Рішення № 10649085, 03.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.08.10 р.                     Справа № 14/150пд                               

за позовом Державного підприємства „Дослідне господарство Донецького інституту

агропромислового виробництва Української академії аграрних наук”,

ЄДРПОУ 34590782, с.Пески

до відповідача Малого приватного виробничо-комерційного підприємства „Бета”,

ЄДРПОУ 13479820, м.Ясинувата

за участю Прокуратури Донецької області, м.Донецьк

про визнання договору недійсним

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Ольвинська Є.О.-по дов.

В засіданні суду брали участь:

прокурор-Пономарьов А.О.

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 19.07. о 14.45 год.

до 16.30 год. 19.07.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Державне підприємство „Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук”, с.Пески, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Мале приватне виробничо-комерційне підприємство „Бета”, м.Ясинувата, про визнання недійсним договору купівлі-продажу незакінченого виробництва від 05.04.2010р. та приведення майнових прав сторін до моменту, який передував укладенню зазначеного договору.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач в заяві без номера та дати, що надійшла до суду 09.07.2010р., частково змінив предмет позову, також заявивши вимоги про зобов’язання відповідача протягом 7 днів з моменту набрання рішенням законної сили повернути позивачу майно, а саме:

що було отримано відповідачем за актом приймання-передачі до договору купівлі-продажу незакінченого виробництва від 05.04.2010р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення сторонами вимог ст.ст.12, 13, 15 Закону України „Про насіння і садивний матеріал”, п.1.8 Порядку організації насінництва в Україні, погодженого Міністерством аграрної політики України та Українською академією аграрних наук, під час укладання спірного правочину, внаслідок чого останній підлягає визнанню недійсним згідно ст.207 Господарського кодексу України.

Відповідач в судовому засіданні 26.07.2010р. заявлені позивачем позовні вимоги не підтримав.

03.08.2010р. до господарського суду надійшов відзив на позов від 02.08.2010р. Малого приватного виробничо-комерційного підприємства „Бета”, м.Ясинувата, в якому останнє проти позовних вимог заперечує.

Відповідно до ст.29 Господарського процесуального кодексу України прокурор може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційне, касаційне подання, подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.

07.07.2010р. до господарського суду Донецької області надійшло повідомлення від 07.07.2010р. №05/1-03-10 Прокуратури Донецької області про вступ у розгляд цієї справи на стороні позивача.

В заяві від 09.07.2010р. №05/1-03-10 Прокуратурою Донецької області підтримано правову позицію позивача по цій справі щодо недійсності договору купівлі-продажу незавершеного виробництва від 05.04.2010р.

Ухвалою від 26.07.2010р. з метою повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи в порядку ст.30 Господарського процесуального кодексу України в судове засідання було викликано повноважного представника Української академії аграрних наук України для надання пояснень щодо укладання та підписання договору купівлі-продажу незакінченого виробництва від 05.04.2010р.

В судове засідання 03.08.2010р. повноважний представник Української академії аграрних наук України не з’явився, проте, у телеграмі повідомив суд про неможливість явки в засідання суду та розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та прокурора, господарський суд встановив:

05.04.2010р. між сторонами був підписаний договір купівлі-продажу незавершеного виробництва.

Згідно з умовами вказаного договору позивач передає, а відповідач приймає у власність незавершене виробництво рослинноводства під врожай 2010р., а саме,

всього незавершене виробництво під врожай 2010р. на суму 2666667,00 грн., ПДВ 20% 533333,00 грн. загальна сума 3200000,00 грн.

Виходячи зі змісту позовної заяви, метою діяльності Державного підприємства „Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук” є організаційно-господарське забезпечення науково-дослідним установам академії умов для проведення досліджень, випробувань і доопрацювання наукових розробок, їх апробації, проведення виробничої перевірки і впровадження їх у виробництво та іншої господарської діяльності.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.04.2010р. відносно позивача було порушено справу про банкрутство №5/68б, що на теперішній час, за твердженням позивача, суттєво вплинуло на його господарську діяльність у частині неможливості виконання зобов’язань за деякими цивільно-правовими угодами та існуючого мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст.ст.12, 13, 15 Закону України „Про насінння і садивний матеріал” та п.1.8 Порядку організації насінництва в Україні, погодженого Міністерством аграрної політики України та Українською академією аграрних наук, позивач повинен завжди мати страхові насіннєві фонди, які у свою чергу, мають щорічно поповнюватися.

