Рішення № 10650195, 12.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/479-34/155 12.07.10

За позовом Публічного акціонерного товариства «Банк народний капітал»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Іршики-Агроінвест»;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Енвілан»;

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сингента»

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Аптека»

про стягнення 197645,72 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники: від позивача Чечель Н.А. (довіреність №13 від 10.02.2010);

від відповідача-1 не зявився;

від відповідача-2 не зявився;

від відповідача-3 не зявився;

від третьої особи не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

У вересні 2007 року Відкрите акціонерне товариство «Банк народний капітал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк народний капітал»(далі позивач), звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іршики-Агроінвест" (далі відповідач 1 або ТОВ "Іршики-Агроінвест"), Товариства з обмеженою відповідальністю «Енвілан»(далі - відповідач 2 або TOB «Енвілан») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сингента»(далі відповідач 3 або TOB «Сингента») визнання позивача законним держателем простого векселя №3000564329 від 24.03.2004 на суму 175 326,90 грн., визнання відповідачів солідарно зобов'язаними особами за простим векселем №3000564329 від 24.03.2004, стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача 175326,90 грн. номінальної вартості векселя, 20310,37 грн. відсотків.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем відповідно до рішення Господарського суду м. Києва №22/50 від 17.05.2006, платіжних доручень №1101, №1102, 1103 та 1104 від 14.09.2007 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Аптека», як векселедержателя, було перераховано 314862,90 грн. за векселями 3000564328 від 08.04.20045 та №3000564329 від 24.03.2004 та 36024,13 грн. оплати відсотків за вказаними векселями, а також 3513,31 грн. оплати витрат по сплаті державного мита та 104,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Таким чином, відповідно до ст. 39 Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі Уніфікований закон) при повній оплаті векселя, позивач набув право вимагати, щоб вексель був вручений йому векселедателем з відміткою на ньому про сплачену суму або наданням розписки в одержанні плати. А також, відповідно до статей 47, 49 зазначеного Уніфікованого закону позивач набув права регресної вимоги до зобовязаних осіб.

Відповідачем 2 було подано відзив на позов, яким останній проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що позивач втратив право регресу до відповідача-2 за векселем № 3000564329 від 24.03.2004, оскільки всупереч ст. 49 Уніфікованого закону, позивач не прийняв вексель до платежу, незважаючи на те, що проти нього був вчинений виконавчий напис нотаріуса. Позивач здійснив зазначений платіж не за векселем, а згідно рішення Господарського суду м. Києва від 17.05.2006 у справі № 22/50, а отже позивач не може бути законним держателем векселя та втрачає право на отримання боргового документу від ТОВ „Агро Аптека". Відповідач2 також наголошує на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 70 Уніфікованого закону позовні вимоги держателя до індосантів (зокрема, відповідача 2) і до трасанта погашаються після закінчення одного року від дати протесту, здійсненого у встановлений строк. Протест за векселем був здійснений 19.10.2004 року, що свідчить про те, що позовні вимоги мали бути заявлені до 19.10.2005 року.

Відповідач 3 у наданому відзиві на позов позовні вимоги позивача заперечував, у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що у позивача відсутні правові підставі вимагати від індосантів сплатити за спірним векселем, у зв'язку з тим, що частиною 2 статті 70 Уніфікованого закону передбачено, що позовні вимоги держателя до індосантів і до трасанта погашаються після закінчення одного року від дати протесту, здійсненого у встановлений строк, або від дати настання строку платежу, якщо є застереження „обіг без витрат". Протест за векселем було здійснено 19.10.2004, отже річний строк позовної давності щодо позовних вимог до індосантів стік 19.10.2005.

