Рішення № 106477407, 21.09.2022, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

21 вересня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/483/22

Господарським судом Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Солончевої О.П., за правилами загального позовного провадження в відкритому судовому засіданні розглянуто справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Яструбщанське",

вул. Центральна, 100, с. Яструбщина, Шосткинський район, Сумська область, 41421;

e-mail: 62431@ukr.net; yurid-servis@ukr.net;

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Ніжинський жиркомбінат",

вул. Прилуцька, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600; e-mail: ngkoil@ngkoil.com;

предмет спору: про стягнення 1452297,08грн

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: Кугай А.В. - адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВМ №1027900, виданий 22.07.2022;

від відповідача: Бондаренко О.О. - адвокат, довіреність б/н від 15.08.2022;

У судовому засіданні 21.09.2022, Господарським судом Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

25.07.2022, надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Яструбщанське» (надалі - ТОВ «Яструбщанське») до Приватного акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат» (надалі - ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат») про стягнення 1452297,08грн, у тому числі 1321866,83грн боргу за товар, отриманий на підставі договору поставки №132НЖК від 24.01.2022 та специфікацій №1 від 24.01.2022 та №2 від 10.02.2022 до нього (надалі - Договір), за накладними: №53 від 25.01.2022, №57 від 26.01.2022, №64 від 01.02.2022, №99 від 11.02.2022, №102 від 12.02.2022, №104 від 14.02.2022, №106 від 15.02.2022, №109 від 16.02.2022 та №111 від 17.02.2022; 40977,88грн інфляційних втрат за червень 2022 року та 89452,37грн пені за період з 02.06.2022 по 21.07.2022.

Позов мотивовано порушенням відповідачем грошових зобов`язань по розрахунку за отриманий товар на підставі Договору.

Ухвалою від 27.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі №927/483/22 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 17.08.2022; сторонам установлено строки для подачі письмових заяв по суті спору, зокрема відповідачу 15-тиденний строк для подачі, в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), мотивованого відзиву на позов.

Ухвала суду про відкриття провадження в справі направлена та доставлена 27.07.2022 до електронного кабінету сторін, зареєстрованих у системі Електронний суд. Крім того, ухвала суду від 27.07.2022 направлена засобами електронного зв`язку за офіційними електронними адресами сторін.

Судом установлено, що граничний строк на подання відповідачем відзиву на позов закінчив свій перебіг 11.08.2022.

16.08.2022, додатково, позивач в обґрунтування заявленого позову, подав до суду письмові пояснення по суті спору, з огляду на отримання від відповідача, після подачі позову до суду, листа-відповіді від 15.07.2022 №443 на адвокатський запит.

17.08.2022, у підготовче засідання прибув повноважний представник позивача; відповідач до суду не прибув, явку повноважного представника не забезпечив, натомість, клопотав відкласти розгляд справи на іншу дату, оскільки з метою представлення інтересів Товариства в суді, ним було укладено договір щодо надання професійної правничої допомоги лише 15.08.2022, відтак залученому адвокату потрібен додатковий час для підготовки мотивованого відзиву на позов.

Судом відхилено клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання в справі, оскільки наведені підстави неприбуття його представника в судове засідання не є поважними; відповідач був обізнаний про відкриття провадження в справі №927/483/22 станом на 27.07.2022, відтак мав достатньо часу для підготовки правової позиції відносно заявлених до нього вимог до дня проведення підготовчого засідання в справі.

За результатами підготовчого засідання судом відповідно до п.3 частини 2 статті 185 ГПК України постановлено закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 05.09.2022, про що відповідач повідомлений в порядку статей 120, 121 ГПК України.

Ухвала суду від 17.08.2022 відправлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 18.08.2022, зареєстрованого в системі Електронний суд.

17.08.2022, на електронну адресу суду, від відповідача надійшов відзив на позов, разом з клопотанням про поновлення строку на його подачу. Також, відповідач клопотав повернутись на стадію підготовчого провадження для вчинення відповідних процесуальних дій (прийняття судом відзиву на позов).