Проте, за твердженням позивача, виходячи з умов договору від 05.04.2010р., виконуючи свої зобов’язання перед відповідачем він позбавляється можливості створення страхового насіннєвого фонду, що прямо суперечить основній меті створення і діяльності позивача, інтересам держави і суспільства.

Одночасно, як вказує позивач, при здійсненні обов’язкової реєстрації угод, укладених за участю позивача в Українській академії аграрних наук, було порушено порядок цієї реєстрації, внаслідок чого на договорі від 05.04.2010р. відсутній номер та дата його реєстрації.

За таких обставин, позивачем заявлені вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу незакінченого виробництва від 05.04.2010р. та про приведення майнових прав сторін до моменту, який передував укладенню зазначеного договору.

Крім цього, позивачем також заявлені вимоги про зобов’язання відповідача протягом 7 днів з моменту набрання рішенням законної сили повернути позивачу майно, а саме:

що було отримано відповідачем за актом приймання-передачі до договору купівлі-продажу незакінченого виробництва від 05.04.2010р.

Відповідач в судовому засіданні 26.07.2010р. позовні вимоги не визнав. Одночасно, відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов від 02.08.2010р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, судом встановлено наступне:

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарське зобов'язання може виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Як вказувалось вище, 05.04.2010р. між сторонами був підписаний договір купівлі-продажу незавершеного виробництва, згідно з умовами якого позивач передає, а відповідач приймає у власність незавершене будівництво рослинноводства під врожай 2010р., а саме

всього незавершене виробництво під врожай 2010р. на суму 2666667,00 грн., ПДВ 20% 533333,00 грн. загальна сума 3200000,00 грн.

При цьому, згідно п.2.1 договору від 05.04.2010р. розрахунок незавершеного виробництва здійснюється в строк до 01.12.2010р. на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі незавершеного виробництва згідно рахунку шляхом безготівкого переводу грошових коштів на рахунок позивача.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України договір, в якому одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму, є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.

Так, ст.203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких необхідно для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, та також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочини, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За висновками суду, виходячи з того, що за правовою природою договір від 05.04.2010р. є договором купівлі-продажу, в силу ст.203 Цивільного кодексу України його зміст повинен відповідати вимогам глави 54 Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту ст.655 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу є предметним, оскільки за таким договором може бути продане тільки реально існуюче майно.

Предметом договору купівлі-продажу, згідно із ст.656 Цивільного кодексу України, може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Як вказувалось вище, предметом договору купівлі-продажу від 05.04.2010р. є незавершене виробництво рослинноводства під врожай 2010р., а саме посіви загальною площею 2930 га.

При цьому, згідно п.3.3 договору від 05.04.2010р. до вартості продажу незавершеного виробництва включається повний цикл закінчення вісняно-полевих робіт з посіву вказаних культур.

05.04.2010р. на виконання умов договору купівлі-продажу від 05.04.2010р. між сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі незавершеного виробництва, за яким відповідач прийняв від позивача наступний товар:

Цивільний кодексу України не містить визначення поняття „товар”. Одночасно, відповідно до ст.190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Річчю згідно із ст.179 Цивільного кодексу України є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Через свою матеріальну природу річ зумовлює характер суб'єктивного цивільного права, яке встановлюється на неї. Ознака матеріальності речі як об'єкта цивільного права передбачає можливість фактичного володіння річчю, а у випадку певного порушення суб'єктивного цивільного права на річ - можливість захисту шляхом витребування речі в натурі із чужого незаконного володіння. Річ відокремлюється від інших речей за рахунок матеріальної форми існування (зайняття певного обсягу фізичного простору, який одночасно не може бути зайнятий іншою річчю).

За висновками суду, повний цикл закінчення вісняно-полевих робіт з посіву культур, який входив до вартості незавершеного виробництва за договором купівлі-продажу від 05.04.2010р., не є предметом матеріального світу.

