Ухвала суду № 10650162, 03.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА Справа № 30/19103.08.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства “Агропромсервіс” До Приватного підприємства “Латка-Транс”

Про стягнення 14 800 грн.

За скаргою Приватного підприємства “Латка-Транс”

на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві

                                                                                          Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача не з’явився

Від відповідача Гаврилова І.А.

Від ВДВС Гречух О.Я.

Обставини справи:          

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Агропромсервіс” до Приватного підприємства “Латка-Транс” про стягнення з відповідача на користь позивача 7 400 грн. боргу по орендній платі та 7400 грн. штрафу за неналежне виконання взятих на себе зобов’язань згідно договору оренди № 12 від 01.03.08.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.09р. позов було задоволено повністю - стягнуто з Приватного підприємства “Латка-Транс” на користь Відкритого акціонерного товариства “Агропромсервіс” 7 400 грн. боргу по орендній платі, 7400 грн. штрафу, 148 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, в якій просить суд:

- поновити строк на оскарження дій державного виконавця;

- скасувати постанову про арешт майна Приватного підприємства “Латка-Транс” від 25.01.2010 року та постанову про арешт коштів боржника від 19.02.2010 року, винесені державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві при виконанні рішення Господарського суду м. Києва від 21.05.2009 по справі № 30/191 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Агропромсервіс»до Приватного підприємства “Латка-Транс” про стягнення 14 800 грн.

Ухвалою від 06.07.10р. суд призначив розгляд скарги на 20.07.2010р. та зобов’язав Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві надати письмові документально обґрунтовані пояснення на скаргу та належним чином засвідчену копію виконавчого провадження по виконанню наказу № 30/191 від 19.06.2009р. Господарського суду м. Києва.

Від позивача 02.07.10р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшов Відзив на скаргу, в якому позивач прости скарги заперечує.

Представники позивача в призначене судове засідання не з’явилися, про поважні причини неявки цих представників в судове засідання суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду скарги від них не надходило.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Представник Відповідача повністю підтримав подану скаргу та просив її задовольнити.

Представник Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві надав суду документи на виконання вимог минулої ухвали та письмові заперечення на скаргу, відповідно до яких просив в задоволенні скарги відмовити повністю.

В судовому засіданні 20.07.10р. судом розглядалась скарга відповідача на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві.

В судовому засіданні 20.07.10р. судом, за згодою присутніх представників відповідача та Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві було оголошено про закінчення скарги по суті, та для оголошення результатів розгляду скарги, оголошено перерву на 03.08.10р.

Розглянувши подану скаргу, заслухавши пояснення представника скаржника, державної виконавчої служби та дослідивши відзив позивача, суд приходить до висновку про необґрунтованість поданої скарги та відсутність підстав для її задоволення, зважаючи на наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.09р. позов було задоволено повністю - стягнуто з Приватного підприємства “Латка-Транс” на користь Відкритого акціонерного товариства “Агропромсервіс” 7 400 грн. боргу по орендній платі, 7400 грн. штрафу, 148 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.09р., яке набрало законної, 19.06.09р. судом було видано відповідний наказ.

29.09.2009 до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві надійшла заява позивача про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду м. Києва від 19.06.2009 № 30/191.

Відповідно до вимог ст.ст. 3, 18, 24 Закону України «Про виконавче провадження»(далі - Закону), державним виконавцем 01.10.2009 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та боржнику надано 7-денний строк для добровільного виконання рішення суду з моменту отримання зазначеної постанови, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження.

Відповідно до поданого заперечення, представник Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві зазначає, що оскільки від боржника не надходило ніяких повідомлень щодо виконання рішення суду, державним виконавцем розпочато примусове виконання рішення суду.

21.12.2009 державним виконавцем на підставі ст.ст. 5, 6, 55 Закону направлено запити до БТІ м. Києва, УДАІ м. Києва та ДПІ у Шевченківському районі м. Києва з метою виявлення майна боржника та з'ясування наявності його відкритих рахунків в банківських установах.

25.01.2010 державним виконавцем, на підставі ст. 55 Закону винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, копію якої направлено для виконання до УДАІ м. Києва.

Відповідно до повідомлення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва боржник має один рахунок на якому акумулюються кошти в національній валюті. На зазначений рахунок, на підставі ст.ст. 5, 6, 50, 63 Закону, постановою державного виконавця від 19.02.2010р. накладено арешт в межах суми боргу 16 622,60 грн.

Відповідач зазначає, що ним не була отримана копія постанови про відкриття виконавчого провадження, про що свідчить конверт поштової кореспонденції, адресований відповідачу та повернутий на адресу відправника (державної виконавчої служби), а також що відповідачем не отримано і копій оскаржуваних постанов про арешт коштів боржника від 19.02.2010 року та про арешт майна боржника від 25.01.2010 року, що на думку відповідача підтверджується матеріалами виконавчого провадження.

Згідно зі ст. 30 згаданого Закону, державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону. У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.

Якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем у порядку, встановленому статтею 24 цього Закону, накладено арешт на майно боржника, за погодженням з державним виконавцем боржник має право у строк, встановлений для добровільного виконання рішення, реалізувати належне йому майно в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У цьому разі покупець майна боржника повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк, встановлений для добровільного виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця. Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Як вбачається з матеріалів справи, судом при вирішенні спору по справі №30/191 було встановлено місцезнаходження відповідача (Витяг з ЄДРЮО та ФОП від 27.04.09р.), і це місцезнаходження відповідача зазначено зокрема в резолютивній частині рішення суду по справі №30/191 - Приватне підприємство “Латка-Транс”, м. Київ, майдан Незалежності, ПТП № 1, сектор А, код ЄДРПОУ 33552442.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, копія якого на вимогу суду надані державною виконавчою службою, Постанову від 01.10.2009 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 19.06.09р., Постанову про арешт коштів боржника від 19.02.2010 року та Постанову про арешт майна боржника від 25.01.2010 року, було направлено на адресу місцезнаходження відповідача у відповідності до ст. 93 ЦК України, та яка також зазначена в рішенні суду від 21.05.09р. на в наказі суду від 19.06.09р. по справі №30/191.