22.08.2022, через систему Електронний суд, від позивача надійшла заява про подачу доказів на підтвердження фактичного розміру адвокатських витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення в справ.

05.09.2022, у судове засідання прибули повноважні представники обох сторін (участь представника відповідача забезпечена в режимі відеоконференції).

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження для подачі відзиву на позов, просив поновити строк на подачу відзиву та прийняти його до розгляду.

Судом відхилено клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження, оскільки ГПК України не передбачено можливості для вчинення судом таких дій. При цьому, суд звертає увагу сторін, що відповідно до частини 3 статті 201 ГПК України, розгляд справи по суті розпочинається з оголошення головуючим судового засідання відкритим. Натомість, відзив на позов подано відповідачем до суду 17.08.2022, з порушенням установленого судом строку, однак до початку розгляду справи по суті.

За статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За частинами 1, 2, 4 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

З метою забезпечення права відповідача на судових захист, виходячи з основоположних принципів господарського судочинства, рівності та змагальності сторін, пропорційності судового процесу, суд вважає за можливе продовжити відповідачу строк для подачі відзиву на позов та залучити цей документ до матеріалів справи, для врахування його змісту при ухваленні рішення в справі.

У відзиві на позов відповідач визнав суму основного боргу в заявленому розмірі. Проти задоволення позову в іншій частині заперечив. Вказав на відсутність своєї вини в порушенні грошових зобов`язань перед позивачем. Неможливість своєчасного розрахунку за товар, отриманий від позивача перед початком повномасштабної війни на території України та веденням фактичних бойових дій, в тому числі, в місті здійснення відповідачем господарської діяльності, пояснив порушенням логістики в закупівлі сировини та реалізації готової продукції Товариства, простоєм роботи Товариства в період з березня по квітень 2022 року, браком обігових коштів, зокрема, зумовленого неотриманням від держави відшкодування сум ПДВ згідно задекларованих податкових накладних. Вважає, що порушення договірних зобов`язань перед позивачем зумовлено дією форс-мажорних обставин (лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1). Просив суд взяти до уваги, що він не ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, а навпаки, вживає всіх залежних від нього заходів на оплату залишку вартості отриманого товару. Крім того, за доводами відповідача, п.6.4. Договору, що передбачає право позивача на неустойку в розмірі 1% від суми невиконаного грошового зобов`язання, є недійсним (нікчемним) у силу частини 1 статті 203, частин 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України, оскільки суперечить статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань». Крім того, позов у частині вимог про стягнення неустойки є передчасним, оскільки позивачем не дотримано досудовий порядок врегулювання спору в цій частині, узгоджений сторонами в п.6.7. Договору.

Крім того, у відзиві на позов відповідач просив суд відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України зменшити розмір неустойки на 90% та відстрочити виконання судового рішення в частині основного боргу до 30.09.2022.

Позивач у судовому засіданні повідомив про відсутність у нього наміру подати відповідь на відзив та вважав за доцільне продовжити розгляд справи.

Суд перейшов до слухання справи по суті та заслухав повноважного представника позивача, який заявлений позов підтримав у повному обсязі; повноважний представник відповідача підтвердив наявність у нього боргу в сумі 1321866,83грн за Договором поставки №132НЖК від 24.01.2022 та просив зменшити суму неустойки (пені) на 90% та відстрочити виконання судового рішення в частині основного боргу до 30.09.2022.

Судом у порядку частини 2 статті 216 ГПК України оголошено перерву до 21.09.2022.

21.09.2022, у судове засідання прибули повноважні представники обох сторін.

Суд продовжив розгляд справи по суті та заслухав повноважних представників обох сторін.