Одночасно, за висновками суду, „посівам” також не властива матеріальність, оскільки особа не може фактично володіти безпосередньо виключно „посівами” без отримання у користування земельної ділянки, на якій ці „посіви” засіяні. Зокрема, крім посівів на цій земельній ділянці можуть знаходитись певні речі. Тобто, фізичний простір певного обсягу, який займають посіви, одночасно може бути зайнятий іншою річчю. При цьому, у разі знаходження посівів не в землі, останні вже не будуть посівами.

За таких обставин, враховуючи, що предметом договору купівлі-продажу від 05.04.2010р. не є предмет матеріального світу, суд дійшов висновку про невідповідність договору від 05.04.2010р. нормам ст.ст.655, 656 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Згідно із ст.1 Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність” одиницею вимірювання є фізична величина певного розміру, прийнята для кількісного відображення однорідних з нею величин.

Як встановлено судом, кількісні показники предмету договору від 05.04.2010р. визначені сторонами у гектарах, в той час як така одиниця виміру використовується для визначення площі об’єкту.

При цьому, всупереч вимог ст.669 Цивільного кодексу України сторонами в договорі від 05.04.2010р. взагалі не було узгоджено кількості такого предмету договору як „повний цикл закінчення вісняно-полевих робіт з посіву вказаних культур”, що згідно п.3.3 договору від 05.04.2010р. входив до вартості продажу незавершеного виробництва.

З урахуванням викладеного, за висновками суду, договір купівлі-продажу від 05.04.2010р. також не відповідає нормам ст.669 Цивільного кодексу України.

Посилання позивача у позовній заяві на порушення сторонами вимог ст.ст.12, 13, 15 Закону України „Про насіння і садивний матеріал”, п.1.8 Порядку організації насінництва в Україні, погодженого Міністерством аграрної політики України та Українською академією аграрних наук, під час укладання спірного правочину, судом до уваги не приймаються як такі, що не доведені наданими до справи матеріалами.

Зокрема, за висновками суду, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не надано документів, які б підтверджували наявність на підприємстві страхового насіннєвого фонду, його зменшення, тотожність предмету спірного правочину з майном, яке має складати страховий насіннєвий фонд, тощо.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, п. 1 ч.3 ст. 129 Конституції України суд має здійснювати повноваження з відправлення правосуддя виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно пунктів 1 і 2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право: визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

У пункті 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. N02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" зазначено: якщо вирішуючи господарський спір господарський суд встановить, що зміст договору суперечить чинному законодавству, він, керуючись ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині.

За таких обставин, враховуючи, що договір від 05.04.2010р. не відповідає нормам ст.ст.655, 656, 669 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу незавершеного виробництва від 05.04.2010р., підписаний сторонами, підлягає визнанню судом недійсним, а позов в цій частині вимог задоволенню.

Відповідно до ст.236 Цивільного кодексу України правочин, який визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи висновки суду щодо недійсності договору від 05.04.2010р., останній є таким з моменту його вчинення.

Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків (крім тих, що пов'язані з його недійсністю). У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як вказувалось вище, на виконання договору від 05.04.2010р. того ж самого дня між позивачем та відповідачем був підписаний акт приймання-передачі незавершеного виробництва, за яким відповідач прийняв від позивача наступний товар:

За таких обставин, враховуючи, що судом договір від 05.04.2010р. визнано недійсним, за вимогами ст.216 Цивільного кодексу України, все отримане відповідачем від позивача згідно акту від 05.04.2010р., підлягає поверненню позивачу.

Згідно із ст.84 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині рішення вказується строк виконання зобов’язаною стороною певних дій.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги встановлений Законом України „Про виконавче провадження” граничний строк для добровільного виконання судового рішення, за висновками суду, відповідач має вчинити відповідні дії протягом 7 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами в рівних частинах.

05.07.2010р. до господарського суду Донецької області надійшла заява Державного підприємства „Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук”, підписана виконуючим обов’язки директора підприємства О.М.Малим, про відмову від позову по цій справі.

Як встановлено судом вище, предметом спірного правочину від 05.04.2010р. було відчуження позивачем на користь відповідача незавершеного виробництва, яке не мало ознак матеріальності, тобто, не могло бути предметом купівлі-продажу.

Таким чином, суд дійшов висновку про невідповідність договору купівлі-продажу від 05.04.2010р. вимогам ст.ст.655, 656, 669 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдані прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави і суді у випадках, визначених законом.

