Рішення № 10648981, 29.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.07.10 р.                     Справа № 7/150                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р.Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка

До відповідача: Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк

Предмет спору: стягнення заборгованості за активну електричну енергію в розмірі 50287, 82 грн., за реактивну електричну енергію в розмірі 489, 89 грн., пені в розмірі 39432, 27 грн., 3% в розмірі 648, 42 грн., інфляційних в розмірі 2376, 63 грн.

За участю представників:

від позивача: Бєльських С.С. - довір.

від відповідача: Деяк А.В.- довір.

СУТЬ СПОРУ:                     

Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” м.Горлівка звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк про стягнення заборгованості за активну електричну енергію в розмірі 50287, 82 грн., за реактивну електричну енергію в розмірі 489, 89 грн., пені в розмірі 39432, 27 грн., 3% в розмірі 648, 42 грн., інфляційних в розмірі 2376, 63 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №15/12 від 20.07.2006р. з додатками; рахунки за активну та реактивну електроенергію за жовтень 23009р., грудень 2009р., січень 2010р.; акт звірки заборгованості від 05.01.2010р.

У відзиві відповідач проти суми пені заперечив, посилаючись на той факт, що розмір пені сторонами у Договорі №15/12 не узгоджено. Стосовно сум 3% річних та інфляційних, відповідач зазначив, що даний вид відповідальності не передбачений умовами Договору №15/12. Суму основного боргу відповідач визнав у повному обсязі та просить надати розстрочення виконання рішення по цій справі строком на 12 місяців, посилаючись на тяжке фінансове становище. Позивач проти розстрочення виконання рішення заперечив, посилаюсь на скрутний фінансовий стан свого підприємства.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №15/12 від 20.07.2006р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками.

Відповідно до п.9.5 Договору, строк дії договору встановлений до 31.12.2007р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до р.1 Договору, постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 948,5 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежу згідно з умовами цього Договору.

Порядок розрахунків за електроенергію узгоджений сторонами у розділі 7 Договору та в Додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору.

Відповідно до п.9 Додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору, розрахунки за активну електроенергію та перетікання реактивної електроенергії здійснюються споживачем грошовими коштами на рахунки постачальника електричної енергії, які вказані в розділі 10 Договору, у терміни, що не перевищують 5 операційних днів від дня отримання рахунку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав належним чином, у грудні та жовтні 2009р. поставив відповідачу реактивну електроенергію, у грудні 2009р. – активну електроенергію та виставив відповідні рахунки на оплату, що підтверджено матеріалами справи та відповідачем у судовому засіданні. Відповідач свої зобов’язання стосовно оплати спожитої ним електричної енергії в повному обсязі не виконав, чим порушив умови договору.

У зв’язку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача борг за активну електричну енергію в розмірі 50287, 82 грн., за реактивну електричну енергію в розмірі 489, 89 грн.

Зазначена сума заборгованості за активну та реактивну електроенергію підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем та підлягає стягненню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за період з 04.11.2009р. по 01.06.2010р. 3% річних в сумі 648, 42 грн., інфляційні у сумі 2376, 63 грн. за листопад 2009р. – травень 2010р.

Відповідач проти стягнення вказаних сум заперечив, посилаючись на той факт, що такий вид відповідальності не передбачений умовами Договору.

Заперечення відповідача судом до уваги не беруться з огляду на те, що індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв’язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов’язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов’язань, які прямо передбачені приписами чинного законодавства. До того ж, узгодження сторонами зазначених видів відповідальності за порушення грошових зобов’язань у договорі не є обов’язковим.

Судом здійснено перерахунок вищевказаних сум.

3% річних нараховані позивачем арифметично вірно, у відповідності до приписів діючого законодавства, у зв’язку з чим вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 648, 42 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Інфляційні складають 1898, 97 грн. та підлягають стягненню саме у цьому розмірі.

Вимоги щодо стягнення інфляційних в залишковій сумі задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню за період з 11.12.2009р. по 01.06.2010р. у сумі 39432, 27 грн., застосовуючи при цьому 0,5% за кожен день прострочення платежу.

Відповідач проти стягнення з нього суми пені заперечив, посилаючись на той факт, що розмір пені сторонами у Договорі не узгоджено, тобто відсутній такий вид відповідальності за прострочення грошових зобов’язань взагалі.

Відповідно до ст.ст. 216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п. п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Із копії Договору (п.4.2.1 Договору), представленої позивачем та доданої до позову вбачається, що розмір пені спочатку було узгоджено сторонами як „ – ”, а потім на цьому місті було дописано 0,5%. Обґрунтованих пояснень з цього приводу позивач не надав.

Відповідно до екземпляру Договору наданого відповідачем, зокрема згідно п.4.2.1 Договору, в редакції протоколу розбіжностей до договору, підписаного обома сторонами та скріпленого печатками обох підприємств, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4-2.3.5 договору з порушенням термінів, визначених Додатком №5 до нього „Порядок розрахунків”, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі - % за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Враховуючи наведене, дослідивши матеріали справи, у тому числі оригінали Договорів кожної із сторін, з огляду на те, що до екземпляру Договору, , який представлений відповідачем позивач не має доступу та він містить прочерк замість розміру пені, а на екземплярі Договору, представленому позивачем чітко видно зроблене ним виправлення, суд дійшов висновку, що сторонами не узгоджений розмір пені, як то передбачено вищевказаним законом.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача щодо надання розстрочки виконання рішення строком на 12 місяців.

В обґрунтування свого клопотання відповідач надав суду баланс станом на 01.04.2010р.

Позивач проти розстрочки суми заборгованості заперечив, зауважив, що його підприємство також знаходиться у тяжкому фінансовому стані.

Враховуючи недоведеність відповідачем того факту, що негайне виконання рішення суду призведе до погіршення фінансового стану його підприємства, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст. 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. 67, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28,Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка до Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк про стягнення заборгованості за активну електричну енергію в розмірі 50287, 82 грн., за реактивну електричну енергію в розмірі 489, 89 грн., пені в розмірі 39432, 27 грн., 3% в розмірі 648, 42 грн., інфляційних в розмірі 2376, 63 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84600, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, рахунок зі спеціальним режимом використання 260363021294 у ВАТ „Ощадний банк”, МФО 335106) – заборгованість за активну електроенергію – 50287, 82 грн.

Стягнути з Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84600, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, р/р 2600930031 в Тельманівському відділенні №5368 ВАТ „ДОБУ”, МФО 334460) – заборгованість за реактивну електроенергію – 489, 89 грн., 3% річних – 648, 42 грн., інфляційні – 1898, 97 грн.

Стягнути з Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84600, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, р/р 26001307550283 у філії Центрально-міського відділення ПІБ м.Горлівка, МФО 334464) – державне мито у сумі 533, 25 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 134,99 грн.

У задоволенні вимог в залишковій частині відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя