Рішення № 106490577, 26.09.2022, Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/1901/22

Номер провадження 2-а/556/28/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.09.2022 року. Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Котик Л.О.,

при секретарі Басик Г.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Володимирець справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , до Головного управління національної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом доГоловного управління національної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 05.09.2022, він рухався автомобілем, марки «Меrcedes- Веnz 609 D», державний номерний знак НОМЕР_1 в напрямку м. Луцьк Волинської області. На блокпосту, перед в`їздом в м. Луцьк, його зупинив працівник поліції, який повідомив його, що він порушив правила дорожнього руху, а саме: розмовляв по телефону під час керування транспортним засобом.

На місці зупинки транспортного засобу, ОСОБА_2 , пояснив працівнику поліції, що не розмовляв по телефону під час руху автомобіля, а лише взяв до рук телефон, коли стояв в черзі на блокпосту, після зупинки автомобіля, щоб подивитися котра година. На що працівник поліції не відреагував.

У зв`язку з тим, що в країні запроваджено воєнний стан, ОСОБА_1 не став сперечатися з працівником поліції та пред`явив йому посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію автомобіля, поліс обов`язкового цивільного страхування.

Через деякий час працівник поліції приніс ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, серії БАВ № 292814, та повідомив, що його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Вищезазначена постанова була складена без участі ОСОБА_1 .. Жодних пояснень стосовно «вчиненного правопорушення» він не надавав ні в письмовому вигляді, ні на камеру поліцейського. ОСОБА_1 був позбавлений права на захист, жодних роз`яснень прав відповідно до ст.. 68. Конституції України надано не було. Фактично зі змістом і суттю інкримінованого правопорушення, ОСОБА_1 ознайомився вже після того, як отримав копію постанови.

Позивач зазначає, що жодного порушення правил дорожнього руху не вчиняв, докази його провини відсутні, а тому дана постанова є незаконною та підлягає скасуванню. Вважає, що факт порушення ним ПДР, а саме користування під час руху транспортного засобу засобами зв"язку, ґрунтується на припущеннях та не підтверджений належними та допустимими доказами. Просить позов задовольнити.

Вказаний позов надійшов до суду 15 вересня 2022 року.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 16 вересня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримує.

Відповідач - предстаник Головного управління національної поліції у Волинській області в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час, місце розгляду справи.

Відповідно до ч.1ст. 205 КАС Українинеявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положеньст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч. 4ст. 229 КАС України, судом не здійснювалося.

Вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд зважає на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст.287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Відповідно до вимог ч.1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 5ст.77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Отже, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача.

У постановах Верховного Суду від 26 квітня 2018 року в справі №200/5590/17, від 17 липня 2019 року в справі №295/3099/17, від 13 лютого 2020 року в справі №524/9716/16-а, Верховний Суд звернув увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.

Таким чином, з цієї правової норми та правового висновку Верховного Суду вбачається, що законодавцем встановлено презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Судом належними дослідженими доказами встановлено, що 05.09.2022 поліцейським взводу №1 роти №4 УПП у Волинській області винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ №292814.

Згідно даної постанови, 05.09.2022, о 11 год. 10 хв., ОСОБА_1 , керував автомобілем, марки «Меrcedes- Веnz 609 D», державний номерний знак НОМЕР_1 і на автодорозі К-14 на 5 км 600м, під час руху транспортного засобу користувався засобами зв`язку мобільним телефоном, чим порушив п.2.9 п.п. «д» Правила дорожнього руху, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.

У відповідності до ч. 2ст. 19 Конституції Українидержавні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбаченихКонституцією Українита Законами України.

Відповідно достатті 55 Конституції Україникожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зістаттею 9 Конституції Україниє складовою національного законодавства.

Відповідно дост.72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимогстатті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушеннящодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності із законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу).

Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Виносячи оскаржувану постанову, відповідач не дотримався вимог статей251,254,283 КУпАПі прийняв не обґрунтоване рішення (постанову), зміст якого викликає сумнів у його достовірності, неупередженості, добросовісності та розсудливості.

Відповідно до ст.280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

А як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до ч.1ст.11КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст.258КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Крім того,наказом Міністерствавнутрішніх справУкраїни №1395від 07листопада 2015року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, п. 4 якої визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Також визначено, що постанова виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення у разі виявлення адміністративних правопорушень, в тому числі частинами першою, другою і третьою статті122 КУпАП.

За ч.2ст. 122 КУпАПкористування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.2.9 «д» Правил дорожнього руху, затвердженихпостановоюКабінету МіністрівУкраїни від10жовтня 2001р.№ 1306,водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв`язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання);

На інспектора патрульної поліції покладається обов`язок належним чином задокументувати наявність правопорушення за допомогою фото, відеозйомки, пояснень свідків та інших доказів, які мають статус належних та допустимих.