Статтею 36 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є вступ прокурора у справу, порушеної за позовом інших осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Як встановлено, за змістом статуту Державного підприємства „Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук”, останнє є державним підприємством, що діє на основі державної форми власності, як самостійний суб’єкт господарювання. Майно господарства є державною власністю, закріплене за позивачем академією і належить йому на праві господарського відання.

Таким чином, враховуючи, що у даній справі зачіпались інтереси держави в особі Державного підприємства „Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук” прокуратура Донецької області вступила у розгляд цієї справи.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, відмовитись від позову.

Згідно з ч.4 ст.78 Господарського процесуального кодексу України господарський суд виносить ухвалу про прийняття відмови позивача від позову.

Проте, суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог та відповідача - про визнання позову.

На підставі ч.6 ст.22 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги порушення сторонами інтересів держави під час укладання спірного правочину, а також невідповідність дій сторін законодавству, суд згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України не приймає відмови Державного підприємства „Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук” від позову.

Клопотання без номера та дати, що надійшло на адресу суду 09.07.2010р., Державного підприємства „Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук”, с.Пески про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді заборони сторонам проводити усі дії, пов’язані з виконанням договору купівлі-продажу незакінченого виробництва від 05.04.2010р., у тому числі щодо збору врожаю відповідачем до набрання законної сили рішенням за цією справою, судом залишено без задоволення як безпідставне та необгрунтоване.

13.07.2010р. до суду надійшло клопотання від 13.07.2010р. позивача про залишення без розгляду позову у цій справі.

В обґрунтування свого клопотання позивач посилається на подання позову від його імені неуповноваженою особою, оскільки на день подачі позову Гринько Г.Г. не мав повноважень на представництво інтересів позивача.

При цьому, позивач стверджує про повідомлення Гринько Г.Г. про скасування виданої йому довіреності 22.06.2010р. під час розгляду справи №35/145пд.

Відповідно до ст.81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Як встановлено судом, позов від імені Державного підприємства „Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук”, с.Пески підписано його представником Гринько Г.Г., який діяв на підставі довіреності від 01.06.2010р.

Згідно із ст.248 Цивільного кодексу України представництво за довіреністю припиняється у разі скасування довіреності особою, яка її видала.

Одночасно, за приписом ст.249 Цивільного кодексу України права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників.

Виходячи з того, що позов по справі надійшов на адресу суду 24.06.2010р., враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів обізнаності Гринько Г.Г. зі скасуванням виданої на його ім’я довіреності, суд дійшов висновку про наявність у Гринько Г.Г. станом на 24.06.2010р. права на підпис позову від імені позивача.

При цьому, посилання позивача на наданий до матеріалів справи протокол судового засідання від 22.06.2010р. по справі №35/145пд судом до уваги не приймаються, враховуючи відсутність в ньому відомостей щодо повідомлення Гринько Г.Г. про скасування виданої йому довіреності.

Крім цього, в судовому засіданні 19.07.2010р. повноважним представником позивача були заявлені клопотання як про припинення провадження по справі згідно п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, так і про залишення позову без розгляду згідно п.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України, про розгляд спору по суті.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 78, 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства „Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук”, с.Пески до Малого приватного виробничо-комерційного підприємства „Бета”, м.Ясинувата задовольнити повністю.

Визнати недійсним з моменту укладання договір купівлі-продажу незавершеного виробництва від 05.04.2010р., підписаний між Державним підприємством „Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук”, с.Пески та Малим приватним виробничо-комерційним підприємством „Бета”, м.Ясинувата.

Зобов’язати Мале приватне виробничо-комерційне підприємство „Бета”, м.Ясинувата протягом семи календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили повернути Державному підприємству „Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук”, с.Пески наступне:

що було отримано Малим приватним виробничо-комерційним підприємством „Бета”, м.Ясинувата за актом приймання-передачі до договору купівлі-продажу незакінченого виробництва від 05.04.2010р.

Стягнути з Малого приватного виробничо-комерційного підприємства „Бета”, м.Ясинувата на користь Державного підприємства „Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук”, с.Пески витрати по сплаті державного мита в сумі 42 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн. 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 03.08.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 03.08.2010р.

Суддя