Рішення № 10650249, 28.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/20828.07.10 За позовом Заступника прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України,

Державного науково – дослідного проектно –вишукувального

технологічного інституту «ЕНЕРГОПЕРСПЕКТИВА»

До           Закритого акціонерного товариства «Променергоекспорт»

Про           стягнення 536182,96 грн. заборгованості, зобов’язання передати

приміщення по акту прийому - передачі

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від прокуратури Теличко І.В. –по дов. №б\Н від 10.03.2010р.

Від позивача-1 не з»явився

Від позивача -2 Рябенко С.Д. –по дов. №б/н від 26.08.2009р.

Від відповідача не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Заступника прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України, Державного науково –дослідного проектно –вишукувального технологічного інституту «ЕНЕРГОПЕРСПЕКТИВА»про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Променергоекспорт»536182,96 грн. основного боргу та зобов’язання передати Державному науково –дослідному проектно –вишукувальному технологічному інституту «ЕНЕРГОПЕРСПЕКТИВА»за актом прийому – передачі приміщення загальною площею 400 кв.м., а саме кімнати №1-25 шостого поверху та кімнати №26-30 сьомого поверху будівлі, що розташована за адресою: м. Київ, вул.. Фрунзе, 85.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2010р. порушено провадження у справі №36/208, розгляд справи призначено на 16.06.2010р.

Представник відповідача в судове засідання 16.06.2010р. не з»явився. Від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливість направити в судове засідання представника.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такими обставинами, зокрема є: нез’явлення в засідання представників сторін.

Оскільки представник відповідача в судове засідання не з’явився, суд визнав за доцільне розгляд справи відкласти. на 28.07.2010р.

В судовому засіданні представником прокуратури подана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої прокуратура просить стягнути з Закритого акціонерного товариства «Променергоекспорт»536182,96 грн. заборгованості по договору оренди №1 від 31.10.2002р.

Виселити Закрите акціонерне товариство «Променергоекспорт» із займаного державного нежитлового приміщення загальною площею 400 кв.м., а саме : кімнат №1-25 шостого поверху та кімнат №26-30 сьомого поверху будівлі, що розташована за адресою: м. Київ, вул.. Фрунзе, 85, що знаходяться на балансі НВП «Енергоперспектива».

Відповідно до розрахунку суми основного боргу наданого позивачем -2 в судовому засіданні сума основного боргу в розмірі 536182,96 грн. складається із заборгованості по орендній платі в сумі 436254,000 грн., заборгованості по комунальним послугам –87007,65 грн., заборгованості з оплати за користування автостоянкою –17454, 42 грн.

Представники прокуратури та позивача -2 позовні вимоги в судовому засіданні 28.07.2010р. підтримали в повному обсязі.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору оренди №1 від 31.10.2002р. не виконав основного обов’язку орендаря по сплаті орендних платежів, платежів за комунальні послуги та послуги з користування автостоянкою у зв’язку з чим виник борг в сумі 536182,96 грн.

Відповідач в засідання суду 28.07.2010р. не з’явився, письмовий відзив на позов не надав, не виконав вимог суду викладених в ухвалах суду. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала про порушення провадження у справі отримана відповідачем 25.05.2010р. За клопотань відповідача розгляд справи судом було відкладено на 28.07.2010р.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача 1 та його відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні 28.07.2010р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представника прокуратури та позивача - 2 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника прокуратури та позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

31.10.2002р. між Державним науково –дослідним проектно –вишукувальним технологічним інститутом «ЕНЕРГОПЕРСПЕКТИВА»(далі позивач -2) та Закритим акціонерним товариством «Променергоекспорт»(далі відповідач) було укладено договір №1 нерухомого майна, що належить до державної власності.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне державне майно площею 417 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул.. Фрунзе, 85, що знаходиться на балансі НВП «Енергоперспектива».

Приміщення надавалось в оренду для використання під офіс (п.1.1 договору).

31.10.2002р. муж сторонами по справі був підписаний акт приймання –передачі нерухомого майна відповідно до договору №1 від 31.10.2002 року.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1. Договору встановлено, що цей договір укладено строком на один рік, що діє з 01.11.2002 року по 01.11.2003 р.

Оскільки після закінчення строку дії договору ні одна із сторін не заявила про зміну умов договору або про його припинення у зв’язку зі закінченням, відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»договір оренди №1 від 31.10.2002р. неодноразово був пролонгований на новий строк та тих самих умовах.

15 січня 2008 року між сторонами була підписана додаткова угода №5 до договору оренди №1 від 31.10.2002р., відповідно до якої сторони п.1.1 та п 10.1 виклали в новій редакції: орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування держане нерухоме майно загальною площею 400 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул.. Фрунзе, 85, що знаходиться на балансі НВП «Енергоперспектива», строк дії встановлюється з 05 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, тобто на 241 день.

