Рішення № 10648704, 26.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

26.07.2010Справа №2-17/2884-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМА»

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсам № 9»

про стягнення суми боргу у розмірі 500000,00 грн., інфляційних у розмірі 48500,00 грн., 3 % річних у розмірі 15246,58 грн., пені в розмірі 54917,81 грн.

Суддя В.І. Гайворонський

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача - Олейник С.В., представник

Від відповідача - Раєвська Л.П., представник

Сутність спору: Згідно позову та його уточнення позивач просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 500000,00 грн., інфляційні у розмірі 48500,00 грн., 3 % річних у розмірі 15246,58 грн., пеню в розмірі 54917,81 грн., у зв’язку з невиконання відповідачем грошового зобов’язання за Договором безвідсоткової позики № 07/07 від 10.05.2007 року.

Згідно ст.22 ГПК України уточнення позовних вимог є правом позивача.

Таким чином, позовні вимоги вважаються заявленими згідно уточнення, що також відповідає практики розгляду вказаних питань Севастопольським апеляційним господарським судом (Постанова від 06.04.2004 року по справі № 2-17/896-2002), та інформаційному листу Вищого господарського суду України від 29.06.2010 року № 01-08/369 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України».

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що позовні вимоги щодо стягнення пені не підлягають задоволенню у зв’язку з пропуском строку позовної давності, позивачем невірно розрахований індекс інфляції.

Відповідач заявив про застосування позовної давності в частині пені.

По справі проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

Згідно п. 1.1 Договору безвідсоткової позики № 07/07 від 10.05.2007 року Позикодавець (ТОВ «Арма») передає Позичальнику (ТОВ «Універсам № 9») безвідсоткову позику на суму 500000 грн., а Позичальник зобов’язується повернути указану сума позики в обумовлений цим договором строк.

Згідно п. 2.1 Договору Позикодавець зобов’язується передати Позичальнику або перерахувати на банківський рахунок указану в п. 1.1 суму займу.

Згідно п. 2.1 Договору строк повернення позики, указаної в п. 1.1 цього Договору встановлюється до 08.05.2008 року.

Згідно п. 3.1 Договору у випадку несвоєчасного повернення указаної в п. 1.1 суми позики у визначений п. 2.2 строк, Позичальник сплачує Позикодавцю пеню в розмірі 0,2 % від простроченої суми позики за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно Додаткової угоди від 05.05.2008 року до Договору безвідсоткової позики № 07/07 від 10.05.2007 року строк повернення позики, указаної в п. 1.1 цього договору встановлюється до 08.05.2009 року.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, при цьому виходить з наступних підстав:

Сторонами укладений договір та Додаткова угода до нього, і відповідно, відносини між ними регулюються цим договором і нормами, що відносяться до договорів.

У встановленому Законом порядку даний договір та Додаткова угода до нього з будь-яких підставам недійсним не визнані та згідно ст. 204 ЦК України є дійсними.

При цьому необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого статтею 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі давати оцінку договору на предмет його невідповідності законодавству, про що також указується в постанові Верховного суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д 12/2) по аналогічному випадку.

Так, статтею 129 Конституції України закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед законом та судом.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

В постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, якщо зацікавлена особа вважає що договір, Додаткова угода до нього чи окремі їх пункти не відповідають законодавству, така особа вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

Зацікавленою особою не надано доказів того, що договір чи Додаткова угода до нього, або окремі їх пункти визнані судом недійсними.

При цьому необхідно відмітить, що згідно ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості.

Таким чином, суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов’язання мають виконуватись.

Отримання відповідачем займу на суму 500000,00 грн. підтверджується платіжним дорученням.

Однак, відповідачем не надано доказів повернення займу.

Ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості.

Таким чином, суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, які надані зацікавленими особами.

Більш того, з відзиву витікає, що відповідач суму основного боргу визнає, та відповідач лише оспорює розрахунок інфляційних та пені.

Згідно ч.5 ст. 78 ГПК України суд зобов’язаний прийняти рішення про задоволення вимог, якщо відповідач вимоги визнає.

Якщо виникнуть будь-які обставини, які суттєво впливають на прийняте рішення, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами.

Якщо заборгованість сплачена чи буде сплачена в добровільному порядку, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами чи в порядку ст. 117 ГПК України про визнання наказу не підлягаючим виконанню.

Сплата інфляційних та річних передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно розрахунку позивач просить стягнути інфляційні за період з 09.05.2009 року по 14.05.2010 року.

Згідно листа Верховного суду України від 03.04.1997 року № 62-97р, якщо нарахування інфляційних складає менше Ѕ місяця, то цей місяць не враховується, якщо більше Ѕ місяця – цей місяць враховується.

Так, якщо вказане не враховувати, інфляційний період необґрунтовано збільшується на місяць.

Так, період з 09.05.2009 року по 14.04.2010 року складає трошки більше 12-ти місяців, а період травень 2009 р. – травень 2010 р. – це 13 місяців.

Таким чином, інфляційні підлягають стягненню за період: травень 2009 – квітень 2010 року, і складають: (500 000Х109,6% = 548 000 грн., 548000 грн. - 500000,00 грн. = 48000 грн.).

При цьому також необхідно відмітити, що при перемноженні щомісячних індексів інфляції, остання цифра не округляється.

Річні згідно розрахунку стягуються за період з 09.05.2009 року по 14.05.2010 року в сумі 15246,58 грн.

Сплата пені передбачена договором, та не стягувати пеню суд підстав не вбачає.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України пеня може бути розрахована за період з 09.05.2009 року по 08.11.2009 року.

Ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договором не передбачено, що пеня нараховується за більший період, ніж вказаний в ч. 6 ст. 232 ГК України, що є підставою для відмови у стягненні пені, та відповідає практиці розгляду аналогічних питань Севастопольським апеляційним господарським судом (постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2005 року по справі № 2-17/12582-2005), а також Вищім господарським судом України.

Таким чином, нарахована на 09.11.2009 року пеня (1 день) стягненню не підлягає.

З врахуванням позовної давності пеня може бути стягнута за період з 02 червня 2009 року по 08.11.2009 року.

Таким чином, в частині нарахування пені з 09 травня 2009 року по 01.06.2009 року підлягає застосуванню позовна давність. За вказаний період пеня складає: 500000:365:100Х12Х2Х24 = 7890,41 грн.

За період з 02.06.2009 року по 14.06.2009 року (13 днів) ставка НБУ складала 12 %. Таким чином, сума пеня за вказаний період складає 4273,97 грн. (500 000:365:100Х12Х2Х13).

За період з 15.06.2009 року по 11.08.2009 року (58 днів) облікова ставка НБУ складала 11 %. Таким чином, сума пені за вказаний період складає 17479,45 грн. (500 000:365:100Х11Х2Х58).

За період з 12.08.2009 року по 08.11.2009 року (89 днів) облікова ставка НБУ складала 10,25 %. Таким чином, сума пені за вказаний період складає: 24993,15 грн. (500 000:365:100Х10,25Х2Х89).

Таким чином, загальна сума пені за період з 02 червня 2009 року по 08.11.2009 року складає: 46746,57 грн. (4273,97+17479,45 =24993,15).

Позов поданий згідно вхідного штампу суду – 02.06.2010 року.

Згідно ст. 263 ЦК України подання позову зупиняє позовну давність.

Таким чином, позовна давність зупинена з 02.06.2010 року.

Таким чином, щодо пені, нарахованої з 02.06.2009 року – позовна давність не сплила. Період з 09.05.2009 р. по 08.05.2010 р. – є рік, та період з 02.06.2009 р. по 08.11.2009 року в цей рік входить).

Згідно ст. 258 ЦК України щодо пені застосовується позовна давність протягом одного року.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності про застосування якої заявлене стороною є підставою для відмови у позові.

В частині пені, відносно якої сплила позовна давність ( 7890,41 грн.) суд не знаходить поважних причин пропуску спливу, та відповідно, у вказаній сумі у позові відмовляється.

Так, позивач вважає, що позовна давність не сплила, та не обґрунтував поважність причин її пропуску, та не надав відповідних доказів.

Неуважність сторони, незнання законодавства чи його неправильне тлумачення поважними причинами не є, про що також прямо вказується в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». (п.19).

Взагалі в пені відмовляється в сумі 8171,24 грн. 54917,81 грн. (заявлена пеня) - 46746,57 грн. (стягнута пеня) = 8171,24 грн., в яку входить неправильно нарахована пеня та пеня, відносно якої застосовано позовну давність.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню основна боргу в розмірі: 500000,00 грн., 3 % річних у розмірі 15246,58 грн., інфляційне нарахування у розмірі 48000,00 грн., та пеня в розмірі 46746,57 грн.

Судові витрати позивачу згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем пропорційно задоволеним вимогам.

Вказані витрати підтверджені платіжним дорученням № 146 від 26 травня 2010 року на суму 6186,64 грн. з державного мита, та платіжним дорученням № 149 від 26 травня 2010 року на суму 236,00 грн. по сплаті судових витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Судові витрати згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем пропорційно задоволеним позовним вимогам, та складають по державному миту у сумі 6099,93 грн. (стягнута сума помножена на суму підлягаючу сплаті державного мита та поділено на заявлену суму позову, а саме: (609993,15Х6186,64:618664,39 грн. = 6099,93 грн.)); по інформаційно – технічному забезпеченню судового процесу в сумі 232,69 грн. (стягнута сума помножена на 236, та поділено на заявлену суму позову, а саме: (609993,15Х236:618664,39 грн. = 232,69 грн.));

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В частині нарахування пені з 09.05.2009 року по 01.06.2009 року в сумі 7890,41 грн. застосувати позовну давність.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсам № 9» (95022, м. Сімферополь, вул. Б. Куна 9, ідентифікаційний код: 19004874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма» (95015, м. Сімферополь, вул. Об’їзна 10-А, ідентифікаційний код: 24508513) суму боргу в розмірі 500000,00 грн., 3 % річних у розмірі 15246,58 грн., інфляційні у розмірі 48000,00 грн., пеню в розмірі 46746,57 грн., судові витрати з державного мита в сумі 6099,93 грн., судові втрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 232,69 грн.

Видати наказ.

В частині стягнення пені в сумі 8171,24 грн., інфляційних в сумі 500 грн. - у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.