Відповідач 1 відзив на позов не надав, позовні вимоги по суті не заперечив; третя особа письмових пояснень по суті поданого позивачем позову не надала.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.06.2009 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2009 рішення Господарського суду м. Києва від 30.06.2009 залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, попередні суди дійшли до висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог, зокрема, позивач не довів, що він є законним векселедержателем векселя, стягнення вартості якого є предметом позовних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2010 постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2009 та рішення Господарського суду м. Києва від 30.06.2009 скасовані, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій не було визначено чи відповідає позовна вимог про визнання позивача законним держателем векселя способам захисту цивільних прав, передбачених діючим законодавством України, або є встановленням факту, що має юридичне значення; не надано належної юридичної оцінки платіжним дорученням якими позивач сплатив вартість векселя та відсотків по ньому на підставі чого у нього виникло право регресу; не було вчинено всіх заходів для отримань векселя.

Відповідно до резолюції Голови Господарського суду м. Києва справу №18/479 передано на новий розгляд судді Сташківу Р.Б.

Ухвалою суду від 01.03.2010 справу прийнято до провадження, присвоєно справі №18/479-34/155 та призначено до розгляду.

20.04.2010 позивачем, користуючись своїм правом передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), було надано суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останні просить визнати право регресу позивача до відповідачів за простим векселем №3000564329 від 24.03.2004 та стягнути солідарно з відповідачів 175326,90 грн. основного боргу, 20310,37 грн. відсотків за простим векселем №3000564329 від 24.03.2004, а також судові витрати.

Відповідачі 1, 2, 3 та третя особа письмових заперечень проти позову не подали, в судове засідання не зявились, хоча були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення судового розгляду були надіслані на юридичні адреси цих відповідачів та третьої особи зазначені в позовній заяві та їх реєстраційних документах (Довідках з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України).

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

У судовому засіданні позивачем було подано клопотання про витребування доказів, а саме у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Аптека»(далі - третя особа або ТОВ «Агро Аптека»оригінал простого векселя №3000564329 від 24.03.2004 на суму 175326,90 грн. Ухвалою суду від 31.03.2010 зазначене клопотання було задоволено.

Ухвалою суду від 14.06.2010 в звязку з невиконання третьою особою вимог ухвал суду щодо надання оригіналу оригінал простого векселя №3000564329 від 24.03.2004 на суму 175326,90 грн. судом було стягнуто з останньої штраф на підставі ст. 83 ГПК України та ст. 11 Закону України «Про судоустрій України».

У судовому засіданні позивачем було надано суду копію простого векселя №3000564329 від 24.03.2004 на суму 175326,90 грн. засвідчену ТОВ «Агро Аптека».

Будь-яких клопотань щодо відкладення розгляду справи з повідомленням причин своєї неявки від відповідачів та третьої особи не надходило.

За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався неодноразово.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2006 у справі №22/50 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро Аптека" були задоволені в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Фермерський земельний акціонерний банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк народний капітал»- позивач) 314 862,90 грн. заборгованості, 36 024,13 грн. відсотків, 3513,31 грн. витрат по сплаті держмита та 104,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у задоволенні зустрічної позовної заяви Відкритого акціонерного товариства „Фермерський земельний акціонерний банк" про визнання недійсними простих векселів: №3000564329 від 24.03.2004 на суму 175 326,90 грн. та №3000564328 від 08.04.2004 на суму 139 536,00 грн. відмовлено.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2006 у справі №22/50 було встановлено наступне.

24.03.2004 ТОВ „Іршики-Агроінвест" емітувало на користь ТОВ „Енвілан" простий вексель №3000564329, номінальною вартістю 175 326,90 грн., з терміном платежу -15.10.2004.

Вищезазначений простий вексель був авальований ВАТ „Фермерський земельний акціонерний банк".

В подальшому простий вексель №3000564329 був індосований: ТОВ «Енвілан», ТОВ «Агро Аптека»та ТОВ «Сингента».

18.10.2004 АППБ „Аваль", який являвся законним векселедержателем зазначеного вище простого векселя, пред'явив до ТОВ „Іршики-Агроінвест" (трасант) вимогу про оплату простого векселя №3000564329, який останнім оплачений не був, у зв'язку з чим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу був складений акт протесту векселя про несплату від 19.10.2004.

