику двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

Таким чином, санкцій за перевищення договірної величини потужності становить: 384 кВт (фактична потужність) - 297 кВт (договірна потужність) = 87 кВт.

Отже, 87 кВт х 12,51грн. (плата за перевищення договірної величини потужності) х 2 = 2 176 грн. 74 коп.

Позивачем на вказану суму, відповідно до умов Договору, відповідачу був наданий рахунок № А2273/7/7 від 17.07.2009 на суму 2 176 гри. 74 коп. за перевищення договірної величини споживання електричної потужності в липні 2009року, який відповідач отримав особисто 17.07.2009.

Відповідно до п.9 Додатку "Порядок розрахунків" до Договору кінцевий розрахунок за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності у розрахунковому періоді відповідач повинен був здійснити на підставі наданих Позивачем рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання.

В зазначений термін відповідач оплату вказаного рахунку не здійснив, у зв'язку з цим за ним значиться борг (санкція) за перевищення встановленої договірної величини споживання електричної потужності за липень 2009 року в сумі 2176 грн. 74 коп.

Позивач, згідно умов п. 4.4.1 Договору, у зв’язку з порушенням відповідачем термінів платежів, нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , діючої в період, за який сплачується пеня від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення, яка складає 221 грн. 22 коп. за період з 25.07.2009 по 20.01.2010.

Відповідно до п.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків, що відповідно складає: інфляційні нарахування в сумі 182 грн. 85 коп. за період з 25.07.2009 по 15.03.2010, 3% річних в сумі 49 грн. 32 коп. за період з 25.07.2009 по 23.04.2010.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, розмір позовних вимог не визнав.

Оцінивши доводи сторін у їх сукупності суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Правовідносини сторін регулюються договором № А2273 від 05.08.08 про постачання електричної енергії, Законом України “Про електроенергетику”, Правилами користування електричною енергією.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії в сумі 2176 грн. 74 коп., пеню в сумі 221 грн. 22 коп., інфляційних нарахувань в сумі 182 грн. 85 коп., 3% річних в сумі 49 грн. 32 коп.

Доводи відповідача, викладені у запереченні, суд не приймає до уваги, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем був укладений договір № А2273 від 05.08.08 про постачання електричної енергії, згідно якого позивач зобов’язався постачати електроенергію, а відповідач зобов’язався своєчасно оплачувати одержану електроенергію її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та додатками до нього (п.1.1 договору) та додаткова угода від 01.06.09 до вказаного договору.

Позивачем 16.07.2009 була проведена перевірка дотримання відповідачем установленої договірної величини споживання електричної потужності (її.5.6 Договору) та встановлено перевищення потужності на 87 кВт/год.

Згідно п. 4.4.2. Договору, а також відповідно до п. 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам споживачі у разі перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно ч.6 ст.26 Закону України

"Про електроенергетику" від 16.10.1997 № 575/97-ВР, а саме Споживач у випадку перевищення договірної величини потужності сплачує Постачальнику двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

Таким чином санкцій за перевищення договірної величини потужності становить: 384 кВт (фактична потужність) - 297 кВт (договірна потужність) = 87 кВт.

Отже, 87 кВт х 12,51грн. (плата за перевищення договірної величини потужності) х 2 = 2 176 грн. 74 коп.

Позивачем на вказану суму, відповідно до умов Договору, відповідачу був наданий рахунок № А2273/7/7 від 17.07.2009 на суму 2 176 гри. 74 коп. за перевищення договірної величини споживання електричної потужності в липні 2009року, який відповідач отримав особисто 17.07.2009.

Таким чином, відповідач повинен сплатити двократну вартість по середньомісячному тарифу у розмірі 2176 грн. 74 коп.

Суд вважає, заборгованість за перевищення договірної величини споживання електроенергії за договором про постачання електричної енергії № А2273 від 05.08.08 за липень 2009 року в сумі 2176 грн. 74 коп., нарахована позивачем обґрунтовано, що підтверджено матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань передбачена сторонами у п. 4.4.1 Договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості невиконаних зобов’язань за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочку оплати заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії, яка складає 221 грн. 22 коп. При встановленні суми пені, яка підлягає до стягнення, суд дійшов висновку, що вірно нарахованою та обґрунтованою є пеня у сумі 221 грн. 22 коп.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Суд враховує, що відповідач є підприємством, яке надає послуги з водопостачання та водовідведення, а споживачі несвоєчасно та не в повному обсязі сплачують послуги відповідача, що в свою чергу веде до виникнення заборгованості і затримки оплати електроенергії.

Відповідачем подано звіт про фінансові результати за 1 квартал 2010 року, з якого вбачається, що відповідач відпрацював зі збитком на значну суму.

Крім того, стягнення пені суттєво погіршить фінансовий стан відповідача, призведе до зростання заборгованості, що може відобразитися на якості послуг з водопостачання та водовідведення, що надаються споживачам.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання відповідача, застосувавши ст. 233 ГК України, та зменшити розмір пені, яка підлягає до стягнення, на 50% - до 110 грн. 61 коп.

У стягненні решти пені слід відмовити.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 інфляційні нарахування в сумі 182 грн. 85 коп. за період з 25.07.2009 по 15.03.2010, 3% річних в сумі 49 грн. 32 коп. за період з 25.07.2009 по 23.04.2010, відповідно до вимог п.2 ст. 625 ЦК України.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційні нарахування в сумі 182 грн. 85 коп. за період з 25.07.2009 по 15.03.2010, 3% річних в сумі 49 грн. 32 коп. за період з 25.07.2009 по 23.04.2010, відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими, підлягають задоволенню та стягнення з відповідача у повному обсязі.

За таких обставин позов слід визнати обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволенню частково.

Решта доводів відповідача також спростовується нормами діючого законодавства та матеріалами справи.

Суд вважає, вимоги позовної заяви про стягнення з відповідача заборгованості за недовраховану електричну енергію в сумі 27466 грн. 29 коп., заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії в сумі 2176 грн. 74 коп., пеню в сумі 110 грн. 61 коп., інфляційних нарахувань в сумі 182 грн. 85 коп., 3% річних в сумі 49 грн. 32 коп., підтверджені матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.

У судовому засіданні 15.07.2010 за згодою представників судового процесу була оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Відповідно до ст.44,49 ГПК України витрати по держмиту та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525,526 ЦК України, ст.ст.173, 193,233 ГК України, ст.ст. 22,44,49, 82, п. 3 ч. 1 ст. 83 , ст.ст.84, 85 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», кв. Пролетаріату Донбасу,166, м.Луганськ, код ЄДРПОУ 35554719:

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання», м. Луганськ, кв. Гайового, буд. 35-а, р/рахунок № 260373219060 у філії ЛОУ ВАТ «Державний Ощадний банк України», МФО 304665, код ЄДРПОУ 31443937 за перевищення договірної величини споживання електроенергії в сумі 2176 грн. 74 коп., видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили;

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання”, м.Луганськ, кв.Гайового, 35а, р/р 2600418745 у ЛОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»», м.Київ, МФО 304007, пеню в сумі 110 грн. 61 коп., інфляційних нарахувань в сумі 182 грн. 85 коп., 3% річних в сумі 49 грн. 32 коп., витрати по держмиту в сумі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп., видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3.          У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили у десятиденний строк з моменту його прийняття.

Дата підписання рішення –19.07.2010 .

          Суддя                                                             Г.М.Батюк

Пом. судді Ю.А.Зайцева