Повноважний представник відповідача повідомив про погашення в повному обсязі суми основного боргу, про що до матеріалів справи надав копію платіжного доручення №7111 від 20.09.2022. Представник позивача підтвердив зарахування цих коштів.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

24.01.2022, між ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» (надалі - Покупець, відповідач) та ТОВ «Яструбщанське» (надалі - Постачальник, позивач) укладено договір №132НЖК (надалі - Договір), за пунктами 1.1., 2.1. Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець - прийняти та оплатити насіння соняшнику врожаю 2021 року (надалі - товар), на умовах цього Договору. Кількість товару обумовлюється сторонами в Специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору. Допускається постачання товару рівновеликими партіями.

Згідно розділу 3 Договору «Ціна і порядок розрахунків», ціна і загальна вартість товару обумовлюється сторонами в Специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору. Форма оплати - безготівковий розрахунок. Порядок оплати товару обумовлюється в Специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору. Загальна сума Договору визначається як сума Специфікацій, укладених до цього Договору, що після підписання представниками сторін та скріплення їх печатками, складають невід`ємну частину цього Договору.

Сторони в розділі 4 Договору «Умови передачі товару» узгодили, що товар постачається Покупцеві на умовах «ІНКОТЕРМС-2010», які зазначені у Специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього Договору. Термін поставки товару обумовлюється сторонами в Специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору. Датою поставки товару (частини товару) Покупцеві вважається день фактичного прийняття товару Покупцем за кількістю та якістю, який зазначений в первинних документах на товар (його частину) - товарно-транспортній накладній, розрахунку вартості товару за показниками якості, та видатковій накладній. При цьому, повноваження особи відповідальної за прийняття товару, посвідчується довіреністю на отримання матеріальних цінностей. Право власності на товар виникає у Покупця з дати поставки товару. В залежності від умов поставки товару в Специфікаціях можуть бути узгоджені інші умови щодо постачання товару.

Виходячи з умов Специфікації №1 від 24.01.2022 до Договору, сторони погодили, що Постачальник зобов`язаний поставити, а Покупець прийняти та оплатити насіння соняшнику врожаю 2021 року в наступній кількості та за цінами: до 08.02.2022, у кількості 300тон (+/-0,5% на вибір Покупця), за ціною за 1 тону товару - 18684,21грн (без ПДВ - 14%), загальною вартістю - 6390000грн (у т.ч. ПДВ - 784736,84грн).

Згідно з умовами Специфікації №2 від 10.02.2022 до Договору, сторони погодили, що Постачальник зобов`язаний поставити, а Покупець прийняти та оплатити насіння соняшнику врожаю 2021 року в наступній кількості та за цінами: до 24.02.2022, у кількості 500тон (+/-0,5% на вибір Покупця), за ціною за 1 тону товару - 18771,93грн (без ПДВ -14%), загальною вартістю 10700000грн (у т.ч. ПДВ - 1314035,09грн).

Оплата за товар здійснюється наступним чином:

- попередня оплата першої частини вартості товару в сумі 5112000грн (в т.ч. ПДВ), що складає 80% від загальної вартості товару, протягом п`яти банківських днів після підписання сторонами Специфікації №1 до Договору;

- попередня оплата першої частини вартості товару в сумі 8560000грн (в т.ч. ПДВ), що складає 80% від загальної вартості товару, протягом п`яти банківських днів після підписання сторонами Специфікації №2 до Договору;

- оплата другої частини (залишку) вартості поставленого товару за Специфікаціями №1 та №2 здійснюється протягом п`яти банківських днів після поставки Постачальником товару, в загальній кількості, передбаченій п.1 вказаних Специфікацій, але не раніше отримання Покупцем квитанції про реєстрацію податкової (их) накладної (их) / розрахунку (ів) коригування в ЄРПН, на 100% кількості поставленого товару, відповідно до пункту 4.6. Договору та отримання Покупцем від Постачальника всіх підписаних сторонами первинних документів, що підтверджують поставку товару, надання яких Постачальником Покупцю передбачено умовами цього Договору та Специфікаціями до нього. Оригінали первинних документів, що підтверджують поставку товару, Постачальник зобов`язаний надати упродовж 7 днів з дня поставки товару.

Умови поставки FCA склад Постачальника (згідно «ІНКОТЕРМС-2010»), що розташований за адресою: с. Яструбщина, Глухівський район, Сумська область.

Відповідно до п.4.6. Договору Постачальник, який є платником ПДВ, повинен зареєструвати податкову накладну / розрахунок коригування в ЄРПН, з дотриманням умов щодо реєстрації в порядку, визначеному чинним законодавством України. Відправлення, передавання, одержання, зберігання та організація обігу податкових накладних в електронній формі здійснюється Постачальником та Покупцем у порядку визначеному законодавством України. Постачальник підтверджує своє зобов`язання видавати згідно з чинним законодавством України податкові накладні без окремої письмової вимоги Покупця. Підтвердженням факту реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН є квитанція про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, отримана Покупцем в електронному вигляді в Автоматизованій системі «Єдине вікно подання електронних документів» ДПС України.

За п.8.1. цей Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.08.2022, але в будь-якому випадку до повного та належного його виконання сторонами.

Виходячи з правової природи укладеного правочину суд дійшов висновку, що між сторонами склались відносини з поставки товару, які врегульовані §1 Глави 54 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України). Договір поставки №132НЖК від 24.01.2022 діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Предметом позову в даній справі є стягнення вартості товару, поставленого за Договором; та похідні вимоги про стягнення неустойки (пені) та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тобто до обставин, що входять до предмету доказування в даній справі належить наявність між сторонами договірних правовідносин; факт поставки товару та порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати за отриманий ним товар; наявність підстав для застосування до відповідача такої міри відповідальності як стягнення неустойки та інфляційних втрат.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору та Специфікацій №1 та №2 до нього, Постачальником передано, а Покупцем, в особі начальника відділу заготівлі сировини Неаронського М.М., діючого на підставі довіреностей від 24.01.2022 №56 та від 10.02.2022 №97, отримано товар, насіння соняшнику врожаю 2021 року в кількості 789,54тон, загальною вартістю 16861183,07грн, про що свідчать двосторонні накладні: №53 від 25.01.2022, №57 від 26.01.2022, №64 від 01.02.2022, №99 від 11.02.2022, №102 від 12.02.2022, №104 від 14.02.2022, №106 від 15.02.2022, №109 від 16.02.2022 та №111 від 17.02.2022.

Перераховані накладні є документами первинного бухгалтерського обліку, підписані обома сторонами та засвідчені печатками юридичних осіб.

Відповідач не заперечував факт отримання товару за вказаними накладними.

На виконання умов Договору та Специфікацій №1 та №2, відповідачем в якості попередньої оплати за товар (80% від узгодженої сторонами вартості), сплачено позивачу 13672000грн, наступними платежами: 25.01.2022 на суму 5112000грн (за Специфікацією №1) та 10.02.2022 на суму 8560000грн (за Специфікацією №2), про що до матеріалів справи надано банківські виписки по рахунку позивача, сформовані на указані дати.

09.02.2022, відповідач оплатив решту вартості отриманого ним товару, обумовленого Специфікацією №1 до Договору, перерахувавши позивачу 985410,98грн, про що до матеріалів справи надано банківську виписку по рахунку позивача, сформовану на указану дату.

12.05.2022, відповідач у рахунок оплати частини вартості отриманого товару, обумовленого Специфікацією №2 до Договору, перерахував позивачу 881905,26грн, про що до матеріалів справи надано банківську виписку по рахунку позивача, сформовану на указану дату.