Оскільки після закінчення строку дії договору ні одна із сторін не заявила про зміну умов договору або про його припинення у зв’язку зі закінченням, відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»договір оренди №1 від 31.10.2002р. з урахуванням додаткової угоди №5 від 15.01.2008р. був пролонгований до 29 серпня 2009 року.

Спір виник внаслідок того, що Прокурор міста Умані вважає, що відповідач не виконав основного обов’язку Орендаря по договору №1 від 31.10.2002р. щодо внесення орендної плати, комунальних послуг та за користування автостоянкою у період з червня 2009р. по березень 2010р. внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 536182,96 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 2.1 Договору (в редакції додаткової угоди №5 від 15.01.2008р.) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) –лютий 2008 року –31685,38 грн.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що орендар (відповідач) проводить попередню оплату платежів по представленому орендодавцем ( позивачем) щомісячному рахунку на розрахунковий рахунок позивача, шляхом щомісячних перерахувань до 5 числа поточного місяця кожного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Експлуатаційні, комунальні, охоронні витрати сплачуються орендарем (позивачем) в строк, визначений в п. 3.2 цього договору, відповідно щомісячного рахунку.

Згідно з п.5.2. Договору Орендар зобов’язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату та комунальні платежі.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами за спірний період підписані акти здачі –приймання робіт (надання послуг) по оренді приміщення та комунальним послугам.

Всупереч вищеназваному договірному зобов’язанню відповідач не виконав своїх обов’язків у частинні внесення плати за оренду нежитлового приміщення та комунальним послугам, в результаті чого виникла заборгованість за період з червня 2009р. по березень 2010р., що становить 523261, 65 грн.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»однією із істотних умов договору оренди та основним обов’язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

У відповідності ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач у зазначений період користувався нежитловим приміщенням, а тому зобов’язаний згідно Договору та ч. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, сплачувати за таке користування оренду плату та оплачувати комунальні послуги.

З огляду на викладене, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати та комунальним послугам у розмірі 523261,65 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за користування автостоянкою задоволенню не підлягають, оскільки умовами договору оренди №1 від 31.10.2002р. сторони не передбачили обов’язку відповідача по сплаті даних послуг, розмір та строки їх оплати.

Також не підлягають задоволенню вимоги про виселити Закритого акціонерного товариства «Променергоекспорт» із займаного державного нежитлового приміщення загальною площею 400 кв.м., а саме кімнат №1-25 шостого поверху та кімнат №26-30 сьомого поверху будівлі, що розташована за адресою: м. Київ, вул.. Фрунзе, 85, що знаходяться на балансі НВП «Енергоперспектива»у зв’язку із закінченням строку дії договору оренди з огляду на наступне.

При розгляді справи судом встановлено, що 15 січня 2008 року між сторонами була підписана додаткова угода №5 до договору оренди №1 від 31.10.2002р., відповідно до якої сторони п.1.1 та п 10.1 виклали в новій редакції: орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування держане нерухоме майно загальною площею 400 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул.. Фрунзе, 85, що знаходиться на балансі НВП «Енергоперспектива», строк дії встановлюється з 05 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, тобто на 241 день.

Оскільки після закінчення строку дії договору ні одна із сторін не заявила про зміну умов договору або про його припинення у зв’язку із закінченням, відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»договір оренди №1 від 31.10.2002р. з урахуванням додаткової угоди №5 від 15.01.2008р. був пролонгований до 29 серпня 2009 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Лист позивача –2 від 27.11.2009р. за №015-403 з вимогою про оплату заборгованості по орендній платі, комунальним послугам та передачу приміщення по акту прийому –передачі в зв»язку з тим, що строк дії договору закінчується не приймається судом до уваги, оскільки позивачем не дотримано вимог встановлених ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а саме направлення листа про припинення дії договору саме протягом місяця після закінчення терміну дії договору ( в період з 29 серпня 2009 року по 29 жовтня 2009р.).

Враховуючи викладене, є підстави вважати договір оренди №1 від 31.10.2002р. з урахуванням умов додаткової угоди №5 від 15 січня 2008 року продовженим, відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Витрати по сплаті державного мита в сумі 5232, 61 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. , відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Променергоекспорт»

(м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1, м. Київ, вул.. Фрунзе, 85, код ЄДРПОУ 23746475) на користь Державного науково –дослідного проектно –вишукувального технологічного інституту «ЕНЕРГОПЕРСПЕКТИВА»(м. Київ,

вул.. Фрунзе, 85, код ЄДРПОУ 00132285) 523261,65 грн. заборгованості по орендній платі та комунальним послугам.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Променергоекспорт»

(м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1, м. Київ, вул.. Фрунзе, 85, код ЄДРПОУ 23746475) в доход Державного бюджету України 5 232 грн. 61 коп. державного мита.

4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Променергоекспорт»

(м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1, м. Київ, вул.. Фрунзе, 85, код ЄДРПОУ 23746475) 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до спеціального фонду Державного бюджету України по КЕКД 22050000 «Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах».

5. В задоволенні решти вимог відмовити.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяТрофименко Т.Ю.