Рішення № 10650348, 30.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 24/52830.07.10           

Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., розглянувши матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олга"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гермес -Логістік"

простягнення 1355,87 грн.

Представники сторін: від позивача Семенюк О.В. –представник за довіреністю від 08.07.2010 б/н; від відповідачане з‘явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Олга" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес -Логістік"основного боргу у розмірі 1329,64 грн. та пені у розмірі 26,23 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання за Договором поставки, оскільки не своєчасно та не в повному обсязі здійснив розрахунок за поставлені позивачем товари згідно видаткової накладної від 24.09.2009 № СРЦ-029844. Станом на момент звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість по Договору на загальну суму 1329,64 грн., яку позивач просить стягнути з урахуванням пені.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та вказує на те, що заборгованість по накладній від 24.09.2009 № СРЦ-029844 відсутня, оскільки відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 949,42 грн. та перерахував на рахунок позивача кошти у розмірі 380,12 грн.

Під час розгляду справи, позивач надав заперечення на відзив відповідача, в якому зазначає, що сума заборгованості відповідача по накладній від 24.09.2009 № СРЦ-029844 складає 906,11 грн., оскільки позивач поставив товар на загальну суму 1329,64 грн., відповідач перерахував на рахунок позивача кошти у розмірі 380,12 грн. та раніше здійснив переплату у розмірі 43,41 грн. Крім того, позивач зазначає, що повернення товару на загальну суму 949,42 грн. відбувалось по іншим видатковим накладним, ніж по тій по якій позивач просить стягнути заборгованість.

За таких обставин, позивач уточнив позовні вимоги у судовому засіданні та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 906,11 грн. та суму пені у розмірі 101,00 грн.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

17.09.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олга", як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гермес -Логістік", як покупцем укладено договір № 47/538 за умовами якого постачальник (позивач у справі) продає та поставляє, а покупець (відповідач у справі) купує та оплачує на умовах та у порядку визначених цим договором товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках або накладних, що засвідчують прийом –передачу товару від постачальника до покупця та є невід‘ємними частинами цього Договору. (далі - Договір).

Відповідно до п. 3.3 Договору покупець зобов‘язаний оплачувати кожну партію переданого постачальнику товару, протягом 7 календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

Згідно з п. 8.5 Договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і дії до 31.12.2008. У разі, якщо жодна сторона не заявить протягом 30 календарних днів до закінчення терміну дії даного договору про наміри його розірвати, цей договір вважається пролонгованим на тих же самих умовах на один календарний рік.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення позивача із позовною заявою до суду була поставка позивачем відповідачу товару згідно видаткової накладної від 24.09.2009 № СРЦ-029844 на загальну суму 1329,64 грн.

Відповідач не заперечує проти факту здійснення такої поставки.

Таким чином, судом встановлено, що сторонами був пролонгований договір № 47/538 до 31.12.2009.

На виконання умов договору, відповідач за отриманий на підставі накладної від 24.09.2009 № СРЦ-029844 товар перерахував кошти на загальну суму 380,12 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 04.11.2009 № 7960.

Судом не приймаються доводи відповідача про те, що товар на загальну суму 949,42 грн. отриманий згідно накладної від 24.09.2009 № СРЦ-029844 був повернутий позивачу згідно накладних від 17.10.2009 № 205 на загальну суму 457,09 грн., від 17.10.2009 № 15804 на загальну суму 492,34 грн. з наступних підстав.

Позивачем та відповідачем на вимогу суду було надано копію податкової накладної від 24.09.2009 № 29844 на загальну суму 1329,64 грн. та копії розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних.

З наданих позивачем та відповідачем копій розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних вбачається, що коригування по податковій накладній 24.09.2009 № 29844 було здійснено тільки у розрахунку № 280/29844 на загальну суму 330,14 грн.

Надані відповідачем копії накладних від 17.10.2009 № 205 на загальну суму 457,09 грн., від 17.10.2009 № 15804 на загальну суму 492,34 грн., не можуть бути належним доказом повернення відповідачем позивачу товару, оскільки у вказаних накладних не зазначено, що повернення товару відбувається по накладній від 24.09.2009 № СРЦ-029844 і дані вказаних накладних не підтверджуються розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних. Інших належних доказів відповідачем суду не надано.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин матеріалами справи, які були надані як позивачем так і відповідачем підтверджується повернення товару тільки на суму 330,14 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача, яка виникла внаслідок не здійснення розрахунків з позивачем за поставлений товар згідно видаткової накладної від 24.09.2009 № СРЦ-029844, становить 619,38 грн. (1329,64 грн. (сума поставки) –380,12 грн. (перерахування коштів на рахунок позивача ) -330,14 грн. (сума поверненого товару).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів оплати вартості товару на загальну суму 619,38 грн. не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин та з урахуванням строку оплати передбаченого п. 3.3 Договору позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 906,11 грн. підлягають задоволенню частково, а саме на загальну суму 619,38 грн..

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 101,00 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.2 Договору у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов‘язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його невірним, оскільки позивачем не врахована часткова оплата вартості товару та часткове повернення товару.

За розрахунком суду, розмірі пені становить 62,83 грн. ((1329,64 грн. * 15 (кількість днів прострочки з 02.10.2009 по 16.10.2009) *20,5%/365) =11,20 грн. + (999,50 грн. *17 (кількість днів прострочки з 07.10.2009 по 02.11.2009) *20,5%/365) =9,54 грн. + (619,38* 121 (кількість днів прострочки з 04.11.2009 по 04.03.2010 (дата, по яку позивач здійснює нарахування пені) *20,5%/365) = 42,09 грн.)

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково, а саме на 62,83 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес -Логістік" (04119, м. Київ, вул. Сім‘ї Хохлових,11/2, код ЄДРПОУ 01565023 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олга" (01001, м. Київ, вул. Софійська, 10-А, код ЄДРПОУ23507629, р/р 26008003063500 в "Інг Банк Україна" , МФО 300539) суму основного боргу у розмірі 619 (шістсот дев‘ятнадцять) грн. 38 коп., пеню у розмірі 62 (шістдесят дві) грн. 83 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 51 (п‘ятдесят одна) грн. 33 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 73 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяВ.В. Джарти

Дата підписання 03.08.2010р.