Позивач належним чином задекларував господарську операцію з поставки відповідачу товару в повному обсязі, станом на 01.06.2022, про що до матеріалів справи надано: податкову накладну від 25.01.2022 №35, разом з квитанцією від 28.01.2022 про реєстрацію в ЄРПН; податкову накладну від 01.02.2022 №60, разом з квитанцією від 08.02.2022 про реєстрацію в ЄРПН; податкову накладну від 10.02.2022 №83, разом з квитанцією від 21.02.2022 про реєстрацію в ЄРПН; податкову накладну від 16.02.2022 №88, разом з квитанцією від 01.06.2022 про реєстрацію в ЄРПН; податкову накладну від 17.02.2022 №89, разом з квитанцією від 01.06.2022 про реєстрацію в ЄРПН.

За змістом частин 1 та 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Сторони в п.3.2. Специфікацій №1 та №2 погодили, що оплата залишку вартості поставленого товару здійснюється протягом п`яти банківських днів після поставки Постачальником товару, в загальній кількості, передбаченій п.1 вказаних Специфікацій, але не раніше отримання Покупцем квитанції про реєстрацію податкової (их) накладної (их) / розрахунку (ів) коригування в ЄРПН, на 100% кількості поставленого товару, відповідно до пункту 4.6. Договору, та отримання Покупцем від Постачальника всіх підписаних сторонами первинних документів, що підтверджують поставку товару, надання яких Постачальником Покупцю передбачено умовами цього Договору та Специфікаціями до нього.

За пунктами 18 та 25 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010 №1246, на момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого). За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням. Квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.

З огляду на погоджені сторонами умови, станом на 02.06.2022, у відповідача настав обов`язок провести остаточний розрахунок перед позивачем за отриманий ним товар, операція з поставки якого задекларована в встановленому законом порядку, про що останній мав бути обізнаний, як отримувач товару, згідно Порядку ведення ЄРПН.

Відповідач порушив зобов`язання - залишок отриманого товару, вартістю 1321866,83грн, у погоджений строк не оплатив, що ним не заперечується.

Відповідач у відзиві на позов та його повноважний представник у судовому засіданні 05.09.2022 підтвердив наявність у нього боргу перед позивачем у розмірі 1321866,83грн.

20.09.2022, відповідач у повному обсязі розрахувався за отриманий товар за Договором, перерахувавши позивачу кошти в сумі 1321866,83грн, про що до матеріалів справи надав платіжне доручення №7111 від 20.09.2022.

За п.2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження в справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на те, що відповідачем погашено суму основного боргу після подачі позову, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження в справі в частині вимог про стягнення основного боргу, за відсутності предмету спору.

За статтею 218 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення в сфері господарювання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (частина 2 статті 612 ЦК України).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата інфляційних нарахувань від простроченої суми не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, зокрема, від знецінення грошової одиниці за час такого користування.

Позивач, керуючись приписами частини 2 статті 625 ЦК України, нарахував та заявив до стягнення з відповідача 40977,88грн інфляційних втрат за червень 2022 року.

За визначенням статей 549, 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

За змістом частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За частиною 4 статті 231 ГК України, в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній визначеній грошовій сумі, або в відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 вказаної статті передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань установлюються в відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996 №543/96-ВР платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 даного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З урахуванням наведених норм, розмір неустойки (пені) за порушення грошових зобов`язань установлюється сторонами в договорі в відсотковому співвідношенні до суми невиконаного зобов`язання, однак не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, якщо інше не передбачено в спеціальному нормативно-правовому акті, що регулює спірні правовідносини сторін.

Сторони в п.6.4. Договору погодили, що в разі несвоєчасної оплати поставленого товару Покупець сплачує пеню в розмірі 1% від вартості неоплаченого (несвоєчасно сплаченого) товару за кожний день прострочення і, крім того, всі заподіяні збитки.

За п.6.7. Договору штрафні санкції, штраф, пеня сплачуються винною стороною понад збитки, у строк п`ять днів з дати направлення письмової вимоги стороною, яка відповідно до умов цього Договору має право їх вимагати.