09.11.2004 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинений виконавчий напис, згідно з яким запропоновано стягнути з аваліста простого векселя №3000564329 - ВАТ „Фермерський земельний акціонерний банк", на користь АППБ „Аваль" не сплачену за векселем суму у розмірі 175 326,90 грн.

Рішення суду №22/50 від 17.05.2006 встановлено, що ТОВ „Агро Аптека" оплатило зазначений вище простий вексель та прийняло оплачений простий авальований вексель №3000564329 від 24.03.2004. Таким чином, у ТОВ «Агро Аптека»виникло право регресу до зобовязаних осіб за векселем, зокрема до аваліста.

Згідно зі ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»ВЕКСЕЛЬ - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про обіг векселів в Україні" законодавство України про обіг векселів складається, зокрема, із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі.

Згідно зі ст. 77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, зокрема щодо індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); позовної давності (статті 70 і 71).

До простого векселя також застосовуються такі положення: застереження про відсотки (стаття 5); розбіжності щодо суми, яка підлягає оплаті (стаття 6). А також застосовуються такі положення: положення щодо забезпечення авалем (статті 30-32); у випадку, передбаченому в останньому абзаці статті 31, якщо в авалі не зазначено, за кого він даний, вважається, що він даний за векселедавця простого векселя.

Згідно з статтею 47 Уніфікованого закону всі трасанти, акцептанти, індосанти і особи, які забезпечують авалем платіж за переказним векселем, є солідарно зобов'язаними перед держателем. Держатель має право пред'явити позов до кожної з цих осіб окремо і до всіх разом, при цьому необов'язково додержуючись тієї послідовності, в якій вони зобов'язалися.

Таким чином, звернувшись до Господарського суду м. Києва ТОВ «Агро Аптека»скористалось своїм правом предявлення позову до позивача, як особи, що вчинило аваль простого векселя №3000564329.

Відповідно до платіжних доручень №№1102, 1101 від 14.09.2007 позивач сплатив TOB po Аптека»вартість векселя та відсотків по ньому, згідно рішення Господарського суду м. Києва №22/50 від 17.05.2006 року. В платіжних дорученнях в призначенні платежу зазначено, відповідно: "оплата відсотків по векселям №3000564328 від 08.04.04 та №3000564329 від 24.03.04 зг. рішення Господарського суду м. Києва від 17.05.2006 №22/50", "оплата по векселям №3000564328 від 08.04.04 та №3000564329 від 24.03.04 зг. рішення Господарського суду м. Києва від 17.05.2006 №22/50".

Статтею 49 Уніфікованого закону передбачено, що особа, яка сплатила суму, пред'явлену їй векселедержателем, має право стягнути її з інших зобов'язаних перед нею осіб (зазначених раніше неї у безперервному ряді індосаментів, їх авалістів, а також векселедавця та акцептанта за переказним векселем). При цьому, Уніфікований закон не покладає на особу, яка оплатила вексель, обов'язку доводити правомірність сплати зазначеної суми. Вона зобов'язана лише надати докази самого факту сплати. Аналогічна позиція викладена в п. 31 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 08.06.2007 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів».

На підставі ст. 32 Уніфікованого закону, аваліст відповідає так само, як і та особа, зобов'язання якої він забезпечив. Його зобов'язання є дійсним, навіть у тому разі, якщо те зобов'язання, яке він забезпечував, виявиться недійсним з будь-якої іншої причини, ніж дефект форми. Здійснюючи платіж за переказним векселем, аваліст набуває прав, що випливають з переказного векселя, проти особи, зобов'язання якої він забезпечив, і проти тих осіб, які зобов'язані перед останньою за переказним векселем.

Статтею 47 Уніфікованого закону передбачено, що здійснювати регрес мають право векселеутримувач і будь-який підписант (якщо він сплатив за векселем) - до попередніх векселеотримувачів, векселедавця та їх авалістів незалежно від черговості, з якою вони зобов'язалися за векселем.