Відповідно до довідки УДППЗ «Укрпошта»щодо причин повернення поштового відправлення (яким направлялася вищенаведена постанова про відкриття виконавчого провадження), зазначено, що відповідач (боржник) не знаходився за адресою місцезнаходження –«вибув».

Крім того, доказів, що Відповідачем не отримано і копій оскаржуваних постанов про арешт коштів боржника від 19.02.2010 року та про арешт майна боржника від 25.01.2010 року, відповідачем суду не надано.

Разом з тим суд зазначає, в зв’язку з тим, що фактичне місцезнаходження юридичної особи –відповідача з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, та відповідач своєчасно не довів про це до відома господарського суду, інших учасників процесу та державної виконавчої служби, то в даному випадку всі процесуальні наслідки неотримання відповідачем копії вищенаведених постанов (Постанови від 01.10.2009 про відкриття виконавчого провадження, Постанови про арешт коштів боржника від 19.02.2010 року та Постанови про арешт майна боржника від 25.01.2010 року) покладаються на відповідача, оскільки Відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві належним чином виконано свій обов’язок щодо направлення копій вищенаведених постанов на адресу місцезнаходження боржника згідно з законом.

Як зазначалось, після винесення Відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Постанови від 01.10.2009 про відкриття виконавчого провадження, у встановлений законом термін від боржника не надходило ніяких повідомлень щодо виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.09р. по справі №30/191.

Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку, що державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві правомірно винесено оскаржувані постанови про арешт майна боржника (відповідача) від 25.01.2010 року та про арешт коштів боржника (відповідача) від 19.02.2010 року, а тому підстави для задоволення скарги та для скасування вищенаведених постанов відсутні.

Крім того, відповідно до ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Відповідач зазначає, що йому стало відомо про наявність виконавчого провадження та накладення арешту в ході примусового виконання рішення в той час, коли банківська установа повідомила останнього про накладення арешту на рахунки, та лише після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження –02.04.10р., і саме з 02.04.10р. відповідач відраховує встановлений ст. 121 ГПК України строк для подання скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби.

Проте ці твердження відповідача не відповідають дійсності, оскільки 10.03.10р. відповідач звернувся до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві з Клопотанням від 09.03.10р. про зупинення виконавчого провадження. В поданому клопотанні відповідач зокрема зазначає, що «09.03.2010 року відповідачу стало відомо, що відповідно до виконавчого провадження ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві, яке відкрито на підставі наказу Господарського суду м. Києва №30/191 від 19.06.09 «Про примусове виконання рішення», заблоковано розрахункові рахунки відповідача, які знаходяться в «ОТП банк»», і з певних зазначених в клопотання підстав, відповідач просить державну виконавчу службу зупинити виконавче провадження та звернутись до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення виконання рішення.

Відповідач не обґрунтовує, чому він не звернувся до суду з даною скаргою на дії ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві на протязі 10 днів з 09.03.10р. –коли відповідачу стало відомо, що відкрито виконавче провадження ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві на підставі наказу Господарського суду м. Києва №30/191 від 19.06.09 «Про примусове виконання рішення»та заблоковано розрахункові рахунки відповідача, які знаходяться в «ОТП банк».

Усні посилання відповідача, що в даному випадку він не міг звернутися зі скаргою до суду, оскільки не ознайомився з виконавчим провадженням та не мав достатньо доказів, а отже не зміг виконати вимоги діючого законодавства та подати суду обґрунтовану скаргу та належні докази як того вимагає ГПК України.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Тобто відповідач (скаржник), прийнявши рішення як суб’єкт господарювання не звертатися зі скаргою до суду до ознайомлення з виконавчим провадженням та у зв’язку з відсутністю в нього на руках, як він вважав, необхідних відомостей з виконавчого провадження, фактично перебрав на себе повноваження суду та замість суду вирішив, що в нього недостатньо доказів для доведення вимог своєї скарги.

Зважаючи на наведене, суд не погоджується з доводами відповідача, що він дізнався про порушення його прав лише 02.04.10р. - з часу ознайомлення з виконавчим провадженням, оскільки з вищенаведеного в ухвалі вбачається, що відповідач набагато раніше (дата клопотання –10.03.10р., дата з якої відповідач зазначає що він довідався про виконавче провадження –09.03.10р.) дізнався про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу Господарського суду м. Києва №30/191 від 19.06.09р. та про арешт його коштів у «ОТП Банк», а тому посилання відповідача, що він не пропустив строк звернення зі скаргою встановлений ст. 121-2 ГПК України, суд вважає необґрунтованими на не поновлює відповідачу строк звернення з даною скаргою.

Враховуючи наведене та керуючись Законом України «Про виконавче провадження»та ст. 121-2 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги Приватного підприємства “Латка-Транс” на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві (на постанову про арешт майна Приватного підприємства “Латка-Транс” від 25.01.2010 року та на постанову про арешт коштів Приватного підприємства “Латка-Транс” від 19.02.2010 року) відмовити повністю.

Дана ухвала набирає чинності з моменту прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                               І.О.Домнічева