Нарахування штрафних санкцій, штрафу та пені за прострочення виконання зобов`язань за цим Договором здійснюється без обмеження строку. Сторони встановили термін позовної давності за цим Договором, у тому числі для стягнення пені і штрафів, у три роки (пункти 6.8., 6.13 Договору).

Позивач керуючись наведеними нормами та умовами п.6.4. Договору заявив до стягнення з відповідача 89452,37грн неустойки (у формі пені), нарахованої в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за період з 02.06.2022 по 21.07.2022.

Заперечуючи проти позову в частині стягнення неустойки (в формі пені) та інфляційних втрат відповідач вказував на відсутність з його сторони протиправної поведінки та вини в силу дії форс-мажорних обставин, які виключають його відповідальність за порушення виконання грошового зобов`язання перед позивачем, про що до відзиву надав засвідчену копію листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Згідно з листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24.02.2022, ТТП підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим в установлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до пунктів 7.1. - 7.3. Договору при настанні обставин непереборної сили, що перешкоджають повному або частковому виконанню будь-якою із сторін зобов`язання за цим Договором, а саме: пожеж, повеней, інших стихійних лих, що не залежали від волі сторін, термін виконання зобов`язань стороною за цим Договором, що зазнала впливу таких обставин, відсувається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини.

Сторона для якої настали форс-мажорні обставини, зобов`язана повідомити іншу сторону протягом 10 календарних днів з моменту виникнення таких обставин. Належним доказом наявності зазначених вище обставин та їх тривалості будуть служити підтвердження Торгово-промислової палати України. В іншому випадку форс-мажорні обставини вважаються не підтвердженими.

Неповідомлення чи несвоєчасне повідомлення стороною, для якої склались форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), іншої сторони про їх настання чи припинення, та або ненадання чи несвоєчасне надання документа Торгово-промислової палати України про засвідчення настання таких обставин, призводить до втрати права сторона посилатись на такі обставини як на підставу, що звільняє її від відповідальності за невиконання чи несвоєчасне виконання зобов`язання за цим Договором.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання зобов`язання за Договором внаслідок настання форс-мажорних обставин (введення воєнного стану).

Відповідачем також не надано доказів повідомлення позивача про неспроможність виконати зобов`язання по Договору, як передбачено в п.7.2., або неможливості вчинення цієї дії.

Згідно наказу ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» від 27.04.2022 №48 роботу Товариства було відновлено 27.04.2022 після простою, пов`язаного з введенням воєнного стану в Україні. Зобов`язання відповідача полягало в оплаті отриманого товару в строк по 01.06.2022, тобто в період часу коли Товариство вже відновило свою роботу, при цьому останнім не наведено обставин та належним чином не обґрунтовано яким чином введення воєнного стану в країні унеможливило виконання грошового зобов`язання.

Запровадження з 24.02.2022 воєнного стану в країні, що є форс-мажорними обставинами, не можуть однозначно засвідчувати неможливість виконання відповідачем договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки перелічені обставини не є абсолютною самостійною підставою для відкладення строку виконання грошового зобов`язання на час, протягом якого такі обставини зберігають свою дію.

Близький за змістом правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного суду в справі № 910/7495/16 від 08.05.2018.

З урахуванням наведених висновків, суд відхилено доводи відповідача про наявність правових підстав для звільнення його від відповідальності за порушення виконання договірних зобов`язань перед позивачем у силу форс-мажорних обставин, які до цього часу існують.

Судом також залишено поза увагою доводи відповідача про те, що п.6.4. Договору не підлягає застосування до спірних правовідносин, оскільки його зміст суперечить статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», так як розмір пені узгоджено сторонами на рівні 1% від вартості неоплаченого (несвоєчасно оплаченого) товару, без обмеження його подвійною обліковою ставкою НБУ.