Таким чином, підставою регресного позову до зобов'язаних осіб за векселем є не лише володіння векселем, а й сплата визначеної суми за ним. Отже, оплативши вексель позивач набув прав які мав векселедержатель.

Зважаючи на підстави винесення рішення Господарським судом м Києва №22/50 від 17.05.2006 та призначення платежів платіжних доручень №№1102, 1101 від 14.09.2007 суд вважає безпідставними твердження відповідачів 2 та 3 щодо відсутності у позивача права звернення з регресом до особи, зобов'язання якої він забезпечив, і тих осіб, які зобов'язані перед останньою за переказним векселем.

Підстави для звернення векселеутримувача з регресним позовом до солідарно зобов'язаних за векселем осіб встановлено ст. 43 Уніфікованого закону та п. 4 ст. 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні", з врахуванням строків позовної давності, зазначених в ст.ст.70, 71 Уніфікованого закону.

Відповідно до ст. 70 Уніфікованого закону, відповідно до якої Позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

В той же з аналізу частини 2 ст. 70 Уніфікованого закону, якою встановлено, що позовні вимоги держателя до індосантів і до трасанта погашаються після закінчення одного року від дати протесту, здійсненого у встановлений строк, або від дати настання строку платежу, якщо є застереження "обіг без витрат" не можуть застосовуватися до осіб, які набули права держателя векселя шляхом оплати векселя та набуття права звернення з регресною вимогою, оскільки право регресної вимоги у ним може зявитися і після пропуску однорічного терміну. Зазначені строк застосовується лише до векселедержателя який звернувся до аваліста та вчинив аваль. Таким чином, посилання відповідачів на сплив встановленої річної позовної давності є безпідставним.

Згідно з ч. 3 ст. 70 Уніфікованого закону позовні вимоги індосантів один до одного і до трасанта погашаються із закінченням шести місяців, які відраховуються з дня, коли індосант акцептував вексель і здійснив платіж за ним, або з дня, коли до нього був пред'явлений позов.

Позивач звернувся до суду з позовом 28.09.2007, а отже в межах встановленого ч. 3 ст. 70 Уніфікованого закону строку.

Відповідно до ст. 43 Уніфікованого закону держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб, зокрема, при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений, а також навіть до настання строку платежу у передбачених випадках.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення солідарно з відповідачів сплачених 175326,90 грн. номінальної вартості векселя №300564329 від 24.04.2004, 20310,37 грн. відсотків є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог щодо визнання за позивачем права регресу до відповідачів за простим векселем №3000564329 від 24.03.2004 суд відмовляє в задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України та ст. 20 ГК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позовна вимога про визнання за позивачем права регресу до відповідачів за простим векселем №3000564329 від 24.03.2004 не відповідає способам захисту цивільних прав, передбачених діючим законодавством України, бо є нічим іншим, як встановлення факту, що має юридичне значення, який може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Судові витрати відповідно до статей 44, 49 покладаються на відповідачів солідарно.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іршики-Агроінвест»(01103, м. Київ, вул. Німанська, 10, код ЄДРПОУ 31605717), Товариства з обмеженою відповідальністю «Енвілан»(04201, м. Київ, Мінське шосе,4. код ЄДРПОУ 32824446), Товариства з обмеженою відповідальністю «Сингента»(03040, м. Київ, вул. Васильківська, 14, код ЄДРПОУ 30265338) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк народний капітал»(03067, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 4, код ЄДРПОУ 20026740) 175326 (сто сімдесят пять тисяч триста двадцять шість) грн. 90 коп. номінальної вартості векселя №3000564329 від 24.03.2004, 20310 (двадцять тисяч триста десять) грн. 37 коп. відсотків, 1956 (одна тисяча девятсот пятдесят шість) грн. 37 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя Сташків Р.Б.

Рішення підписано 30.07.2010