З дослідженої в судовому засіданні постанови про накладення адміністративного стягнення встановлено, що будь-які дані про те, що позивачем було порушено вимогиправил дорожнього руху, були відсутні. Відповідачем не подано відзив на позовну заяву. Таким чином, доводи позивача, що він не порушувавПравил дорожнього руху, не розмововляв по телефону піс час руху автомобіля, відповідачем належними і допустимими доказами не спростовано.

Згідно дост. 222 КУпАПоргани Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуютьсяправил дорожнього руху, зокрема частини перша, друга, третя і п`ята статті 122.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За приписами частини 1статті 8 Закону України «Про Національну поліцію»(далі - Закон № 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України.

Згідно п. 8 ч. 1ст. 23 Закону № 580-VIIIполіція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначенихзаконом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Окрім того, частиною 2ст. 283 КУпАПвизначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.

Суд вважає, що позивача було протиправно притягнуто до відповідальності, оскільки поліцейським під час винесення оскаржуваної постанови, не з`ясовано чи наявний у діях позивача склад адміністративного правопорушення, а отже чи наявні підстави для притягнення його до відповідальності.

В силуст.7 КУпАП України,ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Додержання вимогзаконупри застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленимизакономспособами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

В розумінністатті 72 Кодексу адміністративного судочинства Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першоїстатті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2ст. 77 КАС Українивстановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Із змісту оскаржуваної постанови слідує, що ОСОБА_1 користувався під час руху засобами звязку, чим порушивп.2.9 «д» Правил дорожнього руху.

При цьому, в оскаржуваній постанові відповідач не покликався на будь-який доказ, який підтверджує обставини щодо користування засобами зв`язку позивачем.

Таким чином, притягнути до адміністративної відповідальності можна лише ту особу, яка вчинила дії, що підпадають під ознаки адміністративного правопорушення та яка є або може бути суб`єктом адміністративного правопорушення.

При цьому, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом (стаття 245 КУпАП).

Згідно зіст.252КУпАПорган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючисьзакономі правосвідомістю.

Водночас, стаття 280КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно дост.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеномузакономпорядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено вчинення позивачем адміністративного правопорушення та наявності складу правопорушення, внаслідок чого притягнуто ОСОБА_1 до відповідальності з порушенням вимог встановлених ст.ст.247,251,252,280КУпАП.А тому постанова про накладення адміністративного стягнення на позивача підлягає скасуванню.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження встановлення відповідачем факту порушення позивачемправил дорожнього руху.

Таким чином, відповідач в особі працівника патрульної поліції, який розглянув справу, не виконав вимоги щодо посилання у постанові про накладення стягнення на докази які в повній мірі підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення позивачем.

В контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на якийзакономпокладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Окрім того, судом враховано положенняст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII, якою передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотриманняправил дорожнього руху.

Однак, відповідачем не надано жодного доказу (фото/відео матеріалів, рапорту поліцейського тощо) користування позивачем під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук.

За наведених обставин, оскаржувана постанова прийнята з порушенням частини 2ст. 77 КАС Українита п. 3 ч. 2ст.2КАС України, є необґрунтованою та такою, що прийнята без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Згідно приписів ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" , передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 26.04.2018 по справі №211/3520/16-а, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Така постанова по свій правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

За таких обставин, суд вважає, що сторона відповідача не надала суду доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейським судом з прав людини у п. 36 рішення в справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), від 1 липня 2003 року № 37801/97, зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

У п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Виходячи з наведеного, дослідивши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні в судовому засіданні обставин справи, досліджених доказів, в їх сукупності, керуючись принципом верховенства права, суд прийшов до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормамКУпАП. При розгляді справи не були з`ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за якийзакономвстановлено адміністративну відповідальність за ч.2ст.122 КУпАП. Вина позивача у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2ст.122 КУпАП, не доведена.

Відповідно дост. 286 КАСУ, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно дост. 139 КАС Україниза рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції у Волинській області слід стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 496 гривень 20 копійок.

На підставі викладеного,ст. 19 Конституції України, ст. ст. 7,9,10,11,122ч.1,245,247,251,252,258,268,280 КУпАП, ст. ст.9,77,78,90,241 - 244,246,286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, задовольнити.

Скасувати Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ №292814 від 05.09.2022 року, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 до адміністративної відповідальностіза ч.2 ст. 122 КУпАПта закрити провадженні в справі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції у Волинській області (код ЄРДРПОУ 40108604) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 494 гривень 20 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Володимирецький районний суд Рівненської області апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня складання повного тексту рішення. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених, частиною другоюстатті 299 цього Кодексу.

Суддя: Котик Л.О.

Учасники процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Головного управління національної поліції у Волинській області, місцезнаходження: вул. Вінниченка, 11, м. Луцьк, Волинська область, поштовий індекс: 43025, код юридичної особи: 40108604.