Суд констатує, що відповідачем не надано до матеріалів справи належних доказів на підтвердження визнання в судовому порядку недійсним договору поставки №132НЖК від 24.01.2022, у частині пункту 6.4. Натомість, розмір пені заявлений позивачем до стягнення, обрахований з урахуванням вимог статті 3 Закону України «Про відповідальність за порушення грошового зобов`язання», тобто з обмеженням його подвійною обліковою ставкою НБУ, діючої в періоді прострочення виконання грошового зобов`язання.

Судом відхилено доводи відповідача про те, що вимоги позивача про стягнення неустойки (пені) є передчасними, оскільки ним не пред`явлено відповідачу вимоги про її сплату в досудовому порядку відповідно до п.6.7. Договору.

За висновком суду, претензійний порядок врегулювання спору є правом сторони, що не обмежує її в пред`явлені позову до суду з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів. При цьому, за п.6.14. Договору досудовий претензійний порядок врегулювання спорів за цим Договором, не є обов`язковим для сторін.

Таким чином, проаналізувавши доводи та заперечення обох сторін, враховуючи порушення відповідачем грошових зобов`язань по оплаті вартості поставленого товару, провівши перерахунок заявлених до стягнення сум пені та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позов у частині стягнення 89452,37грн пені та 40977,88грн інфляційних втрат за заявлені періоди є правомірним, обґрунтованим та таким, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідачем у відзиві на позов та його повноважним представником у судових засіданнях 05.09.2022 та 21.09.2022 заявлено клопотання про зменшення суми неустойки (пені) на 90% від заявленого розміру.

Клопотання про зменшення суми неустойки (пені), заявленої до стягнення, мотивував тим, що порушення грошового зобов`язання по розрахунку за отриманий товар зумовлено об`єктивними обставинами, незалежними від його волі. Зокрема, відразу після поставки товару за Договором на території України було введено воєнний стан, у зв`язку повномасштабним вторгненням агресора Російської Федерації (Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затверджений ЗУ від 24.02.2022 №2102-ІХ). Бойові дії, що тривали за місцем фактичного знаходження виробничих потужностей Товариства, зумовили зупинку його господарської діяльності в період з 24.02.2022 по 27.04.2022 (накази ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» від 24.02.2022 №42 «Про встановлення простою, в зв`язку з введенням воєнного стану» та від 27.04.2022 №48 «Про запуск підприємства після простою, в зв`язку із введенням воєнного стану»). До цього часу триває порушення логістики в реалізації продукції Товариства як у межах території України, так і за кордоном. Брак обігових коштів, у тому числі в зв`язку з затримкою відшкодування сум ПДВ з Державного бюджету України, що станом на 01.08.2022 складає 102891543грн, про що надав довідку №536 від 12.08.2022 ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат», за підписом голови правління, Васильченко Є., та головного бухгалтера, Глущенко Н. Просив суд взяти до уваги, що він не ухиляється від виконання своїх зобов`язань перед позивачем, ним у рахунок поставленого товару в період з 25.01.2022 по 12.05.2022 сплачено 15 539 316,24грн, у той час як період прострочення грошового зобов`язання на суму 1 321 866,83грн не є значним (менше ніж чотири місяці). Станом на 20.09.2022 ним повністю погашено борг перед позивачем. Звертав увагу на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження наявності в позивача збитків, завданих йому внаслідок порушення відповідачем умов Договору.

Позивач проти зменшення штрафних санкцій заперечував.

Частиною 1 статті 550 ЦК України встановлено загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки в усіх випадках порушення боржником зобов`язання, незалежно від того, виникли чи ні в зв`язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Водночас частина 3 статті 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України також установлено право суду на зменшення розміру санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (аналогічний висновок про застосування норми права викладений в постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №924/243/19).

Таким чином, наведені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру до заподіяних збитків, з метою забезпечення дотримання розумного балансу інтересів кредитора та боржника.

