Рішення № 10650174, 27.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/31727.07.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Укртранснафта» До           Закритого акціонерного товариства «Транснафта –Термінал»

Простягнення 2202136,94 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача           Шевцов Т.М.

Від відповідача           не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –Закритого акціонерного товариства «Транснафта-Термінал»борг у сумі 2 000000 грн., пеню у сумі 60 000,0 грн., 3% річних у сумі 2 136,94 грн., штраф у сумі 140 000 грн.

Відповідач Ухвали суду не виконав. Письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог не надав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду, про час і місце його проведення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило

Таким чином, відповідно до ст. 75 ГПК України суд розглядає спір за наявними матеріалами у справі

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством «Укртранснафта»та Закритим акціонерним товариством „Транснафта-Термінал" 06 травня 2009 року укладено Договір про надання позики №2 .

Відповідно до умов п.п. 1.1., 3.1. зазначеного Договору, Позивач зобов'язався надати Відповідачу позику, яка підлягала поверненню Відповідачем до 19 травня 2010 року.

Позивач платіжними дорученнями від 25.05.2009р. №№ 302, 177 та від 05.06.2009р. № 12242 перерахував на рахунок Відповідача 2000 000 грн. позики.

Строк повернення позики, встановлений п. 4.1. Договору - до 19 травня 2010 року. Тобто, Відповідач був зобов'язаний повернути Позивачеві суму боргу у розмірі 2 000 000,0 грн. до 19 травня 2010 року.

Всупереч умовам Договору Відповідач отриману позику не повернув.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що при простроченні повернення позики (її частини) Позичальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що встановлена на момент виконання зобов'язання від неповерненої суми позики за кожний день прострочення, але не більше 3 % від неповерненої суми позики.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позивач платіжними дорученнями від 25.05.2009р. №№ 302, 177 та від 05.06.2009р. № 12242 перерахував на рахунок Відповідача 2000 000 грн. позики.

Строк повернення позики, встановлений п. 4.1. Договору - до 19 травня 2010 року.

Всупереч умовам Договору Відповідач отриману позику не повернув і таким чином, порушив взяті на себе за Договором зобов'язання та вимоги чинного законодавства.

Факт наявності боргу у Відповідача в сумі 2000 000,00 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем на спростований, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.6.1 договору про надання позики № 2, при простроченні повернення позики (її частини) позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що встановлена на момент виконання зобов’язання, від неповерненої суми позики за кожний день прострочення, але не більше 3% від неповерненої суми позики.

Отже, порушення відповідачем строків передбачених п. 6.1 Договору, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 60000 грн., відповідно до розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Тому, підлягає задоволенню також вимога позивача про стягнення з відповідача, відповідно до статті 625 ЦК України, 3% річних у сумі 2136,94 грн.

Позивачем, також правомірно нараховано Відповідачу штраф, відповідно до частини другої ст. 231 Господарського кодексу України за прострочення понад тридцять днів, а саме штраф у розмірі 7% вказаної вартості, відповідно до розрахунку Позивача 140000 грн. штрафу.

Відповідно до положень частини другої ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

За порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути із Закритого акціонерного товариства „Транснафта-Термінал" (04050, м. Київ, вул. Артема, 60, код ЄДРПОУ 32455482) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта»(01133, м. Київ, вул.. Кутузова, 18/7, код ЄДРПОУ 31570412) борг у сумі 2 000000 грн., пеню у сумі 60 000,0 грн., 3% річних у сумі 2 136,94 грн., штраф у сумі 140 000 грн., державного мита у сумі 22 019,72 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                     І.І.Борисенко