Слід зазначити, що поняття «значно» та «надмірно», при застосуванні частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Правила встановлені цими нормами направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора в порушенні зобов`язання боржником.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від установлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

За правовою позицією Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі №924/456/19, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, що оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені, а також розмір, до якого підлягає її зменшення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд констатує, що законодавством не встановлено перелік виключних обставин, виходячи з яких має бути прийнято рішення щодо зменшення штрафних санкцій, так само як і не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання по розрахунку за товар, поставлений в період з 25.01.2022 по 17.02.2022, на суму 1321866,83грн (що складає 7,84% від загальної вартості отриманого та оплаченого ним товару), при цьому, період такого прострочення не є тривалим (не перевищує чотири місяці), у той час як відповідач не ухилявся від виконання взятих на себе зобов`язань та повністю розрахувався за отриманий товар станом на 20.09.2022.

Беручи до уваги, наведені відповідачем причини прострочення виконання грошового зобов`язання, що зумовлені об`єктивними обставинами, незалежними від його волі (введення воєнного стану, що зумовило двомісячний простой в виробничій діяльності Товариства; порушення логістики щодо реалізації продукції Товариства після виведення з простою; наявність значної заборгованості бюджету перед Товариством щодо відшкодування сум ПДВ), погашенням ним боргу в повному обсязі станом на 20.09.2022, за недоведеності факту наявності збитків у позивача, спричинених протиправною поведінкою відповідача, суд з метою дотримання розумного балансу між інтересами сторін, вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача та зменшити суму неустойки (в формі пені) до 44726,19грн (що складає 50% від заявленої суми).

Виходячи з правової природи інфляційних втрат, їх розмір не підлягає зменшенню судом у порядку частини 1 статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України, оскільки наведене позбавить кредитора можливості компенсувати матеріальні втрати від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем договірних зобов`язань по своєчасному розрахунку за поставлений та отриманий товар, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі в частині інфляційних втрат у сумі 40977,88грн та частково в частині неустойки (пені) в сумі 44726,19грн (з урахуванням зменшення їх розміру судом), відповідно до заявлених періодів.

Клопотання про відстрочення виконання судового рішення в частині стягнення основного боргу до 30.09.2022 (що заявлене в відзиві на позов) неактуальне та відповідачем не підтримане, відтак судом не вирішується.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).

Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

Враховуючи, що відповідач, у порушення статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України договірні зобов`язання своєчасно не виконав, за поставлений товар у встановлений строк не розрахувався, правомірність вимог позивача не спростував, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині інфляційних втрат у сумі 40977,88грн за червень 2022 року та в частині пені в сумі 44726,19грн за період з 02.06.2022 по 21.07.2022 (з урахуванням зменшення судом заявленого розміру неустойки).

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

За статтею 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

За частиною 9 статті 129 ГПК України в випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на зміст наведеної норми, враховуючи, що спір зумовлений порушенням відповідачем договірних зобов`язань, суд дійшов висновку, що за рахунок останнього позивачу підлягають відшкодуванню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 21784,46грн.

Питання розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу при ухвалені рішення в справі не вирішується судом, з огляду на те, що позивач письмово повідомив про надання в строк, установлений частиною 8 статті 129 ГПК України, належних доказів в обґрунтування їх фактичного розміру, встановленого за результатами розгляду даної справи.

Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 165, 178, п.2 частини 1 статті 231, статтями 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ :

1. Закрити провадження в справі в частині основного боргу на суму 1321866,83грн.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Яструбщанське» (вул. Центральна, 100, с. Яструбщина, Шосткинський район, Сумська область, 41421; код ЄДРПОУ 30902600) до Приватного акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат» (вул. Прилуцька, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600; код ЄДРПОУ 00373942), задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат» (вул. Прилуцька, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600; код ЄДРПОУ 00373942) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Яструбщанське» (вул. Центральна, 100, с. Яструбщина, Шосткинський район, Сумська область, 41421; код ЄДРПОУ 30902600) 40977,88грн інфляційних втрат, 44726,19грн пені та 21784,46грн судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 28.09.2022

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко